Ухвала суду № 59458431, 03.08.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 184/340/16-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22-ц/774/1506/К/16 суддя Томаш В.І.

Категорія - 39 (І) Доповідач - Михайлів Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

03 серпня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Михайлів Л.В.

суддів - Барильської А.П., Ляховської І.Є.,

секретар - Євтодій К.С.

за участю: позивачів - ОСОБА_1, ОСОБА_2 та її представника - ОСОБА_3,

третьої особи - ОСОБА_4 та її представника - ОСОБА_5,

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, яка діє в інтересах позивача ОСОБА_2 на рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 26 травня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Орджонікідзевської міської ради, третя особа - ОСОБА_4, про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2016 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Орджонікідзевської міської ради, третя особа - ОСОБА_4, про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом, в обґрунтування якого зазначили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6, який доводиться позивачам відповідно чоловіком та батьком, після смерті якого відкрилася спадщина на належне йому за життя майно, в тому числі гараж АДРЕСА_1, яким ОСОБА_6 за життя добросовісно, відкрито та безперервно володів, однак право власності на це майно в законом встановленому порядку не оформив.

Посилаючись на те, що заповіту за життя померлий не залишив, а вони разом з ОСОБА_7 є спадкоємцями першої черги в порядку спадкування за законом, прийняли спадщину після його смерті, просили суд визнати вказаний гараж спадковим майном після смерті ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 й визнати за кожним з позивачів право власності на 1/3 його частину в порядку спадкування за законом.

Рішенням Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 26 травня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, яка діє в інтересах позивача ОСОБА_2, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення заявлених вимог, посилаючись на доведеність факту відкритого володіння ОСОБА_6 за життя спірним гаражем, що встановлено рішенням Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 12.12.2012 року, та наявності у зв'язку з цим підстав для визнання його спадковим майном. Також посилається на те, що судом не враховано показань свідка ОСОБА_8, письмових доказів у справі, які підтверджують, що гараж АДРЕСА_1 не є самочинним будівництвом, про що помилково зазначає ОСОБА_4

Третя особа ОСОБА_4 заперечує проти доводів апеляційної скарги та просить апеляційну скаргу відхилити й залишити без змін рішення суду першої інстанції як законне та обґрунтоване.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених вимог, заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6, який доводиться позивачу ОСОБА_1 чоловіком, а позивачу ОСОБА_2 - батьком (а.с. 23).

Після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина на належне йому за життя майно.

Спадкоємцями першої черги в порядку спадкування за законом є позивачі у справі - ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а також третя особа - ОСОБА_4, яка доводиться донькою померлому.

26 липня 2011 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Орджонікідзевського міського нотаріального округу з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, по якій заведено спадкову справу № 48 (а.с. 20).

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ставлять питання про визнання спадковим майном об'єкту нерухомого майна - гаражу АДРЕСА_1 та визнання за кожним з них права власності на нього в розмірі 1/3 частки в порядку спадкування за законом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що спірний гараж не входить до складу спадщини померлого ОСОБА_6, оскільки позивачами не надано доказів в підтвердження його належності на праві власності ОСОБА_6 за його життя, а набуття спадкових прав та їх оформлення шляхом визнання за позивачами права власності за давністю володіння відповідно до правил, встановлених ст. 344 ЦК України, не передбачено.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ст. 1216 ЦК України).

Статтею 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Визначення поняття права власності надається в ч.1 ст. 316 ЦК України, відповідно до якої ним є право особи на річ (мано), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею незалежно від волі інших осіб.

Право власності набувається на підставах, що незаборонені законом (ч. 1 ст. 328 ЦК України).

Отже, з аналізу вищевказаних норм права вбачається, що умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку, є набуття права власності спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Таким чином, якщо за життя спадкодавець не набув права власності на об'єкт нерухомості, то спадкоємець також не набуває права власності на нього.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що спір виник з приводу наявності у позивачів, як спадкоємців першої черги в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, права на спадкування об'єкту нерухомого майна - гаражу АДРЕСА_1.

Матеріалами справи підтверджено, що вказаний гараж знаходиться на земельній ділянці, яка розташована у гаражному масиві по АДРЕСА_1, яка віднесена до земель житлової та громадської забудови й є власністю Орджонікідзевської міської ради - відповідача у справі (а.с. 103, 105).

Згідно відповіді КП «Нікопольське міське бюро технічної інвентаризації» від 27.10.2011 року станом на 27.10.2011 року правоустановчі документи на будівлю гаражу АДРЕСА_1 в КП «Нікопольське міське бюро технічної інвентаризації» не зареєстровані (а.с. 100).

Факт відсутності правоустановлюючих документів на гараж не заперечувався сторонами й в суді першої інстанції.

Разом з тим, звертаючись до суду з даним позовом, позивачі зазначили, що ОСОБА_2 за своє життя добросовісно, відкрито та безперервно володів спірним гаражем, факт чого встановлено рішенням Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 12.12.2012 року. Саме таке володіння позивачі вважають підставою набуття права власності на гараж ОСОБА_6

За змістом ч.1, ч.4 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває права власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається за рішенням суду.

З аналізу положень ст. 344 ЦК України вбачається, що набуття права власності на майно за набувальною давністю є самостійною підставою набуття права власності.

В зазначеному випадку право власності на нерухоме майно не переходить від спадкодавця до спадкоємця (ст. 1216 ЦК), а набувається за рішенням суду (ч. 4 ст. 344 ЦК), тому спори про набуття права власності за набувальною давністю не є спорами із спадкування.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, на виконання вимог ст. 214 ЦПК України, вірно визначив, що виниклі між сторонами правовідносини є спадковими й до їх врегулювання положення ст. 344 ЦК України застосуванню не підлягають.

Доводи ж апеляційної скарги про доведеність факту добросовісного, відкритого та безперервного володіння спірним гаражем ОСОБА_6 за його життя, що встановлено рішенням Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 12.12.2012 року спростовуються матеріалами справи, а саме: рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 20.02.2013 року, яким вказане рішення суду скасоване й відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_8 про встановлення факту володіння гаражем на праві власності, про визнання гаража об'єктом спільної сумісної власності подружжя та про усунення перешкод в користуванні гаражем (а.с. 14-18).

Крім того, колегія суддів враховує й ту обставину, що станом на час розгляду справи спірний гараж має статус самочинного будівництва, що встановлено вищенаведеним рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 20.02.2013 року. Вказана обставина, у відповідності до положень ч. 3 ст. 61 ЦПК України, має преюдиційне значення по даній справі й доведенню не підлягає.

Також, статус гаражу як самочинно збудованого підтверджується поясненнями допитаного судом першої інстанції свідка ОСОБА_8, який підтвердив факт здійснення ним будівництва без дозволу міськради нового гаражу на місці старого за адресою: АДРЕСА_1 ще за життя ОСОБА_6, а також матеріалами справи, зокрема: листом виконкому Орджонікідзевської міськради від 11.07.2013 року за № 12/176-1420/13, який направлявся на адресу ОСОБА_8 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення самочинно збудованого гаражу АДРЕСА_1 (а.с. 68).

Таким чином, вищенаведеним спростовуються доводи апеляційної скарги стосовно того, що гараж не є самочинно збудованим.

Статтею 376 ЦК України передбачено особливий порядок набуття права власності на нерухоме майно, що збудоване або будується на земельній ділянці, не відведеній для даної мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Оскільки за життя спадкодавець ОСОБА_6 зазначеного права власності у встановленому законодавством України порядку на самочинно збудований гараж не набув, то вимоги його спадкоємців - позивачів у справі про набуття права власності на цей гараж в порядку спадкування є передчасними.

Отже, на підставі викладеного, колегія суддів вважає, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для віднесення спірного гаражу до складу спадкового майна ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки це майно взагалі не є об'єктом права власності спадкодавця й відповідно спадкуванню не підлягає.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 312-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, яка діє в інтересах позивача ОСОБА_2, - відхилити.

Рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 26 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Л.В. Михайлів

Судді: А.П. Барильська

І.Є. Ляховська