Ухвала суду № 59486667, 27.07.2016, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2016 року м. Полтава Справа № 816/465/16

Полтавський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Канигіної Т.С.,

судді - Бойка С.С.,

судді - Удовіченка С.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Скорика С.В.,

представника позивача - Тімакіної Л.В.,

представника відповідача - Тур Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом

позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно -промислова компанія "Полтавазернопродукт" до відповідачів 1. Державної фіскальної служби України 2. Головного управління ДФС у Полтавській області про скасування індивідуальних податкових консультацій, зобов'язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

07.04.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно - промислова компанія "Полтавазернопродукт" (надалі - ТОВ ІПК "Полтавазернопродукт", позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України (надалі - ДФС України, відповідач-1), Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі ГУ ДФС у Полтавській області, відповідач-2) про скасування індивідуальних податкових консультацій та зобов'язання вчинити дії, а саме:

- скасування індивідуальної податкової консультації, наданої листом Державної фіскальної служби України від 10.02.2016 за №2758/6/99-95-42-01-15 "Про надання відповіді";

- скасування індивідуальної податкової консультації, наданої листом Головного управління ДФС у Полтавській області від 15.02.2016 за №579/10/16-31-15-03-24 "Щодо надання відповіді";

- зобов'язання Державної фіскальної служби України надати нову податкову консультацію з питання, порушеного у зверненні від 19.01.2016 №18 про надання письмової податкової консультації, з урахуванням того, що стаття 57 не підлягає застосуванню під час виплати дивідендів платником єдиного податку 4-ї категорії, а дохід від виплат таких дивідендів підлягає врахуванню в складі доходів учасників юридичної особи, яка є отримувачем такого доходу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що надані відповідачами роз'яснення з питання наявності у платника єдиного податку 4-ї групи обов'язку зі сплати у 2016 році авансового внеску з податку на прибуток під час виплати дивідендів засновнику - власнику корпоративних прав, який є платником податку на прибуток на загальних підставах, не відповідають приписам Податкового кодексу України, а тому відповідні податкові консультації належить скасувати у судовому порядку.

Представник позивача у судовому засіданні вимоги позовної заяви підтримала, просила їх задовольнити.

Представник відповідачів у судовому засіданні проти позову заперечувала, вказуючи на те, що надані ТОВ ІПК "Полтавазернопродукт" податкові консультації ґрунтуються на чинних положеннях податкового законодавства та відповідають практиці органів ДФС.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ ІПК "Полтавазернопродукт" у встановленому законодавством порядку зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 31059651 (а.с.40).

Позивач є сільськогосподарським підприємством, основним видом господарської діяльності якого за КВЕД-2010 є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (01.11) (а.с.41).

ТОВ ІПК "Полтавазернопродукт" з 01.01.2015 перебуває на спрощеній системі оподаткування, є платником єдиного податку 4-ї групи (а.с.43).

19.01.2016 позивачем подано до ГУ ДФС у Полтавській області та ДФС України аналогічні за змістом заяви про надання індивідуальної консультації з питання: "Чи повинен платник єдиного податку 4-ї групи у 2016 році сплачувати до бюджету податок на прибуток чи авансовий внесок з цього податку у разі прийняття рішення про виплату дивідендів своєму засновнику - власнику корпоративних прав, який є платником податку на прибуток на загальних підставах? Якщо так, то які законодавчі норми це регулюють" (а.с.14-15).

ДФС України у листі від 10.02.2016 вих. №2758/6/99-95-42-01-15 "Про надання відповіді" роз'яснила, що юридична особа - платник єдиного податку зобов'язана при виплаті дивідендів (за винятком виплати дивідендів фізичним особам) нарахувати та внести до бюджету авансовий внесок із податку на прибуток за правилами, встановленими пунктом 57.11 статті 57 Податкового кодексу України; зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів. При цьому суми нарахованого податкового зобов'язання з єдиного податку не зменшуються на суму авансового внеску податку на прибуток, сплаченого у зв'язку з виплатою дивідендів (а.с.18-20).

Аналогічну за змістом відповідь надано ГУ ДФС у Полтавській області у листі від 15.02.2016 вих. №579/10/16-31-15-03-24 "Щодо надання відповіді" (а.с.16-17).

Не погодившись з доводами контролюючих органів, позивач оскаржив індивідуальну податкову консультацію до суду.

Так, відповідно до абзацу першого пункту 53.3 статті 53 Податкового кодексу України платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій або електронній формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Таким чином, позивач має право на оскарження до суду індивідуальної податкової консультації, наданої за його зверненням ДФС України та ГУ ДФС у Полтавській області.

Надаючи правову оцінку оспорюваним правовим актам індивідуальної дії та відповідним доводам сторін, колегія суддів виходить з такого.

Згідно з пунктом 52.1 статті 52 Податкового кодексу України за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Відповідно до пункту 52.3 статті 52 Податкового кодексу України за вибором платника податків консультація надається в усній, письмовій або електронній формі. Консультація, надана в письмовій або електронній формі, обов'язково повинна містити опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства.

Звернення позивача про надання індивідуальної податкової консультації стосувалось наявності у платника єдиного податку 4-ї групи обов'язку зі сплати у 2016 році авансового внеску з податку на прибуток під час виплати дивідендів засновнику - власнику корпоративних прав, який є платником податку на прибуток на загальних підставах.

Як зазначила в судовому засіданні представник позивача, необхідність отримання відповідної індивідуальної податкової консультації пов'язана з наміром ТОВ ІПК "Полтавазернопродукт" провести у 2016 році виплату дивідендів засновникам.

Колегія суддів зазначає, що порядок сплати податкового зобов'язання з податку на прибуток при виплаті дивідендів визначено у пункті 57.11 статті 57 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до підпункту 57.11.1 пункту 57.11 статті 57 Податкового кодексу України у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів платник податку на прибуток - емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, проводить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав незалежно від того, чи є оподатковуваний прибуток, розрахований за правилами, визначеними статтею 137 цього Кодексу.

Як визначено підпунктом 57.11.2 пункту 57.11 статті 57 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених підпунктом 57.11.3 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку на прибуток.

Авансовий внесок розраховується з суми перевищення дивідендів, що підлягають виплаті, над значенням об'єкта оподаткування за відповідний податковий (звітний) рік, за результатами якого виплачуються дивіденди, грошове зобов'язання щодо якого погашене. У разі наявності непогашеного грошового зобов'язання авансовий внесок розраховується зі всієї суми дивідендів, що підлягають виплаті. Авансовий внесок обчислюється за ставкою, встановленою пунктом 136.1 статті 136 цього Кодексу. Сума дивідендів, що підлягає виплаті, не зменшується на суму авансового внеску.

При цьому у разі якщо дивіденди виплачуються за неповний календарний рік, то для обрахунку суми зазначеного перевищення використовується значення об'єкту оподаткування, обчислене пропорційно кількості місяців, за які сплачуються дивіденди. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.

Сума сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів підлягає зарахуванню у зменшення податкового зобов'язання з податку на прибуток, задекларованого у податковій декларації за звітний (податковий) рік.

Сума сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів не підлягає поверненню платнику податків або зарахуванню в рахунок погашення грошових зобов'язань з інших податків і зборів (обов'язкових платежів).

У разі виплати дивідендів у формі, відмінній від грошової (крім випадків, передбачених підпунктом 57.11.3 цього пункту), базою для нарахування авансового внеску згідно з абзацами першим та другим цього підпункту є вартість такої виплати, визначена у рішенні про виплату дивідендів, або вартість такої виплати, розрахована за звичайними цінами в операціях, визнаних відповідно до статті 39 цього Кодексу контрольованими. Обов'язок з нарахування та сплати авансового внеску з податку за визначеною пунктом 136.1 статті 136 цього Кодексу ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, чи користується такий емітент пільгами із сплати податку, передбаченими цим Кодексом, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена пунктом 136.1 статті 136 цього Кодексу.

Це положення поширюється також на державні некорпоратизовані, казенні або комунальні підприємства, які зараховують суми дивідендів у розмірі, встановленому органом виконавчої влади, до сфери управління якого належать такі підприємства, відповідно до державного або місцевого бюджету.

При цьому якщо платіж особою називається дивідендом, такий платіж оподатковується під час виплати згідно з нормами, визначеними згідно з положеннями цього пункту, незалежно від того, чи є особа платником податку.

Аналізуючи наведені вище положення чинного законодавства, колегія суддів зауважує, що спеціальною нормою Податкового кодексу України, якою визначено порядок сплати податкового зобов'язання з податку на прибуток при виплаті дивідендів, встановлено, що у разі виплати платником податків дивідендів такі виплати оподатковуються податком на прибуток незалежно від того, чи є особа платником податку.

Колегія суддів зазначає, що доводи позивача про те, що положення пункту 57.11 статті 57 Податкового кодексу України стосуються виключно платників податку на прибуток спростовуються наведеними вище приписами абзацу восьмого підпункту 57.11.2 пункту 57.11 статті 57 Податкового кодексу України, відповідно до якого оподаткування дивідендів податком на прибуток не залежить від того, чи є особа платником вказаного податку.

Посилання позивача на приписи підпункту 57.11.5 пункту 57.11 статті 57 Податкового кодексу України, відповідно до якого авансовий внесок з податку на прибуток, сплачений у зв'язку з нарахуванням/сплатою дивідендів, є невід'ємною частиною податку на прибуток та не може розцінюватися як податок, який справляється під час репатріації дивідендів (їх сплаті на користь нерезидентів) відповідно до пункту 141.4 статті 141 цього Кодексу або міжнародних договорів України, є необґрунтованими, оскільки зазначені положення пункту 141.4 статті 141 Податкового кодексу України стосується виключно особливостей оподаткування нерезидентів та не має жодного відношення до оподаткування платників єдиного податку.

Колегія суддів враховує, що винятки щодо несплати авансового внеску з податку на прибуток при виплаті дивідендів визначено у підпункті 57.11.3 пункту 57.11 статті 57 Податкового кодексу України, відповідно до якого авансовий внесок, передбачений підпунктом 57.11.2 цього пункту, не справляється у разі виплати дивідендів:

- на користь власників корпоративних прав материнської компанії, що сплачуються в межах сум доходів такої компанії, отриманих у вигляді дивідендів від інших осіб. Якщо сума виплат дивідендів на користь власників корпоративних прав материнської компанії перевищує суму отриманих такою компанією дивідендів, дивіденди, сплачені в межах такого перевищення, підлягають оподаткуванню за правилами, встановленими підпунктом 57.1 1.2 цього пункту. З метою оподаткування материнська компанія веде наростаючим підсумком облік дивідендів, отриманих нею від інших осіб, та дивідендів, сплачених на користь власників корпоративних прав такої компанії, і відображає у податковій звітності дивіденди в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику;

- платником податку на прибуток, прибуток якого звільнений від оподаткування відповідно до положень цього Кодексу, у розмірі прибутку, звільненого від оподаткування у період, за який виплачуються дивіденди;

- фізичним особам.

Позивачем таких винятків не наведено, а судом не виявлено.

З приводу посилань позивача на положення статей 291, 292, 297, 300 Податкового кодексу України, що стосуються підстав та порядку перебування особи на спрощеній системі оподаткування та сплати єдиного податку, колегія суддів звертає увагу на приписи пункту 137.3 статті 137 Податкового кодексу України, згідно з яким відповідальність за повноту утримання та своєчасність перерахування до бюджету податку, зазначеного в пункті 57.11 статті 57 та пункті 141.4 статті 141 цього Кодексу, покладається на платників податку, які здійснюють відповідні виплати.

Таким чином, саме позивач є особою, відповідальною за повноту утримання та своєчасність перерахування до бюджету авансового внеску при виплаті дивідендів.

За таких обставин, колегія суддів погоджуються з висновками контролюючих органів про наявність у платника єдиного податку 4-ї групи обов'язку нарахувати та внести до бюджету авансовий внесок із податку на прибуток при виплаті дивідендів юридичній особі - засновнику за правилами, встановленими пунктом 57.11 статті 57 Податкового кодексу України.

З урахуванням вищенаведеного надані відповідачами індивідуальні податкові консультації відповідають нормам податкового законодавства.

Отже, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 7-11, 17, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно - промислова компанія "Полтавазернопродукт" до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Полтавській області про скасування індивідуальних податкових консультацій та зобов'язання вчинити дії відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 01 серпня 2016 року.

Головуючий суддя Т.С. Канигіна суддя суддя С.О. Удовіченко С.С. Бойко