Постанова № 59456204, 02.08.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" серпня 2016 р. Справа № 917/258/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Камишева Л.М., суддя Івакіна В.О. , суддя Терещенко О.І.

при секретарі Пляс Л.Ф.

за участю представників:

позивача - не з'явився,

відповідача не з'явився,

третьої особи - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (вх.№1418П/1-6) на рішення господарського суду Полтавської області від 24 березня 2016 року по справі №917/258/16

за позовом Комунального житлово-експлуатаційного підприємства №2, м. Комсомольськ, Полтавська область,

третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Комсомольська міська рада, м. Комсомольськ, Полтавська область,

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Комсомольськ, Полтавська область,

про стягнення 65006,62 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Комунальне житлово - експлуатаційне підприємство №2 звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до відповідача - Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, в якій, з урахуванням уточнень до неї (т. 1 а.с. 113), просить стягнути з відповідача на користь позивача суму основного боргу за договором оренди нерухомого майна № 24 від 26 квітня 2013 року у розмірі 4858,46 грн., інфляційні у розмірі 43,73 грн., 3% річних в сумі 71,31 грн., пені на суму 844,74 грн. Стягнути з відповідача на користь Комсомольської міської ради Полтавської області заборгованість з орендної плати в сумі 49736,18 грн, інфляційні у розмірі 447,63 грн., 3% річних на суму 1017,84 грн. та пеню на суму 7986,73 грн.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 24 березня 2016 року у справі №917/258/16 (суддя Іваницький О.Т.) позовні вимоги задоволені у повному обсязі.

Стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь Комунального житлово-експлуатаційного підприємства №2 заборгованість за договором оренди нерухомого майна № 24 від 26 квітня 2013 року в розмірі 5818,24 грн., з яких заборгованість по орендній платі 4858,46 грн., пеня - 844,74 грн., 3% річних в розмірі 71,31 грн., інфляційні втрати - 43,73 грн.

Стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь Комсомольської міської ради заборгованість за договором оренди нерухомого майна № 24 від 26.04.2013 року в розмірі 59 188,38 грн., з яких заборгованість по орендній платі 49 736,18 грн., пеня 7986,73 грн., 3% річних - 1017,84 грн., інфляційні втрати - 447,63 грн.

Стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь Комунального житлово-експлуатаційного підприємства №2 витрати по сплаті судового збору в розмірі 1378,00 грн.

Відповідач - ФОП ОСОБА_1 з вказаним рішенням господарського суду першої інстанції не погодилась, звернулась до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, просить прийняти постанову якою скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 24 березня 2016 року, відмовити в задоволенні позову Комунальному житлово-експлуатаційному підприємству №2.

Апеляційна скарга відповідача мотивована, зокрема, тим, що суд першої інстанції допустив порушення процесуальних норм права, оскільки розглянув справу за відсутності відповідача, який був неналежним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. Також, в апеляційній скарзі відповідач посилається на розрахунок суми основного боргу та фінансових санкцій, який не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам діючого законодавства.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що подана відповідачем апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки її доводи є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду першої інстанції ухвалене у відповідності до вимог чинного законодавства, враховуючи всі обставини справи, вірно застосовані як норми матеріального, так і норми процесуального права, в повному обсязі зясовані обставини, що мають значення для правильного вирішення господарського спору, надано належну оцінку всім доказам, ґрунтуючись на повному та обєктивному розгляду всіх обставин справи в їх сукупності.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 20 травня 2016 року прийнято апеляційну скаргу до провадження.

У звязку із хворобою судді-доповідача ОСОБА_2 та відпусткою судді Ільїна О.В., для розгляду цієї справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Камишева Л.М., суддя Івакіна В.О., суддя Терещенко О.І., згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 червня 2016 року.

У разі зміни складу суду, розгляд справи починається заново, а отже, спочатку починається й перебіг строку вирішення спору.

Розгляд справи відкладався.

08 червня 2016 року на адресу суду від представника позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи на іншу дату (вх. № 5879).

У відзиві на апеляційну скаргу третя особа - Горішньоплавнівська (Комсомольська) міська рада з доводами апеляційної скарги не погоджується, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а позовні вимоги такими що відповідають фактичним обставинам справи та діючому законодавству (вх. № 7497 від 28.07.2016 р.). Також просить розглядати апеляційну скаргу за відсутності представника третьої особи.

У призначене судове засідання представники сторін та третьої особи не зявились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи зворотні повідомлення про вручення поштового відправлення (т. 2 а.с. 27-29).

Від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у звязку із знаходженням його представника на лікарняному (вх. № 7570 від 01.08.2016 р.).

Представник відповідача у заяві від 01 серпня 2016 року також просить відкласти розгляд справи у звязку із його зайнятістю в іншому судовому засіданні (вх. № 7585 від 01.08.2016 р.).

Колегія суддів відхиляє клопотання сторін про відкладення розгляду справи виходячи з того, що сторони не позбавлені права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні інших представників згідно з частинами першою - четвертою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, як з числа своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 Господарського процесуального кодексу України).

Крім цього, за приписами статті 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до пп. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, апеляційний суд не оцінює вказані у клопотаннях сторін обставини як підставу для відкладення розгляду справи.

Крім того, розгляд справи вже відкладався, згідно ухвали суду від 06 червня 2016 року.

Таким чином, зважаючи на належне повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи встановлений процесуальним законом строк розгляду апеляційної скарги на рішення суду, судова колегія дійшла висновку, що сторонам створені належні умови для реалізації їх процесуальних прав та вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу за відсутності представників позивача та відповідача.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, відзивів на неї, розглянувши справу відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Місцевий господарський суд, встановивши порушення умов договору оренди з боку відповідача щодо несвоєчасної сплати орендних платежів, стягнув з відповідача заборгованість за договором оренди нерухомого майна у розмірі 65006,62 грн., з яких: сума основного боргу у розмірі 54594,64 грн., пеня в сумі 8831,47 грн., 3% річних в сумі 1089,15 грн. та інфляційні у розмірі 491,36 грн., розподіливши зазначені суми до міського бюджету та на рахунок КЖЕП №2.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Як убачається із матеріалів справи, 26 квітня 2013 року між Комунальним житлово-експлуатаційним підприємством № 2 (далі КЖЕП № 2) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 укладений договір № 24 оренди нерухомого майна, за умовами якого Орендодавець (КЖЕП № 2) передає, а Орендар приймає в строкове платне користування приміщення, розташоване за адресою: м.Комсомольськ, вул. Добровольського, буд. 31, загальною площею 122,40 кв.м., яке перебуває на балансі КЖЕП № 2 (т. 1 а.с. 8-10).

В п. 2.1 договору зазначено, що право користування майном переходить до Орендаря одночасно із підписанням сторонами цього Договору та акта приймання-передачі вказаного майна.

Власником майна залишається територіальна громада м. Комсомольська, а Орендар користується ним протягом строку оренди (п. 2.2. Договору).

Відповідно до п. З.1. Договору, розмір місячної (базової) орендної плати складає 2344 грн. 44 коп. без ПДВ з урахуванням індексів інфляції за період з початку року до моменту укладення договору оренди (останнього місяця, за який є інформація про індекс інфляції) або перегляду розміру орендної плати. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції наступного місяця.

Згідно п. 5.2.2 Договору, Орендар зобов'язаний своєчасно в пов ному обсязі сплачувати орендну плату згідно з порядком, встановленим Договором.

Рішеннями двадцять сьомої сесії Комсомольської міської ради шостого скликання від 18 грудня 2012 року (п. 1.1), тридцять дев'ятої сесії Комсомольської міської ради шостого скликання від 17 грудня 2013 року (п. 1.1) та п'ятдесят другої сесії Комсомольської міської ради шостого скликання від 16 грудня 2014 року (п. 1.1.) та п. 3.3. Договору встановлено, що у разі, коли орендодавцем комунального майна є, зокрема, КЖЕП № 2, орендна плата вноситься Орендарем не пізніше 25 числа місяця, в якому Орендодавцем надані документи про її нарахування, у співвідношенні:

- 10 відсотків нарахованої орендної плати Орендар сплачує на рахунок КЖЕП № 2 на підставі виставленого рахунку;

- 90 відсотків орендної плати Орендар сплачує до міського бюджету на підставі виданого розрахункового документа (т. 1 а.с. 13-14).

Розпорядженням міського голови Комсомольської міської ради від 26 квітня 2013 року, продовжено термін оренди нежитлових підвальних приміщень загальною площею 122,4 кв.м., розташовані за адресою: вул.. Добровольського, 31, з ФОП ОСОБА_1 на строк з 01 червня 2013 року по 30 квітня 2016 рік (т. 1 а.с. 12).

Згідно акту-приймання передачі приміщення від 26 квітня 2013 року, позивач здав, а відповідач прийняв в користування з 01 червня 2013 року на умовах, визначених договором оренди № 24 від 26 квітня 2013 року, нежитлове приміщення, розташоване в будинку 31 по вулиці Добро вольського, площею 122,4 кв.м., в тому числі підвал - 122,4 кв.м., з метою розміщення обєкта торгівлі (т. 1 зворотна сторінка аркушу справи 10).

На виконання вимог п. 3.3. Договору, позивачем були виставлені відповідачу рахунки (т. 1 а.с. 43-45).

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості з орендної плати по договору оренди № 24 від 26 квітня 2013 року вбачається, що заборгованість ФОП ОСОБА_1 по орендним платежам перед КЖЕП № 2 склала 4 858,46 грн., перед міським бюджетом - 49 736,18 грн. (т. 1 а.с. 15-16).

Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, статей 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

За положеннями статті 19 цього Закону Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності.

Орендна плата, встановлена за відповідною методикою, застосовується як стартова під час визначення орендаря на конкурсних засадах.

Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Відповідач свої зобов'язання за договором оренди щодо сплати орендних платежів належним чином не виконував, у звязку з чим заборгованість останнього перед позивачем складає 4858,46 грн., яка виникла за період з березня 2015 року по грудень 2015 рік. Заборгованість відповідача по орендній платі перед міським бюджетом складає 49736,18 грн., яка утворилась з серпня 2014 року по грудень 2015 рік.

Доказів сплати заборгованості по орендній платі відповідачем ані суду першої інстанції, ані апеляційній інстанції не надано.

Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором оренди, з урахування порядку передбаченому п. 3.1. Договору, законні та обґрунтовані, а тому суд першої інстанції дійшов ґрунтовного висновку про їх задоволення.

В апеляційній скарзі відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, посилається на те, що реальна площа орендованого приміщення не відповідає площі визначеній договором оренди від 26 квітня 2013 року №24, а отже розрахунок орендної плати є необґрунтованим.

Колегія суддів не погоджується з такими доводами, з огляду на наступне.

В п. 1 договору оренди сторін №24 від 26 квітня 2013 року зазначений обєкт оренди: нежитлове підвальне приміщення за адресою: м. Комсомольськ, вул. Добровольського, 31, загальною площею 122,40 кв.м., яке перебуває на балансі КЖЕП №2.

Договір підписаний обома сторонами, а відтак сторони досягли домовленості з усіх істотних умов договору.

Пунктом 8.3 Договору передбачено, що зміна умов договору, які стосуються, зокрема, площі орендованого приміщення, вносяться сторонами після узгодження із Комітетом по передачі в оренду нерухомого майна з подальшим затвердженням міським головою та шляхом укладення додаткових угод, які є невідємною частиною договору.

В матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача до Орендодавця та\або Комсомольської міської ради з пропозиціями щодо зміни площі орендованого приміщення, відповідні додаткові угоди сторонами не укладались.

Таким чином відповідачем не доведений факт невідповідності площі приміщення, зазначеної в договорі, реальній, як зазначає відповідач, площі.

Також, відповідач в апеляційній скарзі посилається на своє скрутне фінансоване становище, у звязку з чим відповідачем подано міській раді заяву про припинення дії договору оренди з 01 квітня 2015 року, яка, як зазначає відповідач, залишилась з боку Комсомольської міської ради без реагування. На думку відповідача, зазначений факт сприяв збільшенню заборгованості відповідача по договору оренди.

Проте, зазначені доводи апелянта не впливають на суть прийнятого рішення, оскільки у разі якщо сторони не дійшли згоди щодо розірвання договору або в разі неотримання відповіді в установлений строк з урахуванням часу поштового обігу, зацікавлена сторона має право передати спір до суду.

В матеріалах справи відсутнє відповідне судове рішення про розірвання спірного договору або про дострокове припинення його дії.

До того ж слід зазначити, що розпорядженням міського голови №77 р від 01 березня 2016 року затверджено рішення Комітету по передачі в оренду майна, згідно з яким заява відповідача від 02 січня 2016 року про дострокове припинення дії договору задоволена, дія спірного договору оренди припинена (т.1 а.с. 206).

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

У звязку із порушенням відповідачем умов договору оренди, місцевим господарським судом стягнуто з відповідача пеню у розмірі 8831,47 грн. за період з 26 квітня 2015 року по 15 лютого 2016 рік, у тому числі: на користь КЖЕП №2 844,74 грн. та на користь міського Бюджету у сумі 7986,73 грн.

Відповідно до ч. 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 3.4 Договору, Орендар несе відповідальність за внесення орендної плати з порушенням термінів, визначених Договором.

Згідно п. 3.4 Договору орендна плата, не перерахована Орендарем, перерахована Орендарем несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації. Крім цього, Орендодавець нараховує Орендарю пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення (включаючи день оплати). Розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Колегією суддів встановлено, що зроблений позивачем розрахунок не в повному обсязі відповідає вимогам чинного законодавства.

Так, позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що відповідає умовам спірного договору сторін. Періоди нарахування пені по виставленим рахункам також відповідають діючому законодавству та не виходять за межі позовної давності.

Проте, позивачем нараховувалась пеня шляхом складання сум боргів за кожний місяць оренди, а не на конкретний розмір орендного платежу, що підлягав сплаті по виставленому рахунку за конкретний місяць.

Наприклад, з розрахунку пені (т. 1 а.с. 17) вбачається, що позивач нарахував пеню за період з 26.05.2015 року по 26.11.2015 рік на суму боргу у розмірі 906,99 грн., шляхом складення боргу за березень та квітень (423,83 грн. + 483,16 грн.), а необхідно нараховувати пеню на суму боргу у розмірі 483,16 грн. по рахунку № 75/04 від 30.04.2015 р.

Тобто, мало місце нарахування пені на вже нараховану суму боргу, в яку включалась пеня за попередній період.

Подвійне нарахування пені суперечить нормам законодавства.

При розрахунку пені колегією суддів встановлено, що з відповідача на користь КЖЕП №2 підлягає стягненню пеня у розмірі 852,59 грн., а на користь міського бюджету у розмірі 10031,92 грн.

Разом з цим, судовою колегією хоча і встановлено невідповідність розрахунку пені, проте, суд не може вийти за межі позовних вимог, а тому підлягає стягненню з відповідача заявлена до стягнення сума пені у розмірі 844,74 грн. за користь КЖЕП №2 та 7986,73 грн. на користь міського бюджету.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Місцевий господарський суд стягнув з відповідача: 3% річних у сумі 1089,15 грн., в тому числі: за період з 26 квітня 2015 року по 15 лютого 2016 рік в розмірі 71,31 грн. на користь КЖЕП №2 та за період з 26 вересня 2015 року по 15 лютого 2016 рік на користь міського Бюджету у розмірі 1017,84 грн.

Також, судом першої інстанції стягнуто з відповідача на користь КЖЕП інфляційні у розмірі 43,73 грн. за період з квітня 2015 року по січень 2016 рік та 447,63 грн. інфляційний на користь міського Бюджету за період з 26 вересня 2014 року по 15 лютого 2016 рік.

Зі змісту статті 625 Цивільного кодексу України випливає, що наслідки прострочення боржником грошового зобовязання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобовязання.

Якщо кредитор звертається за стягненням суми боргу з урахуванням індексу інфляції, він має врахувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується.

Отже, за наявності встановленого факту прострочення відповідачем грошового зобовязання, наявність обовязку погашення боргу, перевіривши арифметичних розрахунок 3% річних та інфляційних за допомогою програми інформаційно-пошукової системи «Законодавство», враховуючи рекомендації Пленуму Вищого господарського суду України, викладені у постанові № 14 від 17 грудня 2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань», інформаційного листа № 01-06/928/2012 від 17 липня 2012 року, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних на зазначені вище суми, оскільки розрахунок, зроблений позивачем відповідає діючому законодавству.

Щодо доводів апеляційної скарги, про те, що судом першої інстанції були порушені процесуальні норми права, судова колегія зазначає наступне.

Господарським судом Полтавської області був виконав процесуальний обовязок щодо належного повідомлення відповідача про час та місце судового розгляду справи, про що свідчить штамп на зворотному боці ухвали суду від 23 лютого 2016 року про відправлення її копій сторонам, що є доказом належного повідомлення учасників процесу про час та місце розгляду апеляційної скарги у відповідності до пункту 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації № 28 від 20 лютого 2013 року (т. 1 а.с.1).

У призначене судове засідання 24 березня 2016 року представник відповідача не зявився. Конверт із судовою кореспонденцією, направлений на належну адресу відповідача повернувся на адресу суду із позначкою: «за закінченням терміну зберігання».

У разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), повернуто з посиланням на закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26 грудня 2011 року).

Крім того, слід зазначити, що позивачем, при поданні позовної заяви до суду першої інстанції були виконані вимоги статті 56 Господарського процесуального кодексу України, про що свідчать наявні в матеріалах справи відповідні докази, зокрема, описи вкладення (т. 1 а.с. 5-6).

Згідно з п. 19 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку" від 05 березня 2009 року № 270 внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післяплатою.

Відповідно до п. 61 Правил надання послуг поштового зв'язку" № 270 у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.

Таким чином, опис вкладення це документ, який складається під час відправлення кореспонденції, а наявність на описі вкладення календарного штемпеля поштового відділення з номером поштового відправлення є доказами відправлення такого листа.

Крім того, позивачем до апеляційної скарги надані копії фіскальних чеків, які також підтверджують направлення копії позову сторонам.

Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки, викладені в оскаржуваному рішенні у цій справі.

Надаючи правову оцінку всім обставинам справи у їх сукупності, що відповідає приписам частин 1, 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України, за якими, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу та не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Полтавської області від 24 березня 2016 року залишенню без змін.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області 24 березня 2016 року у справі № 917/258/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцятиденного строку.

Повна постанова складена 04.08.2016 р.

Головуючий суддя Камишева Л.М.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Терещенко О.І.