Ухвала суду № 59458450, 04.08.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 212/7414/15-цГоловуючий в суді першої

Провадження № 22-ц/774/1385/К/16 інстанції ОСОБА_1

Категорія №27 (1) Доповідач Братіщева Л.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2016 рокум. Кривий Ріг

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді: Братіщевої Л.А.,

суддів: Барильської А.П., Грищенко Н.М.,

секретар: Маслова К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, в порядку ст. 197 ч. 2 ЦПК України за наявними у справі матеріалами, за відсутності осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату судового засідання, та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 05 травня 2016 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк», третя особа ОСОБА_2 про визнання договору поруки частково недійсним, та за зустрічним позовом ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «ПриватБанк», третя особа ОСОБА_3 про визнання кредитного договору недійсним, -

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2015 року позивач ОСОБА_4 акціонерне товариство «Комерційний банк «ПриватБанк» (надалі ПАТ «КБ «ПриватБанк») звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 10 вересня 2008 року між Банком та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № KRK0GR0000000002, за умовами якого Банк надав кредит в іноземній валюті у розмірі 20600,00 доларів США строком до 10 вересня 2012 року зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлені кредитним договором. Додатковою угодою від 11.03.2009 року строк дії договору продовжено до 10.09.2018 року.

Банк належним чином виконав свої зобовязання, надавши позичальнику кредитні кошти, а відповідач ОСОБА_2 не здійснював погашення заборгованості за кредитом у встановленому договором порядку та строки, у звязку з чим станом на 04 серпня 2015 року виникла заборгованість по кредиту в розмірі 18835,65 доларів США, яка складається з наступного: 13938,40 доларів США заборгованість за кредитом, 2377,27 доларів США заборгованість по процентам за користування кредитом, 1121,40 доларів США пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором, а також штрафи, відповідно до договору: 11,52 долари США штраф (фіксована частина), 896,39 доларів США штраф (процентна складова).

В якості забезпечення належного виконання позичальником зобовязань за кредитним договором, 10 вересня 2009 року між ПАТ «КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 був укладений договір поруки, за умовами якого поручитель зобовязується нести солідарну відповідальність перед Банком за виконання позичальником зобовязань за кредитним договором.

Просили суд стягнути з відповідачів солідарно заборгованість в розмірі 18835,65 доларів США, що за курсом 21.71, відповідно до службового розпорядження НБУ від 04.08.2015 року складає 408922,03 грн., а також витрати по сплаті судового збору.

В лютому 2016 року відповідач ОСОБА_3 звернулась до суду із зустрічним позовом до ПАТ «КБ «ПриватБанк» про визнання договору поруки частково недійсним, в обґрунтування якого зазначила, що перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 10.09.2008 року між чоловіком та Банком було укладено кредитний договір, а також між нею та Банком було укладено договір поруки, пункт 12 якого містить наступне положення «порука за цим договором припиняється після закінчення 5 років з дня настання терміну повернення кредиту за кредитним договором».

На даний пункт, який фактично змінив тривалість строку, визначеного нормою ЦПК України, із шестимісячного на пятирічний, вона не звернула уваги при підписанні договору, вважає його безпідставним, протиправним та таким, що суперечить нормам закону, у звязку з чим просила суд визнати недійсним п. 12 договору поруки, укладеного 10.09.2008 року між нею та ПАТ «КБ «ПриватБанк».

В березні 2016 року відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ «КБ «ПриватБанк» про визнання кредитного договору недійсним, в обґрунтування якого зазначив, що при укладанні кредитного договору № KRK0GR0000000002 від 10.09.2008 року, Банк не попередив, що він несе валютні ризики під час виконання зобовязань за кредитним договором та не надав інформацію щодо методики, яка використовується Банком для визначення валютного курсу, строків та комісій, повязаних з конвертацією валюти платежу у валюту зобовязання під час погашення заборгованості за кредитом та процентами.

Вважає, що Банк при укладанні договору використовував нечесну підприємницьку практику, у звязку з чим просив суд визнати недійсним кредитний договір № KRK0GR0000000002 від 10.09.2008 року.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 05 травня 2016 року позовні вимогиПублічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № KRК0GR0000000002 від 12.09.2008 року в сумі 16806.34 доларів США, що за курсом 21,71 відповідно до службового розпорядження НБУ від 04.08.2015 року складає 364865,64 грн., яка складається з: 13938,40 доларів США, що складає 302602,66 грн. заборгованість за кредитом; 2377,27 доларів США, що складає 51610,53 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 490,68 доларів США, що складає 10652,66 грн. заборгованість по комісії за користуванням кредитом.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «ПриватБанк» 24345,59 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а також судовий збір 3654 грн.

Інші позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «ПриватБанк» залишено без задоволення.

У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «ПриватБанк», третя особа - ОСОБА_2 про визнання договору поруки частково недійсним, ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «ПриватБанк», третя особа - ОСОБА_3 про визнання кредитного договору недійсним відмовлено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду в частині відмови в задоволенні його зустрічного позову до ПАТ «КБ «ПриватБанк» про визнання кредитного договору недійсним та ухвалення в цій частині нового рішення, яким задовольнити в повному обсязі вимоги його зустрічного позову.

На думку апелянта, судом не враховано, що Банком не було доведено те, що він при укладанні кредитного договору був письмово попереджений про перекладання на нього відповідальності за валютні ризики та йому письмово було надано інформацію щодо методики, яка використовується Банком для визначення валютного курсу, строків та комісій, повязаних з конвертацією валюти платежу у валюту зобовязання під час погашення заборгованості за кредитом та процентами.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду відповідає зазначеним вимогам.

Рішення суду першої інстанції в частині часткового задоволення позовних вимог ПАТ «КБ «ПриватБанк» та стягнення з ОСОБА_2 на користь Банку заборгованості за кредитним договором № KRК0GR0000000002 від 12.09.2008 року в сумі 16806.34 доларів США, що за курсом 21,71 відповідно до службового розпорядження НБУ від 04.08.2015 року складає 364865,64 грн., пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором в розмірі 24345,59 грн., судового збору в розмірі 3654 грн., а також в частині відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 до ПАТ «КБ «ПриватБанк» про визнання договору поруки частково недійсним не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції не переглядається.

Згідно положень ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У разі порушення зобов'язання настають такі правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, різновидом якої є пеня (ст. 549 ЦК України).

Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 10 вересня 2008 року між ОСОБА_4 акціонерним товариством «Комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № KRK0GR0000000002, за умовами якого Банк зобовязався надати останньому кредит в розмірі 20600,00 доларів США на термін до 10.09.2012 року, а ОСОБА_2 зобовязався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором (а.с. 14-16).

11 березня 2009 року між ОСОБА_2Є та ПАТ «КБ ПриватБанк» було укладено додаткову угоду до кредитного договору № KRK0GR0000000002 від 10.09.2008 року, відповідно до якої збільшено строк дії договору до 10.09.2018 року (а.с. 17).

Відповідно до заяв на видачу готівки № 1 та № 2 від 12.09.2008 року, ОСОБА_2 було отримано грошові кошти в розмірі 20600 доларів США (а.с. 19).

10 вересня 2008 року між ОСОБА_4 акціонерним товариством «Комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки, відповідно до п. 2, 3 якого, поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобовязань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, відсотків за користування кредитом, комісій, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків, в солідарному порядку (а.с. 20).

Судом першої інстанції також встановлено, що ОСОБА_2 свої зобов'язання за кредитним договором своєчасно та належно не виконував, у звязку з чим з нього підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № KRК0GR0000000002 від 12.09.2008 року в сумі 16806.34 доларів США, що за курсом 21,71 відповідно до службового розпорядження НБУ від 04.08.2015 року складає 364865,64 грн., яка складається з: 13938,40 доларів США, що складає 302602,66 грн. заборгованість за кредитом; 2377,27 доларів США, що складає 51610,53 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 490,68 доларів США, що складає 10652,66 грн. заборгованість по комісії за користуванням кредитом. А також підлягає стягненню пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором в розмірі 24345,59 грн.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що при укладанні спірного кредитного договору останній діяв свідомо, вільно прийняв рішення про вибір банку та вступив з ним в договірні відносини, визначивши при цьому характер правочинів і умови, а тому відсутні підстави для визнання кредитного договору недійсним.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 202, ст.ст. 203, 204, 215, 230, 627 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу

Якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи та кредитного договору № KRK0GR0000000002 від 10.09.2008 року, укладеного між ПАТ «КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2, він підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов у тому числі й щодо сукупної вартості кредиту, реальної процентної ставки, умов щодо надання банку право на зміну процентної ставки в односторонньому порядку. При цьому сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі.

Судом першої інстанції також встановлено, що ОСОБА_2 на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного правочину та в подальшому виконував його умови. Його підпис на договорі свідчить, що один із оригіналів договору отриманий ним особисто, до банку із заявами про надання додаткової інформації або роз'яснення певних положень договору ОСОБА_2 не звертався.

Відповідно до п. 3, 4 ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є свобода договору та свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а тому колегія суддів не приймає до уваги доводі апеляційної скарги відповідача про те, що при укладанні кредитного договору йому письмово не було надано інформацію щодо методики, яка використовується Банком для визначення валютного курсу, строків та комісій, повязаних з конвертацією валюти платежу у валюту зобовязання. Підтвердження отримання позивачем повної та доступної інформації про положення кредитного договору, є особисте підписання ним кожної сторінки договору, що свідчить про те, що між сторонами було досягнуто згоди по всіх умовах договору.

Згідно п. 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2015 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що випливають із кредитних правовідносин», - саме по собі зростання/коливання курсу іноземної валюти не є достатньою підставою для розірвання кредитного договору на підставі статті 652 ЦК, оскільки зазначене стосується обох сторін договору й позичальник при належній завбачливості міг, виходячи з динаміки зміни курсів валют із моменту введення в обіг національної валюти та її девальвації, передбачити в момент укладення договору можливість зміни курсу гривні України до іноземної валюти, а також можливість отримання кредиту в національній валюті. При цьому суди повинні з'ясувати виконання банками чи іншими фінансовими установами положення статей 11, 18, 21Закону України «Про захист прав споживачів», а також пункту 3.8 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 25 травня 2007 року № 541/13808 (щодо договорів, укладених після набрання постановою чинності), де передбачено обов'язок банків у разі надання кредиту в іноземній валюті під час укладення кредитного договору попередити споживача, що валютні ризики під час виконання зобов'язань за цим договором несе споживач.

Так, пунктом 2.3.1 спірного кредитного договору передбачено, що Банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом, при зміні конюнктури ринку грошових ресурсів України, а саме: зміни курсу долара США до гривні більше, ніж на 10% у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленим НБУ на момент укладання даного Договору.

Зазначене спростовує доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що при укладанні кредитного договору він не був письмово попереджений про можливість виникнення валютних ризиків.

Таким чином, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_2 при укладенні спірного кредитного договору діяв свідомо, вільно, враховуючи власні інтереси, прийняв рішення про вибір банку та вступив з ним в договірні відносини, визначивши при цьому характер правочинів і умови договору.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Отже, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обовязки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права, у звязку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 05 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Л.А. Братіщева

Судді: А.П. Барильська

ОСОБА_5