Ухвала суду № 59459218, 02.08.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/2268/13-ц

Провадження № 22-ц/779/1466/2016

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Польська М.В.

Суддя-доповідач Пнівчук О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Пнівчук О.В.

суддів: Девляшевського В.А., Мелінишин Г.П.

секретаря Бойчука Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою представника ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа №344/2268/2013 від 23.03.2016 року таким, що не підлягає виконанню, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на ухвалу Івано-Франківського міського суду від 03 червня 2016 року, -

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 03 червня 2016 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа №344/2268/2013 від 23.03.2016 року таким, що не підлягає виконанню відмовлено.

Не погоджуючись із даною ухвалою суду, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, у якій посилається на порушення судом норм процесуального права.

Апелянт зазначив, що відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_2 , суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що представником заявника не надано суду доказів добровільного виконання боржником чи іншою особою зобов»язань за кредитним договором, як і не надано доказів помилковості видачі вказаного виконавчого листа.

Апелянт вказав, що відповідно до ст.369 ЦПК України, суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню.

Суд ухвалою вносить виправлення до виконавчого листа, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов»язок боржника відсутній повністю чи частково у зв»язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, суд визнає виконавчий лист таким що не підлягає виконанню повністю або частково.

З 16 липня 2014 року обов»язок ОСОБА_2 щодо сплати заборгованості у розмірі 21 844 465, 74 грн. на користь ПАТ «Укрсиббанк» став відсутній, оскільки право вимоги повернення зазначеної суми відповідно до договору відступлення права вимоги від 16.07.2014 року перейшло до нового кредитора - ТОВ «Леверідж».

Таким чином, судом при вирішенні справи неправильно застосовано норми ст.369 ЦПК України, за якою суд визнає виконавчий лист таким що не підлягає виконанню також у випадку, якщо обов»язок боржника відсутній у зв»язку з припиненням або з інших причин.

В судовому засіданні представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник ТОВ «Леверідж» ОСОБА_4 заперечив доводи апеляційної скарги, посилаючись на обґрунтованість висновків суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні заяви представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що представником заявника не надано суду доказів добровільного виконання боржником чи іншою особою зобов»язань за кредитним договором, як і не надано доказів помилковості видачі вказаного виконавчого листа. Твердження заявника про відсутність обов»язку ОСОБА_2 перед ПАТ «УкрСиббанк» у зв»язку з переходом права вимоги до третіх осіб не може бути підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

З таким висновком погоджується колегія суддів з огляду на наступне.

Із матеріалів справи вбачається, що рішенням Вищого спеціалізованого суду України від 14 травня 2014 року задоволено позов ПАТ «УкрСиббанк», стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитними договорами у розмірі 21 844 465 грн.74 коп.

На виконання даного рішення Івано-Франківським міським судом 23.03.2016 року видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості в сумі 21 844 465 грн.74 коп.

20.04.2016 року головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України виніс постанову про відкриття виконавчого провадження №50879215.

Встановлено також, що згідно договору про відступлення права вимоги від 16.07.2014 року, укладеного між ПАТ «УкрСиббанк» та ТзОВ «Інформаційно-консультаційний центр розвитку підприємництва у Печерському районі» та договору від 16.07.2014 року укладеного між ТзОВ «Інформаційно-консультаційний центр розвитку підприємництва у Печерському районі» та ТОВ «Фінансова компанія «Леверідж», останнє набуло прав вимоги за кредитними договорами та договорами поруки. Так, за умовами договору до Нового кредитора переходять права вимоги первісного кредитора за всіма судовими рішеннями, зокрема: за рішенням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у справі №6-9147св14 від 14 травня 2014 року.

Крім того, рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 15.07.2015 року у задоволенні позову ТОВ «Фінансова компанія «Леверідж» до ОСОБА_2, треті особи ПАТ «УкрСиббанк», ТзОВ «Передмістя 2000» про стягнення заборгованості за кредитними договорами відмовлено.

Так, відповідно до ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28.09.2015 року за результатом розгляду касаційної скарги ТОВ «Фінансова компанія «Леверідж» на зазначене рішення апеляційного суду - правові підстави для задоволення вимог нового кредитора ТОВ «ФК «Леверідж» та повторного стягнення заборгованості з ОСОБА_2 За одними і тими ж кредитними договорами від 28.12.2006 року та від 23.03.2007 року відсутні, оскільки рішенням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14.05.2014 року заборгованість за ними вже стягнуто з відповідача на користь первісного кредитора ПАТ «УкрСиббанк», а тому суб»єктивні права позивача підлягають реалізації судом у порядку ст. 378 ЦПК України шляхом заміни сторони виконавчого провадження. (а.с.97 т.5).

Відповідно до положень ч.2 ст. 369 ЦПК України суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом.

Згідно ч.4 ст.369 ЦПК у разі, якщо виконавчий лист було видано помилково або якщо обов»язок боржника відсутній повністю чи частково у зв»язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

Оскільки заявником не наведено підстав передбачених ч.4 ст. 369 ЦПК України за наявності яких суд може визнати виконавчий лист таким що не підлягає виконанню повністю або частково, зокрема не представлено доказів припинення зобов»язання у зв»язку з добровільним виконанням боржником чи іншою особою зобов»язань або з інших причин, як і не надано доказів помилковості видачі вказаного виконавчого листа, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви представника ОСОБА_2

Посилання представника апелянта на те, що обов»язок ОСОБА_2 щодо сплати заборгованості у розмірі 21 844 465, 74 грн. на користь ПАТ «УкрСиббанк» відсутній оскільки право вимоги повернення зазначеної суми перейшло до нового кредитора - ТОВ «Леверідж», не заслуговують на увагу, оскільки права нового кредитора підлягають реалізації судом у порядку ст. 378 ЦПК України шляхом заміни сторони виконавчого провадження, про що зазначено в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28.09.2015 року.

Доводи апелянта, подані в письмовому поясненні від 01.08.2016 року про те, що процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким що не підлягає виконанню є обставини що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема - пред»явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред»явлення виконавчого листа до виконання не заслуговують на увагу, оскільки на зазначені обставини заявник не посилався як на підставу визнання виконавчого листа таким що не підлягає виконанню і дані обставини не були предметом дослідження в суді першої інстанції.

Приймаючи до уваги вище наведене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги її обґрунтованості не спростовують , а тому підстав для її скасування не встановлено.

Керуючись ст.ст. 307, 312, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити.

Ухвалу Івано-Франківського міського суду від 03 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча О.В. Пнівчук

Судді: В.А. Девляшевський

Г.П. Мелінишин