Рішення № 59472086, 02.08.2016, Київський районний суд м. Одеси

______________________

Справа № 520/2183/16-ц

Провадження № 2/520/2254/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.08.2016 року Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Васильків О.В.

при секретарі Дідур Г.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання осіб такими, що втратили право користування житлом, виселення, суд,-

ВСТАНОВИВ:

23.02.2016 року позивач ПАТ «Фідобанк» звернулося до суду із позовом до відповідачів, в якому просить визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування квартирою, що розташована за адресою: АДРЕСА_1; усунути перешкоди в користуванні квартирою, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, належної на праві приватної власності позивачу, шляхом виселення із неї відповідачів; зобовязати Київський РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області в особі сектору громадянства, імміграції й реєстрації фізичних осіб Київського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області зняти відповідачів з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1. При цьому позивач посилається на те, що 27.04.2012 року ПАТ «Фідобанк» на підставі державного виконавця про передачу арештованого нерухомого майна отримало свідоцтво про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, в якій зареєстровані та проживають відповідачі без правових підстав.

Ухвалою суду від 02.08.2016 року закрито провадження у частині позовних вимог про зобов'язання зняти з реєстрації.

До судового засідання представник позивача ПАТ «Фідобанк» не з'явився, повідомлявся належним чином, матеріали справи містять заяву про розгляд справи за відсутності представника Банку, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 до судового засідання не з'явився, повідомлявся належним чином, причини неявки суду невідомі.

Відповідач ОСОБА_2 до судового засідання не з'явилася, повідомлялася належним чином, матеріали справи містять заяву представника відповідача про розгляд справи за його відсутності, заперечує проти задоволення позовних вимог, так як спірне житло не було придбано за кредитні кошти, а тому виселення може відбуватися лише із наданням іншого житла. Оскільки позивач ПАТ «Фідобанк» не порушувало питання про надання іншого житла та не запропонувало іншого житла, представник відповідача наполягав, що у задоволенні позову необхідно відмовити.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Як встановлено у судовому засіданні, заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 16 квітня 2010 року по справі № 2-1410/2010 задоволено позов ПАТ «Ерсте Банк», та стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Ерсте Банк» заборгованість у сумі 810446,99 грн. /а.с. 9/.

27 квітня 2012 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5 було видано свідоцтво про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, на імя ПАТ «Ерсте Банк».

В подальшому між ПАТ «Ерсте Банк» та ПАТ «Фідобанк» було укладено договір факторингу, у відповідності до якого до ПАТ «Фідобанк» відійшло право вимоги щодо договору іпотеки, укладеного з ОСОБА_2 та ОСОБА_3

04 грудня 2015 року ПАТ «Фідобанк» зареєструвало за собою право власності на квартиру, за адресою: АДРЕСА_2, що вбачається із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровані та проживають за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується довідкою із місця проживання № 310 від 06.02.2016 року та актом, засвідченим КП «ЖКС Вузівський».

Згідно з ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Таким чином, посилання позивача ПАТ «Фідобанк» про те, що відповідачі втратили право користування житлом спростовуються дослідженими письмовими доказами.

За змістом ч. 2 ст. 40 Закону «Про іпотеку» та ч. 3 ст. 109 ЖК УРСР /у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин/, після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 109 ЖК УРСР громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Таким чином, ч. 2 ст. 109 ЖК УРСР установлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

Відповідно до правових позицій Верховного суду України від 18 березня 2015 року по справі №6-39цс15 та від 22 червня 2016 року по справі №6-197цс16, за змістом статей 39, 40 Закону України «Про іпотеку» та статті 109 ЖК Української РСР особам, які виселяються із жилого будинку (жилого приміщення), яке є предметом іпотеки, у звязку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, надається інше постійне житло тільки у тому разі, коли іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на предмет іпотеки, якщо іпотечне майно було придбано за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення (ч. 2 ст. 109 ЖК Української РСР).

Судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_2І, та ОСОБА_3В, не отримували кредит, не були поручителями, а надали свою квартиру в іпотеку в забезпечення кредиту. Тобто, квартира за адресою: АДРЕСА_2 не була придбана за кредитні кошти.

Оскільки спірне житло було придбано не за кредитні кошти, а позивач не надав варіантів іншого постійного житла для відповідачів після виселення, у відповідальності до обовязку, що покладений на позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ПАТ «Фідобанк» не підлягають задоволенню, так як необґрунтовані та недоведені.

Керуючись ст. ст. 10, 60, 79, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст. 109 ЖК Української РСР, ст. 39, 40 ЗУ «Про іпотеку», суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання осіб такими, що втратили право користування житлом, виселення, відмовити.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення або протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення особами, які не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення.

Суддя Васильків О. В.