Постанова № 59452031, 25.07.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" липня 2016 р. Справа№ 910/10190/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Гончарова С.А.

Тищенко А.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Базилевський С.Б., дов. №17 від 31.12.2015р.

від відповідача: Бєлячкова О.В., дов. №2-77 від 21.03.2016р.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2015р.

у справі № 910/10190/15 (суддя Лиськов М.О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Концерн Стирол"

до Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ"

про визнання недійсним правочину та зобов'язання вчинити дії

В судовому засіданні 25.07.2016р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.11.2015р. у справі №910/10190/15 позов задоволено повністю.

Визнано правочин про відбір в односторонньому порядку Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" природного газу Публічного акціонерного товариства "Концерн Стирол" в обсязі 125 664, 807 тис. куб.м., оформлений актом приймання-передачі природного газу при відборі з ПСГ №162/02-14 від 25.12.2014, - недійсним.

Зобов'язано Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" поновити в обліку в підземному сховищі газу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" природній газ Публічного акціонерного товариства "Концерн Стирол" в об'ємі 125 664, 807 тис. куб. м., про відбір якого було складено акт приймання-передачі природного газу при відборі з ПСГ №162/02-14 від 25.12.2014.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Концерн Стирол" судовий збір у розмірі 2 436, 00 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про відмову в позові повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте судом першої інстанції при неповному з'ясуванні всіх обставин у цій справі, при невідповідності висновків суду дійсним обставинам справи, а також з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Скаржник вказує на те, що зазначення в умовах договору на зберігання природного газу № 1304007136 від 15.04.2013р. обсягу природного газу, що залишився на зберіганні з минулого сезону зберігання і який становив 297 796,762 тис. куб м., а також оформлення в односторонньому порядку відбору з ПСГ відповідача в грудні 2014 року 125 664,800 тис. куб.м. природного газу, не є свідченням того, що у позивача в січні 2013р. не виник дефіцит природного газу на вказаний обсяг.

Скаржник зазначає, що із спожитих позивачем в січні 2013 року газу з Єдиної газотранспортної системи України відібрано 190 404, 259 тис. куб.м. природного газу, що підтверджується переліком споживачів, які отримували природний газ безпосередньо з магістральних газопроводів філії позивача -УМГ «Донбастрансгаз» та актом прийому-передачі послуг з транспортування природного газу №01-13 від 01.02.2013р., відібрано з підземних газосховищ газу у січні 2013р. природний газ у загальному обсязі 113 834, 869 тис. куб. м. відповідно до договору на зберігання природного газу від 27.04.2012 №1204000800, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу при відборі з ПСГ №16/02-13 від 28.02.2013р., оформленим між позивачем та відповідачем, з яких 49 095, 417 тис. куб.м. було передано ПАТ «Азот» (м.Черкаси) згідно акту прийому-передачі природного газу від 31.01.2013р., а 64 739, 46 тис. куб.м. природного газу було використано позивачем на власні потреби. Що ж до споживання позивачем в січні 2013р. решти 125 664, 807 тис. куб м. природного газу, то відомості щодо власника таких ресурсів природного газу у відповідача відсутні.

Натомість позивач при розгляді справи № 905/6074/13 стверджував про те, що 125 664,800 тис. куб.м. природного газу були отримані ним від ЗАТ «УКРГАЗ-ЕНЕРГО» на підставі відповідного договору.

При розгляді справи № 905/6074/13 наявність у ЗАТ «УКРГАЗ-ЕНЕРГО» ресурсів природного газу, необхідних для передачі ПАТ «Концерн Стирол» у січні 2013 року в обсязі 125 664,800 тис. куб. м. суди обґрунтували з посиланням на рішення господарського суду міста Києва від 27.09.2012р. у справі № 5011-74/9393-2012, яке на момент прийняття оскаржуваного рішення було скасовано, а рішенням господарського суду міста Києва від 07.07.2015р. в задоволенні позову ЗАТ «УКРГАЗ-ЕНЕРГО» відмовлено.

Як зазначає скаржник, для того, щоб вказувати про те, що в січні 2013 року позивач отримав від ЗАТ «УКРГАЗ-ЕНЕРГО» саме 125 664,800 тис. куб. м., у вказаного постачальника мали б бути необхідні ресурси природного газу для такої передачі, оскільки тоді акти приймання-передачі природного газу між позивачем та ЗАТ «УКРГАЗ-ЕНЕРГО» не мають ніякого правового значення, оскільки відображають господарську операцію, яка не могла відбутись в січні 2013 року.

З урахуванням викладеного, як стверджує скаржник, оскільки у ПАТ «Концерн Стирол» не було жодних правових підстав для споживання у вказаний період 125 664,800 тис. куб. м. природного газу, на які жодним із постачальників природного газу в січні 2013 року не були заведені відповідні ліміти, господарський суд міста Києва повинен був задовольнити клопотання відповідача та зупинити провадження у цій справі до набрання законної сили рішенням у справі № 5011-74/9393-2012.

За доводами скаржника, ПАТ «Концерн Стирол» при використанні в січні 2013р. 125 664,800 тис. куб. м. природного газу є і постачальником природного газу, і споживачем одночасно, враховуючи, що вказані обсяги природного газу були використані позивачем на власні потреби.

Оскільки, як вказує скаржник, інших ресурсів, окрім тих, що знаходились в ПСГ відповідача, у позивача не було, відповідачем правомірно відповідно до положень п.п.2.9.2.3. п.2.9. Порядку та п.2.4. Договору, було оформлено односторонній акт відбору природного газу позивача на обсяг, що складає 125 664,800 тис. куб. м. природного газу для покриття дефіциту природного газу, що виник у позивача в січні 2013р. та з метою ліквідації негативного дисбалансу, що виник у позивача у вказаному місяці 2013р.

Крім того, як зазначає апелянт, відмовивши у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, суд першої інстанції тим самим порушив положення ст. 79 ГПК України, оскільки набрання рішенням господарського суду міста Києва у справі №5011-74/9393-2012 законної сили безпосередньо впливає на розгляд цієї справи, оскільки у справі № 5011-74/9393-2012 з'ясовується питання щодо наявності обсягів газу ЗАТ «УКРГАЗ-ЕНЕРГО» в ПСГ відповідача, в тому числі, в січні 2013 року.

На думку скаржника, судом першої інстанції були порушені норми ст.4-2, 43 ГПК України.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив апеляційну скаргу відповідача відхилити з підстав необґрунтованості, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до повторного автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Гончаров С.А., Тищенко О.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2016р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 20.04.2016р.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції склад колегії суддів змінювався, у відповідності до ст. 77 ГПК України по справі оголошено перерву на 01.06.2016р.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 01.06.2016р., в зв'язку перебуванням судді Яковлєва М.Л. на лікарняному, для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Гончаров С.А., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2016р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження.

В судових засіданнях апеляційної інстанції 01.06.2016р., 15.06.2016р., 29.06.2016р. та 11.07.2016р. по справі оголошувалась перерва, останній раз на 25.07.2016р.

15.02.2016р. через відділ документального забезпечення суду надійшло клопотання скаржника про зупинення провадження у справі № 910/10190/15 до набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва від 07.07.2015р. у справі № 5011-74/9393-2012, що знаходиться у провадженні Київського апеляційного господарського суду.

Розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі №910/10190/15 до набрання законної сили рішенням у справі № 5011-74/9393-2012, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з ухвали Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2015р. у справі № 5011-74/9393/2012, цією ухвалою призначено судову експертизу у процесі перегляду рішення господарського суду міста Києва від 07.07.2015р. у справі №5011-74/9393-2012 за позовом Приватного акціонерного товариства "Укргаз-Енерго" до Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", про визнання права власності та зобов'язання не чинити перешкоди.

Отже, предмет та підстави позову у справах № 910/10190/15 та № 5011-74/9393-2012 є різними.

Статтею 79 ГПК України встановлено перелік випадків, коли господарський суд зупиняє провадження у справі, зокрема, у разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Із матеріалів справи № 910/10190/15 не вбачається неможливості розгляду цієї справи до вирішення справи № 5011-74/9393-2012 та відсутні підстави для висновку про те, що ці справи є пов'язаними.

З огляду на зазначене, колегія суддів залишила без задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 25.07.2016р. підтримав апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній та додаткових поясненнях до неї, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 25.07.2016р. заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу та додаткових поясненнях до нього.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 15.04.2013р. між Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" (виконавець) та Публічним акціонерним товариством "Концерн Стирол" (замовник) укладено Договір на зберігання (закачування, зберігання, відбір) природного газу №1304007136 (надалі - Договір від 15.04.2013р.), відповідно до п.п. 1, 2.1 якого виконавець зобов'язується протягом строку, визначеного Договором, зберігати в підземному сховищі газу (ПСГ) природний газ у обсязі 800 000,0 тис. куб.м. ( 443 568, 227 тис. куб.м. обсяг газу замовника, який залишився в ПСГ з минулого сезону зберігання - період з 16.04.2012р. по 15.04.2013р.), у тому числі страховий запас газу, переданий йому замовником, та повернути замовнику газ у кількості, визначеній у Договорі, а замовник зобов'язується внести плату за послуги із зберігання (закачування, зберігання, відбору) у встановлені Договором строки.

Згідно п.2.2. Договору від 15.04.2013р. із зазначених у п.2.1. договору обсягів газу страховий запас відсутній.

Відповідно до п. 2.3 Договору від 15.04.2013р. при прийнятті газу замовника відповідно до Договору на зберігання та/або створення страхового запасу газу виконавець не набуває право власності на прийнятий газ замовника. Виконавець не має права здійснювати відбір газу, переданого замовником на зберігання та/або створення страхового запасу газу відповідно до Договору, без письмової згоди замовника, крім випадків, передбачених у пункті 2.4 Договору.

Пунктом 2.4 Договору від 15.04.2013р. передбачено, що виконавець має право відбирати страховий запас газу із ПСГ та передавати його замовнику без письмового погодження замовником у разі використання споживачами замовника газу в обсягах, які перевищують установлені договорами на постачання газу із замовником, та/або виникнення дефіциту природного газу в замовника при здійсненні постачання природного газу.

У пункті 2.9 Договору від 15.04.2013р. сторони погодили, що для здійснення закачування або відбору газу в/із ПСГ замовник за п'ять робочих днів до початку місяця закачування або відбору газу в/із ПСГ надає виконавцю заявку в письмовій формі щодо здійснення закачування або відбору місячних обсягів газу в/із ПСГ, у тому числі страхового запасу газу, та додає до неї три примірники акта приймання-передачі газу, підписані уповноваженим представником замовника та скріплені печаткою (за наявності) замовника, у яких замовник зазначає місячний обсяг газу, що планується закачати або відібрати в/із ПСГ, у тому числі страхового запасу газу.

Пунктом 2.15 Договору від 15.04.2013р. встановлено, що у випадку, якщо на кінець минулого сезону зберігання (15.04.2013р.) в ПСГ залишилась не використана частина (залишок) обсягу газу замовника, останній залишає його в ПСГ виконавця на зберігання в поточному сезоні.

Відповідно до п. 9 Договору від 15.04.2013р. договір набирає чинності з дати підписання і діє в частині зберігання газу до 15.04.2014р.

Як вбачається з акту №1(05) про обсяги залишку природного газу в ПСГ на кінець сезону зберігання від 30.04.2012р., на кінець сезону зберігання 2011/2012 обсяг залишків природного газу за договором від 29.02.2012р. №1203011466 становив 294 686,410 тис.куб.м.

16.04.2014р. між Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" (виконавець) та Публічним акціонерним товариством "Концерн Стирол" (замовник) укладено Договір на зберігання (закачування, зберігання, відбір) природного газу №1404000366 від 16.04.2014р. (надалі - Договір від 16.04.2014р.), відповідно до п.п. 1, 2.1 якого виконавець зобов'язується протягом строку, визначеного Договором, зберігати в підземному сховищі газу (ПСГ) природний газ у обсязі 800 000,0 тис. куб. м., у тому числі страховий запас газу, переданий йому замовником, та повернути замовнику газ у кількості, визначеній у Договорі, а замовник зобов'язується внести плату за послуги із зберігання (закачування, зберігання, відбору) у встановлені Договором строки.

Згідно п.2.2. Договору від 16.04.2014р. із зазначених у п.2.1. договору обсягів газу страховий запас відсутній.

Відповідно до п. 2.3 Договору від 16.04.2014р. при прийнятті газу замовника відповідно до Договору на зберігання та/або створення страхового запасу газу виконавець не набуває право власності на прийнятий газ замовника. Виконавець не має права здійснювати відбір газу, переданого замовником на зберігання та/або створення страхового запасу газу відповідно до Договору, без письмової згоди замовника, крім випадків, передбачених у пункті 2.4 Договору.

Пунктом 2.4 Договору від 16.04.2014р. передбачено, що виконавець має право відбирати страховий запас газу із ПСГ та передавати його замовнику без письмового погодження замовником у разі використання споживачами замовника газу в обсягах, які перевищують установлені договорами на постачання газу із замовником, та/або виникнення дефіциту природного газу в замовника при здійсненні постачання природного газу.

У пункті 2.9 Договору від 16.04.2014р. сторони погодили, що для здійснення закачування або відбору газу в/із ПСГ замовник за п'ять робочих днів до початку місяця закачування або відбору газу в/із ПСГ надає виконавцю заявку в письмовій формі щодо здійснення закачування або відбору місячних обсягів газу в/із ПСГ, у тому числі страхового запасу газу, та додає до неї три примірники акта приймання-передачі газу, підписані уповноваженим представником замовника та скріплені печаткою (за наявності) замовника, у яких замовник зазначає місячний обсяг газу, що планується закачати або відібрати в/із ПСГ, у тому числі страхового запасу газу.

Пунктом 2.15 Договору від 16.04.2014р. встановлено, що у випадку, якщо на кінець минулого сезону зберігання (15.04.2014р.) в ПСГ залишилась не використана частина (залишок) обсягу газу замовника, останній залишає його в ПСГ виконавця на зберігання в поточному сезоні.

Відповідно до п. 9 Договору від 16.04.2014р. договір набирає чинності з дати підписання і діє в частині зберігання газу до 15.04.2015р.

25.12.2014р. відповідачем було складено акт №162/02-14 приймання-передачі природного газу при відборі з ПСГ, згідно з яким ПАТ «Укртрансгаз» у відповідності до п.2.9.2.3. затвердженого Постановою НКРЕ від 19.04.2012 № 420 Порядку доступу та приєднання до Єдиної газотранспортної системи України" та п. 2.4 Договору на зберігання (закачування, зберігання, відбір) природного газу від 16.04.2014р. №1404000366 в односторонньому порядку (без письмового погодження) здійснило відбір природного газу Публічного акціонерного товариства "Концерн Стирол" із ПСГ та передало його Публічному акціонерному товариству "Концерн Стирол" для покриття негативного дисбалансу (дефіциту) природного газу у Публічного акціонерного товариства "Концерн Стирол" за січень 2013 року в обсязі 125 664,807 тис. куб. м. на суму 8 444 675, 03 грн. з ПДВ.

Позивач вказує, що відповідачем складено цей акт в порушення умов Договору від 16.04.2014р., норм чинного законодавства та правил ділового обороту, у зв'язку з чим його неправомірно позбавили права розпоряджатись власним природним газом, а тому просить визнати недійсним правочин про відбір в односторонньому порядку (без письмового погодження) відповідачем природного газу позивача в обсязі 125 664,807 тис. куб. м., із ПСГ та передачі його позивачу для покриття негативного дисбалансу (дефіциту) природного газу за січень 2013 року, оформлений актом приймання-передачі природного газу при відборі з ПСГ №162/02-14 від 25.12.2014р. та зобов'язати відповідача поновити в обліку в підземному сховищі газу відповідача природний газ позивача в об'ємі 125 664,807 тис. куб. м., про відбір якого було складено акт приймання-передачі природного газу при відборі з ПСГ №162/02-14 від 25.12.2014.

Відповідно до п. 2.9.2 Порядку доступу та приєднання до Єдиної газотранспортної системи України", затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 19.04.2012 №420, із змінами і доповненнями, (далі - Порядок № 420) головною метою комерційного балансування є встановлення на підставі документально оформлених даних відповідності між фактичним надходженням і фактичним розподіленням газу за звітний місяць по кожному постачальнику газу; перевищення розподілення газу над його надходженням є негативним дисбалансом, а перевищення надходження газу над його розподіленням - позитивним дисбалансом; загальний облік дисбалансів проводить Оператор, який інформує постачальників та ГП про наявність дисбалансу за звітний місяць.

Пунктами 2.9.2.1. та 2.9.2.2 Порядку №420 встановлено, що при позитивному дисбалансі постачальник (за винятком гарантованого постачальника), який не зберігає газ у ПСГ, зобов'язаний до 7 числа місяця, наступного за звітним, закачати газ до ПСГ в обсязі позитивного дисбалансу та документально оформити ці заходи з ГЗП або документально оформити заміщення газу з іншим постачальником та/або ВГ; при негативному дисбалансі постачальник (за винятком гарантованого постачальника) зобов'язаний до 7 числа місяця, наступного за звітним, відібрати з ПСГ газ, який належить йому, у тому числі страховий запас, в обсязі, достатньому для покриття негативного дисбалансу, та документально оформити в ГЗП такий відбір або провести закупівлю газу в обсязі дисбалансу у ВГ та/або у постачальника, що має позитивний дисбаланс, і документально оформити таку закупівлю.

Відповідно до п.2.9.2.3 Порядку №420 у разі невиконання постачальником, що має позитивний або негативний дисбаланс, вимог підпунктів 2.9.2.1 і 2.9.2.2 підпункту 2.9.2 пункту 2.9 цього розділу Оператор здійснює такі заходи: при позитивному дисбалансі - проводить у звітному місяці закачування газу в обсязі дисбалансу та оформляє в односторонньому порядку закачування газу до ПСГ для постачальника, що має позитивний дисбаланс, в обсязі дисбалансу, у тому числі шляхом заміщення; при цьому постачальник здійснює розрахунки з ГЗП за закачування, зберігання та відбір газу з ПСГ на загальних умовах; при негативному дисбалансі - здійснює відбір з ПСГ газу постачальника в обсязі дисбалансу та оформляє в односторонньому порядку передачу газу постачальнику в обсязі дисбалансу, у тому числі шляхом заміщення; при цьому постачальник має здійснити розрахунок з ГЗП за відбір газу з ПСГ на загальних умовах; якщо при негативному дисбалансі у постачальника відсутній газ у ПСГ або його ресурсу недостатньо для покриття негативного дисбалансу, частка обсягу газу, що перевищує плановий обсяг газу, є обсягом постачання газу гарантованим постачальником, на території здійснення ліцензованої діяльності якого знаходиться споживач постачальника; при цьому споживач зобов'язаний до 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим, оформити з гарантованим постачальником усі необхідні документи, передбачені договором про постачання природного газу, та розрахуватися з ним за вищезазначені обсяги газу.

Згідно із наданою позивачем зведеною інформацією щодо руху природного газу позивача в ПСГ відповідача з квітня 2013 року по лютий 2015 року, станом на 01.03.2015р. у власності позивача знаходиться 349 066, 046 тис. куб м. природного газу, що знаходиться на зберіганні в ПСГ.

На підтвердження зазначеної обставини позивачем надані до матеріалів справи копії актів приймання-передачі природного газу при закачуванні в ПСГ та копії актів приймання-передачі природного газу при відборі шляхом заміщення з ПСГ, складені позивачем та відповідачем згідно із договорами від 15.04.2013р. та від 16.04.2014р., підписані представниками сторін та скріплені їх печатками.

Разом з тим, у листі відповідача від 20.03.2015р. № 3541/64-064 повідомлено позивача на запит останнього, що станом на 01.03.2015р. в ПСГ відповідача знаходиться на зберіганні 223 401, 239 тис.куб.м. природного газу позивача.

Відповідачем не визнається той факт, що на зберіганні у ПСГ знаходиться природний газ позивача в об'ємі 125 664, 807 тис.куб.м.

Відповідач стверджує, що негативний дисбаланс (дефіцит) природного газу виник у замовника у зв'язку із здійсненням ним відбору природного газу у січні 2013 року з Єдиної газотранспортної системи України 190 404, 259 тис. куб.м. природного газу, що підтверджується переліком споживачів, які отримували природний газ безпосередньо з магістральних газопроводів філії позивача -УМГ «Донбастрансгаз» та актом прийому-передачі послуг з транспортування природного газу №01-13 від 01.02.2013р., відбором з підземних газосховищ газу у січні 2013р. природного газу у загальному обсязі 113 834, 869 тис. куб. м. відповідно до договору на зберігання природного газу від 27.04.2012 №1204000800, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу при відборі з ПСГ №16/02-13 від 28.02.2013р., оформленим між позивачем та відповідачем, з яких 49 095, 417 тис. куб.м. було передано ПАТ «Азот» (м.Черкаси) згідно акту прийому-передачі природного газу від 31.01.2013р., а 64 739, 46 тис. куб.м. природного газу було використано позивачем на власні потреби.

Що ж до споживання позивачем в січні 2013р. решти 125 664, 807 тис. куб м. природного газу, то відомості щодо власника таких ресурсів природного газу у відповідача відсутні.

Однак, як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до п. 2.1 Договору від 15.04.2013р., сторони визначили обсяг газу Публічного акціонерного товариства "Концерн Стирол", який залишився в ПСГ з минулого сезону зберігання (період з 16.04.2012р. по 15.04.2013р.) - 443 568, 227 тис. куб. м.

Тобто, відповідач станом на дату підписання договору №1304007136 - 15.04.2013р. визнав, що у позивача наявний залишок природного газу за попередній період (в тому числі, з урахуванням відбору природного газу у січні 2013 року) в обсязі 443 568, 227 тис. куб. м.

Вказаний обсяг залишку природного газу з минулого сезону зберігання (період з 16.04.2012р. по 15.04.2013р.) підтверджується наданими позивачем суду апеляційної інстанції копіями актів приймання - передачі природного газу при закачуванні в ПСГ та при відборі з ПСГ за період з лютого 2012 року по квітень 2013 року, які підписані сторонами та скріплені їх печатками.

Таким чином, відповідачем до матеріалів справи не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що за січень 2013 року у позивача мав місце негативний дисбаланс (дефіцит) природного газу, внаслідок чого у відповідача були підстави, передбачені п.2.9.2.3 Правил № 420 та п.2.4 договору від 16.04.2014, для складання акту №162/02-14 приймання-передачі газу при відборі з ПСГ від 25.12.2014р.

Посилання відповідача на відсутність у контрагента позивача - ПАТ «Укргаз-Енерго» ресурсів природного газу в обсязі - 125 664,807 тис. куб м. для здійснення його поставки позивачу в січні 2013р. та на ту обставину, що рішення у справі № 5011-74/9393-2012 безпосередньо впливає на розгляд даної справи, оскільки у згаданій справі з'ясовується питання щодо наявності обсягів газу у ЗАТ "Укргаз-Енерго" в ПСГ відповідача, в тому числі, в січні 2013р., колегія суддів до уваги не приймає, оскільки правомірність отримання позивачем природного газу від ЗАТ "Укргаз-Енерго" не входить до предмету доказування у справі №910/10190/15.

Оскільки саме відповідач ініціював складення одностороннього правочину - акту №162/02-14, то саме на останнього і покладається тягар доказування законності такої дії.

Відповідно до частини 1, 2, 3, 5 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Отже, Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" вчинено односторонній правочин - відбір природного газу Публічного акціонерного товариства "Концерн Стирол", який оформлений актом приймання-передачі природного газу при відборі з ПСГ №162/02-14 від 25.12.2014р.

Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, Публічним акціонерним товариством "Укратрансгаз" всупереч п. 2.4 Договору від 16.04.2014р. та п. 2.9.2.3 Порядку доступу та приєднання до Єдиної газотранспортної системи України, затвердженого постановою Національної комісій, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики №420 від 19.04.2012, безпідставно вчинено правочин - відбір природного газу позивача, про що складено в односторонньому порядку акт приймання-передачі природного газу при відборі з ПСГ №162/02-14 від 25.12.2014р., оскільки як Договором від 16.04.2014р., так і наведеним Порядком передбачено таке право відповідача лише за наявності негативного дисбалансу у замовника.

Відповідач, вчинивши спірний односторонній правочин шляхом складення акту приймання-передачі природного газу при відборі з ПСГ №162/02-14 від 25.12.2014р., фактично позбавив позивача можливості розпоряджатись належним йому природним газом.

Приймаючи до уваги, що даний односторонній правочин вчинений відповідачем всупереч положенням Договору від 16.04.2014р. та Порядку №420, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про визнання його недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; способом захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним; відновлення становища, яке існувало до порушення.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.20 ГК України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів; кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів; права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання.

Оскільки судом встановлено недійсність спірного правочину, оформленого актом №162/02-14 від 25.12.2014р., та приймаючи до уваги правові наслідки визнання недійсним правочину, передбачені ст. 216 ЦК України, вимоги Публічного акціонерного товариства "Концерн Стирол" щодо поновлення в обліку природного газу в обсязі 125 664,807 тис. куб м., про відбір якого було складено акт №162/02-14 від 25.12.2014р. правомірно задоволені судом першої інстанції.

Згідно ст. ст. 32-34 ГПК України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржниками зроблено не було.

Із обставин справи не вбачається порушень судом норм ст..4-2, 43 ГПК України.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення від 18.11.2015р.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2015р. у справі № 910/10190/15 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2015р. у справі № 910/10190/15 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/10190/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді С.А. Гончаров

А.І. Тищенко