Ухвала суду № 59464321, 03.08.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 363/1682/16-к Головуючий у І інстанції Чірков Г. Є.Провадження № 11-кп/780/1018/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 49 03.08.2016

УХВАЛА

Іменем України

03 серпня 2016 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Габрієля В.О.

суддів Авраменка М.Г., Нагорного А.М.

при секретарі Олійнику О.Л.

з участю прокурора Іванчука А.В.

представника

потерпілого ОСОБА_2

захисника ОСОБА_3

обвинуваченої ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора прокуратури Київської області ОСОБА_5 на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 24.06.2016 року, якою обвинувальний акт в кримінальному провадженні № 12015110000001674 щодо:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянки України, яка зареєстрована та мешкає за адресою: вул. Перемоги, 5-а, с. Старі Петрівці, Вишгородського району, Київської області,

яка обвинувачується за ч.2 ст.364, ч.1 ст.366 КК України, повернуто Прокурору Київської області.

Своє рішення про повернення обвинувального акту прокурору, суд першої інстанції мотивував тим, що в обвинуваченні викладено кваліфікуючі ознаки інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України та обставини, якими визначено, що зловживання службовим становищем мало місце всупереч інтересів служби, в інтересах третіх осіб, для досягнення мети незаконного збагачення. При цьому твердження в обвинувальному акті про кваліфікацію дій за ч. 2 ст. 364 КК України в редакції Закону, який діяв на момент вчинення кримінального правопорушення, зі змістом самого обвинувачення та дією й чинністю Законів у часі не узгоджується. Також в обвинувальному акті, на думку суду першої інстанції, не враховано положення ст. 5 КК України, якою передбачено зворотну дію в часі закону, який скасовує злочинність діяння, помякшує кримінальну відповідальність особи чи іншим чином поліпшує становище особи. Разом з тим у змісті обвинувачення визначено також, що інкриміновані ОСОБА_4 дії останньою вчинено для досягнення мети незаконного збагачення. До того ж дана обставина взагалі не є кваліфікуючою ознакою ст. 364 КК України. Також в змісті обвинувачення за ч. 2 ст. 364 КК України викладено твердження про внесення ОСОБА_4 завідомо неправдивих відомостей щодо реєстрації заяви ОСОБА_6 Проте подію злочину в цій частині в обвинуваченні належно не викладено, відповідної кримінально-правової кваліфікації вказані діяння також не отримали.

Крім того неконкретним є, на думку суду першої інстанції, також і обвинувачення за ч.1 ст. 366 КК України, в змісті якого не визначено мотивів і мети вчинення підробки, не визначено всіх ознак внесення завідомо неправдивих відомостей. Решту ознак підробки, тобто ознак завідомо неправдивих відомостей не визначено. За такого викладу обставин в обвинуваченні належно не визначено, якими саме своїми службовими обовязками (тобто в межах своєї компетенції) зловживала ОСОБА_4 всупереч інтересів служби та які призвели до вчинення дій, що виходять за межі її компетенції.

Не погоджуючись із ухвалою прокурором прокуратури Київської області ОСОБА_5 подано апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції. Підставою для скасування ухвали на його думку є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Свої вимоги обґрунтовує тим, що твердження суду першої інстанції про те, що обвинувальний акт від 27 квітня 2016 року по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364, ч.1 ст.366 КК України не відповідає вимогам ст.291 КПК України є не обґрунтованими. Так, слідчий зазначив у обвинувальному акті формулювання обвинувачення, обставини, які свідчать про наявність конкретних даних про подію (час, місце, спосіб) кримінальних правопорушень, форму вини, мотиви та мету його вчинення.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який вважав, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, доводи представника Старопетрівської сільської ради, яка підтримала апеляційну скаргу, думку обвинуваченої ОСОБА_4 та її захисника ОСОБА_3, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги та вважали ухвалу суду правильною, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що у задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Згідно до ч. 2 ст. 370 КПК України, законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобовязані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що помякшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Так, згідно ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт серед іншого повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) Закону про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Відповідно до вимог ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні обовязковому доказуванню підлягають: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи помякшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження.

Статтею 62 Конституції України передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, з чого випливає, що формулювання обвинувачення повинно бути конкретним.

Відповідно до положень п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України суд першої інстанції у підготовчому засіданні має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту прокурору, в тому випадку, якщо він не відповідає вимогам КПК України

Як вбачається з обвинувального акта від 27 квітня 2016 року (а.п. 1-15), кваліфікуючі ознаки інкримінованого кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 364 КК України та обставини події про них, встановлені, що зловживання службовим становищем мало місце всупереч інтересів служби, в інтересах третіх осіб, для досягнення мети незаконного збагачення. Орган досудового розслідування в обвинувальному акті водночас зазначав, що інкриміноване ОСОБА_4 діяння мало місце з 24.06.2015 року.

Колегією суддів встановлено, що Закон про кримінальну відповідальність ч. 2 ст. 364 КК України, у зазначеній в обвинувальному акті редакції діяв у редакції Закону № 3207-VI від 07.04.2011 року лише до 28.02.2014 року. Кримінальна караність Закону у вказаній редакції усунута Законом України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо імплементації до національного законодавства положень статті 19 Конвенції ООН проти корупції» від 21.02.2014 року № 746-VII. Даний Закон набрав чинності 28.02.2014 року.

Згідно з ч.1 ст.5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Прикінцевими положеннями Закону № 746-VII (п. 2) передбачено звільнення від покарання осіб, засуджених за діяння, караність яких усувається цим Законом.

Із огляду на це, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що твердження в обвинувальному акті про кваліфікацію дій за ч. 2 ст. 364 КК України в редакції Закону, який діяв на момент вчинення кримінального правопорушення, зі змістом самого обвинувачення та дією й чинністю Законів у часі не узгоджується.

При цьому твердження про те, що інкриміновані ОСОБА_4 дії останньою вчинено для досягнення мети незаконного збагачення є недостатньо визначеним, оскільки у чому саме полягає незаконність збагачення ОСОБА_4, в який саме спосіб, внаслідок чого, в якому грошовому вимірі та розмірі в обвинуваченні не вказується. До того ж дана обставина взагалі не є кваліфікуючою ознакою ст. 364 КК України.

Щодо обвинувачення ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 366 КК України, то суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про його некоректність. Зокрема у змісті обвинувального акту не визначено мотивів і мети вчинення підробки, всіх ознак внесення завідомо неправдивих відомостей, а зазначено, що такими є саме тільки внесення відомостей щодо реєстрації рішення сільської ради з присвоєнням порядкового номеру № 671-23.VI.3. Решту ознак підробки, тобто ознак завідомо неправдивих відомостей не визначено.

За таких обставин колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 370 КПК України щодо законності, обґрунтованості і вмотивованості та підстави для її зміни чи скасування відсутні, а тому в задоволенні апеляційної скарги прокурора необхідно відмовити, а ухвалу суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу прокурора прокуратури Київської області ОСОБА_5 на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 24.06.2016 року - залишити без задоволення, а ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 24.06.2016 року - залишити без змін.

Головуючий :

Судді: