Постанова № 59452063, 02.08.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" серпня 2016 р. Справа№ 910/8857/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пашкіної С.А.

суддів: Чорної Л.В.

Пономаренка Є.Ю.

Від позивача - Лахманик Ю.Р. (довір. від 06.11.15);

Від відповідача - Марунич Г.І. ( довір. №1/6 від 03.06.16);

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства "Інфолайн"

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.16р.

у справі №910/8857/16 (суддя Мудрий С.М.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дарт"

до приватного підприємства "Інфолайн"

про стягнення 66 315,43 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.06.16р. у справі №910/8857/16 позов задоволено частково. Стягнуто з приватного підприємства "Інфолайн" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Дарт" надмірно сплачені кошти у розмірі 62 450 грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1 297 грн. 66 коп. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду ґрунтується на тому, що відповідач в порушення умов договору роботи не виконав та суму попередньої оплати в розмірі 62 450,00 грн. позивачу не повернув, внаслідок чого за ним утворилася заборгованість на вказану суму.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд змінити рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2016р., розстрочити сплату заборгованості у розмірі 62 450 грн. на 12 місяців по 5200 грн. (перший платіж у розмірі 5250) у період до 20 числа наступного місяця, в іншій частині залишити рішення суду першої інстанції без змін.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що з огляду скрутне фінансове становище та неможливістю одноразового виконання рішення суду у повному обсязі, відповідачем до суду першої інстанції подано клопотання про розстрочення виконання рішення рівними частинами по 5200 грн., починаючи з липня 2016р., однак суд першої інстанції, всупереч нормам ст. 83, 121 ГПК України, обставини, зазначені відповідачем до уваги не взяв і у задоволенні вказаного клопотання відмовив.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін судова колегія встановила.

17.03.2015 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Дарт" та приватним підприємством "Інфолайн" укладено договір № 17/03-15, відповідно до п.1.1 якого підрядник зобов'язується виконати, власними силами і засобами з використанням власних матеріалів, по завданню замовника, комплекс ремонтних робіт на борту літака UR-CJU.

Ціна договору визначається згідно додатків до даного договору (п. 2.1.).

Згідно з п.3.1. договору, розрахунок по даному договору здійснюється шляхом перерахування грошових коштів у національній валюті України на розрахунковий рахунок.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дарт" здійснило передплату за ремонтні роботи, що підтверджується платіжними дорученнями (наявні в матеріалах справи) № 1315 від 17.03.2015 р. на суму 100 000,00 грн., № 1341 від 26.03.2015 р. на суму 50 000 грн., № 1459 від 21.04.2015 р. на суму 50 000,00 грн.,№ 1483 від 27.04.2015 р. на суму 75 000,00 грн., № 1548 від 14.05.2015р. на суму 20 000грн., № 1944 від 29.07.2015 р. на суму 15 000,00 грн., всього на суму 310 000грн.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що підрядник зобов'язується виконати роботи, передбачені п. 1.1. даного договору і передати результати виконаних робіт замовнику в строк, не пізніше 25 календарних днів з дати підписання сторонами даного договору.

Як встановлено ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Строки виконання робіт можуть бути переглянуті лише за взаємною згодою сторін (4.2.).

Таким чином, зобов'язання ПП "Інфолайн" за договором мали бути виконані до 11 квітня 2015 року (включно).

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач не подав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача стосовно продовження дії договору.

Відповідач в порушення умов договору роботи не виконав та суму попередньої оплати в розмірі 62 450,00 грн. позивачу не повернув, внаслідок чого за ним утворилася заборгованість на вказану суму.

Позивач направив позивачеві претензію щодо повернення надмірно сплачених грошових коштів вих. № 1013 від 04 грудня 2015 року разом із актом звірки взаєморозрахунків, що підтверджується описом вкладення у цінний лист № 0303602146998 від 04.12.2015р. та фіскальним чеком № 9346 від 04.12.2015р.

Із акту звірки взаєморозрахунків видно, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 62 450,00 грн.

У відповідь на претензію приватне підприємство "Інфолайн" надіслало листа вих. № 1812-15 від 18.12.2015 р., з якому підтвердило наявність боргу в сумі 62 450,00 грн. та зобов'язалось повернути вказану суму до 31 січня 2016 р.

Статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.ст.526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги про стягнення надмірно сплачених грошових коштів в розмірі 62 450 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, на підставі ст. 1212, ч. 2 ст. 1214 Цивільного кодексу України, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь витрати пов'язані з інфляційними процесами в сумі 2638,67 грн. та 3% річних в розмірі 1 226,76 грн. за період прострочення вказаний в розрахунку.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Частиною 2. ст. 1214 Цивільного кодексу України встановлено, що разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Відповідно до ч.3 ст.693 ЦК України, на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

У разі стягнення безпідставно набутих чи одержаних грошей нараховуються відсотки відповідно до статті 536 ЦК України й унеможливлюється стягнення 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини другої статті 625 цього Кодексу (постанова Верховного Суду України від 2 березня 2016 р. у справі № 6-249цс15).

З огляду на вказані обставини, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1 226,76 грн., інфляційні втрати в розмірі 2638,67 грн. не підлягають задоволенню.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення господарського суду міста Києва від 14.06.2016р. змінити та розстрочити сплату заборгованості у розмірі 62 450 грн. на 12 місяців по 5200 грн. (перший платіж у розмірі 5250) у період до 20 числа наступного місяця.

Відповідно до п.6 ст. 83 ГПК господарський суд приймаючи рішення має право відстрочити або розстрочити виконання рішення суду.

Підставою для розстрочення або відстрочки виконання рішення суду можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення суду чи роблять його виконання неможливим у термін або встановлений господарським судом способом.

Згідно до ст.121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

При відстрочці або розстрочці виконання рішення, ухвали, постанови господарський суд на загальних підставах може вжити заходів щодо забезпечення позову.

Про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку.

З урахуванням наведених приписів законодавства клопотання відповідача про розстрочення сплати заборгованості судовою колегією відхиляється, у зв'язку з тим, що апеляційний господарський суд, приймаючи постанову та залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, таким процесуальним правом не наділений.

Крім того, позивач, в процесі розгляду справи в апеляційній інстанції подав клопотання про приєднання до матеріалів справи платіжного доручення №62 від 29 липня 2016р. про часткове повернення коштів за договором №17/03.15р., згідно з рішенням господарського суду міста Києва від 14.06.16 р. (призначення платежу) на суму 5250,00 грн., зазначений документ судова колегія до матеріалів справи долучає, однак при прийнятті рішення не приймає його до уваги, оскільки відповідно до ч.3 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Враховуючи викладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2016р. не підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст.101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу приватного підприємства "Інфолайн" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.16р. залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.16р. у справі № 910/8857/16 залишити без змін.

3.Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/8857/16.

Головуючий суддя С.А. Пашкіна

Судді Л.В. Чорна

Є.Ю. Пономаренко