Постанова № 59471826, 05.08.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа № 489/2903/16-п 05.08.2016 05.08.2016 05.08.2016

Номер провадження: 33/784/157/16

.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 33/784/157/16 Головуючий суду першої інстанції

Категорія: ст. 124 КУпАП Кирильчук О.І.

Головуючий апеляційного суду:

Значок І.С.

П О С Т А Н О В А

05 серпня 2016 року апеляційний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді: Значок І.С.

при секретарі Єфименку О.

за участі особи, яку притягнуто

до адміністративної відповідальності ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

потерпілого ОСОБА_5

розглянув справу за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_4 в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_3 на постанову судді Ленінського районного суду м. Миколаєва від 13 липня 2016 року, якою

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку м. Миколаєва, проживаючу за адресою: АДРЕСА_1,

- визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, накладено стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк шість місяців.

Постановою суду ОСОБА_3 визнана винною в тому, що 23.04.2016р. близько 12 год. 10 хв. в м. Миколаєві по вул. Пушкінська, керуючи транспортним засобом КІА RIO державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, виїхала на регульоване перехрестя з вул. Нікольською на заборонений червоний сигнал світлофору та допустила зіткнення із транспортним засобом Lexus GX470 державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_5, який рухався по вул. Нікольській на дозволений зелений сигнал світлофору, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а пасажир автомобіля КІА RIO ОСОБА_8 отримав легкі тілесні ушкодження.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_4 просить постанову скасувати, а провадження закрити у зв'язку з закінченням строку, встановленого ч. 4 ст. 38 КУпАП. Прийняти нову постанову, в якій в описово-мотивувальній частині зазначити про всі досліджені обставини у справі, пояснення осіб, свідків та обґрунтування і правові висновки щодо всіх встановлених у справі обставин, зокрема, про ступінь вини обох водіїв - учасників ДТП.

Зазначає, що в ОСОБА_3 не було умислу на порушення ПДР України, оскільки остання не мала можливості вчасно зупинити транспортний засіб перед перехрестям через недоліки дорожнього покриття (хвилясте, ямкове дорожнє покриття), яке завадило завчасному реагуванню гальмівної системи автомобілю, обладнаного системою ABS.

Стверджує, що згідно з матеріалами справи та висновком експертного дослідження від 06.07.2016р. № 09-3-15, в діях обох водіїв є невідповідності вимогам ПДР України.

Крім того, апелянт просив взяти до уваги, що суд відкинув даний висновок експертного дослідження через його недопустимість з мотивів того, що вихідні дані про швидкість транспортних засобів були взяті зі слів водіїв, не дослідив інші докази у справі (зокрема, не допитавши свідків у справі, чим порушено право ОСОБА_3 на захист, позбавивши її права вимагати допиту свідків), не призначивши у справі відповідні судові експертизи для з'ясування обставин та механізму ДТП, всупереч заявленим стороною захисту клопотанням.

Захисник ОСОБА_4 вказує, що на підставі ч. 2 ст. 33 КУпАП судом не враховано особу порушника, ступінь її вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, призначено найсуворіший вид стягнення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Так, на думку апелянта, підлягає врахуванню відсутність обставин, що обтяжують відповідальність ОСОБА_3, дані про її особу, а саме: до адміністративної відповідальності притягається вперше, має на утриманні двох малолітніх дітей, перебуває в складних сімейних обставинах у зв'язку зі смертю третьої малолітньої дитини.

Крім того, апелянт зазначає, що судом в порушення вимог ч. 4 ст. 38 КУпАП не було закрито провадження по справі у зв' язку зі сплином місячного строку з дня прийняття рішення про закриття кримінального провадження, в даному випаду - з 28.05.2016р..

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляції, вислухавши пояснення ОСОБА_3 та її захисника ОСОБА_4 на підтримку апеляції з підстав, викладених в ній, думку потерпілого ОСОБА_5, який просив залишити без задоволення апеляцію захисника ОСОБА_4, а постанову суду - без змін, суд вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, дані протоколу огляду місця події, схеми ДТП (а.с. 6-11), які узгоджені з усіма учасниками ДТП, свідчать про те, що перехресне зіткнення відбулося на регульованому світлофором перехресті нерівнозначних доріг вул. Пушкінська та вул. Нікольська.

Автомобіль КІА RIO, під керуванням водія ОСОБА_3, рухався, а саме виїжджав на дане перехрестя на забороняючий рух транспорту (червоний) сигнал світлофору по вул. Пушкінська, зі сторони вул. Адміральська в напрямку вул. Спаська. Автомобіль Lexus GX470, під керуванням водія ОСОБА_5, розпочинав рух вперед на дозволяючий рух транспорту (зелений) сигнал світлофору по вул. Нікольська, зі сторони вул. Фалєєвської в напрямку вул. Обсерваторної.

Місце події знаходиться в зоні дії дорожнього знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено», який розташований по ходу руху зі сторони вул. Фалєєвська в напрямку вул. Пушкінська, дорожнього знаку 2.3 «Головна дорога», який розташований по ходу руху зі сторони вул. Адміральська в напрямку вул. Нікольська, дорожнього знаку 5.62 «Місце зупинки», який розташований по ходу руху зі сторони вул. Фалєєвська в напрямку вул. Пушкінська, дорожнього знаку 5.62 «Місце зупинки», який розташований по ходу руху зі сторони вул. Адміральська в напрямку вул. Нікольська, а також світлофорних об'єктів, які регулюють послідовність проїзду транспортних засобів, розташовані світлофорні об'єкти на тротуарі вул. Нікольська, зі сторони вул. Фалєєвська в напрямку вул. Обсерваторна та на тротуарі вул. Пушкінська, зі сторони вул. Адміральська в напрямку вул. Спаська.

Ці обставини при складанні схеми ДТП учасниками події не оспорювались.

Згідно з п.1.4 ПДР, кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці правила. Пункт 2.3 Б ПДР передбачає обов'язок водія бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі. Крім того, пункт 10.1 містить вказівку про те, що перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Так, відповідно до положень п. 16.1 ПДР України, перехрестя, де черговість проїзду визначається сигналами світлофора чи регулювальника, вважається регульованим. На такому перехресті знаки пріоритету не діють.

Згідно з п.п. «е» п. 8.7.3 ПДР України, червоний сигнал світлофора, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух.

Вказані дані свідчать про те, що водій автомобіля КІА RIO, ОСОБА_3, під час проїзду даного перехрестя, де черговість проїзду визначається сигналами світлофора, повинна була проїжджати дане перехрестя на дозволяючий «зелений» сигнал світлофора, а при увімкненому забороняючому «жовтому чи червоному» сигналі світлофора, повинна була відмовитись від виконання даного маневру та зупинити свій транспортний засіб перед перехрестям у відповідності до вимог ПДР України та надати перевагу у русі транспортним засобам, що рухаються по даному перехресті на дозволяючий «зелений» сигнал світлофора.

Тобто, вірним є висновок суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_3 порушень п. 2.3 Б, 10.1, 8.7.3 ПДР України.

Крім того, в апеляції захисник вказує на те, що судом безпідставно визнано недопустимим доказом висновок експертного дослідження № 09/3-15 від 06.07.2016р. в частині невідповідності в діях водія автомобіля Lexus, ОСОБА_5 вимогам п. 12.3 ПДР України.

Проте, суд зауважує, що даний висновок міг бути взятий до уваги лише в частині з'ясування обставин і механізму дорожньо-транспортної пригоди, дослідження технічного стану автомобілів та транспортно-трасологічні дослідження, установлення відповідності дій водіїв ТЗ у даній дорожній ситуації технічним вимогам Правил дорожнього руху, наявності у водіїв технічної можливості запобігти пригоді з моменту виникнення небезпеки, знаходження дій водіїв обох транспортних засобів, з технічної точки зору, в причинному зв'язку з ДТП. Тоді як, вирішення правових питань, тобто правова оцінка дій сторін, не є компетенцією експерта, а відноситься до компетенції суду. Крім того, цілком обґрунтованою є вказівка суду на те, що вихідні дані, а саме - швидкість руху автомобілів перед зіткненням отримані експертом зі слів самих водіїв - учасників ДТП.

Доводи апелянта про те, що судом за клопотанням сторони захисту не було призначено судову експертизу та не допитано свідків, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, де міститься виключно клопотання захисника ОСОБА_4 (а.с. 33-34) про приєднання до справи висновку експертного дослідження. Жодних інших вимог дане клопотання не містить.

Крім того, захисник ОСОБА_4 вказує, що на підставі ч. 2 ст. 33 КУпАП судом не враховано особу порушника, ступінь її вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, призначено найсуворіший вид стягнення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Вважає, що при призначенні виду та розміру стягнення слід врахувати дані про відсутність обставин, що обтяжують відповідальність ОСОБА_3, те, що вона до адміністративної відповідальності притягається вперше, має на утриманні двох малолітніх дітей, перебуває в складних сімейних обставинах у зв'язку зі смертю третьої малолітньої дитини. Однак, дані доводи захисника не узгоджуються з положеннями ч. 2 ст. 33 КУпАП, які чітко відокремлюють із загального числа порушників випадки накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. І, як вірно вказано в мотивувальній частині постанови суду, в даному випадку, не підлягають врахуванню особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Також, апеляція містить доводи про те, що судом в порушення вимог ч. 4 ст. 38 КУпАП не було закрито провадження по справі у зв' язку зі сплином місячного строку з дня прийняття рішення про закриття кримінального провадження, в даному випаду - з 28.05.2016р..

Проте, аналіз положень ст. 38 КУпАП свідчить про те, що частиною 2 даної статті регламентовано загальне правило накладення стягнення не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення. Частиною четвертою даної статті, на яку посилається апелянт, визначено, що у разі закриття кримінального провадження, але за наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через місяць з дня прийняття рішення про закриття кримінального провадження. Проте, місячний строк з моменту винесення постанови про закриття кримінального провадження в даному випадку, знаходиться в межах загального тримісячного строку, в період якого на порушника може бути накладено стягнення. Дана спеціальна норма закону не виключає загального правила, визначеного ч. 2 ст. 38 КУпАП.

З врахуванням викладеного, підстав для скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження, про що просить апелянт, не вбачається.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову судді Ленінського районного суду м. Миколаєва від 13 липня 2016 року, якою ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, залишити без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя апеляційного суду

Миколаївської області І.С. Значок

-.