Рішення № 59458347, 20.07.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/5219/16 Справа № 199/8751/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Богун О. О. Доповідач - Красвітна Т.П.

Категорія 55

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2016 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Красвітної Т.П.,

суддів: Котушенко С.П., Романюк М.М.,

при секретарі Порубай М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_2 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 квітня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Правова консалтингова компанія «Укртрансгруп Інжиніринг» про зобов'язання видати копію наказу про звільнення за власним бажанням, стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що він був прийнятий геодезистом до ТОВ «Правова консалтингова компанія «Укртрансгруп Інжиніринг» за сумісництвом; починаючи із січня 2015 року ТОВ «ПКК «Укртрансгруп Інжиніринг» припинило виплачувати йому заробітну плату. 31.07.2015 року позивач направив поштою на адресу відповідача заяву про звільнення із займаної посади з 31.07.2015 року на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, в якій також просив виплатити заборгованість по заробітній платі за весь час прострочення, компенсацію за невикористану відпустку, надати детальний розрахунок нарахованих сум, видати належну трудову книжку із відповідним записом про звільнення, у відповідь на що поштою ним було отримано листа від 11.08.2015 року № UTG-7-11/08, в якому повідомлено про те, що для розгляду заяви необхідно особисто з'явитися до офісу підприємства, погодивши заздалегідь день та час. Вимоги його, позивача, заяви задоволені не були. Тому позивач просив суд зобов'язати ТОВ «Правова консалтингова компанія «Укртрансгруп Інжиніринг» видати йому копію наказу про звільнення з роботи 31.07.2015 року на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України; стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі за період 01.01.2015 року по 31.07.2015 року в розмірі 4263,00 грн., компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 360,89 грн., середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день постановлення судового рішення.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 квітня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ТОВ «Правова консалтингова компанія «Укртрансгруп Інжиніринг» задоволено частково, стягнуто з ТОВ «Правова консалтингова компанія «Укртрансгруп Інжиніринг» на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі в розмірі 1114,35 грн., середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати в розмірі 1347,84 грн., компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 360,89 грн., а всього 2823,08 грн.; стягнуто з ТОВ «Правова консалтингова компанія «Укртрансгруп Інжиніринг» на користь держави судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 487,20 грн., в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про зміну оскаржуваного рішення в частині відмови у задоволенні позову та задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники процесу повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне оскаржуване рішення частково змінити, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що 03.11.2014 року позивач ОСОБА_2 був прийнятий геодезистом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Правова консалтингова компанія «Укртрансгруп Інжиніринг» за сумісництвом.

Позивачу було встановлено 104 робочі години на місяць, що стверджується табелями обліку робочого часу на а.с. 87, 88.

Згідно копії наказу відповідача №8 від 29.05.2015 року, позивача було звільнено з роботи 29.05.2015 року на підставі п. 1 ст. 38 КЗпП України.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачу було нараховано заробітну плату у наступних розмірах: у січні, лютому та березні 2015 року - по 609,0 грн. на місяць, у квітні 2015 року - 974,13 грн., у травні 2015 року - 411,19 грн. Викладене стверджується письмовими відомостями головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, що долучені до матеріалів справи.

Доказів, що відповідають положенням ст.ст. 58, 59 ЦПК України, щодо отримання позивачем нарахованої йому заробітної плати за період з 01.01.2015 року по 29.05.2015 року - суду не надано.

Частиною 1 ст. 115 КЗпП України передбачено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівнику належним чином оформлену трудову книжку і провести із ним розрахунок в терміни передбачені ст. 116 КЗпП України.

Згідно ст. 116 КЗпП України виплата всіх сум, що належать працівнику від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розмір належних працівнику сум власник або уповноважений ним орган повинен виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку, в тому разі якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір про розмір належних звільненому працівникові сум вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

У п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року N 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" роз'яснено, що, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Виходячи з викладеного, встановивши факт перебування позивача в трудових стосунках з відповідачем по 29.05.2015 року включно; встановивши розмір нарахованої заробітної плати; враховуючи непредставлення суду належних та допустимих доказів щодо отримання позивачем заробітної плати за період з 01.01.2015 року по 29.05.2015 року, а також щодо виплати йому заборгованості із заробітної плати в день звільнення та станом на час винесення оскаржуваного рішення, - колегія дійшла висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по заробітній платі за період з 01.01.2015 року по 29.05.2015 року включно у розмірі 3212,32 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30.05.2015 року по 08.04.2016 року (дата винесення оскаржуваного рішення) у розмірі 7157,49 грн., виходячи із розрахунку 104 робочих години на місяць та середньогодинної заробітної плати у сумі 6,66 грн.

Покази допитаних місцевим судом свідків щодо часткового отримання позивачем заробітної плати за спірний період - не є належними доказами у розумінні ст.ст. 58, 59 ЦПК України, тому не можуть бути прийняті до уваги судом при визначенні розміру заборгованості.

Письмові докази про отримання позивачем заробітної плати у період з 01.01.2015 року по 29.05.2015 року, або докази перерахування заробітної плати на відповідний картковий рахунок позивача - суду не надані; згідно письмових пояснень роботодавця, на підприємстві правоохоронними органами було проведено обшук та здійснено виїмку відповідних письмових документів.

На викладені обставини місцевий суд уваги не звернув, неправильно визначив розмір заборгованості із заробітної плати та неправильно розрахував середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні і неправильно встановив період за який середній заробіток підлягає стягненню, тому оскаржуване рішення в даній частині та в частині розміру загальної суми, присудженої до стягнення, підлягає зміні.

Колегія звертає увагу, що рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 квітня 2016 року в частині розміру стягнутої компенсації за невикористану відпустку не оскаржене, тому суд апеляційної інстанції розглядає дану справу у межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст. 303 ЦПК України.

Колегія погоджується з висновком місцевого суду про безпідставність та недоведеність позовної вимоги щодо зобов»язання відповідача видати позивачу копію наказу про його звільнення з роботи 31.07.2015 року за ч. 3 ст. 38 КЗпП України. Як встановлено судом, позивача було звільнено наказом відповідача №8 від 29.05.2015 року саме 29.05.2015 року на підставі п. 1 ст. 38 КЗпП України. Даний наказ про звільнення позивачем не оспорюється. Більше того, представниками позивача у судовому засіданні суду апеляційної інстанції визнано, що наказ про звільнення позивача з роботи 31.07.2015 року відповідачем не видавався. Викладене виключає можливість задоволення позовної вимоги про зобов»язання відповідача видати позивачу копію наказу, якого не існувало на час заявлення такої вимоги.

Колегія звертає увагу, що відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням викладеного вище, вимог ст. ст. 88, 303 ЦПК України, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого суду в оскаржуваній частині підлягає частковій зміні.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 309, 313 - 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2- задовольнити частково.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 квітня 2016 року в частині розмірів стягнутих з Товариства з обмеженою відповідальністю «Правова консалтингова компанія «Укртрансгруп Інжиніринг» на користь ОСОБА_2 грошових сум, - змінити, а саме:

-розмір заборгованості по заробітній платі з 1114,35 грн. змінити на 3212 (три тисячі двісті дванадцять) грн. 32 коп.;

-розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 1347,84 грн. змінити на 7157 (сім тисяч сто п'ятдесят сім) грн. 49 коп.;

-розмір загальної суми присудженої до стягнення з 2823,08 грн. змінити на 10730 (десять тисяч сімсот тридцять) грн. 70 коп.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, протягом двадцяти днів може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді