Постанова № 59485522, 25.07.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2016 р. Справа № 804/3828/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 при секретаріОСОБА_4 за участю: представника позивача ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_6 до відповідача-1: Міністерства оборони України в особі командира військової частини польова пошта В0440 ОСОБА_7, відповідача-2: військової частини польова пошта В0440, відповідача-3: командира військової частини польова пошта В0440 ОСОБА_7 про визнання дій та рішень протиправними, зобовязання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

21.06.2016 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_6 з позовом до відповідача-1: Міністерства оборони України в особі командира військової частини польова пошта В0440 ОСОБА_7, відповідача-2: військової частини польова пошта В0440, відповідача-3: командира військової частини польова пошта В0440 ОСОБА_7, в якому просив суд:

1) визнати незаконним та скасувати рішення командира військової частини - польова пошта В0440 ОСОБА_7, яке оформлене листом від 25.03.2016 року № 1607 про відмову у звільненні ОСОБА_6 з військової служби;

2) зобовязати Міністерство оборони України в особі командира військової частини - польова пошта В0440 ОСОБА_7, командира військової частини польова пошта В0440 ОСОБА_7, звільнити ОСОБА_6 з військової служби у звязку із закінченням строку дії контракту;

3) зобовязати Міністерство оборони України в особі командира військової частини польова пошта В0440 ОСОБА_7, командира військової частини польова пошта В0440 ОСОБА_7 виплатити ОСОБА_6 підйомну допомогу відповідно до п.1 наказу Міністерства оборони України від 22.10.2001 року №370 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги» у розмірі місячного грошового забезпечення.

Однак, 19.07.2016 року представник позивача, у звязку із допущеною ним технічною помилкою у викладенні резолютивної частини позову, надав суду заяву про уточнення позовних вимог, за якою просить суд:

1) визнати незаконним та скасувати рішення командира військової частини - польова пошта В0440 ОСОБА_7, яке оформлене листом від 25.03.2016 року № 1607 про відмову у звільненні ОСОБА_6 з військової служби;

2) зобовязати Міністерство оборони України в особі командира військової частини - польова пошта В0440 ОСОБА_7, командира військової частини - польова пошта В0440 ОСОБА_7, Військову частину - польова пошта В0440, звільнити ОСОБА_6 з військової служби у звязку із закінченням строку дії контракту;

3) зобовязати Міністерство оборони України в особі командира військової частини - польова пошта В0440 ОСОБА_7, командира військової частини - польова пошта В0440 ОСОБА_7, Військову частину - польова пошта В0440, виплатити ОСОБА_6 підйомну допомогу відповідно до п. 1 Наказу Міністерства оборони України від 22.10.2001 року № 370 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної» у розмірі місячного грошового забезпечення.

Свої позовні вимоги, з урахуванням їх уточнення, позивач обґрунтовує тим, що відповідач прийняв протиправне рішення про відмову у його звільненні від проходження військової служби, про яке ОСОБА_6 дізнався за листом від 25.03.2016 року №1607. Адже в умовах відсутності рішення про оголошення війни або мобілізації, чи закінчення строків, встановлених для проведення мобілізації, особливий період не діє.

Представник позивача під час судового засідання підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі та пояснив обставини справи таким чином як про це вказано вище.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Також відповідач надав суду письмової заперечення проти цього адміністративного позову, зазначивши, що закінчення заходів мобілізації не припинило особливого періоду, на чому наполягає позивач. Так, відповідач посилається на п.1 ст.26 Закону України «Про військовий обовязок і військову службу» під час особливого періоду, а саме з моменту оголошення мобілізації до часу визначеного пунктами 2 (під час воєнного стану) або 3 (після прийняття рішення про демобілізацію) цієї частини, звільнення військовослужбовців з військової служби за контрактом у звязку із закінченням строку служби не передбачено, крім тих, які уклали контракт строком на шість місяців на умовах, передбачених абзацом 2 ч.3 ст.23 цього Закону. Втім, до цієї категорії військовослужбовців позивач не відноситься. Тому, просить суд відмовити у задоволенні цього адміністративного позову.

Заслухавши доводи представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, проаналізувавши чинне законодавство, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення цього адміністративного позову з огляду на таке.

Судом встановлено, що 31.10.2014 року позивач уклав з Міністерством оборони України в особі ТВО командира військової частини А 1126 (далі ВЧ А1126) ОСОБА_7 контракт на проходження військової служби у Збройних Силах України (ЗСУ). Строк дії контракту - на особливий період до оголошення демобілізації.

Наказом командира ВЧ А 1126 від 31.10.2014 року № 236 позивач був зарахований до складу ЗСУ на посаду стрільця - помічника гранатометника.

Згідно із записом на сторінці 8 військового квитка ОСОБА_6 з 27.07.2015 року ВЧ А 1126 Міністерства оборони України була перейменована на «Військова частина - польова пошта В0440» (надалі - ВЧ В0440).

25.02.2016 року позивач подав командуванню ВЧ В0440 рапорт про небажання продовжувати дію контракту та звільнити його у запас із настанням 4 хвилі демобілізації.

Згідно з п.1 Указу Президента України від 25.03.2016 року №115/2016 «Про звільнення в запас військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, призваних відповідно до Указу Президента України від 21 липня 2014 року № 607 та під час першої черги часткової мобілізації відповідно до Указу Президента України від 14 січня 2015 року № 15» так звана «4 хвиля демобілізації» повинна бути проведена у березні-квітні 2016 року.

Листом від 25.03.2016 року № 1607 відповідач-3 повідомив ОСОБА_6 про те, що наразі в Україні триває особливий період, а тому на підставі п. 252 Указу Президента України від 10.12.2008 року № 1153/2008 «Про затвердження Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» (надалі - Положення), він не підлягає звільненню зі служби до закінчення особливого періоду.

Втім, позивач не погодився із таким рішенням, тому оскаржує його в судовому порядку.

Суд зазначає, що у відповідності до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 року № 3543-ХІІ особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

У свою чергу, мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано (абз. 4 ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).

Отже, за змістом наведених норм особливий період настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію та охоплює час мобілізації, а в разі оголошення стану війни - воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Дія особливого періоду, під час якого допускається продовження строку контракту, обмежується строками, встановленими для проведення мобілізації, або часом, протягом якого діє воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

З цього приводу суд погоджується із твердженнями позивача, що в умовах відсутності рішення про оголошення війни або мобілізації, чи закінчення строків, встановлених для проведення мобілізації, особливий період не діє.

17 березня 2014 року виконуючим обов'язки Президента України видано Указ «Про часткову мобілізацію» №303/2014, який затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року №1126-VІІ.

Згідно пункту 8 цього Указу він набирає чинності після його затвердження Верховною Радою України.

Закон України від 17 березня 2014 року №1126-VII «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» набрав чинності з дня його опублікування, а саме: 18 березня 2014 року.

Відповідно до пункту 3 зазначеного Указу мобілізація проводиться протягом 45 діб із дня набрання чинності цим Указом.

Таким чином, з 18 березня 2014 року в Україні відповідно до абзацу 11 статті 1 Закону України «Про оборону України» та абзацу 4 статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» настав особливий період, тривалість якого пов'язується з тривалістю мобілізації, строк якої встановлено пунктом 3 Указу, тобто 45 діб.

Тобто, тривалість особливого періоду відповідно до Указу в. о. Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 становила 45 діб: з 18 березня 2014 року по 2 травня 2014 року.

Указом виконуючого обов'язки Президента України від 6 травня 2014 року №454/2014 «Про часткову мобілізацію», який затверджено Законом України № 1240-VІІ від 06.05.2014 року, оголошено часткову мобілізацію тривалістю 45 діб із дня набрання чинності цим Указом.

Закон України №1240-VII від 6 травня 2014 року «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» набрав чинності 7 травня 2014 року, тому, тривалість особливого періоду відповідно до Указу в. о. Президента України від 6 травня 2014 року №454/2014 становила 45 діб: з 7 травня 2014 року по 21 червня 2014 року.

Указом Президента України від 21 липня 2014 року №607/2014, який затверджено Законом України від 22 липня 2014 року №1595-VІI, оголошено часткову мобілізацію тривалістю 45 діб із дня набрання чинності цим Указом.

Закон України від 22 липня 2014 року № 1595-VІІ «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» набрав чинності 24 липня 2014 року, отже, тривалість особливого періоду відповідно до Указу Президента України від 21 липня 2014 року № 607/2014 становила 45 діб: з 24 липня 2014 року по 7 вересня 2014 року.

Указом Президента України від 14 січня 2015 року №15, який затверджено Законом України від 15.01.2015 року № 113-VIІI, оголошено протягом 2015 року часткову мобілізацію у три черги протягом 210 діб із дня набрання чинності цим Указом.

Закон України від 15.01.2015 року № 113-VІІІ «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» набрав чинності 20 січня 2015 року. отже, тривалість особливого періоду відповідно до Указу Президента України від 14 січня 2015 року № 15 становила 210 діб: з 20 січня 2014 року по 22 серпня 2014 року.

Таким чином, твердження позивача знайшли своє підтвердження під час судового розгляду справи, та суд приймає до уваги те, що особливий період в Україні діяв з 18 березня 2014 року по 2 травня 2014 року; з 7 травня 2014 року по 21 червня 2014 року; з 24 липня 2014 року по 7 вересня 2014 року; з 20 січня 2015 року по 22 серпня 2015 року.

Враховуючи викладене, судом було встановлено, що на час подання позивачем рапорту про звільнення з військової служби, особливий період в Україні був відсутній, тому строк дії контракту закінчився.

А відповідно до п. «а» ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок га військову службу» контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби, в тому числі у зв'язку із закінченням строку контракту.

З огляду на зазначене, рішення відповідача-3 про відмову у звільненні позивача зі служби є незаконним та підлягає скасуванню.

Тому, позовні вимоги, викладені у пунктах 1 2 є обґрунтованими та підлягають задоволенню, з огляду на що суд вважає за необхідне у межах позовних вимог визнати протиправною відмову командира військової частини польова пошта В0440 Міністерства оборони України звільнити ОСОБА_6 з військової служби у звязку із закінченням строку дії контракту від 31 жовтня 2014 року та зобовязати командира військової частини польова пошта В0440 Міністерства оборони України звільнити ОСОБА_6 з військової служби у звязку із закінченням строку дії контракту від 31жовтня 2014 року.

Щодо позовної вимоги про зобовязання Міністерства оборони України в особі командира військової частини - польова пошта В0440 ОСОБА_7, командира військової частини - польова пошта В0440 ОСОБА_7, Військову частину - польова пошта В0440, виплатити ОСОБА_6 підйомну допомогу відповідно до п. 1 Наказу Міністерства оборони України від 22.10.2001 року № 370 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги» у розмірі місячного грошового забезпечення, то суд вважає, що така задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Згідно п.1 Інструкції про порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 22.10.2001 року №370, на яку посилається також в своєму позові і позивач, визначено, що підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення виплачується особам офіцерського складу, прапорщикам та військовослужбовцям рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, що переїхали до нового місця служби з одного населеного пункту в інший у звязку з призначенням на посади або зміною постійної дислокації військової частини (підрозділу) до місця постійної дислокації військової частини або підрозділу зі зміною місця проживання.

Згідно п.2 контракту про проходження військової служби в Збройних Силах України, укладеного з позивачем, також зазначено, що Міністерство оборони України зобовязується виплатити підйомну допомогу на нього та кожного члена його сім'ї, який переїжджає разом із ним на нове місце проходження військової служби.

При цьому, слід зазначити, що обовязковою умовою виплати підйомної допомоги є переїзд військовослужбовця до нового місця проходження військової служби.

Однак, за умовами контракту ОСОБА_6 був прийнятий на військову службу за контрактом на особливий період та призначений на посаду до військової частини - польова пошта В0440, тобто до нового місця служби з одного населеного пункту в інший у звязку із призначенням на посади не переміщався. А отже й права на отримання підйомної допомоги не має. З цього приводу доводи представника відповідача-2 знайшли своє підтвердження та є обґрунтованими.

З огляду на це, розглядуваний адміністративний позов підлягає задоволенню частково, а саме: позовні вимоги, викладені у пунктах 1 2 необхідно задовольнити та у межах позовних вимог визнати протиправною відмову командира військової частини польова пошта В0440 Міністерства оборони України звільнити ОСОБА_6 з військової служби у звязку із закінченням строку дії контракту від 31 жовтня 2014 року та зобовязати командира військової частини польова пошта В0440 Міністерства оборони України звільнити ОСОБА_6 з військової служби у звязку із закінченням строку дії контракту від 31жовтня 2014 року, а у задоволенні решти позовних вимог відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 12, 60, 86, 160, 161, 163 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову командира військової частини польова пошта В0440 Міністерства оборони України звільнити ОСОБА_6 з військової служби у звязку із закінченням строку дії контракту від 31 жовтня 2014 року.

Зобовязати командира військової частини польова пошта В0440 Міністерства оборони України звільнити ОСОБА_6 з військової служби у звязку із закінченням строку дії контракту від 31 жовтня 2014 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст. 186 КАС України, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови складено 26 липня 2016 року.

Судді (підписи) Постанова не набрала законної сили 26 липня 2016 року. Суддя З оригіналом згідно. Суддя ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_1 ОСОБА_1