Ухвала суду № 59458330, 04.08.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/6522/16 Справа № 208/6881/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Похваліта.С.М Доповідач - Єлізаренко І.А.

Категорія 24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2016 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Єлізаренко І.А.

суддів Гайдук В.І., Калиновського А.Б.,

за участі секретаря Гулієва М.І.о

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на судовий наказ Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 14 серпня 2014 року за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Оселя» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості із ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 за послуги з утримання будинку та прибудинкової території,-

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2014 року ТОВ «Оселя» звернулися до Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області із заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості із ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 за послуги з утримання будинку та прибудинкової території.

14 серпня 2014 року Заводським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області видано судовий наказ, яким солідарно стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 на користь ТОВ «Оселя» заборгованість за послуги з утримання будинку та прибудинкової території за період з 01 лютого 2011 року по 31 січня 2014 року у розмірі 5 391 грн. 71 коп., та витрати по сплаті судового збору у сумі 121 грн. 80 коп. (а.с.14).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить судовий наказ виданий Заводським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 14 серпня 2014 року скасувати, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права,

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи у серпні 2014 року ТОВ «Оселя» звернулися до суду першої інстанції із заявою про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 на їх користь заборгованості за послуги з утримання будинку та прибудинкової території (а.с.1, 2).

14 серпня 2014 року Заводським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області видано судовий наказ, яким солідарно стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 на користь ТОВ «Оселя» заборгованість за послуги з утримання будинку та прибудинкової території за період з 01 лютого 2011 року по 31 січня 2014 року у розмірі 5 391 грн. 71 коп., та витрати по сплаті судового збору у сумі 121 грн. 80 коп. (а.с.14).

05 лютого 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції із заявою про скасування судового наказу від 14 серпня 2014 року виданого Заводським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області (а.с.18).

Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 15 лютого 2016 року заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу залишено без задоволення (а.с.30).

Відповідно до ч. 8, 9 ст. 105-1 ЦПК України, за результатами розгляду заяви про скасування судового наказу суд має право: залишити заяву про скасування судового наказу без задоволення; скасувати судовий наказ та роз'яснити, що заявлені стягувачем вимоги можуть бути розглянуті у позовному провадженні з додержанням загальних правил щодо пред'явлення позову; змінити судовий наказ. Про залишення заяви про скасування судового наказу без задоволення та про скасування судового наказу суд постановляє ухвалу, а в разі зміни судового наказу видає судовий наказ. Змінений судовий наказ чи судовий наказ, щодо якого суд прийняв ухвалу про залишення заяви про його скасування без задоволення, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 96 ЦПК України судовий наказ може бути видано у разі якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.

В п. 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №14 від 23 грудня 2011 року «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» наявність спору про право (п. 2 ч. 3 ст. 100 ЦПК), яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов'язок перед заявником (кредитором); із доданих документів вбачається пропуск позовної давності. Така вимога може бути вирішена лише у позовному провадженні (ч. 3 ст. 267 ЦК України).

Відповідно до п.13 зазначеної постанови, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні, телекомунікаційні послуги, послуги телебачення та радіомовлення, судовий наказ може бути видано за наявності відповідних договорів про надання таких послуг, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне надання та отримання таких послуг. Крім того, заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність розрахунків, а також застосування тарифів на відповідні послуги.

ОСОБА_1, звернувшись з апеляційною скаргою зазначила, що вона не визнає борг перед ТОВ «Оселя», оскільки вважає, що такого боргу не існує (а.с.42, 49).

Розглядаючи питання про скасування судового наказу за заявою ОСОБА_1 суд першої інстанції не звернув уваги на вищезазначене, не перевірив належним чином і не врахував відсутність безспірності розрахунків, та підставою для подачі такої заяви стала наявність спору про право між ТОВ «Оселя» та ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

Згідно ч.1 ст. 309-1 ЦПК України, судовий наказ підлягає скасуванню в апеляційному порядку, якщо апеляційний суд встановить відсутність між стягувачем та боржником спірних правовідносин, на основі яких була заявлена вимога, передбачена частиною першою статті 96 цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду скарги на судовий наказ, апеляційний суд має право постановити ухвалу про скасування судового наказу та розяснити, що заявлені стягувачем вимоги можуть бути розглянуті в позовному провадженні з додержанням загальних правил щодо предявлення позову.

За таких обставин, враховуючи відсутність безспірності заборгованості між стягувачем та боржником, на основі яких була заявлена вимога, передбачена частиною першою статті 96 цього Кодексу, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а судовий наказ від 14 серпня 2014 року виданий Заводським районним судом м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 105-1, 309-1 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати судовий наказ Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 14 серпня 2014 року про солідарне стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оселя» заборгованість за послуги з утримання будинку та прибудинкової території за період з 01 лютого 2011 року по 31 січня 2014 року у розмірі 5 391 грн. 71 коп., та витрати по сплаті судового збору у сумі 121 грн. 80 коп.

Розяснити Товариству з обмеженою відповідальністю «Оселя» право на звернення із заявленими вимогами в порядку позовного провадження.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий судя

Судді