Ухвала суду № 59455632, 04.08.2016, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

04.08.2016 Справа № 920/121/16

Господарський суд Сумської області у складі судді Моїсеєнко В.М., розглянувши заяву № 992 від 22.07.2016р. Приватного акціонерного товариства «Сумський завод продовольчих товарів» про розстрочку виконання рішення господарського суду Сумської області по справі № 920/121/16

за позовом: Виробничо-комерційного підприємства (у формі товариства з обмеженою відповідальністю) «Хіммаркет», м. Суми,

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Сумський завод продовольчих товарів», м. Суми,

про стягнення 40570 грн. 59 коп.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 01.02.2016р.

від відповідача (заявника): не зявився

За участю секретаря судового засідання Сорока Л.М.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Сумської області від 19.04.2016 року у справі № 920/121/16 позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 36450 грн. 00 коп. боргу, 170 грн. 77 коп. 3% річних та 1243,84 грн. судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.06.2016 року зазначене рішення залишене без змін.

На примусове виконання судового рішення у справі № 920/121/16, яке набрало законної сили 04.05.2016 року, видано відповідний наказ.

22.07.2016 року до суду надійшла заява № 992 від 22.07.2016 року Приватного акціонерного товариства «Сумський завод продовольчих товарів» про розстрочку виконання рішення господарського суду Сумської області у справі № 920/121/16 від 19.04.2016 року.

Позивач подав відзив № 1-6 від 28.07.2016р. на заяву відповідача про розстрочку виконання рішення суду, зазначає, що рішення суду вступило в силу 09.06.2016р. (за результатом розгляду апеляційної скарги відповідача, яка була залишена без задоволення), але до цього часу відповідач не сплатив жодної копійки, що свідчить про небажання відповідача виконувати рішення суду. Сама заборгованість виникла ще в липні - серпні 2015 року. З того часу відповідач:

-навіть не намагався поступово здійснювати погашення заборгованості;

- проігнорував претензію, яку ТОВ ВКП «Хіммаркет» направив на адресу відповідача. Внаслідок такої бездіяльності відповідача ТОВ ВКП «Хіммаркет» був вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав. Такі дії відповідача свідчать про його небажання проводити погашення заборгованості, внаслідок чого прострочка в погашенні боргу становить майже рік. Позивач зазначає, що права ТОВ ВКП «Хіммаркет» на отримання боргу за перевезення здійснені в 2015 році не повинні ставитись в залежність від небажання чи невміння відповідача проводити роботу щодо стягнення кредиторської заборгованості зі своїх боржників, тим більше що сума боргу перед ТОВ ВКП «Хіммаркет» не є занадто великою. В процесі примусового виконання рішення у справі № 920/121/16 щодо стягнення заборгованості на користь ТОВ ВКП «Хіммаркет», виконавча служба виконала всі вимоги передбачені Законом України «Про виконавче провадження», а саме:

-державним виконавцем боржнику встановлений строк до 10.08.2016р. для добровільного виконання рішення;

-арешт коштів боржника на рахунках в установах банків накладений не на всі кошти боржника, а в межах суми боргу.

Тобто твердження відповідача, що арешт накладений на всі рахунки не відповідає дійсності.

Додатково позивач зазначає, що відповідно до інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень, станом на 28.07.2016р. не має жодних судових справ які розглядаються на даний час господарськими судами, в яких ПАТ «Сумський завод продовольчих товарів» виступає в якості відповідача чи позивача. Внаслідок цього твердження відповідача про наявність у нього простроченої заборгованості перед іншими підприємствами крім ТОВ ВКП «Хіммаркет» є неправдивою, в той же час дана сума заборгованості є вкрай значною для ТОВ ВКП «Хіммаркет» і надання розстрочки у її сплаті спричинить негативні наслідки саме для ТОВ ВКП «Хіммаркет» і призведе до того, що заборгованість буде сплачена через півтора року з моменту її виникнення, що враховуючи інфляцію дуже знецінить розмір цих коштів, тому позивач просить суд відмовити в задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення суду по справі № 920/121/16.

В судовому засіданні представник позивача категорично заперечував проти розстрочки виконання рішення суду.

Представник відповідача (заявника) в судове засідання не зявився, натомість надіслав електронною поштою клопотання, в якому просить розглядати заяву про розстрочку виконання рішення по справі № 920/121/16 04.08.2016р. без участі представника ПрАТ «Сумський завод продовольчих товарів» у звязку з тим, що представник не має можливості бути присутнім в даному судовому засіданні. Представник відповідача підтримує заяву про розстрочку виконання рішення в повному обсязі та просить її задовольнити.

Свої вимоги боржник (відповідач) мотивує наявністю обставин, що свідчать про неможливість виконання судового рішення, посилаючись при цьому на складне фінансове становище підприємства, яке виникло внаслідок різкого підвищення вартості сировини, від якої залежить безперервне виробництво, невиконання контрагентами, в т.ч. нерезидентами своїх зобовязань за договорами та втратами від викрадення вантажів, що спричинило збиткову діяльність підприємства. Відповідач вважає, що у випадку арешту його рахунків та майна це заблокує його господарську діяльність та унеможливить повне виконання ним боргових зобовязань перед кредиторами та в майбутньому призведе до його банкрутства.

Розглянувши матеріали справи, подану відповідачем заяву про розстрочку виконання рішення, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку про те, що заява задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно ст.115 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили , є обовязковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому законом України «Про виконавче провадження».

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. (ст. 121 ГПК України).

Пунктом 7.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідач тривалий час не виконував своїх зобовязань за заявками-договорами, укладеними між сторонами у липні та серпні 2015р., щодо перевезення вантажу за маршрутом, а саме: не сплатив за надані йому послуги з перевезення вантажу, в звязку з чим виникла заборгованість перед позивачем в сумі 39950,00 грн. Сума боргу в розмірі 36450,00 грн., яка підтверджена доказами, а також 170,77 грн. 3% річних та 1243,84 грн. судового збору стягнуті з відповідача на користь позивача рішенням господарського суду Сумської області від 19.04.2016р., яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду. Таким чином, доведена вина відповідача у невиконанні своїх зобовязань за вказаними договорами. Сума боргу не настільки велика, що спричинити банкрутство відповідача, тим більше, що арешт накладається на кошти в межах суми боргу, а не на всі кошти та майно боржника.

Таким чином, суд не вбачає виключних обставин, що були б підставою для задоволення заяви відповідача про розстрочення виконання рішення суду у справі № 920/121/16.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 86, 115, 121 ГПК України , господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. Заяву Приватного акціонерного товариства «Сумський завод продовольчих товарів» від 22.07.2016р. № 992 про розстрочку виконання судового рішення від 19.04.2016р. по справі № 920/121/16 залишити без задоволення.

СУДДЯ В.М. МОЇСЕЄНКО