Рішення № 59487764, 03.08.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03110м. Київ, вулиця Солом'янська, 2-а

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2016 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: судді-доповідача Стрижеуса А.М.,

суддів: Антоненко Н.О., Шкоріної О.І.

при секретарі: Юрченко А.С.

за участю: представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідачів ОСОБА_4

розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_5, яка діє на підставі довіреності в інтересах Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 травня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

В С Т А Н О В И Л А:

Справа №761/4107/16-ц № апеляційного провадження:22-ц-796/8935/2016 Головуючий у суді першої інстанції: Сіромашенко Н.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Стрижеус А.М. Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, в якому просив:звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_7 на підставі Договору дарування квартири від 29 березня 2004 року, шляхом визначеним статтею 38 Закону України «Про іпотеку», п.п. 15, 17 Іпотечного договору, а саме на підставі рішення суду шляхом продажу майна Публічним акціонерним товариством «ВіЕс Банк» (79000, м. Львів, вул. Грабовського, 11, код СДРПОУ 19358632) від свого імені будь-якій особі покупцю згідно договору купівлі - продажу за ціною визначеною уповноваженим експертом оцінювачем на день проведення продажу, для чого забезпечити право Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» (79000, м. Львів, вул. Грабовського, 11, код ЄДРПОУ 19358632) щодо всіх повноважень продавця (в тому числі, але не виключно: отримання дублікатів правовстановлюючих документів з відповідних установ, організацій, підприємств незалежно від форм власності та підпорядкування чи органів нотаріату, здійснення будь-яких платежів за продавця, отримувати будь - які документи, довідки, витяги, а також вільного доступу уповноважених представників банку до Предмету іпотеки, тощо) необхідних для здійснення такого продажу, а кошти одержані від реалізації скерувати для задоволення вимог ПАТ «ВіЕс Банк» за Кредитним договором № КР 48367 від 09.04.2008 року в розмірі 24055,50 доларів США (двадцять чотири тисячі п'ятдесят п'ять дол. США 50 центів), що дорівнює 605 038,38 гривень (шістсот п'ять тисяч тридцять вісім гривень 38 копійок), (по курсу НБУ станом на 29.01.2016р, становить: 1$ = 25,151769 грк.); закріпити за Публічним акціонерним товариством «ВіЕс Банк» права управителя, щодо: вільного доступу представників управителя та інших осіб визначених управителем до майна, що передано в управління; укладення договорів оренди майна переданого в управління з третіми особами; розпорядження коштами, отриманими за результатами управління майном; укладення договорів відповідального зберігання майна, що передається в управління з третіми особами; представляти інтереси у всіх установах чи підприємствах незалежно від організаційної форми та підпорядкування з питань пов'язаних з замовленням, посвідченням, отриманням необхідних документів (в тому числі у відповідній райдержадміністрації, в органах місцевого самоврядування, в банківських установах, житлово-комунальних органах, в органах державної пожежної охорони, в органах газопостачання, у відповідному структурному підрозділі енергозабезпечувальної установи, в органах зв'язку, водоканалу інших підприємствах, установах та організаціях) з питань, що стосуються належного здійснення управління майном, передачу в оренду, забезпеченням нерухомого майна електроенергією, водо - та газопостачанням, телефонним зв'язком; здійснювати реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в тому числі але не виключно права власності, інших речових прав, обтяжень речових прав тощо, щодо їх виникнення, припинення, переходу, зміни тощо) підписувати і подавати заяви про надання витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, про державну реєстрацію припинення іпотеки та про державну реєстрацію припинення обтяження нерухомого майна; володіти, користуватися і розпоряджатися майном у встановлених чинним в Україні законодавством; інші права необхідні для здійснення належного управління майном.

В обґрунтування позовних вимог, посилався на те, що 09 квітня 2008 року між ПАТ «ВіЕс Банк» (правонаступник ВАТ «Електрон Банк») та відповідачем ОСОБА_6 було укладено кредитний договір № KF48367, згідно якого позивач зобов'язався відкрити ОСОБА_6 кредитну лінію в сумі 37 000 доларів США-, з кінцевим терміном погашення не пізніше 08 квітня 2023 року під 10,5 % річних. Також, у забезпечення виконання зобов'язань з відповідачем ОСОБА_7 укладено іпотечний договір, предметом якого стала квартира АДРЕСА_1.

У зв'язку з невиконанням відповідачем ОСОБА_6 умов кредитного договору та непогашення кредиту, позивач просить у відшкодування заборгованості за кредитом, звернути стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду представником позивача ОСОБА_5, яка діє на підставі довіреності в інтересах ПАТ «ВіЕс Банк», подано апеляційну скаргу, в якій вона просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необгрунтованим, судо не враховано вимоги матеріального та процесуального законодавства України.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності в інтересах ПАТ «ВіЕс Банк», підтримав доводи апеляційної скарги.

Відповідач ОСОБА_6, представник відповідачів ОСОБА_4 проти доводів апеляційної скарги заперечували, посилаючись на законність та обгрунтованість заочного рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши обґрунтованість та законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого ґк забезпечення кредитів в іноземній валюті», не може бути звернуто стягнення на нерухоме житлове майно протягом дії цього Закону.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зўясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам в повній мірі судове рішення не відповідає.

7 червня 2014 року набув чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», згідно з пунктом 1 якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами-резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Поняття «мораторій» у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов'язання (пункт 2 частини першої статті 263 ЦК України).

У постанові Верховного Суду України від 1 липня 2015 р. у справі № 6-345цс15 викладено наступну правову позицію.

Установлений Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника).

Крім того, згідно з пунктом 4 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Оскільки вказаний Закон не зупиняє дію решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов'язань, то й не може бути мотивом для відмови в позові, а є правовою підставою, що унеможливлює вжиття органами і посадовими особами, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, заходів, спрямованих на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію його положень, на період чинності цього Закону. Рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не підлягає виконанню.

Ураховуючи наведене, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог щодо звернення стягнення на предмет іпотеки свідчать про неправильне застосування Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, 09 квітня 2008 року між ПАТ «ВіЕс Банк» (правонаступник ВАТ «Електрон Банк») та відповідачем ОСОБА_6 було укладено кредитний договір № KF48367 про відкриття кредитної лінії в сумі 37 000 доларів США строком на п'ять років (а.с.5-7).

Крім того, з метою забезпечення виконання зобов'язання між позивачем та ОСОБА_7 укладено іпотечний договір від 09 квітня 2008 pоку, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Слободаном В.М. та зареєстрований в реєстрі за№ 1298 (а.с.18-20).

09 квітня 2008 року, 17 червня 2008 року, 16 липня 2008 року, 22 серпня 2008 року,24 березня 2009 року до вищевказаного кредитного договору були укладені шість додаткових угод, предметом яких є надання траншів відповідачу ОСОБА_6 за кредитним договором.

Відповідач ОСОБА_6 свої зобов'язання не виконала за кредитним договором і у неї перед позивачем станом на 29 січня 2016 року утворилася заборгованість на загальну суму 24 055,50 доларів США, що еквівалентно 605 038 гривень 38 копійок з яких: 19514,79 доларів США - заборгованість по кредиту; 1824,51 доларів США - заборгованість по відсотках.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.624 ЦК України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Положеннями частини першої статті 39 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, висловленої у постанові від 27.05.2015 року у справі № 6-61цс15, виходячи зі змісту поняття «ціна», як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм статей 38, 39 Закону «Про іпотеку», судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України дійшли правового висновку, що у розумінні норми статті 39 Закону «Про іпотеку» встановлення початкової ціни предмету іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону.

Згідно з ч. 6 ст. 38 Закону України «Про іпотеку», ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Як зазначив Верховний Суд України у постанові від 04.11.2015 року по справі №6-1120цс15, виходячи зі змісту поняття «ціна» як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо у розумінні положень статті 39 Закону України «Про іпотеку» встановлення початкової ціни предмета іпотеки означає встановлення її в рішенні суду в грошовому вираженні, визначеної за процедурою, передбаченою ч. 6 ст. 38 цього Закону.

Таким чином, враховуючи, що звернення стягнення на предмет іпотеки проводиться шляхом продажу майна, колегія суддів вважає, що відповідно до положень ст. 37-39 Закону України «Про іпотеку» та правових позицій Верховного Суду України, які в силу ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковими для судів, визначення у рішенні суду вартості предмета іпотеки, за якою майно має бути реалізовано, є необхідним.

Відповідно до ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно із статтями 10, 60 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Разом з тим, ні при зверненні до суду з даним позовом, ні в ході розгляду справи представником позивача не було надано до суду висновку суб'єкта оціночної діяльності про вартість предмета іпотеки на даний період часу.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ПАТ «ВіЕс Банк» з інших підстав.

Керуючись ст. ст. 218, 303, 304, 307, 309, 313-315, 317, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_5, яка діє на підставі довіреності в інтересах Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» - задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 травня 2016 року скасувати та ухвалити нове, наступного змісту.

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовити з інших підстав.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Суддя-доповідач:

Судді: