Рішення № 59487765, 03.08.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03110м. Київ, вулиця Солом'янська, 2-а

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2016 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: судді-доповідача Стрижеуса А.М.,

суддів: Антоненко Н.О., Шкоріної О.І.

при секретарі: Юрченко А.С.

за участю: представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача Мухоїд Ганни Володимирівни, яка діє на підставі довіреності в інтересах Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит», на рішення Подільського районного суду м. Києва від 26 лютого 2016 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит», філії «Центральне РУ» Акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 15 квітня 2008 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», що є правонаступником ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір, згідно з яким позивачем було видано ОСОБА_5 кредит у розмірі 31 800 доларів США, строком до 14 квітня 2015 року.

В забезпечення виконання ОСОБА_5 своїх обов'язків по кредитному договору між позивачем та ОСОБА_6 15 квітня 2008 року був укладений договір поруки, відповідно до якого, поручитель зобов'язався відповідати перед кредитором у повному обсязі за своєчасне і повне виконання зобов'язань ОСОБА_5 за кредитним договором.

Справа №758/3974/15-ц № апеляційного провадження:22-ц-796/6860/2016 Головуючий у суді першої інстанції: Зарицька Ю.Л. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Стрижеус А.М. В забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору між позивачем та ОСОБА_5 був укладений 15 квітня 2008 року договір застави автомобіля. Позивач вказав на те, що відповідачами не були виконані обов'язки за договором та не повернуто взяті у користування кошти у визначений кредитним договором строк, у зв'язку з чим станом на 30 січня 2015 року утворилась заборгованість за кредитним договором в розмірі 429 123 гривень, у тому числі: заборгованість за тілом кредиту - 7 449,91 доларів США; заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 106,81 доларів США; прострочена заборгованість по відсоткам - 1 307,82 доларів США; прострочена заборгованість по щомісячній комісії - 2 971 гривня 68 копійок та заборгованість по пені за несвоєчасне погашення кредиту, відсотків - 202 221 гривня 31 копійка.

Тому позивач звернувся до суду з позовом та просив стягнути з солідарно відповідачів заборгованість за кредитним договором в розмірі 429 123 гривні 45 копійок та судовий збір.

Заочним рішенням Подільського районного суду м. Києва від 26 лютого 2016 року в задоволенні позову Акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит», філії «Центральне РУ» Акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, представником позивача Мухоїд Г.В., яка діє на підставі довіреності в інтересах ПАТ «Банк «Фінанси та кредит», подано апеляційну скаргу, в якій вона просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на те, що рішення є незаконним та необгрунтованим у зв'язку з тим, що судом першої інстанції було неправильно та не всебічно з'ясовано обставини, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, неправильно досліджено та оцінено докази.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності в інтересах ПАТ «Банк «Фінанси та кредит», підтримала доводи апеляційної скарги.

Представник відповідача ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_5, проти доводів апеляційної скарги заперечував, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши обґрунтованість та законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення суду, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду не відповідає в повній мірі вказаним вимогам процесуального закону.

Згідно ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, 15 квітня 2008 року між між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», який є відповідно до п. 1.1 витягу із статуту, правонаступником ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір, згідно з яким позивачем було видано ОСОБА_5 кредит у розмірі 31 800 доларів США, строком до 14 квітня 2015 року відповідно до умов якого кредитор зобов'язався надати позичальнику кредитні кошти у сумі та на умовах, визначених у цьому договорі, додатку 1, а позичальник зобов'язався погасити кредит, сплатити проценти за користування ним на умовах та в порядку, визначених договором, додатком 1 (т.1 а.с. 7-11).

Відповідно п. 3.2. Кредитного договору позичальник зобов'язується повністю повернути кредитні ресурси, отримані за Кредитним договором, до 14 квітня 2015 року. Погашення проводиться шляхом зарахування відповідної суми на позичковий рахунок.

Пунктом 3.2.1 передбачено, що у період користування Кредитними ресурсами з 15 квітня 2008 року по 14 квітня 2009 року позичальник зобов'язується щомісяця в термін до «10» число місяця, наступного за місяцем користування Кредитними ресурсами, здійснювати погашення позичкової заборгованості за виданими Кредитними ресурсами у розмірі 530 (п'ятсот тридцять) доларів США згідно із Графіком зниження розміру заборгованості.

Згідно п. 3.2.2 передбачено, що у період користування Кредитними ресурсами з 15 квітня 2009 року до 14 квітня 2015 року позичальник зобов'язується щомісяця, в термін до «10» число місяця, наступного за місяцем користування Кредитними ресурсами (а в Останній звітний період - в термін не пізніше кінцевої дати повернення Кредитних ресурсів, зазначеної в абзаці першому п. 3.2 цього Договору), здійснювати погашення позичкової заборгованості за виданими Кредитними ресурсами у розмірі 354 (триста п'ятдесят чотири) долари США згідно із Графіком зниження розміру заборгованості.

Відповідно до п. 4.1 позичальник сплачує Банку проценти за користування Кредитними ресурсами в валюті кредиту, за процентною ставкою 10,3 (десять цілих три десятих) процентів річних.

Пунктом 6.1. Кредитного договору встановлено, що за прострочення повернення Кредитних ресурсів та/або сплати процентів. Позичальник сплачує Банку пеню з розрахунку 1(один процент) від простроченої суми за кожний день прострочення. Зазначена пеня сплачується у випадку порушення позичальником строків платежів.

Відповідно до п. 3.4. Кредитного договору, Банк має право зупинити видачу Кредитних ресурсів, відмовити Позичальнику в продовженні строку дії цього Договору, а також вимагати дострокового повернення Кредитних ресурсів, сплати нарахованих процентів по них, неустойки відповідно до умов цього Договору.

В забезпечення виконання відповідачем ОСОБА_5 своїх обов'язків по кредитному договору між позивачем та відповідачем ОСОБА_6 15 квітня 2008 року був укладений договір поруки, відповідно до якого, поручитель зобов'язався відповідати перед кредитором у повному обсязі за своєчасне і повне виконання зобов'язань відповідача ОСОБА_5 за кредитним договором (а.с. 16-17).

Відповідно до умов договору поруки (п. 1.1.), поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором у повному обсязі за своєчасне і повне виконання зобов'язань відповідача ОСОБА_5 за кредитним договором.

Пункт 2.5. договору поруки, визначає обов'язок відповідача ОСОБА_6 безумовного виконання зобов'язань перед кредитором.

Пунктом 3.3. Договору поруки також встановлено, що у випадку недотримання поручителем строків оплати грошових коштів кредитору, поручитель зобов'язаний сплатити Кредитору пеню в розмірі 1 % (один) процент від суми вимоги за кожний день прострочення.

У випадку невиконання позичальником зобов'язань, згідно з п. 2.1. договору поруки. позичальник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконує, про що неодноразово попереджався кредитором.

Крім того, в забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору між позивачем та відповідачем ОСОБА_5 був укладений 15 квітня 2008 року договір застави автомобіля т.1 (а.с. 18-19).

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, заборгованість за вказаним кредитним договором станом на 30 січня 2015 року, становить 429 123 гривні, у тому числі: заборгованість за тілом кредиту - 7 449,91 доларів США; заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 106,81 доларів США; прострочена заборгованість по відсоткам - 1 307,82 доларів США; прострочена заборгованість по щомісячній комісії - 2 971 гривня 68 копійок та заборгованість по пені за несвоєчасне погашення кредиту, відсотків - 202 221 гривня 31 копійка (а.с. 62-87).

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені роде ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до умов Договору поруки, відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відповідають перед позивачем за порушення обов'язків за Договором, як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед Банком у тому ж обсязі, що і боржник.

Відповідно до умов Договору у разі невиконання чи неналежного виконання відповідачем будь-яких обов'язків, встановлених Договором, в тому числі у разі затримання сплати частини Кредиту та/або процентів за його користування, щонайменше на один календарний місяць, позивач має право вимагати дострокового виконання зобов'язання з повернення Кредиту за Договором.

На виконання умов Договору відповідачам була направлена Вимога про дострокове повернення кредиту, але на дату подання позовної заяви вимога не виконана. Таким чином, зважаючи на невиконання відповідачем зобов'язання стосовно умов повернення кредиту, позивач вправі вимагати стягнення з відповідачів заборгованість по кредиту, заборгованість за відсотками, пеню за невиконання умов договору.

Згідно п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Як визначено у ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язань. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти є грошима в національній або іноземній валюті чи їх еквівалент; у статтях 47 та 49 цього Закону визначені операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Ці кредитні операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу. Законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 192 ЦК України).

Відповідно до ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативноправовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. Такий порядок встановлено Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», статтею 5 якого визначено, що операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 цього Декрету.

У зв'язку з наведеним вище слід дійти висновку про те, що не суперечить чинному законодавству України стягнення заборгованості за кредитним договором в іноземній валюті, якщо саме воно надавалось за договором і позивач просить стягнути суму у валюті. Разом зі стягненням заборгованості в іноземній валюті, суд має право стягнути й проценти за кредитним договором в іноземній валюті, оскільки такий процент,є не фінансовою санкцією, а платою за користування грошима.

Отже, вирішуючи спір про стягнення боргу за кредитним договором в іноземній валюті, суд повинен установити наявність у банку ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, а встановивши вказані обставини, - стягнути грошову суму в іноземній валюті.

Як убачається з матеріалів справи, ПАТ «Банк «Фінанси та кредит», на час укладення кредитного договору, мав у наявності ліцензію на здійснення операцій з валютними цінностями.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).

Оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України - гривні.

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

16 жовтня 2011 року вступив у силу Закон України від 22 вересня 2011 року № 3795-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг», згідно з яким частину першу статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» було доповнено абзацом третім, відповідно до якого надання (отримання) споживчих кредитів в іноземній валюті на території України забороняється.

Як убачається з матеріалів справи, кредитний договір між сторонами укладено 15 квітня 2008 року. На час укладення цього кредитного договору Закон України «Про захист прав споживачів» не передбачав заборони на надання споживчих кредитів в іноземній валюті.

У рішенні суду першої інстанції інстанції наведені розрахунки заборгованості за кредитом, пені та процентами за кредитним договором із переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України, на час виникнення заборгованості, що не узгоджується з вимогами ч.2 ст.533 ЦК України.

Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року, у справі № 6-1900цс15,який відповідно до ст. 360-7 ЦПК України, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права та для всіх судів України.

Отже, постановляючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції у порушення ст. 533 ЦК України дійшов помилкового висновку про відмову у стягненні заборгованості за кредитним договором з відповідача на користь банка.

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, заборгованість за вказаним кредитним договором станом на 30 січня 2015 року, становить 429 123 гривні, у тому числі: заборгованість за тілом кредиту - 7 449,91 доларів США; заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 106,81 доларів США; прострочена заборгованість по відсоткам - 1 307,82 доларів США; прострочена заборгованість по щомісячній комісії - 2 971 гривня 68 копійок та заборгованість по пені за несвоєчасне погашення кредиту, відсотків - 202 221 гривня 31 копійка

Отже до стягнення підлягає: заборгованість за тілом кредиту - 7 449,91 доларів США; заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 106,81 доларів США; прострочена заборгованість по відсоткам - 1 307,82 доларів США; прострочена заборгованість по щомісячній комісії - 2 971 гривня 68 копійок та заборгованість по пені за несвоєчасне погашення кредиту, відсотків - 202 221 гривня 31 копійка.

Оскільки рішення суду ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду у відповідності до ст.309 ЦПК України та ухвалення нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України стягненню з відповідачів на користь позивача підлягають витрати по оплаті судового збору 3654 гривні.

Керуючись ст. ст. 218, 303, 304, 307, 309, 313-315, 317, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника позивача Мухоїд Ганни Володимирівни, яка діє на підставі довіреності в інтересах Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» - задовольнити.

Заочне рішення Подільського районного суду м. Києва від 26 лютого 2016 року скасувати та ухвалити нове, наступного змісту.

Позов Акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит», філії «Центральне РУ» Акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1. ІПН: НОМЕР_1), ОСОБА_6 (ІНФОРМАЦІЯ_2, АДРЕСА_2, ІПН:НОМЕР_2) на користь Акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит», філії «Центральне РУ» Акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» (м. Київ вул. Артема, 60, р/р 39015010829980,МФО 300131 Філія «Центральне РУ» АТ «Банк «Фінанси та кредит» заборгованість за тілом кредиту - 7 449,91 доларів США; заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 106,81 доларів США; прострочена заборгованість по відсоткам - 1307,82 доларів США; прострочена заборгованість по щомісячній комісії - 2 971 гривня 68 копійок, заборгованість по пені за несвоєчасне погашення кредиту, відсотків - 202 221 гривня 31 копійка.

Стягнути солідарно з ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1. ІПН:НОМЕР_1), ОСОБА_6 (ІНФОРМАЦІЯ_2, АДРЕСА_2, ІПН:НОМЕР_2) на користь Акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит», філії «Центральне РУ» Акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» (м. Київ вул. Артема, 60, р/р 39015010829980,МФО 300131 Філія «Центральне РУ» АТ «Банк «Фінанси та кредит» судовий збір у розмірі 3654 гривні.

Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Суддя-доповідач:

Судді: