Ухвала суду № 59458323, 13.07.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/3972/16 Справа № 173/572/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Петрюк Т. М. Доповідач - Красвітна Т.П.

Категорія 23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2016 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Красвітної Т.П.,

суддів: Котушенко С.П., Романюк М.М.

при секретарі Порубай М.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі приватного підприємства «СТД-Агро» на рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 22 березня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до приватного підприємства «СТД-Агро» про розірвання договору оренди та стягнення грошових коштів,-

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2014 року ОСОБА_2 звернулась до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 02.11.2009 року нею укладено договір оренди земельної ділянки з ПП «СТД Агро», згідно якого вона передала відповідачу в оренду свою земельну ділянку площею 5,141 га., вартістю на момент укладання договору 60062,25 грн., на умовах, що орендар кожного року сплачує їй за користування земельною ділянкою 1801,87 грн. тобто 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації. Відповідач протягом кількох років не виконує умови за договором оренди, а саме не сплачує належним чином орендної плати, а також порушив чинне земельне та екологічне законодавство, що призвело до погіршення стану родючості її земельної ділянки та до втрати корисних властивостей землі. Тому, уточнивши позовні вимоги, позивач просила розірвати договір оренди земельної ділянки, укладений між нею та відповідачем 15.10.2009 року; стягнути з відповідача на її, позивачки, користь заборгованість по орендній платі в сумі 6700,90 грн.; стягнути з відповідача на її, позивачки, користь спричиненні збитки в зв'язку з погіршенням стану грунту в сумі 24208,00 грн. та понесені судові витрати.

Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 22 березня 2016 року позов задоволено частково, розірвано договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_2 та ПП «СТД - Агро» від 15 жовтня 2009 року; стягнуто з ПП «СТД-Агро» на користь ОСОБА_2 заборгованість з орендної плати в розмірі 6700,90 грн., а також понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 343,60 грн.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ПП «СТД - Агро», посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення положень процесуального закону, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення, ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення суду, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що згідно державного акту про право приватної власності на землю НОМЕР_1 від 03.11.2005 року позивач є власником земельної ділянки (паю) площею 5,141 га, розташованої на території Новомиколаївської селищної ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області (а.с.10).

Між ОСОБА_2 та ПП «СТД Агро» укладено договір оренди земельної ділянки (паю) від 15.10.2009 року, який зареєстровано у книзі державної реєстрації договорів оренди землі у відділі держкомзему Верхньодніпровського району Дніпропетровської області за №041011900265 від 15.04.2010 року, згідно якого вона передала відповідачу в оренду свою земельну ділянку площею 5,140 га, вартістю на момент укладання договору 60062,25 грн., на умовах, що орендар кожного року сплачує їй за користування земельною ділянкою 1801,87 грн., тобто 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації (а.с.11-13).

Згідно з пунктом 4 договору оренди, орендна плата встановлена у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Кошти перераховуються орендарем на рахунок (рахунок вказується додатково) або сплачується готівкою орендодавцю в строк до 31 грудня щорічно.

За домовленістю сторін орендна плата може бути повністю або частково сплачена сільгосппродукцією за біржовими цінами, що зазначається в окремій угоді.

Строк дії договору оренди - 10 років, починаючи з дати його реєстрації.

У п. 12 договору оренди, зокрема, передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін або рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використання, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно схеми розташування земельних ділянок (паїв) у Новомиколаївській селищній раді Верхньодніпровського району Дніпропетровської області земельна ділянка позивачки знаходиться на полі № 24.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на території Новомиколаївської селищної ради в період з 2012-2014 роки складала 111681 грн. 60 коп., що підтверджується довідкою управління Держземагенства у Верхньодніпровському районі від 18 травня 2015 року (а.с.169). Таким чином розмір орендної плати в період з 2012-2014 роки становить - 3350 грн. 45 коп.

Судом встановлені факти невиконання орендарем вимог договору оренди щодо сплати позивачу орендної плати за 2014 та за 2015 роки. Вказані факти визнані представником відповідача ПП «СТД Агро» у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, що стверджується журналом та звукозаписом процесу.

Відповідно до положень ст. 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом ст. 21 Закону України «Про оренду землі» розмір та умови орендної плати, що зазначені в договорі оренди, не можуть суперечити чинному на час укладення договору оренди.

Згідно зі ст.32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до п. г), ґ), д) ч.1 ст.141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є: використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата орендної плати.

Вищевикладене узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року у справі № 6-146цс12, яка відповідно до положень ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам у їх сукупності, приймаючи до уваги доведеність факту нездійснення відповідачем оплати позивачу орендної плати у 2014 та у 2015 роках, - колегія дійшла висновку про систематичну несплату відповідачем орендної плати позивачу.

Твердження відповідача про те, що у 2014 та 2015 роках він направляв позивачу листи з повідомленням нової адреси (вул. Гвоздовського, 1 в с. Соколівка Верхньодніпровського району Дніпропетровської області) та з пропозицією з'явитись для проведення звірки - не свідчать про виконання відповідачем у 2014 та 2015 роках своїх договірних обов»язків щодо сплати орендної плати та не доводять факту ухилення позивачки від її одержання.

Так, суду надано копію лише одного листа з наведеним вище змістом від 21.01.2015 року (а.с. 178). Докази того, що вказаний лист є повторним суду не представлені.

Крім того, колегія приймає до уваги доводи представника позивачки про те, що ОСОБА_2 є особою похилого віку (ІНФОРМАЦІЯ_1); по 2013 рік включно вона, позивачка, як і її односельці, отримувала орендну плату безпосередньо в селі Новомиколаївка; дані факти визнані представником відповідача. За вказаною відповідачем адресою позивачка особисто не зверталась через неможливість, з урахуванням похилого віку, їздити до іншого населеного пункту - у село Соколівка.

Колегія наголошує, що згідно довідки підприємства зв»язку, доданої до поштового конверту, що долучені до матеріалів справи, по вул. Гвоздовського, 1 оф.1 в с. Соколівка Верхньодніпровського району Дніпропетровської області - ПП «СТД Агро» фактично не знаходиться. Однак, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, саме вказана адреса є місцезнаходженням відповідача.

Згідно пояснень представника відповідача у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, грошові перекази на ім»я позивачки, щодо оплати орендної плати, не оформлювались, в село Новомиколаївка для виплати орендної плати представники відповідача у 2014 та у 2015 роках не направлялись; за вказані роки орендна плата позивачці не сплачена до цього часу.

Колегія звертає увагу, що протягом двох років підряд внаслідок систематичної несплати орендної плати позивачка значною мірою була позбавлена того, на що розраховувала при укладенні договору оренди, а саме: можливості щороку отримувати орендну плату за користування її земельною ділянкою.

Доводи представника відповідача про те, що позивачка ухилялась від одержання орендної плати не можуть бути прийняті до уваги, оскільки є недоведеними та спростовуються зазначеними вище фактами.

У зв»язку з викладеним, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення з відповідача на користь позивачки заборгованості по орендній платі за 2014 та 2015 роки у загальному розмірі 6700,90 грн. (3350 грн. 45 коп. х 2).

Разом з тим, колегія не погоджується з висновком місцевого суду про те, що саме через діяльність відповідача відбулось істотне погіршення стану земельної ділянки, що призвело до суттєвого обмеження використання її за призначенням, зважаючи на наступне.

Відповідно до ч.1,2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно ст. 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил, у тому числі місцевих правил забудови населених пунктів; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати.

Пунктом 12 договору оренди землі передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін або рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використання, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до актів обстеження земельних ділянок, які обробляються приватним підприємством «СТД Агро» від 05 серпня 2011 року, 16 липня 2012 року та 12 серпня 2013 року, поле № 24 засіяно соняшником (а.с.17-19).

Висновком № 6 судової екологічної експертизи від 15 грудня 2015 року встановлено, що за період господарювання орендаря ПП «СТД Агро» з 2009 року по теперішній час на земельній ділянці, яка належить ОСОБА_2 та розташована на території Новомиколаївської селищної ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області відбулося істотне погіршення агрохімічного стану та стану родючості ґрунту через некомпенсовані втрати гумусу та поживних речовин (азоту, фосфору, калію) у зв'язку з тим, що поле, на якому знаходиться земельна ділянка позивача, протягом чотирьох років (2011-2014 роки) засівалася тільки соняшником та не удобрювалося у належній мірі (а.с. 124 - 129).

Однак, пунктом 5 договору оренди земельної ділянки передбачено, що земельна ділянка передається в оренду для товарного сільськогосподарського виробництва шляхом вирощування рослинницької сільськогосподарської продукції.

Тобто, договором не конкретизовано вид рослинницької сільськогосподарської продукції, вирощування якої передбачено на спірній земельній ділянці.

Крім того, в матеріалах справі відсутні відомості про те, що на момент укладання спірного договору оренди та передачі позивачем спірної земельної ділянки в користування відповідачу робились дослідження стану її родючості.

Розрахунки та висновки експерта про втрату земельною ділянкою корисних речовин ґрунтувалися на винесенні з неї корисних речовин. Проте, допитаний в судовому засіданні суду першої інстанції експерт пояснив, що при правильному внесенні мінеральних та органічних добрив, якість земельної ділянки може бути значно покращена та в подальшому доведена до задовільного стану завдяки поверненню земельній ділянці раніше винесених посівами корисних речовин.

Відповідачем надано докази внесення у 2015 році комплексу необхідних мінеральних добрив на масив земельних ділянок, які знаходяться на території Новомиколаївської селищної ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, в тому числі, земельної ділянки позивача (а.с.146-159), в зв'язку з чим судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо відшкодування збитків, завданих їй у зв'язку з погіршенням корисних властивостей орендованої земельної ділянки.

Твердження суду першої інстанції щодо погіршення стану родючості ґрунту, не можуть бути підставою для розірвання договору оренди згідно ч.2 ст.651 ЦК України, оскільки позивачем не доведено істотного порушення відповідачем умов договору оренди землі та завдання їй шкоди, яка б позбавляла її того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

На викладені обставини місцевий суд уваги не звернув, що, однак, не потягло помилки безпосередньо у висновках суду, що викладені у резолютивній частині оскаржуваного рішення, про задоволення позовних вимог щодо розірвання договору оренди, стягнення заборгованості з орендної плати та про відмову у стягненні збитків, тому колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін, оскільки, відповідно до ч. 2 ст. 308 ЦПК України, не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Колегія звертає увагу, що відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, якиймає оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, враховуючи положення ст.ст. 88, 303, 308 ЦПК України, розглянувши справу у межах заявлених позовних вимог та змісту доводів апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що рішення місцевого суду підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «СТД-АГРО» - відхилити.

Рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 22 березня 2016 року- залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді