Постанова № 59487392, 02.08.2016, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2016 р. м. Чернівці Справа № 824/255/16-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лелюка О.П.,

за участю:

секретаря судового засідання Кіщук О.І.,

представника позивача ОСОБА_1, представників відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом комунального підприємства «Міжнародний аеропорт «Чернівці» до Чернівецької обєднаної державної податкової інспекції Головного управляння ДФС у Чернівецькій області, Головного управління ДФС у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В :

Комунальне підприємство «Міжнародний аеропорт «Чернівці» звернулось до суду з указаним вище позовом, в якому, враховуючи позов у новій редакції, просило суд: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Чернівецькій області від 06 квітня 2016 року №577/10/24-13-10-01-08 про результати розгляду скарги; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернівцях від 26 січня 2016 року №0005441705.

В ході судового розгляду судом відповідно до положень статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України допущено заміну відповідача ОСОБА_4 податкову інспекцію у м. Чернівцях її правонаступником Чернівецькою обєднаною державною податковою інспекцією Головного управляння ДФС у Чернівецькій області.

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що контролюючий орган неправомірно застосував до нього штрафні санкції, передбачені статтею 127 Податкового кодексу України (далі ПК України у редакції, на час виникнення спірних правовідносин), за порушення строків сплати узгоджених податкових зобовязань з податку на доходи фізичних осіб.

Вказував, що порушення комунальним підприємством «Міжнародний аеропорт «Чернівці» податкового законодавства у вигляді прострочення встановленого строку сплати податку на доходи фізичних осіб, утриманого із заробітної плати, відповідає складу порушення, передбаченого статтею 126 ПК України .

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позові. Просив суд позов задовольнити повністю.

Відповідачі щодо задоволення позову заперечували. Вказували про правомірність застосування положень статті 127 ПК України при розрахунку суми штрафної санкції в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні від 26 січня 2016 року №0005441705. При цьому, обґрунтовуючи застосування положень статті 127 ПК України, посилались на правовий висновок Верховного Суду України у постанові від 10 листопада 2015 року у справі №21-2919а15.

Також зазначали про те, що оскаржуване позивачем рішення Головного управління ДФС у Чернівецькій області від 06 квітня 2016 року №577/10/24-13-10-01-08 про результати розгляду скарги не породжує для нього жодних правових наслідків та безпосередньо не зобовязує сплачувати збільшену суму штрафних санкцій. Зазначене рішення є фактично підставою для прийняття Чернівецькою обєднаною державною податковою інспекцією Головного управляння ДФС у Чернівецькій області податкового повідомлення-рішення із збільшеною сумою штрафних санкцій.

Відтак, просили суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які прибули в судове засідання, дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що комунальне підприємство «Міжнародний аеропорт «Чернівці» є юридичною особою, місце знаходження: 58009, м. Чернівці, вул. Чкалова, 30.

Наказом №559 від 26 листопада 2015 року ОСОБА_4 податковою інспекцією у м. Чернівцях Головного управління ДФС у Чернівецькій області доручено провести документальну планову перевірку комунального підприємства «Міжнародний аеропорт «Чернівці» (код ЄДРПОУ 21418761) з питання дотримання вимог законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку з доходів фізичних осіб за період з 01 липня 2012 року по 30 червня 2015 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування за період 01 січня 2012 року по 30 червня 2015 року тривалістю 20 робочих днів з 08 грудня 2015 року.

Повідомленням №081 від 26 листопада 2015 року ОСОБА_4 податкова інспекція у м. Чернівцях Головного управління ДФС у Чернівецькій області повідомила позивача про проведення з 08 грудня 2015 року документальної планової перевірки. Дане повідомлення вручено заступнику головного бухгалтера комунального підприємства міжнародний аеропорт «Чернівці» ОСОБА_5, що підтверджується розпискою №081, яка міститься в матеріалах справи.

Згідно направлень №001175 та №001176 від 08 грудня 2015 року документальну планову виїзну перевірку доручено провести головному державному ревізору-інспектору ОСОБА_6 та завідувачу сектору контрольно-перевірочної роботи юридичних осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб державної податкової інспекції у м. Чернівцях ДФС у Чернівецькій області ОСОБА_7

За результатами проведеної планової перевірки складено Акт №27/24-12-17-05/21418761 від 14 січня 2016 року про результати документальної планової перевірки Комунального підприємства «Міжнародний аеропорт «Чернівці» з питань дотримання вимог законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб за період з 01 липня 2012 року по 30 червня 2015 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування за період 01 січня 2012 року по 30 червня 2015 року.

Перевіркою встановлено порушення комунальним підприємством «Міжнародний аеропорт «Чернівці»:

- пункту 168.1 статті 168, підпункту 176.2 а) пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, внаслідок чого нараховано пеню за несвоєчасну сплату (перерахування) до бюджету податок на доходи фізичних осіб в сумі 95304,08 грн;

- пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, внаслідок чого несвоєчасно перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб в сумі 358707,95 грн.

За наслідками перевірки, з урахуванням висновків, викладених в Акті від 14 січня 2016 року №27/24-12-17-05/21418761, 26 січня 2016 року контролюючий орган прийняв податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0005441705, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 208441,29 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, 08 лютого 2016 року комунальне підприємство «Міжнародний аеропорт «Чернівці» звернулося до Головного управління ДФС у Чернівецькій області із скаргою №01-09/110, в якій вказувало, що заборгованості в сумі 358707,95 грн, на яку накладено штраф у розмірі 25% та 75% немає, оскільки вона сплачена протягом звітного 2015 року в повній мірі. Зазначало, що заперечує щодо накладення штрафу в сумі 208441,29 грн та пені нарахованої на дану суму у розмірі 95304,08 грн.

Рішенням Головного управління ДФС у Чернівецькій області від 06 квітня 2016 року №577/10/24-13-10-01-08 про результати розгляду скарги скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 26 січня 2016 року №0005441705 без змін.

Крім того, вирішено збільшити на 101178,17 грн розмір штрафної санкції, визначений в податковому повідомленні-рішенні Державної податкової інспекції у м. Чернівцях від 26 січня 2016 року №0005441705.

Не погоджуючись з такими рішеннями субєктів владних повноважень, комунальне підприємство «Міжнародний аеропорт «Чернівці» звернулось до суду з цим позовом.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України від 02 грудня 2010 року №2755 VI.

Відповідно до підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Згідно підпункту 162.1.3 пункту 162.1 статті 162 ПК України податковий агент є платником податку.

Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб до бюджету регламентує стаття 168 ПК України, пункт 168.1. якої передбачає порядок оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом.

Відповідно до підпунктів 168.1.1, 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Згідно підпункту 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 ПК України якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 168.1.6 пункту 168.1 статті 168 ПК України для цілей цього розділу та пункту 54.2 статті 54 цього Кодексу під терміном «граничний термін сплати до бюджету податку» розуміються строки сплати податку, визначені цим пунктом.

Таким чином, позивач як податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб повинен сплачувати (перераховувати) податок до бюджету під час виплати заробітної плати працівникам, а у випадку нарахування заробітної плати, але її невиплати, повинен проводити перерахування податку до бюджету у строки встановлені ПК України для місячного податкового періоду, тобто не пізніше 30 календарних днів, наступних за місяцем нарахування доходу (строк сплати податкових зобов'язань, за якими податковий період складає один місяць обчислюється, виходячи з положень підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 та пункту 57.1 статті 57 ПК України).

Відповідно до пункту 31.1 статті 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Пунктом 54.2 статті 54 ПК України передбачено, що грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.

Податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом (пункт 57.1 статті 57 ПК України), тобто у строки вказані у статті 168 ПК України.

Таким чином, положення ПК України чітко визначають момент узгодження грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб та строки перерахування податку до бюджету. У разі несплати сум узгоджених грошових зобов'язань у строки, встановленні податковим законодавством, вони набувають статусу податкового боргу і платник податків несе відповідальність у вигляді штрафу за порушення строків перерахування податку.

Відповідальність платників податків за податкові правопорушення регламентується главою 11 ПК України, яка серед іншого, передбачає відповідальність за порушення правил сплати (перерахування) податків (стаття 126 ПК України) та за порушення правил нарахування, утримання та сплати (перерахування) податків у джерела виплати (стаття 127 ПК України).

Відповідно до статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відтак, положення статті 126 ПК України щодо застосування штрафної санкції застосовується у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобовязання. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки сплати. Тобто у разі, якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобовязання протягом строків, передбачених ПК, такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до статті 126 ПК України.

Згідно зі статтею 127 ПК України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Отже, відповідальність за правопорушення, передбачене статтею 127 ПК України, може наставати у разі, коли платник податків, у тому числі податковий агент, допускає бездіяльність щодо нарахування, утримання та/або сплати (перерахування) податку, тобто взагалі відсутній факт виконання вказаних обов'язків платником податків (податковим агентом). Крім того, додатково встановлено умови вчинення такого правопорушення: до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків. Відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не з часу затримки такої несплати, як передбачено статтею 126 ПК України а з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу.

Як вбачається з наявних у справі матеріалів та підтверджувалось представниками сторін в судовому засіданні, за результати проведеної у позивача перевірки контролюючим органом встановлено порушення вимог ПК України, яке полягало у несвоєчасній сплаті (перерахування) до бюджету податку на доходи фізичних осіб. При цьому відповідачами не заперечувався факт сплати позивачем у повному обсязі узгодженої суми грошового зобовязання, однак несвоєчасно.

Зазначене, враховуючи вищевикладені норми, відповідає складу порушення, визначеного статтею 126 ПК України.

Між тим, контролюючим органом при розрахунку суми штрафної санкції та, відповідно, прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 26 січня 2016 року №0005441705 було застосовано положення статті 127 ПК України, тобто за ненарахування, неутримання та/або несплату податку на доходи фізичних осіб взагалі.

Таким чином, у зв'язку з помилковим застосуванням відповідачем статті 127 ПК України при притягненні до відповідальності позивача-платника податків, суд приходить до висновку про протиправність указаного оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Необхідно також зазначити, що надаючи правову оцінку підставам відповідальності і розміру штрафної (фінансової) санкції, застосованої контролюючим органом, суд не вправі підміняти собою компетентний орган та приймати рішення щодо зміни підстав застосування штрафної (фінансової) санкції та визначення її розміру, а тому податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 26 січня 2016 року №0005441705 підлягає скасуванню у повному обсязі.

Відтак, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 26 січня 2016 року №0005441705 є обґрунтованими й підлягають задоволенню.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. У відповідності до частини першої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно частини першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході судового розгляду справи Чернівецькою обєднаною державною податковою інспекцією Головного управляння ДФС у Чернівецькій області, з огляду на вищевикладене, не було доведено правомірність податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 26 січня 2016 року №0005441705.

Поряд з цим суд вважає посилання субєкта владних повноважень в обґрунтування своїх доводів на постанову Верховного Суду України від 10 листопада 2015 року у справі №21-2919а15 безпідставними.

Так, відповідно до частини першої статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Між тим, як вбачається з указаної вище постанови, в ній відсутня як така правова позиція Верховного Суду України, прийнята в результаті розгляду справи у звязку з неоднаковим застосуванням судами норм матеріального права в подібних правовідносинах.

Здійснивши аналіз положень статей 126,127 ПК України та рішень касаційного суду, наведених у постанові, Верховний Суд України дійшов висновку про те, що вони не дають підстав вважати про неоднакове застосування норм матеріального права, оскільки ухвалення протилежних рішень стало наслідком встановлення судом під час розгляду цих справ різних фактичних обставин. У справі ж, що розглядалась Верховним Судом України, судами попередніх інстанцій було встановлено прострочення сплати узгоджених податкових зобовязань з податку на доходи фізичних осіб, а у рішенні, поданому Верховному Суду України як приклад неоднакового застосування норм матеріального права, судами встановлено неперерахування податку з доходів фізичних осіб. Відтак, Верховний Суд України дійшов висновку, що наведені рішення суду касаційної інстанції ухвалені за різних фактичних обставин справ, установлених судами, тому підстав для висновку про неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах немає.

Водночас, суд звертає увагу на те, що у справі, яку розглядав Верховний Суд України, і спір у якій подібний до спору між сторонами цієї справи, судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій рішення було прийнято на користь позивача-платника податку, а постановою Верховному Суду України від 10 листопада 2015 року у задоволенні заяви відповідача-контролюючого органу відмовлено.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДФС у Чернівецькій області від 06 квітня 2016 року №577/10/24-13-10-01-08 про результати розгляду скарги, то суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Аналіз норм процесуального права дає підстави для висновку про те, що завданням адміністративного судочинства є захист порушених прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, а позивачем в адміністративній справі може бути та особа, права, свободи або інтереси якої порушено субєктом владних повноважень й за захистом яких вона звернулася до адміністративного суду. Тобто, в порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення суб'єкта владних повноважень, яке безпосередньо порушує права, свободи або інтереси позивача та породжує для нього права чи обов'язки. Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, а для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що в зв'язку з прийняттям рішення суб'єктом владних повноважень порушуються права позивача.

Рішення суб'єкта владних повноважень у контексті положень Кодексу адміністративного судочинства України необхідно розуміти як нормативно-правові акти, так і правові акти індивідуальної дії. При цьому, під рішенням розуміється владне волевиявлення суб'єкта владних повноважень, викладене за встановленою формою, спрямоване на врегулювання тих чи інших суспільних відносин, що має обов'язковий характер для позивача та породжує певні правові наслідки.

Як убачається з оскаржуваного рішення Головного управління ДФС у Чернівецькій області, ним залишено без задоволення скаргу позивача на податкове повідомлення-рішення від 26 січня 2016 року №0005441705, а вказане податкове повідомлення-рішення без змін. Також вирішено збільшити на 101178,17 грн розмір штрафної санкції, визначений в податковому повідомленні-рішенні Державної податкової інспекції у м. Чернівцях від 26 січня 2016 року №0005441705.

Зазначене рішення Головного управління ДФС у Чернівецькій області є по суті результатом оскарження позивачем податкового повідомлення-рішення від 26 січня 2016 року №0005441705 в адміністративному порядку згідно положень статті 56 ПК України.

В ході судового розгляду справи представники відповідачів вказували, що оскаржуване позивачем рішення Головного управління ДФС у Чернівецькій області від 06 квітня 2016 року №577/10/24-13-10-01-08 про результати розгляду скарги не породжує для нього жодних правових наслідків та безпосередньо не зобовязує сплачувати збільшену суму штрафних санкцій. Зазначене рішення є фактично підставою для прийняття Чернівецькою обєднаною державною податковою інспекцією Головного управляння ДФС у Чернівецькій області податкового повідомлення-рішення із збільшеною сумою штрафних санкцій.

В описовій частині вказаного рішення Головного управління ДФС у Чернівецькій області також зазначено про те, Чернівецькій ОДПІ необхідно збільшити позивачу на 101178,17 грн розмір штрафної санкції, визначений в податковому повідомленні-рішенні Державної податкової інспекції у м. Чернівцях від 26 січня 2016 року №0005441705, а резолютивна частина рішення містить зобовязання Чернівецьку ОДПІ за результатами перевірки (акт від 23 березня 2016 року №271/24-12-13-02-18/21418761) визначити суми штрафів за несвоєчасно перерахований до бюджету податок на доходи фізичних осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, контролюючим органом було проведено документальну позапланову перевірку комунального підприємства «Міжнародний аеропорт «Чернівці» з питань, що стали предметом оскарження за період з 01 липня 2012 року по 30 червня 2015 року та складено Акт №271/24-12-13-02-18/21418761 від 23 березня 2016 року про результати такої перевірки.

На підставі цього Акту та враховуючи рішення Головного управління ДФС у Чернівецькій області від 06 квітня 2016 року №577/10/24-13-10-01-08 про результати розгляду скарги в частині зобовязання збільшити розмір штрафу, Чернівецькою ОДПІ 14 квітня 2016 року були прийняті податкові повідомлення-рішення форми «Д» №0006171301 та №№0006111705.

Однак правомірність прийняття субєктом владних повноважень указаних податкових повідомлень-рішень позивачем в даному позові не оскаржується й, відповідно, такі рішення не є предметом цього спору.

Враховуючи викладене, оскільки рішення Головного управління ДФС у Чернівецькій області від 06 квітня 2016 року №577/10/24-13-10-01-08 про результати розгляду скарги є по суті результатом оскарження позивачем податкового повідомлення-рішення від 26 січня 2016 року №0005441705 в адміністративному порядку й безпосередньо не порушує прав позивача, фактично не породжує для нього жодних правових наслідків, суд приходить до висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог в указаній частині, а тому відмовляє у їх задоволенні.

Отже, заявлені комунальним підприємством «Міжнародний аеропорт «Чернівці» позовні вимоги підлягають задоволенню лише в частині оскарження податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 26 січня 2016 року №0005441705.

Відповідно до частини першої та третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З матеріалів справи видно, що при зверненні до суду з цим позовом майнового характеру позивачем сплачено судовий збір у розмірі 4644,29 грн.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню в частині, яка стосується рішення Чернівецької обєднаної державної податкової інспекції Головного управляння ДФС у Чернівецькій області на суму 208441,29 грн, то сплачений позивачем за цю частину позовних вимог судовий збір у розмірі 1,5 % ціну позову, що складає 3126,6 грн, підлягає стягненню з відповідного відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись статтями 69-71, 86, 94, 158 163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 26 січня 2016 року №0005441705.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Чернівецької обєднаної державної податкової інспекції Головного управляння ДФС у Чернівецькій області за рахунок її бюджетних асигнувань на користь комунального підприємства «Міжнародний аеропорт «Чернівці» судовий збір у розмірі 3126 (три тисячі сто двадцять шість) грн 60 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Лелюк

Постанова у повному обсязі складена 05 серпня 2016 року.