Рішення № 59464299, 02.08.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 367/6965/14-ц Головуючий у І інстанції Кухленко Д. С.Провадження № 22-ц/780/4578/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 26 02.08.2016

РІШЕННЯ

Іменем України

02 серпня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Апеляційного Суду Київської області в складі:

Головуючого судді Фінагєєва В.О.,

суддів Сушко Л.П., Яворського М.А.,

за участю секретаря Дрозд Р.І.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 29 грудня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «ОСОБА_3» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2014 року ПАТ КБ «Приват Банк» звернувся до суду з позовом та просив стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № К2ХRF903570080 від 12 вересня 2007 року у розмірі 24911 грн. 04 коп., з яких: заборгованість по кредиту 797 грн. 80 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом 7595 грн., заборгованість по комісії за користування кредитом 1 692 грн. 41 коп., штрафи: 500 грн. - штраф (фіксована частина) та 1162 грн. 43 коп. штраф (процентна складова).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12 вересня 2007 року між ПАТ КБ «Приват Банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, згідно умов якого відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 1097 грн. 79 коп. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 5,01 % річних. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з Умовами надання кредиту фізичним особам «Розстрочка» складає між ним та банком договір. Позивач виконав в повному обсязі свої зобовязання за договором та угодою, а саме надав відповідачу кредит у розмірі встановленому договором. Однак, відповідач взяті на себе зобовязання по договору не виконав, у звязку з чим утворилася заборгованість.

Заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 29 грудня 2015 року позов ПАТ КБ «Приват Банк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» суму заборгованості за кредитним договором № К2ХRF903570080 від 12 вересня 2007 року у розмірі 11054 грн. 80 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції через неповне зясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що суд першої інстанції вирішив спір у справі без наявності у матеріалах справи угоди К2ХRF903570080 від 12 вересня 2007 року між ПАТ КБ «ОСОБА_3 банк» та ОСОБА_2, без аналізу змісту угоди безпосередньо між сторонами, без правової кваліфікації правовідносин між сторонами, правової оцінки змісту суттєвих умов кредитної угоди та без аналізу прав та обовязків сторін. Зазначені обставини потягли за собою хибність висновків суду щодо суми заборгованості відповідача та щодо суттєвих умов самої кредитної угоди. При зверненні до суду з позовом позивач пропустив строк позовної давності. Відповідач не підписував заяву від 11 червня 2012 року про перегляд заборгованості, встановлення нового строку погашення. Виписка з рахунку надана позивачем є недостовірною, а факт здійснення відповідачем 29 квітня 2011 року дії з погашення частини заборгованості перед позивачем у розмір 300 грн., яка свідчила про визнання боргу та переривання строку позовної давності, спростовано. Судове рішення не містить розрахунків про кожній зі складових сум заборгованості. Суд безпідставно стягнув пеню, оскільки вона нарахована за межами строку позовної давності.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 09 вересня 2007 року ОСОБА_2 отримав у ПАТ КБ «Приват Банк» кредит у розмірі 1 097 грн. 80 коп. у зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 5,04 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом із Умовами надання банківських послуг, правилами користування платіжною карткою складає між ним та банком договір, підтверджується підписами у заяві.

Договором передбачено порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості по кредиту, сплата нарахованих за період користування кредитом відсотків, комісії за користування кредитом та інших витрат.

Згідно розрахунку, наданого ПАТ КБ «Приват Банк», заборгованість за кредитним договором а саме 24911 грн. 04 коп. з яких: заборгованість по кредиту 797 грн. 80 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом 7595 грн., заборгованість по комісії за користування кредитом 14855 грн. 81 коп., штрафи: 500 грн. - штраф (фіксована частина) та 1 162 грн. 43 коп. штраф (процентна складова).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач взяті на себе зобовязання з погашення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами належним чином не виконав. Зменшуючи розмір неустойки, суд виходив з того, що вона значно перевищує розмір збитків.

Однак, колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання, виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2, отримавши кошти за кредитним договором, належним чином не виконав свої зобовязання за договором у звязку з чим утворилася заборгованість.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що позивач при зверненні до суду пропустив строк позовної давності на застосуванні якого наполягає відповідач.

Так, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Статтею 259 ЦК України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

З матеріалів справи вбачається, що 09 вересня 2007 року між сторонами укладено кредитний договір строком на строк десять місяців з 08 вересня 2007 року по 09 липня 2008 року. З розрахунку, наданого позивачем, вбачається, що позичальник не сплачував кредитні кошти, починаючи з 01 жовтня 2007 року. Оскільки договором передбачено погашення боргу щомісячними платежами, строк на предявлення позову сплив ще у жовтні 2010 року, а позовні вимоги про стягнення заборгованості банк предявив лише у жовтні 2014 року, тобто з пропуском строку позовної давності.

Заперечуючи проти застосування строку позовної давності позивач зазначає, що згідно п. 5.5 Умов надання споживчого кредиту, терміни позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним договором встановлюються сторонами тривалістю 5 років.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги збільшенням строку позовної давності за домовленістю сторін, ПАТ КБ «Приватбанк» не надав суду належних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 був ознайомлений саме з Умовами надання споживчого кредиту, за якими строк позовної давності визначений сторонами в пять років.

Відсутність підпису відповідача на самих умовах надання споживчого кредиту фактично надає можливість банку надавати умови в будь-якій редакції, з будь-яким строком позовної давності та стверджувати, що зазначені умови погоджені з відповідачем.

За таких обставин, зазначення в заяві на видачу кредиту про ознайомлення відповідача з умовами надання кредиту, без ідентифікації самих умов, як таких, що погоджені підписом відповідача, не може бути належним доказом ознайомлення та погодження відповідача саме з тією редакцією умов, на якій наполягає банк.

Таким чином, колегія суддів вважає, що сплив встановлений законом трирічний строк позовної давності.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що строк позовної давності перервано у звязку з написанням позичальником заяви від 11 червня 2012 року. В зазначеній заяві ОСОБА_2 просив переглянути заборгованість, а тому строк позовної давності був перерваний.

Однак, як зазначалося вище, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу чи обовязку. Оскільки строк позовної давності на предявлення позивачем вимоги про стягнення заборгованості сплив у жовтні 2010 року, він не міг бути перерваний написанням заяви позичальником від 11 червня 2012 року, так як не може бути перерваний строк, який закінчився.

Отже висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та не ґрунтуються на наявних у справі доказах, на що обґрунтовано посилається відповідач в своїй апеляційній скарзі і що у відповідності до вимог ст. 309 ЦПК України є підставою до скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 304, 307, 309, 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 29 грудня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «ОСОБА_3» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «ОСОБА_3», місце знаходження вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпро, ЄДРПОУ 14360570, на користь ОСОБА_2, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, судовий збір у розмірі 274 (двісті сімдесят чотири гривні 02 копійки).

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Фінагєєв В.О.

Судді: Сушко Л.П.

ОСОБА_4