Вирок № 59453534, 29.07.2016, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/5880/16-к

В И Р О К

іменем України

"29" липня 2016 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Марченко М.В.,

при секретарі: Гончаренко М.Р.,

за участю прокурора: Щебетуна Ю.В.,

за участю захисника: ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м.Києва кримінальне провадження №12016100040002539 від 23.02.2016 року на підставі обвинувального акту по обвинуваченню

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Києва, громадянина України, не одруженого, з середньою освітою, працюючого неофіційно у автосервісі, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого: 31.10.1997 року вироком Дарницького районного суду м.Києва за ст.229-6ч.1 КК України (в редакції 1960 року) на 1 рік позбавлення волі;

05.03.2001 року вироком Дарницького районного суду м.Києва за ст.ст.143ч.2, 141ч.2, 140ч.2 КК України (в редакції 1960 року) із застосуванням ст.42 КК України (в редакції 1960 року) на 3 роки 6 місяців позбавлення волі; 15.10.2004 року вироком Дніпровського районного суду м.Києва за ст.185ч.2 КК України (в редакції 2001 року) із застосуванням ст.71 КК України (в редакції 2001 року) на 1 рік 6 місяців позбавлення волі;

20.02.2007 року вироком Броварського міського суду Київської області за ст.309ч.2 КК України (в редакції 2001 року) на 2 роки 6 місяців позбавлення волі;

25.02.2010 року вироком Солом'янського районного суду м.Києва за ст.185ч.2 КК України (в редакції 2001 року) на 1 рік 6 місяців позбавлення волі;

27.01.2011 року вироком Білоцерківського міського суду Київської області за ст.309ч.2 КК України (в редакції 2001 року) із застосуванням ст.71 КК України (в редакції 2001 року) на 2 роки 3 місяця позбавлення волі;

16.12.2013 року вироком Дніпровського районного суду м.Києва за ст.185ч.2 КК України (в редакції 2001 року) на 1 рік 8 місяців позбавлення волі;

08.04.2014 року вироком Подільського районного суду м.Києва за ст.309ч.2 КК України (в редакції 2001 року) із застосуванням ст.70 КК України (в редакції 2001 року) на 2 роки 2 місяця позбавлення волі;

29.05.2014 року вироком Шевченківського районного суду м.Києва за ст.185ч.2 КК України (в редакції 2001 року) із застосуванням ст.70ч.4 КК України (в редакції 2001 року) на 2 роки позбавлення волі, звільненого 29.05.2014 року на підставі Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08.04.2014 року;

06.10.2015 року вироком Солом'янського районного суду м.Києва за ст.185ч.2 КК України (в редакції 2001 року) на 3 роки позбавлення волі,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2, будучи раніше неодноразово судимим, маючи не зняті та непогашені у встановленому законом порядку судимості, висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та повторно вчинив новий корисливий злочин.

Так, ОСОБА_2, 23 лютого 2016 року, приблизно о 18 годині 30 хвилини, в салоні маршрутного таксі, що слідувало по маршруту №529 та здійснювало рух по Харківському шосе від зупинки громадського транспорту «Ленінградська площа» в напрямку зупинки громадського транспорту «Інститут хімії» у м.Києві, помітив раніше незнайому ОСОБА_3, що тримала в руках відкриту сумку, в якій знаходився гаманець, при цьому у ОСОБА_2 виник злочинний умисел, направлений на повторне таємне викрадення, належного ОСОБА_3 гаманця.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_2, діючи повторно, переконавшись, що за його діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає, шляхом вільного доступу повторно умисно викрав, належне ОСОБА_3 майно, а саме: гаманець, вартістю 400 гривень, в якому знаходились грошові кошти у сумі 273 гривні та банківські і дисконтні картки у кількості 4-х штук, які для потерпілої матеріальної цінності не представляють, а всього на загальну суму 673 гривні 00 копійок, після чого з місця вчинення злочину з викраденим майном зник, викраденим розпорядився на власний розсуд, чим завдав потерпілій ОСОБА_3 ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 673 гривні 00 копійок.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 вину в пред'явленому йому обвинуваченні визнав, вищезазначені обставини підтвердив та пояснив, що дійсно 23 лютого 2016 року, приблизно о 18 годині 30 хвилини, він знаходився в салоні маршрутного таксі, що слідувало по маршруту №529 та здійснювало рух по Харківському шосе від зупинки громадського транспорту «Ленінградська площа» в напрямку зупинки громадського транспорту «Інститут хімії» у м.Києві, при цьому помітив раніше незнайому жінку, якою виявилась в подальшому ОСОБА_3, що тримала в руках відкриту сумку з гаманцем, який він вирішив викрасти. З цією метою, він, переконавшись, що за його діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає, шляхом вільного доступу таємно викрав з сумки потерпілої гаманець, після чого з місця вчинення злочину з викраденим майном зник, викраденим розпорядився на власний розсуд.

Свою винність ОСОБА_2 визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся, послався на те, що вчинив злочин, оскільки був в скрутному матеріальному становищі через хворобу матері. При цьому пояснив, що зробив для себе відповідні висновки, а також зазначив, що з доказами зібраними у кримінальному провадженні згоден повністю, фактичні обставини справи не оспорював. Поряд з цим, зазначив, що майно потерпілій повернуто в повному обсязі та остання не має до нього будь-яких матеріальних претензій.

Дані обвинуваченим ОСОБА_2 показання не викликають у суду сумніву щодо їх правдивості та добровільності.

Винність обвинуваченого ОСОБА_2 повністю підтверджується його показаннями та щирим каяттям у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України.

Відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Положення ч.3 ст.349 КПК України, роз'яснені судом у судовому засіданні учасникам кримінального провадження.

За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини справи та кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони вірно розуміють зміст обставин справи, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, а тому суд, відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням, зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_2, тих, що стосуються вирішення питання про долю речових доказів, протоколів огляду місця події, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин кримінального провадження.

Винність ОСОБА_2, який не оспорював фактичні обставини справи, у вчиненні інкримінованого йому злочину знайшла повне підтвердження під час судового розгляду.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_2 за ч.2 ст.185 КК України, оскільки він своїми умисними діями вчинив таємне викрадення чужого майна /крадіжка/, вчинене повторно.

Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_2 покарання, суд відповідно до вимог ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про особу обвинуваченого, який не одружений, працює неофіційно, має незадовільний стан здоров'я, раніше неодноразово судимий, має не зняті та не погашені у встановленому законом порядку судимості, вину у вчиненому визнав, щиро розкаявся.

Обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_2, суд визнає щире каяття обвинуваченого.

Обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_2, суд визнає рецидив злочинів.

З урахуванням ступеня тяжкості вчиненного ОСОБА_2 злочину, обставин справи, вищезазначених даних про особу обвинуваченого, який раніше судимий, враховуючи поряд з цим, що ОСОБА_2, маючи не зняті та непогашені у встановленому законом порядку судимості, вчинив новий корисливий злочин, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став, продовжив злочинну діяльність, а тому вважає, що його виправлення неможливе без ізоляції від суспільства, у зв'язку з чим не вбачає підстав для застосування ст.75 КК України, крім того, остаточне покарання ОСОБА_2 підлягає призначенню за правилами ст.71 КК України за сукупністю вироків.

Поряд з цим, також суд вважає за необхідне відповідно до вимог ч.5 ст.72 КК України, в редакції, що діє на момент постановлення вироку, зарахувати в строк відбуваня покарання обвинуваченому ОСОБА_2 термін його попереднього ув'язнення, а саме: з моменту фактичного затримання останнього з 23 лютого 2016 року до набрання вироком законної сили із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Речові докази по справі: гаманець, грошові кошти у розмірі 273 гривні 00 копійок та 4 пластикові картки, які передані на зберігання під розписку потерпілій ОСОБА_3 слід залишити у володінні та розпорядженні останньої.

Процесуальних витрат у справі немає.

Цивільні позов не заявлено.

Керуючись ч.3 ст.349, ст.ст.368-371, 373-374, 376, КПК України, суд,-

засудив:

ОСОБА_2 визнати виним у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.185 КК України і призначити йому покарання за цей злочин у виді 2 (двох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

На підставі ст.71 КК України до призначеного ОСОБА_2 покарання за цим вироком частково приєднати невідбуту частину покарання, призначеного йому вироком Солом'янського районного суду м.Києва від 06.10.2015 року і остаточно призначити ОСОБА_2 покарання за сукупністю вироків у виді 3 (трьох) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.

Запобіжний захід обраний щодо ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою в Київському СІЗО Управління Державної Пенітенціарної служби України в м.Києві та Київській області залишити без зміни до набрання вироком законної сили та вважати продовженим до набрання вироком законної сили.

Строк покарання ОСОБА_2 обчислювати з моменту затримання з 23.02.2016 року.

На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати в строк відбуваня покарання обвинуваченому ОСОБА_2 термін його попереднього ув'язнення, а саме: з моменту фактичного взяття під варту останнього з 23.02.2016 року до набрання вироком законної сили із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Речові докази по справі: гаманець, грошові кошти у розмірі 273 гривні 00 копійок та 4 пластикові картки, які передані на зберігання під розписку потерпілій ОСОБА_3 слід залишити у володінні та розпорядженні останньої.

Процесуальних витрат у справі немає.

Цивільні позов не заявлено.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Суддя: