Постанова № 59456218, 04.08.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" серпня 2016 р. Справа №922/1766/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Івакіна В.О., суддя Хачатрян В.С.,

при секретарі судового засідання Євтушенко Є.В.,

за участю представників:

позивача ОСОБА_1, за довіреністю №01-06юр/7803 від 15.09.2015р.,

відповідача ОСОБА_2, за довіреністю №297 від 05.01.2016р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№ 1878 Х/1-28) на рішення господарського суду Харківської області від 21.06.2016р. у справі №922/1766/16,

за позовом Акціонерної компанії "Харківобленерго", м. Харків,

до Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території", м. Харків,

про стягнення 254533,06 грн. -

ВСТАНОВИЛА:

В червні 2016 року АК "Харківобленерго" звернулась до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" про стягнення 254533,06 грн. по договору про постачання електричної енергії №53999.01 від 29.12.2006р., в тому числі: 228376,40 грн. вартості електричної енергії та 26156,66 грн. вартості реактивної енергії за період з березня по квітень 2016 року.

Рішенням господарського суду Харківської області від 21.06.2016р. у справі №922/1766/16 (суддя Калантай М.В.) позов задоволено.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 228376,40 грн. вартості електричної енергії та 26156,66 грн. вартості реактивної енергії, а також 3818,00 грн. судового збору.

Відповідач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначає, що суд першої інстанції не надав відповідної правової оцінки тій обставині, що відповідно до додаткової угоди від 25.06.2015р. до договору про постачання електричної енергії №53999.01 від 29.12.2006р. сторони домовились змінити п. 5 додатку №2 "Порядок розрахунків" виклавши його в такій редакції: "..Цей рахунок має бути оплачений споживачем протягом 25 операційних днів з дня його отримання". Враховуючи вказане, апелянт вважає, що мав сплатити рахунки за спірний період протягом 25 операційних днів, а саме рахунок за березень 2015 року до 12 травня 2016 року; рахунок за квітень 2015 року до 09 червня 2016 року. Таким чином, відповідач зазначає, що станом на 01.05.2016р. у нього не було прострочених грошових зобовязань за березень та квітень 2016р. за спірним договором, оскільки строк оплати вказаних зобовязань не настав. Вказане, на думку апелянта, свідчить про те, що позивачем передчасно та безпідставно заявлені вимоги щодо стягнення заборгованості за використану електричну та реактивну енергію.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 18.07.2016р. апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та її розгляд призначено на 04.08.2016р.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу (вх.№7694 від 04.08.2016р.), в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення з підстав її необґрунтованості, оскаржуване рішення суду залишити без змін.

В судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 04.08.2016р. представник відповідача підтримав свою апеляційну скаргу, просив задовольнити її в повному обсязі. Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, рішення просив залишити без змін.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 29.12.2006р. між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як споживачем, укладено договір на постачання електричної енергії №53999.01, за умовами якого постачальник постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.

Термін дії договору пролонгований на 2016 рік на підставі пункту 9.11 договору, у зв'язку із відсутністю заяв сторін про його припинення.

У звязку з невиконанням відповідачем взятих на себе за договором зобовязань щодо повної та своєчасної оплати за надані послуги електропостачання, позивач звернувся до господарського суду Харківської області із даним позовом.

Місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані та підлягають задоволенню.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається зі змісту договору, укладеного між сторонами, відповідач зобов'язаний щомісяця у встановлений договором строк надавати постачальнику звіт про обсяги спожитої електричної енергії за розрахунковий період за встановленою формою (додаток №9 до Договору "Звіт про обсяги спожитої за розрахунковий період електричної енергії").

Відповідно до умов пункту 2.2.5 договору, відповідач зобов'язався своєчасно оплачувати постачальнику вартість електричної енергії та інші нарахування з умовами додатку 2 "Порядок розрахунків".

За умовами пункту 2.2.7 договору відповідач зобов'язаний здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатком №4а "Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії".

Позивач згідно умов договору за період березень-квітень 2016 року надав відповідачу послуги електропостачання на загальну суму 354533,06грн., з яких: вартість електричної енергії становить 328376,40грн. (273647,00 грн. електроенергія та 54729,40 ПДВ 20%), вартість за перетоки спожитої реактивної енергії складає 26156,66грн. (21797,22 грн. КРЕ та 4359,44 грн. ПДВ 20%)

Вищенаведене підтверджується наявними в матеріалах відомостями про витрати електричної енергії та рахунками за вказаний період.

Також, з наведених документів, вбачається та не заперечується сторонами, що відповідач сплатив за отримані послуги на користь позивача - 100000,00 грн., у звязку з чим неоплаченими залишилась сума - 254533,06 грн., з яких: 228376,40 грн. вартості електричної енергії (тарифна складова 190313,67 грн. та ПДВ 20 % - 38062,73 грн.), 26156,66 грн. вартості реактивної енергії (21797,22 грн. - тарифна складова та 4359,44 грн. - ПДВ 20 %). При цьому, загальна заборгованість за березень 2016 року складає 206773,83 грн., за квітень 2016 року 47759,23 грн.

Досліджуючи порядок розрахунків між сторонами, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 5 додатку №2 "Порядок розрахунків" від 01.03.2011р. до договору споживач протягом 3 днів з дня закінчення розрахункового періоду повинен отримати в розрахунковому відділі відповідного РВЕ рахунок на оплату електричної енергії. Цей рахунок має бути оплачений споживачем протягом 5 банківських днів з дня його отримання. В разі неявки споживача для отримання рахунку постачальник направляє рахунок споживачу рекомендованим листом. У такому разі рахунок вважається отриманим споживачем з дня його відправлення.

Разом з тим, апелянтом до суду апеляційної інстанції була надана додаткова угода до договору про постачання електричної енергії, укладена між сторонами 25.06.2015р. Вказаною угодою сторони домовились змінити п. 5 Додатку №2 "Порядок розрахунків" та викласти його в наступній редакції: "Для проведення остаточного розрахунку споживач протягом 3 днів з дня закінчення розрахункового періоду повинен отримати в розрахунковому відділі "Харківенергозбуту" рахунок на оплату електричної енергії. Цей рахунок має бути оплачений споживачем протягом 25 операційних днів з дня його отримання. В разі неявки споживача для отримання рахунку постачальник направляє рахунок споживачу рекомендованим листом. У такому разі рахунок вважається отриманим споживачем з дня його відправлення.".

Враховуючи те, що відповідач в суді першої інстанції відзиву на позов не надав, в судовому засіданні участі не брав та просив суд розгляд справи відкласти через необхідність підготовки правового обґрунтування своєї позиції по справі, колегія суддів вважає за можливе прийняти вказану додаткову угоду на стадії апеляційного перегляду та здійснювати розгляд справи з її врахуванням.

Позивач в судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 04.08.2016р. підтвердив наявність укладеної між сторонами додаткової угоди, проти викладених в ній умов не заперечував.

Таким чином, колегія суддів встановила, що між сторонами діяв наступний порядок розрахунків, а саме після отримання рахунку в відповідному відділі, споживач зобовязаний був його оплатити на протязі 25 операційних днів з дня його отримання.

Згідно книги реєстрації видачі рахунків за використання електроенергії вбачається, що відповідач отримав рахунок за березень 2016 року - 04.04.2016р., за квітень 2016 року - 04.05.2016р.

Отже, кінцевим терміном сплати рахунку за березень 2016 року є 12.05.2016р., а за квітень 2016 року 09.06.2016р.

Колегія суддів вказує на те, що позивач, згідно штампу господарського суду Харківської області звернувся до суду із позовом 02.06.2016р.

Таким чином, станом на момент звернення позивача до суду (02.06.2016р.), у відповідача обовязок здійснити сплату рахунку за березень 2016 року у розмірі 206773,83 грн. (183862,39 грн. за електричну енергію та 22911,44 грн. за реактивну енергію) - вже настав (кінцева термін розрахунку за березень - 12.05.2016р.).

Станом на момент звернення позивача до суду (02.06.2016р.) кінцевий термін сплати рахунку за квітень 2016 року ще не настав. Разом з тим, станом на дату прийняття оскаржуваного рішення у справі (21.06.2016р.), встановлений термін для здійснення розрахунку закінчився. Однак, відповідачем, доказів виконання свого обовязку зі сплати отриманої електричної енергії за квітень 2016 року у розмірі 47759,23 грн. надано не було.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що не зважаючи на те, що в частині стягнення сум за квітень 2016 року звернення позивача до суду було передчасним, однак термін сплати настав в процесі розгляду справи, а доказів погашення вказаних сум, відповідачем надано не було, колегія суддів вважає підтвердженою заборгованість відповідача перед позивачем в загальному розмірі 254533,06 грн.

Крім того, наявність вказаної заборгованості відповідачем в судовому засіданні апеляційного господарського суду - не заперечувалась.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає, що статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав зобов'язання за вищезазначеним договором щодо надання послуг з постачання електричної енергії за березень та квітень 2016 року. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним договором не оплатив отриману енергію у встановлені строки. Заборгованість останнього на час прийняття оскаржуваного рішення судом першої інстанції складала 254533,06 грн.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 254533,06 грн. основного боргу підтверджені документально та нормами матеріального права, а отже були правомірно задоволені судом першої інстанції в повному обсязі.

При цьому, колегія суддів, вважає за необхідне зазначити, що в абзаці 4 пункту 12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України" господарським судам роз'яснено, що не підлягає скасуванню судове рішення, якщо апеляційною інстанцією буде з'ясовано, що його резолютивна частина є правильною, хоча б відповідні висновки місцевого господарського суду й не були належним чином обґрунтовані у мотивувальній частині рішення. Водночас апеляційний господарський суд у мотивувальній частині своєї постанови не лише вправі, а й повинен зазначити власну правову кваліфікацію спірних відносин та правову оцінку обставин справи.

Відтак, на підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, в зв'язку з її необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення господарського суду Харківської області від 21.06.2016р. у справі №922/1766/16 має бути залишене без змін.

Разом з тим, колегія суддів в питанні розподілу судового збору керується наступним. За змістом ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України підставою для покладення судового збору на сторону можуть бути лише її винні дії, які спричинили виникнення спору. Отже, враховуючи те, що станом на момент подання до суду позову, відповідач порушив обовязки щодо своєчасної сплати рахунку за березень 2016 року, а строк виконання обовязку зі сплату рахунку за квітень 2016 року ще не настав, а отже в даній частині відсутні неправильні дії відповідача, що стали причиною виникнення спору, колегія суддів дійшла висновку про покладення судових витрат в частині задоволення позову про стягнення заборгованості по рахунку за березень 2016 року на відповідача, а за стягнення заборгованості по рахунку за квітень 2016 року на позивача. Зважаючи на викладене, в частині стягнення суми судового збору рішення суду першої інстанції підлягає зміні.

При цьому, зважаючи на те, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, керуючись ст.ст. 49, 99 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню відповідачу.

Керуючись ст.ст. 49, 91, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 21.06.2016р. у справі №922/1766/16 залишити без змін в частині стягнення суми основного боргу.

В частині стягнення судового збору рішення змінити, стягнути з Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" (61022, м. Харків, м-н Свободи, буд.5, Держпром, 3 під'їзд, 5 поверх, код 03361721) на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, буд.149, код 00131954, п/р 26005474695 в АТ "ОСОБА_3 ОСОБА_2", м. Київ, МФО 380805) судовий збір в сумі 3101,61 грн.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 04 серпня 2016 року.

Головуючий суддя Н.М. Пелипенко

Суддя В.О. Івакіна

Суддя В.С. Хачатрян