Ухвала суду № 59479797, 02.08.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №592/9452/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Фоменко І. М.Номер провадження 22-ц/788/548/16 Суддя-доповідач - Ільченко О. Ю. Категорія - 54

УХВАЛА

і м е н е м У к р а ї н и

02 серпня 2016 року м. Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Ільченко О. Ю.,

суддів - Гагіна М. В. , Попруги С. В. ,

з участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.,

розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4

на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 28 грудня 2015 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и л а:

30 вересня 2015 року ОСОБА_3 через свого представника звернувся до суду з зазначеним позовом, який в подальшому уточнивши (а.с. 169 - 170), обгрунтовував тим, що 23 листопада 2007 року обраний Наглядовою радою ПАТ «Сумське МНВО ім. М.В. Фрунзе» (на даний час ПАТ «Сумське МНВО») на посаду президента товариства на невизначений строк та 03 грудня 2007 року з ним укладено трудовий договір за умовами якого він має вільний розпорядок робочого дня. 17 липня 2014 року директор з персоналу ПАТ «Сумське МНВО» видав наказ про його звільнення на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України, який обґрунтовував тим, що позивач був відсутній на роботі у робочі дні без поважних причин. Позивач вважає своє звільнення незаконним, оскільки Положенням про Президента та умовами трудового договору для нього передбачено вільний розпорядок дня, тому просив суд визнати протиправним та скасувати наказ директора з персоналу ПАТ «Сумське МНВО» № 5241/ВК «Про звільнення ОСОБА_3.» від 17 липня 2014 року, поновити його на роботі на займаній посаді з 17 липня 2014 року та допустити в цій частині негайне виконання рішення, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17 липня 2014 року по 25 грудня 2015 року в сумі 1 609 458,76 грн. та допустити негайне виконання рішення в частині стягнення середньомісячного заробітку в сумі 97 274,98 грн.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 28 грудня 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову. Вважає, що незаконність звільнення позивача полягає у тому, що воно відбулося в той час, коли ОСОБА_3 не був працівником товариства, оскільки фактично не був допущений до роботи на посаді Президента товариства на підставі рішення суду, яким задоволено його попередній позов про визнання звільнення незаконним та поновлення на роботі. Звертає увагу, що трудовим договором та статутними документами для посади Президента товариства встановлений вільний розпорядок робочого дня, не передбачено порядку обліку робочого часу та обов'язковість постійного перебування в приміщеннях ПАТ «Сумське МНВО», крім того, роботодавець, виходячи з повноважень Президента, не визначив місце його постійного або тимчасового перебування в процесі трудової діяльності, а тому відсутні підстави для ствердження про наявність прогулу. Зазначає, що звернувся до суду з даним позовом, після отримання копії оскарженого наказу 06 вересня 2015 року, тому вважає не пропущеним місячний строк звернення до суду встановлений ч. 1 ст. 233 КЗпП України.

Заслухавши пояснення представника позивача, який підтримав доводи апеляційної скарги, заперечення представників відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що знайшов підтвердження той факт, що позивач в період з 16 по 20 червня 2014 року, з 23 по 27 червня 2014 року, з 31 червня по 04 липня 2014 року, з 07 по 11 липня 2014 року та з 14 по 17 липня 2014 року був відсутній на роботі без поважних причин, крім того, позивач відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України пропустив строк звернення до суду та не зазначив поважності причин його пропуску.

Колегія суддів погоджується з цим висновком суду, виходячи з наступного.

Згідно з ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено, що рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 04 березня 2014 року, яке залишене без зміни ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 05 червня 2014 року, наказ адміністрації ПАТ «Сумське МНВО ім. Фрунзе» від 22 листопада 2013 року про звільнення ОСОБА_3 з роботи визнано незаконним, поновлено його на посаді Президента ПАТ «Сумське МНВО ім. Фрунзе», стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 203 393,18 грн., з відрахуванням всіх необхідних податків і платежів (а.с. 81-85 т. 1).

Відповідно до наказу № 1347/ВК від 19 березня 2014 року ОСОБА_3 поновлено на раніше займаній посаді на виконання зазначеного рішення суду (а.с. 128 т. 1), копія цього наказу була направлена до Відділу ДВС СМУЮ та вручена державному виконавцю (а.с.127 т. 1).

Крім того, 19 березня 2014 року копія наказу про поновлення на роботі направлена поштою ОСОБА_3 та повідомлено, що його робоче місце, у зв'язку з проведенням ремонтних робіт в раніше займаному кабінеті, тимчасово організоване у приміщенні № 64 за адресою: м. Суми, вул. Реміснича, 35 (а.с. 54 - 57 т. 1).

Із рекомендованого повідомлення вбачається, що вказане поштове відправлення отримав за довіреністю уповноважений представник позивача - ОСОБА_5 (а.с. 57, 132 т. 1) а, 20 березня 2014 року копію вказаного наказу одержав адвокат позивача - ОСОБА_4 (а.с. 129 - 131 т. 1).

В листах на ім'я Генерального директора ПАТ «Сумське МНВО» від 20 березня та 14 квітня 2014 року ОСОБА_3 визнавав факт виконання судового рішення про поновлення його на роботі, та, що наказом від 19 березня 2014 року його поновлено на роботі і повідомляв, що він приступив до виконання своїх функціональних обов'язків (а.с. 148-149, 153-154 т. 1).

Разом з тим, табелями обліку робочого часу зафіксована відсутність ОСОБА_3 на роботі у робочі дні товариства з 16 по 20 червня 2014 року, з 23 по 27 червня 2014 року, з 31 червня по 04 липня 2014 року, з 07 по 11 липня 2014 року та з 14 по 17 липня 2014 року (а.с.34-45 т. 1).

Доказів того, що позивач виконував функціональні обов'язки президента та знаходився у відрядженні не надано.

Із матеріалів справи вбачається, що 02 червня 2014 року та 09 липня 2014 року, на адресу ОСОБА_3 відповідачем направлялись листи, в яких позивача повідомлялось про фіксацію його неявки на роботі та вимагалось надати звіти про виконану роботу (а.с. 65, 68 т. 1).

Відповідно до п. 3.6 трудового договору президент товариства зобов'язаний терміново інформувати відповідні служби товариства про будь - які зміни свого статусу чи особистих даних (адреси, телефону, сімейного стану, прізвища, одержання нового паспорту, тощо).

За вказаних умов трудового договору, листи на ім'я позивача направлялись на зазначену ним адресу: АДРЕСА_1, вказану адресу він вказав і в довіреності, в якій уповноважив ОСОБА_5 отримувати поштову кореспонденцію (а.с. 132).

Вказані обставини не спростовуються апелянтом.

Протоколом засідання Наглядової ради № 07/07-2014 від 07 липня 2014 року вирішено звільнити ОСОБА_3 з посади на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України, відповідно до клопотання в.о. Генерального директора (а.с. 62 т. 1).

Наказом товариства від 17 липня 2014 року № 5241/ВК позивача було звільнено на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України (а.с. 12).

Звертаючись з позовом до суду, позивач посилався, як на підставу задоволення його позовних вимог, на ту обставину, що згідно трудового договору він має вільний розпорядок робочого дня, тому вважав, що свої трудові обов'язки виконує належним чином.

Перевіряючи вказані доводи, встановлено, що позивач 23 листопада 2007 року Наглядовою радою ПАТ «Сумське МНВО» обраний на посаду президента товариства на невизначений строк, а 03 грудня 2007 року між ним та відповідачем укладений трудовий договір на невизначений термін (а.с. 6 - 10, 164).

Відповідно до п. 5 трудового договору для президента товариства встановлений вільний розпорядок робочого дня, а п. 3.4 передбачено, що він повинен виконувати обов'язки, покладені на нього Статутом Товариства та Положенням про Президента особисто.

Разом з тим, згідно з п.п. 3.5.1, 3.5.2, 3.5.3, 3.7 під час виконання обов'язків президент товариства зобов'язаний докладати всіх зусиль та використовувати всі свої здібності задля найбільш повного задоволення інтересів товариства, виконувати свої обов'язки сумлінно, своєчасно й точно виконувати рішення Загальних зборів акціонерів товариства, рішення Наглядової ради товариства, додержувати трудової й технологічної дисципліни та звітувати перед Наглядовою радою про виконання своїх обов'язків.

Так, у матеріалах справи відсутні докази того, що позивач звітував перед Наглядовою радою товариства на протязі 2013 - 2014 року, не дивлячись на те, що йому направлялись відповідні пропозиції (а.с. 65, 68 т. 1). Доказів про виконану роботу ОСОБА_3 не надав під час розгляду справи у суді.

Також позивач не надав до суду належних доказів на підтвердження того факту, що він виконував свої трудові обов'язки за адресою організованого робочого місця або за іншою адресою. В справі також відсутні відомості про те, що позивача не влаштовували організовані товариством умови праці за визначеним робочим місцем по вул. Ремісничій, 35 м. Суми. (а.с. 54).

Інші підстави щодо фактів недопущення на роботу, на які він посилається в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження у справі, до того ж, на ці обставини він не посилався в позовній заяві, як на підставу заявлених вимог.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Крім того, встановлено, що працівники адміністративного відділу товариства та апарату президента є членами цехового комітету АО, що підтверджується змістом Протоколу № 2 від 01 грудня 2009 року об'єднаної первинної організації профспілки. А із листа голови профспілки Совгіри І.І. від 21 липня 2016 року вбачається, що ним отримано подання адміністрації ПАТ «Сумське МНВО» про звільнення ОСОБА_3, а, оскільки у встановлений законодавством термін повідомлення про прийняте рішення від виборного органу профспілки адміністрацією не отримано, то вважається, що профспілка дала згоду на звільнення позивача. Таким чином, під час розгляду справи, знайшло своє підтвердження, що, як об'єднаною первинною організацією профспілки працівників так і цеховим комітетом профспілки надано згоду на звільнення ОСОБА_3 на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України (а.с. 84 - 91 т. 2).

З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає порушення трудових прав позивача, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 відхилити, а рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 28 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -