Рішення № 59471112, 03.08.2016, Старосамбірський районний суд Львівської області

Справа № 455/159/16-ц

Провадження № 2/455/178/2016

РІШЕННЯ

Іменем України

03 серпня 2016 року м.Старий Самбір

Старосамбірський районний суд Львівської області

у складі головуючої - судді Ніточко Л.Й.,

при секретарі - Сенеті Г.Н.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (надалі - ТОВ «Кредитні ініціативи») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

В С Т А Н О В И В:

09.02.2016 року ТОВ «Кредитні ініціативи» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що 18.10.2007 року Товариством з обмеженою відповідальністю «ПростоФінанс» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №04002267458, відповідно до умов якого, первинний кредитор за кредитним договором зобов'язався надати відповідачеві кредит у сумі 70773,00 гривні.

Відповідно до умов договору, відповідач зобов'язується в порядку та на умовах, що визначені договором, повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором та Додатком № 1 до нього - графіком платежів.

18.05.2012 року між ТОВ «ПростоФінанс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю (надалі за текстом - договір відступлення), відповідно до якого ТОВ «Кредитні ініціативи» зобов'язувалось передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «ПростоФінанс», а ТОВ «ПростоФінанс» зобов'язувалось відступити ТОВ «Кредитні Ініціативи» свої права грошових вимог до боржників за кредитними договорами, перелік яких міститься в Додатку №1 до договору відступлення. Таким чином, Товариством з обмеженою відповідальністю «ПростоФінанс» було відступлено право грошової вимоги за кредитним договором № 04002267458 від 18.10.2007 року ТОВ «Кредитні Ініціативи». Відповідно до зазначеного договору, сторони свої зобов' язання повністю виконали - ТОВ «Кредитні Ініціативи» передало грошові кошти, а ТОВ «ПростоФінанс» (надалі за текстом - первинний кредитор) відступило свої права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, перелік яких міститься в Додатку №1 до договору відступлення.

Окремої ліцензії на здійснення факторингових операцій не потрібно. Відступлення права вимоги є договірною передачею зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредиторові у випадках, встановлених законом. Отримавши право грошової вимоги за кредитним договором до боржника, Позивач придбавав фінансовий актив у юридичної особи. ТОВ «Кредитні ініціативи» зареєстроване як фінансова установа розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 18.09.2008 року № 1121 за реєстраційним номером 13102248, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію фінансової установи від 15.09.2011 року. У додатку до вказаного вище Свідоцтва зазначено види фінансових послуг, які має право здійснювати фінансова компанія (ТОВ «Кредитні ініціативи») без отримання ліцензій та/або дозволів відповідно до законодавства, такі як фінансовий лізинг, надання фінансових кредитів за рахунок власних коштів, надання поручительств, надання гарантій, факторинг.

Відповідно до умов кредитного договору та договору відступлення позивач вправі вимагати дострокового погашення кредиту у разі невиконання чи неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору.

У порушення умов кредитного договору відповідач свої зобов' язання належним чином не виконав, в результаті чого, станом на 10.01.2016 року, має прострочену заборгованість за кредитом - 48076,49 гривень, по відсотках - 35373,26 гривні, що підтверджується розрахунком заборгованості.

Відповідно до умов кредитного договору у разі невиконання або неналежного виконання відповідачем будь-яких зобов' язань, прийнятих на себе згідно умов кредитного договору, в тому числі щодо сплати щомісячних платежів згідно умов кредитного договору незалежно від настання кінцевого терміну повернення кредиту, позивач має право вимагати дострокового погашення заборгованості, в тому числі суми кредиту (або її відповідної частини) та/або процентів за користування кредитом, та/або комісії за надання кредиту, та/або комісії за управління кредитом, та/або суми неустойки чи інших грошових зобов'язань за Кредитним договором.

Відповідно до положень кредитного договору кредитодавець має право вимагати

задоволення позичальником вимоги про дострокову сплату заборгованості в судовому порядку.

Просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованість - 83449,75 гривень, а саме: за кредитом - 48076,49 гривень, по відсотках - 35373,26 гривні та витрати по сплаті судового збору у сумі 1378,00 гривень.

Представник позивача Билень Т.Я. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні,викладені в позовній заяві, просив позовні вимоги задовольнити та відмовити відповідачці у заяві про застосування строку позовної давності, так як строк не порушувався, відповідачка термін періодичного платежу переривала, останній платіж нею було внесено 14.03.2013 року в сумі 1500.00 гривень. Саме від цієї дати - 14.03.2013 року, слід рахувати строк позовної давності, до суду позивач звернувся 09.02.2016 року, а тому строк звернення до суду не порушений.

Відповідач ОСОБА_1 повторно в судове засідання не з'явилася, хоча про час та місце розгляду справи належно повідомлялася, 09.03.2016 року нею була подана заява про застосування строку позовної давності, в якій вона зазначає, що відповідно до додатку « 1 договору № 04002267458 від 18.10.2007 року останній платіж зазначений датою - 10.10.2012 року. Усі інші 12 дат платежів зазначаються до 10.10.2012 року, що означає, що при відсутності платежу в зазначений строк з наступного дня позивачу стає відомо про порушення його права, у зв»язку з чим починається дія 3-х річного строку права звернення до суду з вимогою захисту своїх інтересів. А тому вважає, що строк позовної давності сплинув 10.10.2015 року, так як позивач звернувся до суду з позовом лише в лютому 2016 року.

Суд із згоди представника позивача ухвалює рішення про заочний розгляд справи, що відповідає вимогам ст.224 ЦПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, мотивуючи це наступним.

Судом встановлено, що 18.10.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПростоФінанс» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №04002267458, відповідно до умов якого, первинний кредитор за кредитним договором зобов'язався надати відповідачеві кредит у сумі 70773,00 гривні, а відповідач зобов'язався в порядку та на умовах, що визначені договором, повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором та Додатком № 1 до нього - графіком платежів (а.с. 5-7).

18 травня 2012 року між ТОВ «ПростоФінанс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, за умовами якого ТОВ «ПростоФінанс» відступило позивачу право вимоги до відповідача за кредитним договором №04002267458 від 18 жовтня 2007 року (а.с.17-21).

Згідно ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

У відповідності до положення ст. 526 ЦПК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлене договором. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець зобов'язується за кредитним договором надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За приписами ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у такій самій сумі у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою та змінюваною. Тип процентної ставки визначається договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки, (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Як убачається з матеріалів справи, відповідач отримав від ТОВ «ПростоФінінс», правонаступником якого є позивач, у кредит грошові кошти у розмірі 780773,00 гривні для оплати автотранспортного засобу, що підтверджується долученими заявою ОСОБА_1 та рахунком № 114 від 09.10.2007 року(а.с.84,85).

Відповідно до розрахунку заборгованості по кредитному договору відповідач припинив сплачувати кошти на погашення кредиту 14 березня 2013 року. Загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором, визначений позивачем, становить 83449,75 гривень, з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 48076,49 гривень, заборгованість по відсотках - 35373,26 гривні (а.с. 13-14)

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ст.ст. 261, 264 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

За ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Заперечуючи проти позовних вимог, ОСОБА_1 вказує, що позивачем пропущено строк позовної давності (а.с.44). У своїй заяві про застосування строку позовної давності відповідач посилається на те, що відповідно до додатку №1 останній платіж зазначений датою 10.10.2012 року, при відсутності платежу в зазначений строк, з наступного дня, позивачу стає відомо про порушення його права, у зв'язку з чим починається дія 3-х річного строку права звернення до суду з вимогою захисту своїх інтересів. Таким чином, строк позовної давності сплинув 10.10.2015 року, так як позивач звернувся з позовом лише в лютому 2016 року.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З розрахунку суми заборгованості вбачається, що відповідачем у період з 15 листопада 2012 року по 14.03.2013 року майже кожен місяць здійснювався перерахунок грошових коштів на погашення кредиту. Такі дії позичальника свідчать про визнання ним свого обов'язку по договору. Приймаючи до уваги те, що позивач звернувся з позовом до суду у лютому 2016 року, а останній платіж ОСОБА_1 здійснено 14.03.2013 року, у суду відсутні підстави вважати, що позивачем пропущено строк позовної давності. Докази на підтвердження доводів відповідача у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до роз"ясень, які викладені у п. 17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог ст. ст. 526, 599 ЦК України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що свої зобов'язання за кредитним договором позивач виконав в повному обсязі, надавши позичальнику - ОСОБА_1 кредит. Проте позичальник свої зобов'язання належним чином не виконував, внаслідок чого в нього утворилася заборгованість, за яку ОСОБА_1 відповідає перед позивачем як боржник, а тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до сум боргу в користь позивача з відповідача слід стягнути документально підтверджений судовий збір в сумі 1378 гривень (а.с.1).

А тому, керуючись ст.ст. 10,11,60, ч.1 ст.88, 209, 212, 214-215, 224-226 ЦПК України, ст. ст. 257, 261, 264, 526, 530, 549, 551, 610-612, 625, 626, 629, 1048, ч.1 ст. 1049, 1054, 1077 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с.Брониця Дрогобицького району Львівської області, зареєстрованої та жительки АДРЕСА_1, поштовий індекс - 82000, ідентифікаційний номер НОМЕР_1в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», юридична адреса: поштовий індекс - 07400, м. Бровари, бульвар Незалежності, будинок №14, Київської області код ЄДРПОУ 35326253, розрахунковий рахунок 26507010332001 - заборгованість за Кредитним договором №04002267458, від 18.10.2007 року в сумі 83449 (вісімдесят три тисячі чотириста сорок дев'ять) гривень 75 копійок та витрати по сплаті судового збору в сумі - 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Львівської області через Старосамбірський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Л.Й. Ніточко

Повне рішення виготовлено 04.08.2016 року