Ухвала суду № 59479399, 04.08.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/3593/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Панасенков В. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

04.08.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - судді Панасенкова В.О.,

суддів: Парапана В.Ф.

ОСОБА_2,

при секретарі: Томашевській В.К,,

за участю: позивача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4, на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 08 жовтня 2015 року про відкриття провадження у справі щодо порушення правил підсудності за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_4 про встановлення порядку користування будинком, вселення, зобовязання не перешкоджати в користуванні будинком,

в с т а н о в и л а:

23 вересня 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просив вселити його в будинок №81 по вул. Ростовській в м. Одесі, встановити порядок користування будинком, зобовязати ОСОБА_5, ОСОБА_4 не перешкоджати йому у користуванні будинком (а.с.4-5).

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 8 жовтня 2015 року відкрито провадження в справі (а.с.25).

23 жовтня 2015 року відповідачка ОСОБА_5, та представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_6, оскаржили ухвалу суду першої інстанції про відкриття провадження у справі щодо порушення правил підсудності в апеляційному порядку, у яких просили ухвалу суду скасувати та зупинити провадження у справі до розгляду інших справ, посилаючись на те, що суд першої інстанції порушив правила загальної підсудності, передбачені ст. 109 ЦПК України, а саме, вони вважали, що спір підлягав розгляду місцевим судом за місцем їх проживання.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 17 грудня 2015 року апеляційні скарги відповідачки ОСОБА_5, та представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_6 відхилені, ухвала суду першої інстанції від 08 жовтня 2015 року залишена без змін.

Підчас розгляду апеляційних скарг від 23 жовтня 2015 року відповідачка ОСОБА_5, та представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_6, звернулись до апеляційного суду з заявою про зупинення апеляційного розгляду.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 17 грудня 2015 року заяви відповідачки ОСОБА_5, та представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_6, залишені без задоволення.

31 березня 2016 року відповідач ОСОБА_4 також оскаржив в апеляційному порядку ухвалу суду про відкриття провадження у справі та просив в апеляційній скарзі скасувати ухвалу суду та зупинити провадження у справі до розгляду інших справ, посилаючись на те, що суд першої інстанції порушив правила загальної підсудності, передбачені ст. 109 ЦПК України, а саме, він вважав, що спір підлягав розгляду місцевим судом за місцем його проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідачі ОСОБА_5, ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_6 в судове засідання не з'являлися, викликалися в суд належними чином. 03 серпня 2016 року відповідачі ОСОБА_5, ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_6 звернулись до апеляційного суду з клопотанням про відкладення розгляду справи на жовтень 2016 року: відповідачі у звязку з хворобою, представник відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_6 у звязку з відрядження за межі Одеської області, але не надали належні докази у підтвердження поважності причини неявки в суд, тому законних підстав для відкладення розгляду справу немає.

За змістом ст. ст. 11, 27 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд. Особи, які беруть участь у справі, зобовязані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обовязки.

Тому у відповідності до ч. 2 ст. 305 ЦПК України у даному випадку їх неявка в суд не перешкоджає розглядові справи і не порушує право на доступ до суду апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_4, пояснення на апеляцію, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_4 задоволенню не підлягає, оскільки ухвала суду постановлена з дотриманням норм процесуального права.

Згідно з ч.1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно із ч. 1 ст. 109 ЦПК України позови до фізичної особи предявляються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування.

Частиною 2 ст. 114 ЦПК України передбачено, що позови про зняття арешту з майна предявляються за місцем знаходження цього майна або його основної його частини.

Із позовної заяви вбачається, що ОСОБА_3 предявлено позов про вселення його в будинок №81 по вул. Ростовській в м. Одесі, встановлення порядку користування будинком, зобовязання відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_4 не перешкоджати йому у користуванні будинком.

Таким чином, спір виник з приводу нерухомого майна, розташованого по вул. Ростовській, 81 в м. Одесі, що згідно адміністративно-територіального поділу міста ОСОБА_6 належить до Суворовського району міста Одеси. Місцезнаходження нерухомого майна в Суворовському районі міста ОСОБА_6 виходячи з визначених статтею 114 ЦПК України правил виключеної підсудності визначає підсудність справи Суворовському районному суду м. Одеси.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що справа підсудна за місцем знаходження майна, розташованого по вул. Ростовській, 81 в м. Одесі, тобто Суворовському районному суду м. Одеси.

Посилання відповідача ОСОБА_4, в апеляційній скарзі на те, що ухвала суду першої інстанції є незаконною, оскільки судом не враховані правила загальної підсудності, передбачені ст. 109 ЦПК України, не приймаються до уваги, за таких підстав.

У пунктах 2, 37, 41 постанови № 3 "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ" від 01 березня 2013 року, Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ розяснив, що вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності.

Цивільна юрисдикція це визначена законом сукупність повноважень судів щодо розгляду цивільних справ, віднесених до їх компетенції (стаття 15 ЦПК). Підсудність визначає коло цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції (статті 108114 ЦПК).

Право вибору між судами, яким згідно із правилом загальної підсудності (стаття 109 ЦПК) і правилом альтернативної підсудності (стаття 110 ЦПК) підсудна справа, належить виключно позивачеві (частина чотирнадцята статті 110 ЦПК).

Якщо позивач при предявленні позову дотримався правил територіальної чи альтернативної підсудності, суд не має права повернути позивачеві позовну заяву з мотивів непідсудності справи цьому суду.

Перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність (стаття 114 ЦПК) є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально.

У разі конкуренції правил підсудності (наприклад, при обєднанні позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності.

Аналізуючи зазначені норми права, розяснення Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, обставини зазначені позивачем в позовній заяві, колегія суддів вважає, що вибір підсудності справи, належить виключно позивачеві, який у даному випадку правильно вибрав суд за місцем знаходження нерухомого майна Суворовський районний суд м. Одеси.

Вимоги апеляційної скарги про зупинення провадження у справі у звязку з розглядом Суворовським районним судом м. Одеси інших справ не підлягають задоволенню, оскільки за змістом пункту 5 частини 1 статті 293 ЦПК України окремо від рішення суду в апеляційному порядку може бути оскаржено відкриття провадження в справі з недотриманням правил підсудності, а відтак, при апеляційному перегляді ухвали про відкриття провадження в справі перевіряється лише підсудність справи.

Питання зупинення провадження в справі, закриття провадження в справі, обєднання справ тощо мають процесуально вирішуватися в суді першої інстанції за наявності підстав.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення питання про підсудність справи.

Отже, законних підстав для скасування ухвали суду першої інстанції та зупинення провадження у справі до вирішення інших справ немає.

Як вже зазначалось, за змістом ст. ст. 11, 27 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд. Особи, які беруть участь у справі, зобовязані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обовязки.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачі у справі ОСОБА_5, ОСОБА_4 та їх представник ОСОБА_6 зловживають своїми процесуальними правами, що приводе до суттєвого порушення передбаченого ст. 5 ЦПК України принципу рівності прав сторін перед законом та до штучного затягування розгляду справи.

Ухвала апеляційного суду не перешкоджає подальшому провадженню у справі і з огляду на вимоги ч. 1 ст. 324 ЦПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 2 п. 1, 312 ч. 1 п. 1, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 08 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту проголошення і подальшому оскарженню не підлягає.

Судді апеляційного суду Одеської області: В.О. Панасенков

ОСОБА_7

ОСОБА_2