Вирок № 59465119, 11.07.2016, Хорольський районний суд Полтавської області

Справа № 548/256/16-к

Провадження №1-кп/548/43/16

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2016 року м. Хорол

Колегія суддів Хорольського районного суду Полтавської області

у складі:

головуючого судді Коновод О.В.,

суддів : Миркушіної Н.С., Старокожка В.П.,

за участю секретаря- Вовк М.І., Калініченко А.В.,

прокурора Крутипороха О.В.,

потерпілого ОСОБА_1,

обвинувачених - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

захисників обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Хорол Полтавської області кримінальне провадження № 12015170330000769 про обвинувачення:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_2, не працюючого, не одруженого, уродженця, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, в силу ст. 89 КК України не судимого;

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_5, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_2, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_7, в силу ст. 89 КК України не судимого;

кожного у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

Обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вчинили напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у житло, за таких обставин.

20.12.2015 року близько 19:00 години обвинувачений ОСОБА_2 за попередньою змовою із обвинуваченим ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного спяніння, маючи прямий умисел на здійснення розбійного нападу групою осіб, з корисливих мотивів та з метою з заволодіння чужим майном прийшли до помешкання пристарілого потерпілого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_8, що за адресою: вул. Шевченка, 21 с. Бовбасівка Хорольського району Полтавської області.

Будучи обізнаними, що господар ОСОБА_6 проживає один, та незадовго до події отримував грошові кошти у вигляді пенсії та орендної плати за використання земельних та майнових паїв, ОСОБА_2 спільно з ОСОБА_3, через незамкнені двері незаконно проникли до будинку, де із застосуванням насильства небезпечного для життя і здоровя та з погрозами позбавити життя, вчинили напад на потерпілого з метою заволодіння його майном.

Зокрема, скориставшись похилим віком ОСОБА_1, а також тим, що він перебуває в безпорадному стані та в стані шоку, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 почали по черзі наносити удари милицею, кулаками та ногами у взутті у різні частини кінцівок, тулубу та голови потерпілого, спричиняючи йому тілесні ушкодження, водночас обшукуючи помешкання ОСОБА_1, з метою знаходження грошей та матеріальних цінностей.

Таким чином, в ході виконання спільного злочинного умислу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 потерпілому ОСОБА_1 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забою грудної клітки та м'яких тканин тазу, підшкірних гематом в області правого плечового суглобу, плеча, голови, обох кистей, забійних ран на обох кистях, саден обличчя, пара орбітальної гематоми, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, які спричинили короткочасний розлад здоров'я.

У подальшому ОСОБА_2 та ОСОБА_3 скориставшись чисельною перевагою, а також тим, що від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_1 не міг чинити активного фізичного опору, всупереч його волі, відкрито заволоділи його мобільним телефоном марки «LG 390», вартістю 630 грн., сім-картою мобільного оператора звязку «МТС Україна», вартістю 20 гривень, на рахунку якої були грошові кошти в сумі 40 грн., грошовими коштами у сумі 230 гривень, що знаходились у гаманці, та грошовими коштами у сумі 18000 гривень, які знаходилися у схованці. З місця вчинення злочину ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зникли, викраденим майном розпорядились на власний розсуд, спричинивши потерпілому матеріальної шкоди на загальну суму 18920 гривень.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3, свою вину у вчиненні злочину визнав частково вказавши, що 20.12.2015 року зайшов до ОСОБА_2 близько 19-20 години, де з ним розпивав спиртні напої. Коли горілка скінчилась, ОСОБА_2 запропонував піти до ОСОБА_1 позичити гроші для придбання алкогольних напоїв. Прийшовши до будинку ОСОБА_1, помітили що двері були трішки відкриті. Зайшовши до будинку без дозволу власника, помітили ОСОБА_1, який лежав головою до дверей біля столу на підлозі. Пройшовши трохи побачив на столі телефон та гаманець. Забравши мобільний телефон та грошові кошти з гаманця в сумі 200 гривень, почав виходити. В цей час ОСОБА_2 почав гукати його щоб повернувся назад. Що в цей час робив ОСОБА_2А після того як він вийшов він не знає. Через деякий час вийшов ОСОБА_2 та приніс гроші в сумі 7000 гривень. Розділивши гроші порівну, поїхали гуляти в м. Хорол разом зі свідком ОСОБА_7

Вину визнає частково, так як потерпілого ОСОБА_1 він не бив, звідки у нього були тілесні ушкодження він не знає, міркуючи про те, що потерпілий часто випивав та неодноразово падав. Також вказує, що вони йшли до ОСОБА_1 для того щоб позичити грошей, а не з метою розбійного нападу. В скоєному кається, просить суд суворо не карати. Цивільний позов прокурора про відшкодування витрат на лікування визнає в повному обсязі.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні злочину визнав частково вказавши, що у вечірній час 20.12.2015 року близько шостої години він перебував вдома. Близько 19-20 години до нього заїхав обвинувачений ОСОБА_3 з 0.5 л. горілки. Розпивши горілку запропонував ОСОБА_3 сходити до ОСОБА_1 та позичити в нього гроші. Прийшовши до подвіря потерпілого вони хотіли постукати у вікно, але побачили, що двері відчинені, зайшовши до хати вони побачили, що ОСОБА_1 лежить на підлозі. Пройшовши трохи далі він запитав потерпілого «що з Вами», позичте 20 грн.» на що потерпілий відповів «відчепіться в мене немає нічого». Коли вийшов ОСОБА_3 він підійшов до вікна та побачив на ньому бочонок в якому були гроші, які забрав. Коли потерпілий почав підніматися та виражатися нецензурною лайкою, він його вдарив в спину ногою. Вийшовши з хати вони перерахували біля колодязя гроші та подзвонили до свідка ОСОБА_7 для того щоб той викликав таксі і всі разом поїхали гуляти в м. Хорол.

Вказує, що вину визнає частково так як вони йшли до ОСОБА_1 для того щоб позичити грошей. Умисел на заволодінні грошима виник вже в житловому будинку. В скоєному кається, просить суд суворо не карати. Цивільний позов прокурора про відшкодування витрат на лікування визнає в повному обсязі.

Незважаючи на часткове визнання обвинуваченими ОСОБА_2 та ОСОБА_3 своєї вини у вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України, їх винність доводиться наступною сукупністю досліджених та перевірених в судовому засідання доказів, зокрема:

- показаннями потерпілого ОСОБА_1, який у судовому засіданні розповів, що події відбувалися в нього в будинку у вечері коли до нього зайшли ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які вимагали в нього гроші, він їх відразу впізнав бо вони були односельчани. Вказав, що обвинувачений ОСОБА_2А, говорив, що поки його не вбє то звідти не вийде, та наказував ОСОБА_3 шукати гроші за іконами. ОСОБА_2А його бив, сидячи зверху по обличчю та голові, також його бив і ОСОБА_3. В нього була посудина з кришкою в якій він зберігав гроші багато років так як він проживав один, тримав господарство - свиней, та має земельні паї які перебувають в оренді. В даній посудині знаходилося 18000 грн., номіналом 50 100 грн. він перераховував за тиждень до злочину. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 знайшли гроші, викрали його мобільний телефон, з сім-картою на рахунку якої були грошові кошти в сумі 40 грн., та пішли, а він залишився лежати побитий на підлозі. На наступний день його виявив соціальний працівник, який допомагає йому, та який знав скільки і де сховані гроші. На суворій мірі покарання для обвинувачених потерпілий не наполягав;

- показаннями свідка ОСОБА_8, яка в судовому засіданні розповіла, що вона як соціальний працівник прийшла у понеділок 21 числа близько 15 години до потерпілого. Двері були відчинені, ОСОБА_1 лежав побитий на підлозі. На її запитання, що сталося він мовчав, у нього були синці та засохла кров біля носа та руці. Вона викликала фельдшера, яка викликала швидку допомогу. Коли вони зайшли до хати ОСОБА_1 сказав, що його побили. Коли приїхала швидка допомога та поліція, він сказав, що знає хто його побив, сказав, що ОСОБА_4 (Заїка) і «Філат» (ОСОБА_3). ОСОБА_1 отримував пенсію та кошти за два земельні паї, які перебували у користуванні «Ольвії», за які вона останній раз отримувала кошти у розмірі 7000 грн. десь на початку жовтня або в кінці вересня 2015 року. Гроші вона ніколи не перераховувала, за 2-3 місяці до подій злочину він казав, що в нього є 12000 грн. На слідчому експерименті вона була присутня, обвинувачені без тиску в присутності адвокатів розповідали та показували як били потерпілого та де брали гроші.

- показаннями свідка ОСОБА_9, яка в судовому засіданні розповіла, що працює фельдшером ФАП та 21.12.2015 року о 15 годині був виклик, подзвонила свідок ОСОБА_8 з приводу побиття ОСОБА_1 Коли зайшли до хати був безлад (речі розкидані) і потерпілий лежав на підлозі, в якого були синці на обличчі, розбитий ніс, опік на руці від електроплити, він був дуже слабкий, та говорив, що його побили односельчани, хто саме не розібрала. Потерпілий говорив, що в нього боліли ребра, він не міг підвестися, лежав на спині на підлозі обличчям до гори. Візуально вона його оглянула, запаху алкоголю вона не чула;

- показаннями свідка ОСОБА_10, який в судовому засіданні розповів, що він працює таксистом і точної дати не памятає, але точно знає, що був вихідний, бо працює по вихідних та отримав замовлення. Він приїхав в с. Бобасівка коли була ніч у 22:30 чи 23:30 години 20.12.2015 року, сіло в машину три незнайомих йому чоловіка, двоє із яких є обвинуваченими, всі були пяні, він їх довіз у м. Хорол потім в с. Новоаврамівку де попросили відвезти їх знову в м. Хорол, вони доїхали до «ДРП» (установа поблизу траси Київ-Харків), заїхали на одну заправку поповнити рахунок на телефон чи щось таке, та в них це не вийшло та вони переїхали до кіосків де вони вийшли гуляти. Тоді поїхали в с. Бобасівку, де він їх почекав хвилин 15, вони повернулися і він відвіз їх в м. Хорол, висадивши їх біля магазину «Алло». Вони з ним розрахувалися ще в с. Бобасівці. Один із обвинувачених сидів з ним на передньому сидінні, а двоє на задньому. В салоні автомобіля вони розпивали спритні напої. Вранці о 6 : 00 годині він від диспетчера прийняв замовлення до кафе «У сестер», приїхавши туди він побачив знову цих хлопців і не схотів більше їх возити, поїхав сам без них. Він так зрозумів, що коли возив їх у с. Бобасівку то вони десь брали гроші, один з тих хто сидів на задньому сидінні передав на перед другому тисячу гривень, сказавши при цьому «на тобі тисячу, на мотоцикл, а то він їх пропє»;

- показаннями свідка ОСОБА_7, який в судовому засіданні розповів, що до нього прийшли обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 о 20 годині 20.12.2015 року і попросили викликати таксі. Він визвав таксі і вони йому запропонували поїхати з ними гуляти на що він погодився. На таксі вони поїхали в м. Хорол, на «ДРП» де випивали спиртні напої, після чого він нічого не памятає. Приїхав додому з ранку та не памятає як потрапив додому. Коли він прокинувся то в нього були гроші у розмірі 1000 грн. номіналом 100 грн., які згодом були вилучені працівниками поліції;

ОСОБА_11 того, вина обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтверджується наступними письмовими доказами:

- рапортом оперативного чергового Хорольського ВП ГУНП в Полтавській області від 21.12.2015 року про те, що в с. Бобасівка по вулиці Шевченка, 21 Хорольського району Полтавської області в житловому будинку виявлений гр. ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_8 з тілесними ушкодженнями /т. 1 , а.с. 217/;

- витягом з кримінального провадження № 12015170330000769 від 21.12.2015 року, про те, що 20.12.2015 року близько 19 години ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з метою заволодіння майном прийшли до ОСОБА_1 Проникнувши до будинку завдали тілесні ушкодження потерпілому та заволоділи його майном, а саме грошовими коштами в сумі 18 тис. грн. та мобільним телефоном; (т.1 а.с. 215-216);

- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 21.12.2015 року, про те, що гр. ОСОБА_12 (соціальний працівник с.Бовбасівка Хорольського району) 21.12.2015 року о 15 годині виявила ОСОБА_1 за місцем його проживання з нанесеними тілесними ушкодженнями та відсутність грошових коштів у сумі 17500 гривень та мобільного телефону LG. (т.1 а.с.218-220);

- протоколами огляду місця події від 21.12.2015 року та від 22.12.2015 року в ході яких зафіксовано обстановку за місцем проживання потерпілого ОСОБА_1 після вчиненого злочину, та виявлено речі, що в подальшому визнані речовими доказами, а також документи на мобільний телефон. (т.1 а.с.222-224,227-230);

- протоколом огляду предмета від 22.12.2015 року та фото таблицею до нього, в ході яких вилучено взуття обвинуваченого ОСОБА_2 (т.1 а.с.240-245);

- протоколом огляду предмета від 23.12.2015 року з фото таблицею до нього в ході якого вилучено брюки обвинуваченого ОСОБА_2 з плямами бурого кольору; (т.2 а.с.3-5);

- протоколом огляду предмета від 24.12.2015 року в ході якого обвинувачений ОСОБА_3 видав мобільний телефон LG-A390 ІМЕІ якого співпадає з ІМЕІлом, зазначеним в документах, вилучених в ході огляду помешкання потерпілого ОСОБА_1 (т. 2, а.с.8,9);

-протоколом предявлення особи для впізнання за фотознімками від 23.12.2015 року, в ході якого потерпілий ОСОБА_1 впізнав за рисами обличчя особу під номером 1 (один) (ОСОБА_3В.). (т.2 а.с.12);

-протоколом предявлення особи для впізнання за фотознімками від 02.02.2016 року, в ході якого потерпілий ОСОБА_1 впізнав за рисами обличчя особу під номером 2 (два) (ОСОБА_2А.). (т.2 а.с.14);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 23.12.2015 року за участю ОСОБА_3, з фото таблицею до протоколу слідчого експерименту згідно якого підозрюваний ОСОБА_3 розповів про обставини вчинення злочину та на місці показав як саме та куди він наносив тілесні ушкодження потерпілому, демонстрував поведінку потерпілого після нанесення цих тілесних ушкоджень. ( т. 2 а.с. 40- 57);

-протоколом проведення слідчого експерименту від 23.12.2015 року за участю ОСОБА_2 з фото таблицею до протоколу слідчого експерименту згідно якого підозрюваний ОСОБА_2 розповів про обставини вчинення злочину та на місці показав як саме та куди він наносив тілесні ушкодження потерпілого, демонстрував поведінку потерпілого після нанесення цих тілесних ушкоджень ( т. 2 а.с. 71-88);

-висновком судово - медичної експертизи № 233 від 23.12.2015 року, згідно якого виявлені у гр. ОСОБА_1 тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно - мозкової травми, струсу головного мозку , забою грудної клітки та м»яких тканин тазу, підшкірних гематом в області правого плечового суглобу, плеча, голови, обох кистей, забійних ран, на обох кистях, саден обличчя, пара орбітальної гематоми утворилися від дії тупих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею. Такими предметами могли бути як пальці кисті стиснуті в кулак так і ноги у взутті або інший тупий предмет з подібною характеристикою. Дані ушкодження могли утворитися при вказаних обставинах та у вказаний строк і кваліфікуються, як легкі тілесні ушкодження, які спричинили короткочасний розлад здоров» я. Тілесні ушкодження у вигляді забійних ран по тильної поверхні кистей характерні для утворення при самозахисті /т. 2 а.с. 91-92/;

-висновком експерта №169 від 09.02.2016 року згідно якого на милиці наданій на дослідження, знайдена кров людини. ОСОБА_11 у цих слідах може походити від ОСОБА_1 (т.2 а.с. 163-165);

-висновком експерта № 170 від 28.01.2016 року, згідно якого на брюках, які добровільно видав ОСОБА_2, що надані на дослідження, знайдена кров людини, де виявлений антиген ОСОБА_11 у цих слідах могла походити від ОСОБА_1 (т. 2 а.с. 169-171);

-висновком експерта № 233-Б/25 від 08.02.2016 року, згідно якого покази ОСОБА_2 дані ним в ході слідчого експерименту 23.12.2015 року частково відповідають обєктивним судово - медичним даним, встановленим при судово медичній експертизі ОСОБА_1 (так як підозрюваний вказав, що ним був нанесений лише один удар потерпілому ( т. 2 а.с. 187-188);

-висновком експерта № 233-Б/24 від 01.02.2016 року, згідно якого покази ОСОБА_3 дані ним в ході слідчого експерименту 23.12.2015 року в основному відповідають обєктивним судово- медичним даним, встановленим при судово медичній експертизі ОСОБА_1 ( т. 2 а.с. 190-191);

-речовими доказами по справі;

У судовому засіданні були досліджено всі зібрані під час досудового та судового слідства докази, які мали значення для правильного вирішення справи, всім їм дана оцінка.

Незважаючи на заняту обвинуваченими ОСОБА_2 та ОСОБА_3 позицію, направлену на часткове визнання своєї вини у предявленому обвинуваченні за ч.3ст.187 КК України, колегія суддів, після аналізу та оцінки всіх доказів, що містяться у кримінальному провадженні та досліджених безпосередньо у судовому засіданні, з точки зору їх допустимості, достовірності та достатності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді всіх обставин справи у їх сукупності, дійшла до наступних висновків.

Подія кримінального правопорушення та винуватість обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні розбійного нападу за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з проникненням у житло, у повному обсязі підтверджена дослідженими у судовому засіданні доказами.

Колегія суддів за своїм внутрішнім переконанням, керуючись законом, оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, находить їх достатніми та допустимими, такими що узгоджуються між собою, об'єктивно доказуючими вину обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого їм органом досудового розслідування злочину, передбаченого ч. 3ст. 187 КК України, у зв'язку з чим колегія суддів приходить до висновку щодо можливості покласти їх в основу ухваленого вироку суду.

Позицію обвинувачених та їх захисників з приводу не вчинення розбійного нападу, а тільки крадіжки та нанесення легких тілесних ушкоджень потерпілому, колегія суддів розцінює як спосіб захисту та бажання уникнути кримінального покарання за особливо тяжкий злочин, та зменшити відповідальність. Показання обвинувачених в цій частині під час судового засідання не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду та повністю спростовані сукупністю зазначених вище доказів.

Не погоджується колегія суддів із посиланням захисників обвинувачених на те, що в даному випадку розбою не було, а була крадіжка та нанесення легких тілесних ушкоджень, а тому дії обвинувачених слід кваліфікувати за ст. 125, ст. 185 КК України.

Розбій належить до найбільш небезпечних корисливо-насильницьких злочинів. Він посягає на два об'єкти: право власності й особу (її здоров'я і життя).

Розбій - усічений склад злочину. Він вважається закінченим з моменту нападу, поєднаного із застосуванням або з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я, незалежно від того, чи заволоділа винна особа чужим майном.

З об'єктивної сторони розбій вчиняється у формі нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства.

Заподіяння в процесі розбою легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності, середньої тяжкості тілесного ушкодження, позбавлення волі, вчинене способом, небезпечним для життя або здоров'я особи, яка зазнала нападу, нанесення побоїв, що мало характер мордування, охоплюється ст. 187 і додаткової кваліфікації за іншими статтями не потребує.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом та корисливим мотивом. Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони розбою є мета, з якою здійснюється напад, - заволодіння чужим майном. Тобто, ключовим у вирішенні питання про наявність чи відсутність ознаки проникнення при вчиненні розбою є встановлення того, з якою метою обвинувачені потрапили до житла.

Як вбачається з висновку судово - медичної експертизи № 233 від 23.12.2015 року, виявлені тілесні ушкодження у ОСОБА_1 кваліфікуються, як легкі тілесні ушкодження, які спричинили короткочасний розлад здоровя.

Суд приходить до твердого переконання, що в судовому засіданні знайшла своє підтвердження та обставина, що обвинувачені здійснили напад на ОСОБА_1 з корисливих мотивів та з метою заволодіння чужим майном, тобто вчинили кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.187 КК України.

Норма, передбачена ч. 3ст. 187 КК України, - розбій, поєднаний з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище.

Законодавчо встановлені ознаки складу злочину розбою, поєднаного із проникненням у житло, інше приміщення чи сховище (частина 3 статті 187 КК), включають вчинення кількох взаємоповязаних дій, однією з яких є проникнення до обєктів, зазначених у диспозиції цієї частини статті КК, що у часі передує іншим діям цього злочину. Іншими протиправними діями є насильство над особою чи погроза його застосування та заволодіння чужим майном.

Нормативне визначення ознак аналізованого складу злочину не містить відмежувальних ознак розуміння поняття «проникнення». У диспозиції частини 3 статті 187 КК немає прямої вказівки нанезаконністьпроникнення в приміщення, принаймні такої, яка встановлена у статті 162 КК, якою передбачено кримінальну відповідальність за незаконне проникнення до житла чи до іншого володіння. Тому зміст цього поняття належить виводити з правової природи визначальних ознак складу злочину у взаємозвязку та з урахуванням правозастосовної судової практики.

Логіко-граматичне тлумачення словосполучення «розбій, поєднаний з проникненням у приміщення» дає підстави вважати, що під проникненням до будь-якого приміщення слід розуміти: а) фізичне входження, потрапляння до нього з метою заволодіння майном, що знаходиться в ньому; б) доступ до майна, що знаходиться в приміщенні, будь-яким способом (без фізичного входження до нього), який дає змогу заволодіти таким майном, вилучити його із приміщення.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» під проникненням у житло, інше приміщення чи сховище розуміється незаконне вторгнення до них будь-яким способом (із застосуванням засобів подолання перешкод або без їх використання; шляхом обману; з використанням підроблених документів тощо або за допомогою інших засобів), який дає змогу винній особі викрасти майно без входу до житла, іншого приміщення чи сховища. У постанові також зазначено, що, вирішуючи питання про наявність у діях винної особи названої кваліфікуючої ознаки, суди повинні зясовувати з якою метою особа опинилась у житлі, іншому приміщенні чи сховищі та коли саме у неї виник умисел на заволодіння майном.

Факт входження, потрапляння у приміщення чи поява у ньому іншим способом у поєднанні з іншими зовнішніми поведінковими проявами дають можливість визначити обєктивну сторону суспільно небезпечного діяння. Із хронології та послідовності цих дій можна зясувати, зокрема, чи існували і які саме обмеження в доступі до майна, а також визначити, що, встановлюючи у певний спосіб безперешкодний (вільний) режим доступу до майна, його власник чи володілець не обмежує в цьому нікого, серед них, по суті, й особу, яка входить туди з умислом заволодіти чужим майном і використовує такий доступ як зручні, сприятливі умови для скоєння злочину.

Зовнішній прояв діяння розкриває внутрішній (психічний) процес діяння, окреслює субєктивне ставлення особи до вчинюваних нею дій, які в сукупності з іншими обставинами визначають кримінально-правовий зміст суспільно небезпечного діяння. Ключовим у вирішенні питання про наявність чи відсутність ознаки проникнення при вчиненні розбою є встановлення того, з якою метою особа ввійшла (потрапила) у приміщення.

Згідно до розяснень, які містяться вПостанові Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 №10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності»розбій, як злочин проти власності, а значить злочин, вчинений з корисливим умислом, - це напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства.

Під нападом застаттею 187 КК Українислід розуміти умисні дії, спрямовані на негайне вилучення чужого майна шляхом застосування фізичного або психологічного насильства, зазначеного в частині першій цієї статті. Розбій вважається закінченим з моменту нападу, поєднаного із застосуванням насильна, небезпечного для життя чи здоров'я особи, або з погрозою застосування такого насильства, незалежно від того, заволоділа винна особа майном потерпілого чи ні.

Небезпечне для життя чи здоров'я насильство - це не тільки умисне заподіяння потерпілому легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності, середньої тяжкості або тяжке тілесне ушкодження, а також і інші насильницькі дії, які не призвели до вказаних наслідків, але були небезпечними для життя чи здоров'я в момент їх вчинення. До них відноситься, зокрема, і насильство, що мало характер психологічного тику, завдання побоїв, що дійсно мало місце за обставин, вказаних потерпілим ОСОБА_1 в судовому засіданні, який був попереджений про кримінальну відповідальність заст. 384 КК України, та під час слідчого експерименту з їх участю, показання обвинувачених зокрема узгоджуються з показаннями потерпілого в судовому засіданні.

Судова колегія прийшла до висновку про наявність також у діях обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такої кваліфікуючої ознаки, як проникнення в житло, виходячи з наступного.

В ході судового розгляду встановлено, і це не заперечується самими обвинуваченими, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зайшли до житлового будинку потерпілого без дозволу останнього. Про це також свідчать наступні фактичні обставини.

В судовому засіданні встановлено, що потерпілий вів заощадливий спосіб життя, гроші в борг не давав, за виконані роботи по домогосподарству платив незначні кошти 20-30 грн. Таким чином на переконання колегії суддів, у обвинувачених не було підстав вважати, що потерпілий позичить їм гроші в нічний час.

ОСОБА_11 того в судовому засіданні обвинувачені не змогли пояснити, чому до потерпілого ОСОБА_1 позичати кошти вони прийшли у двох. При цьому колегія суддів констатує, що позичити грошові кошти, обвинувачені мали змогу, як у своїх родичів, що проживають в цьому селі, так і в інших односельчан.

Сама поведінка обвинувачених свідчить про те, що наміру позичити коштів у них не було, а був намір саме на заволодіння коштами потерпілого.

Обвинувачені були добре обізнані, що потерпілий перебуває вдома один, що він є пристарілим, не зможе чинити їм активного опору.

Обвинувачені знали, що в потерпілого є грошові кошти, цього не заперечували і самі обвинувачені в судовому засіданні. Факт наявності грошових коштів у потерпілого у звязку з веденням заощадливого способу життя був відомий односельчанам цього потерпілого, що підтвердили в судовому засіданні допитані по справі свідки.

Колегія суддів констатує, що у обвинувачених не було ніяких підстав заходити до будинку потерпілого. При наявності добропорядних намірів, вони мали можливість постукати у вікно, викликати потерпілого з будинку вийти до них, де запитати про можливість позичити їм гроші. Натомість як встановлено в судовому засіданні останні зайшли до будинку у двох, хоча для того, щоб позичити гроші, достатньо було б зайти одному і запитати про це потерпілого.

Про нещирість показань обвинувачених, які зі слів останніх виявили на підлозі потребуючого допомоги пристарілого чоловіка, свідчить та обставина, що ці обвинувачені не викликали швидку допомогу, не вжили ніяких заходів спрямованих на надання йому допомоги, а навпаки стали вимагати у потерпілого сказати де він зберігає гроші, при цьому погрожували йому фізичною розправою, наносили побої цьому потерпілому, шукали гроші по всьому будинку.

Злагодженість дій обвинувачених в приміщенні будинку, те що в будинок потерпілого вони потрапили не випадково, а цілеспрямовано, свідчить про наявність у обвинувачених попередньої змови на це, та домовленості роздобути кошти у потерпілого будь-яким шляхом.

Тому, колегія суддів критично ставиться до показань обвинувачених та захисту про те, що в діях обвинувачених відсутня кваліфікуюча ознака «проникнення у житло», і що їх дії необхідно кваліфікувати за ст.185 та ст.125 КК України, оскільки двері були до будинку відчинені, а обвинувачені вільно потрапили у житло.

Відповідно до п.22постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про злочини проти власності» №10 від 6.11.2009р., під проникненням у житло, інше приміщення чи сховище розуміється незаконне вторгнення до них будь-яким способом (із застосуванням засобів подолання перешкод або без їх використання; шляхом обману; з використанням підроблених документів тощо або за допомогою інших засобів), який дає змогу винній особі викрасти майно без входу до житла, іншого приміщення чи сховища. Вирішуючи питання про наявність у діях винної особи названої кваліфікуючої ознаки, суди повинні з»ясовувати, з якою метою особа опинилась у житлі, іншому приміщенні чи сховищі та коли саме в неї виник умисел на заволодіння майном.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд України в постанові №5-15 кс12 від 15 листопада 2012 року, зазначивши, що якщо субєкт злочину поставив собі за мету заволодіти майном певного виду (якості, значення тощо), місце знаходження якого зумовлює вибір конкретного способу посягання, реалізація якого передбачає входження чи потрапляння в приміщення, незважаючи на режим доступу до нього (вільний/заборонений), то фізичне опинення в такому приміщенні з означеною ціллю є незаконним, а з вчиненням наступних дій із застосуванням насильства чи погроз його застосування з метою заволодіння майном має кваліфікуватися як розбій, поєднаний з проникненням у приміщення.

У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 стверджував, що обвинувачені зайшли до будинку та одразу стали погрожувати, вимагати гроші та завдавати ударів, шукали гроші та не реагували на те, що потерпілий наказував покинути обвинуваченим його помешкання.

Аналізуючи показання потерпілого, суд приходить до висновку, що вони є логічними, послідовними та такими, що не суперечать іншим доказам, які були досліджені у судовому засіданні, а тому суд вважає їх правдивими і такими, що можуть бути покладені в основу вироку при встановлені винуватості обвинувачених у вчиненні даного кримінального правопорушення та правової кваліфікації їх дій.

В свою чергу, суд критично ставиться до показань обвинувачених та тверджень їх захисників про відсутність попередньої змови між обвинуваченими на заволодіння чужим майном шляхом розбійного нападу, поєднаному з проникненням у житло та розцінює їх позицію щодо часткового визнання своєї винуватості, як засіб захисту від предявленого обвинувачення, з метою уникнути відповідальності за вчинення особливо тяжкого кримінального правопорушення, з наступних підстав.

Так, під час досудового слідства в ході слідчого експерименту за участю обвинувачених на місці показано, як вони разом зайшли до будинку потерпілого та почали вимагати гроші, а після відмови потерпілого видати гроші добровільно, почали наносити удари та обшукувати будинок.

Таким чином, маючи намір заволодіти чужим майном з приміщення вищевказаного будинку, обвинувачені сприймали приміщення цього будинку як місце знаходження цього майна.

Дії обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3, направлені на спільний прихід до помешкання потерпілого, пошук грошових коштів у приміщенні будинку, час та спосіб обраний ними для проникнення, вказує на наявність в їх діях умислу на незаконне проникнення до житла, задля скоєння розбійного нападу.

Суд вважає, що обвинувачені під час скоєння злочину діяли з прямим умислом, оскільки вони усвідомлювали, що посягають на чужу власність, на яку не мали ніякого права, передбачали спричинення матеріальної шкоди і бажали спричинити таку шкоду.

Надаючи перевагу показанням потерпілого перед показаннями обвинувачених в тій частині, що обвинувачені побили потерпілого саме в період коли ще не знайшли гроші, колегія суддів виходить із фактичних обставин.

Обвинувачені не заперечували той факт, що вони не знали де саме потерпілий зберігає грошові кошти, це також підтвердив в судовому засіданні і сам потерпілий. Способом з»ясування місця знаходження грошових коштів для обвинувачених було саме застосування до потерпілого фізичного насильства. Та обставина, що обвинувачені відразу ж після проникнення до будинку знайшли на видному місці гаманець з грошима та мобільний телефон, і не зупинилися на цьому а продовжували пошук грошей, переконливо свідчить, що обвинувачені приходили не за позиченням незначних коштів, для придбання алкоголю, а за грошовими коштами заощадженими потерпілим.

Позиція обвинувачених та захисту з приводу заволодіння грошових коштів у розмірі 7000 гривень, а не 18000 гривень згідно обвинувачення, не знайшла свого підтвердження в ході судового розгляду та спростовується показами потерпілого та свідкаОСОБА_8, яка будучи попередженою про кримінальну відповідальність повідомила, що в вересні 2015 року отримувала кошти ОСОБА_1 за оренду земельних паїв в сумі 7000 гривень, які передала потерпілому, а також те, що в той час в потерпілого вже було 12000 гривень, що в сумі складає 17000 гривень та є близькою до завданих матеріальних збитків, а також показами свідків в частині того, що ОСОБА_1 був заощадливий та постійно економив грошові кошти. У суду немає підстав ставити під сумнів істинність фактів, повідомлених потерпілим та свідками, що підтвердили ці обставини. Даних про будь-яку зацікавленість потерпілого в результаті кримінального провадження судом не встановлено, свідчення не суперечать обставинам, відомості про які містяться у кримінальному провадженні.

Аналізуючи визнавальні свідчення обвинувачених в судовому засіданні, співставляючи їх з обвинуваченням, що інкримінується ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а також з доказами, дослідженими у судовому засіданні, що доповнюють одне одного, є повними, безсумнівними, належними та допустимими, оскільки, у відповідності до ст.ст.84-86 КПК України прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженню, та інші обставини, які мають значення для кримінального провадження, а також є такими, що отримані у порядку, встановленому КПК України та Конституцією України, які повністю викривають обвинувачених у вчиненні інкримінованого їм злочині, суд приходить до твердого переконання про доведеність вини кожного із обвинувачених у вчинення злочину, передбаченого ст. 187 ч. 3 КК України.

Суд критично оцінює доводи обвинувачених та захисників про те, що обвинувачення ґрунтується на припущеннях та не доведене, оскільки в ході судового розгляду всебічно та повно з'ясовано обставини справи. Будь-яких підстав ставити сукупність вищевказаних доказів під сумнів судом не встановлено.

Аналізуючи показання потерпілого ОСОБА_1 суд приходить до висновку, що вони є логічними, послідовними та такими, що не суперечать іншим доказам, які були досліджені у судовому засіданні, а тому суд вважає їх правдивими і такими, що можуть бути покладені в основу вироку при встановлені винуватості обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні даного кримінального правопорушення та правової кваліфікації їх дій.

Кваліфікація злочинних дій ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за ч.3ст.187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з застосуванням насильства небезпечного для життя та здоров»я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з проникненням у житло є вірною.

Призначаючи покарання кожному із обвинувачених, колегія суддів враховує тяжкість вчиненого ними злочину, дані про особу кожного із обвинувачених та обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ст.65 КК України, положень п.1 Постанови №7 Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» зі змінами, внесеними згідно з Постановами Верховного суду України №18 від 10.12.2004 року; №8 від 12.06.2009 року, №11 від 06.11.2009 року, особі, яка вчинила злочин має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Виходячи з принципів співмірності та індивідуалізації, це покарання за своїм видом і розміром має бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, а також з урахуванням обставин, які помякшують та обтяжують покарання.

Обставинами, які помякшують покарання обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є добровільне відшкодування частини завданого збитку, щире каяття у скоєному, молодий вік, а для обвинуваченого ОСОБА_3 ще й стан його здоров»я.

Обставинами, що обтяжують покарання обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 колегія суддів вважає, вчинення злочину щодо особи похилого віку та вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного спяніння.

Приймаючи до уваги викладені вище обставини, враховуючи, що обвинувачені вчинили особливо тяжкий злочини, під час вчинення якого вони перебували у стані алкогольного спяніння, наслідки злочину у вигляді нанесення тілесних ушкоджень, колегія суддів, суд приходить до висновку, що перевиховання обвинувачених можливе лише в місцях позбавлення волі, з конфіскацією всього належного обвинуваченим майна.

Наявність по справі ряду помякшуючих покарання обвинуваченого ОСОБА_2 обставин, суд враховує, та вважає необхідним призначити цьому обвинуваченому мінімальне покарання, передбачене ст. 187 ч.3 КК України.

На переконання колегії суддів, з урахуванням ряду обтяжуючих покарання обставин, обвинуваченому ОСОБА_2 немає підстав для призначення покарання з урахуванням ст. 69 ч.1 та 69 ч.2 КК України.

Разом з тим, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 колегія суддів враховує наявні по справі помякшуючі покарання цього обвинуваченого обставини, а саме, щире каяття, часткове відшкодування спричиненої матеріальної шкоди, позитивну характеристику за місцем проживання, наявність на утримання 2-х неповнолітніх дітей, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, а тому з урахуванням особи винного ОСОБА_3, який має тяжке захворювання, так як страждає інфільтративним туберкульозом верхньої частки правої легені, колегія суддів, вважає за можливе при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 застосувати положення ч. 1ст. 69 КК Українита призначити основне покарання нижче від найнижчої межі встановленої в санкції ч. 3ст. 187 КК Україниз конфіскацією майна.

Підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 положень ст.ст. 69 ч.2 КК України не має.

Покарання у виді реального позбавлення волі буде домірним скоєному, відповідатиме визначенійст. 50 КК України меті призначення покарання та особі обвинуваченого, адже покарання має на меті не тільки кару, але й виправлення засудженого.

Враховуючи, що обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повинні відбувати покарання у місцях позбавлення волі, міру запобіжного заходу цим обвинуваченим необхідно залишити попередньою у вигляді тримання під вартою.

При цьому, на підставі ч. 5 ст.72 КК Українив редакції Закону України від 26.11.2015 року, що набрав чинності з 24.12.2015 року, та має ретроспективну дію в часі, суд зараховує тримання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 під вартою як запобіжний захід із розрахунку один день тримання під вартою за два дні позбавлення волі.

Згідно зі ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини кожна особа має право при визначенні будь-якого кримінального звинувачення проти неї на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Позов прокурора в інтересах держави в особі Хорольської ЦРЛ про відшкодування витрат на лікування, належить задовольнити повністю, так як він доводиться матеріалами справи та визнається обвинуваченими.

Відповідно до п. 3постанови Пленуму Верховного Суду України N 6 від 27.03.92 р. "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди"особи вважаються такими, що спільно завдали шкоди, якщо вони завдали неподільну шкоду взаємопов'язаним сукупними діями або діями з єдністю наміру. Як правило таке завдання шкоди має місце при скоєнні злочину кількома особами або в разі завдання шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди. Солідарний характер відповідальності осіб, що спільно завдали шкоди, пояснюється неподільністю результату їх шкідливих діянь та необхідністю створення умов для відновлення порушених прав потерпілого. Тому суд стягує в солідарному порядку 5698,06 грн. з обвинувачених витрат на лікування потерпілого на користь Хорольської ЦРЛ.

Суд вирішує питання про речові докази на підставі ст.100 КПК України.

Матеріальні збитки становлять 18920 гривень, відшкодовано - 5060 грн., не відшкодовано - 13860 грн.

В ході досудового розслідування були понесені витрати, пов'язані з проведенням судових експертиз, вартість яких, згідно з доданими документами складає 736 грн. 56 коп. Суд вважає, що ці витрати відносяться до процесуальних витрат і на підставі ст.124 КПК Україниповинні бути стягнуті з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рівних частинах.

Керуючись ст. ст. 371, 373376, 394, 395 КПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання", Постановою Пленуму Верховного Суду України від 07.02.2003 року № 2 " Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров"я

особи", згідно ч.3 ст. 187 КК України, колегія суддів, -

З А С У Д И ЛА :

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України та призначити йому покарання - у вигляді 7 (семи) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України та призначити покарання із застосуванням ст. 69 КК України - у вигляді 5 (п»яти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

Запобіжний захід обвинуваченим до вступу вироку в законну силу залишити у вигляді тримання під вартою і строк відбуття покарання цим обвинуваченим рахувати з часу їх фактичного затримання з 29.12.2015 року.

Зарахувати у строк відбування покарання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 строк попереднього увязнення з 29.12.2015 року до 11.07.2016 року тривалістю 197 днів з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі, з подальшим зарахування в строк відбування покарання строку, що обраховуватиметься після винесення цього вироку і до набрання ним законної сили (строку попереднього увязнення) з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Хорольської центральної лікарні в якості відшкодування витрат на стаціонарне лікування Хорольською центральною лікарнею ОСОБА_1 5698, 06 ( пять тисяч шістсот девяносто вісім гривень шість копійок) грн.. шляхом їх сплати на р/р 35428201049942 в УДКСУ у Полтавській області, ЄДРПОУ : 01999514, МФО : 831019.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь держави по 368 (триста шістдесят вісім ) грн. 28 коп. в рахунок відшкодування судових витрат на проведення експертиз.

Речові докази по справі: гаманець, стартовий пакет МТС які передані на зберігання до камери зберігання речових доказів Хорольського ВП ГУНП в Полтавській області передати власнику ОСОБА_1, анулювавши зберігальну розписку; фрагмент зовні схожий на кнопку з одягу, печатки, відріз тканини із слідами речовини бурого кольору, які передані на зберігання до камери зберігання речових доказів Хорольського ВП ГУНП в Полтавській області - знищити; брюки які добровільно передав ОСОБА_2, які передані на зберігання до камери зберігання речових доказів Хорольського ВП ГУНП в Полтавській області передати власнику ОСОБА_2; гроші у сумі 1060 грн. , які передані на зберігання потерпілому ОСОБА_1 - залишити власнику ОСОБА_1, анулювавши зберігальну розписку; мобільний телефон «LG А 390» , який переданий на зберігання потерпілому ОСОБА_1 - залишити власнику ОСОБА_1, анулювавши зберігальну розписку; DVD R диск, який знаходиться у матеріалах кримінального провадження - залишити при кримінальній справі.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду Полтавської області через Хорольський районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, а обвинуваченими, які утримується під вартою в той же строк з моменту отримання вироку.

Головуючий суддя Коновод О.В.

Судді: Миркушіна Н.С.

ОСОБА_13П