Постанова № 59452028, 27.07.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" липня 2016 р. Справа№ 910/8551/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Михальської Ю.Б.

Гончарова С.А.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 27.07.2016 року,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» на рішення господарського суду міста Києва від 01.06.2016 року

у справі № 910/8551/16 ( суддя: Трофименко Т.Ю.)

за позовом публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз»

про стягнення 792 551,35 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.06.2016 року позов публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ «Карпатигаз» на користь ПАТ «Укргазвидобування» 741 962,96 грн. - пені, 50 588,38 грн. - 3% річних та 11 888,27 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду, ТОВ «Карпатигаз» звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 01.06.2016 року у справі № 910/8551/16 повністю і постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивачу в частині стягнення 3% річних та пені, нарахованих на суму попередньої оплати. Крім того скаржник просив зменшити на 50% суму пені, нарахованої на суми оплат (крім суми попередньої оплати) згідно підписаних сторонами актів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 апеляційну скаргу ТОВ «Карпатигаз» на рішення господарського суду міста Києва від 01.06.2016 року у справі №910/8551/16 прийнято до провадження та призначено до розгляду.

У запереченнях на апеляційну скаргу ПАТ «Укргазвидобування» вважає подану апеляційну скаргу безпідставною та необґрунтованою, рішення суду першої інстанції законним та таким, що винесене без порушення норм матеріального та процесуального права.

У судових засіданнях суду апеляційної інстанції представник ТОВ «Карпатигаз» надали суду свої пояснення по справі в яких підтримали подану апеляційну скаргу на підставі доводів зазначених у ній та просили суд апеляційної інстанції скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення суду, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивачу в частині стягнення 3% річних та пені, нарахованих на суму попередньої оплати, та зменшити на 50% суму пені, нарахованої на суми оплат (крім суми попередньої оплати) згідно підписаних сторонами актів.

Представник ПАТ «Укргазвидобування» у судових засіданнях також надав суду свої пояснення по справі в яких, заперечив проти задоволення апеляційної скарги. Представник позивача вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та безпідставною, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Представник просив залишити скаргу без задоволення а рішення суду першої інстанції без змін.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, що з'явились у судове засідання, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

20.04.2011 року між дочірньою компанією «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», правонаступником якого являється публічне акціонерне товариство «Укргазвидобування» (надалі - позивач, виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» (надалі - відповідач, замовник) укладено договір № УГВ2949/06-11 (наділі - договір).

Відповідно до п. п. 1.1 - 1.4 договору, на виконання умов договору № 3 про спільну діяльність без утворення юридичної особи від 10.06.2002 р. (далі - договір № 3) виконавець надає замовнику на відремонтованих, відновлених або нових свердловинах, які є об'єктами спільної діяльності за договором № 3, послуги по видобутку, збору, підготовці та транспортуванню природного газу, нафти та газового конденсату замовника та передає замовнику обсяг товарного природного газу, нафти та газового конденсату у пункті поставки, визначеному п. 2.5 цього договору. Виконавець надає замовнику на родовищах, облаштованих компресорними станціями (установками) за рахунок спільної діяльності за договором № 3, послуги по видобутку, збору, підготовці та транспортуванню природного газу та газового конденсату замовника, видобутого за допомогою компресорних станцій (установок), та передає замовнику обсяг товарного природного газу та газового конденсату у пункті поставки, визначеному п. 2.5 даного договору. Замовник зобов'язується оплатити виконавцю вартість наданих послуг згідно з п. 3.1 даного договору. Фактичний обсяг товарних природного газу, нафти та газового конденсату замовника, визначається як різниця сумарної кількості товарних природного газу, нафти, газового конденсату (природний газ, нафта, газовий конденсат, подані у пункт поставки) та кількості природного газу, нафти та газового конденсату на виробничо-технологічні витрати і фактичні втрати. Кількість природного газу, нафти та газового конденсату, що використовується на виробничо-технологічні витрати і фактичні втрати, визначається згідно з діючими нормативами виконавця із врахуванням загального видобутку природного газу, нафти та газового конденсату. Облік природного газу, нафти, газового конденсату замовника здійснюються за допомогою вузлів обліку замовника, які встановлюються протягом одного року з моменту введення в експлуатацію відремонтованих, відновлених або нових свердловин. До встановлення таких вузлів обліку, здійснюються контрольні заміри дебітів свердловин не рідше одного разу на десять днів чи за узгодженим сторонами графіком з використанням існуючих вузлів обліку виконавця у відповідності з Тимчасовою методикою обліку вуглеводистої сировини.

Згідно з п. п. 3.1 - 3.4 договору, вартість послуг по видобутку, збору, підготовці та транспортуванню вуглеводнів та обслуговуванню необхідного для цього обладнання визначена згідно з додатками № 1, 2, 3.1, 3.2 до даного договору і складає: за 1000 м3 природного газу - 250 грн., в тому числі ПДВ, за одну тонну газового конденсату - 500 грн., в тому числі ПДВ, за одну тонну нафти Новотроїцького родовища - 500 грн., в тому числі ПДВ, за одну тонну нафти Яблунівського родовища - 500 грн., в тому числі ПДВ. Вартість послуг, визначених в п. 3.1 даного договору, може бути переглянута з ініціативи однієї із сторін у випадку зміни цін на ТМЦ, оплату праці, змін тарифів на електроенергію, змін в оподаткуванні господарської діяльності, або в інших випадках, що безпосередньо виливають на ціноутворення, про що складається додаткова угода до даного договору.

Пунктами 4.1 - 4.3 договору встановлено, що на підставі актів приймання-передачі вуглеводнів, які складаються сторонами на пунктах поставки вуглеводнів, виконавець складає та разом із замовником підписують акти приймання-передачі наданих послуг по видобутку, збору, підготовні та транспортуванню природного газу, газового конденсату та нафти не пізніше п'ятого робочого дня місяця, наступного за звітним. Оплата за послуги, що будуть надані в наступному місяці, здійснюється шляхом передоплати у розмірі 25% від вартості фактично наданих послуг за попередній місяць до 20 числа поточного місяця на підставі наданого оригіналу рахунку - фактури та сплати суми по факту надання послуг після підписання відповідних актів приймання - передачі наданих послуг до 20 числа місяця, наступного за місяцем надання послуг (в редакції додаткової угоди №2 від 31 березня 2015 року ж договору).

Відповідно до п. 6.2 договору, у випадку несвоєчасного та/або неповного перерахування коштів відповідно до п.4.2 даного договору замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Як вказує позивач, ПАТ «Укргазвидобування» свої зобов'язання за договором виконало належним чином, що підтверджується актами приймання-передачі наданих послуг:

за грудень 2015р. по видобутку, збору, підготовці та транспортуванню природного газу №12/15-1 від 31.12.2015р. та №12/15-2 від 31.12.2015р. приймання-передачі наданих послуг по видобутку, збору, підготовці та транспортуванню газового конденсату №12/15-3 від 31.12.2015р.;

за січень 2016р. по видобутку, збору, підготовці та транспортуванню природного газу №01/16-1 від 31.01.2016р. та №01/16-2 від 31.01.2016р. приймання-передачі наданих послуг по видобутку, збору, підготовці та транспортуванню газового конденсату №01/16-3 від 31.01.2016р.;

за лютий 2016р. по видобутку, збору, підготовці та транспортуванню природного газу №02/16-1 від 31.01.2016р. та №02/16-2 від 31.01.2016р. приймання-передачі наданих послуг по видобутку, збору, підготовці та транспортуванню газового конденсату №02/16-3 від 31.01.2016р..

Проте відповідачем оплата наданих позивачем послуг була здійсненна з порушенням строків.

Так, розрахунок за послуги з видобутку, збору, підготовки та транспортування природного газу здійснений відповідачем з простроченням:

за послуги грудня 2015р. у сумі - 12089985,74 грн. часткову оплату - 3058515,08 грн. здійснено 21.12.2015р., заборгованість в сумі 9021470,66 грн. погашено 12.02.2016р., прострочення склало 23 дні;

за послуги січня 2016р. у сумі - 14341433,97грн. часткову оплату - 3022496,44грн. здійснено 12.02.2016р. з простроченням 23 дні, заборгованість в сумі 11318937,53грн. погашено 26.02.2016р., прострочення склало 6 днів;

за послуги лютого 2016р. у сумі - 13295263,28грн. часткову оплату -3585358,49грн. здійснено 11.03.2015р., прострочення склало 20 днів, остаточний розрахунок в сумі 9709904,79грн. проведено 04.04.2016р. прострочення склало 13 днів.

Розрахунок за послуги з видобутку, збору, підготовки та транспортування газового конденсату здійснений відповідачем також з простроченням:

послуги грудня 2015р. у сумі - 76348,04грн., заборгованість в сумі 569614,48 грн. погашено 27.01.2016р. прострочення склало 7 днів;

послуги січня 2016р. у сумі - 891697,93грн., часткову оплату - 194087,01грн. здійснено 12.02.2016р., прострочення склало 23 дні, заборгованість в сумі 697610,92 грн. погашено 02.03.2016р. прострочення склало 11 днів;

послуги лютого 2016р. у сумі - 863700,06грн. часткову оплату - 222944,48грн. здійснено 02.03.2016р., прострочення склало 11 днів, остаточний розрахунок в сумі 640775,58 здійснено 21.03.2016р.

Так, враховуючи вказані порушення умов договору щодо оплати наданих послуг зі сторони відповідача, ПАТ «Укргазвидобування» у травні 2016 року звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «Карпатигаз» про стягнення 792 551,35 грн. із яких: 741 962, 96 грн. - пеня, 50 588, 38 грн. - 3% річних.

Позов мотивовано тим, що відповідач порушив умови договору № УГВ2949/06-11 від 20.04.2011 р. про надання послуг по видобутку, збору, підготовці та транспортуванню природного газу, нафти та газового конденсату щодо оплати наданих послуг, внаслідок чого у відповідача виникла прострочка в оплаті, у зв'язку з чим позивач заявив до стягнення пеню та 3% річних.

Заперечуючи проти позову, відповідач вказав, що пеня та 3% річних нараховані позивачем на суму попередньої оплати. Крім того, відповідач зазначив, що ним подано достатньо доказів, які свідчать про неплатоспроможність підприємства, що призведе у подальшому до негативних наслідків в його роботі. Просив зменшити розмір штрафних санкцій.

Як зазначалося вище, рішенням господарського суду міста Києва від 01.06.2016 року позов ПАТ «Укргазвидобування» задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ «Карпатигаз» на користь ПАТ «Укргазвидобування» 741 962,96 грн. - пені, 50 588,38 грн. - 3% річних та 11 888,27 грн. судового збору.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Нормами статті 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно зі ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, що підтверджується актами приймання-передачі наданих послуг, які підписані уповноваженими представниками сторін без зауважень. Натомість, відповідач свої зобов'язання виконав не належним чином та розрахувався з позивачем з простроченням, тобто оплата наданих позивачем послуг була здійсненна з порушенням строків.

Відповідно до п. 6.2 договору, у випадку несвоєчасного та/або неповного перерахування коштів відповідно до п.4.2 даного договору замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, здійснивши перевірку розрахунку пені та 3% річних, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає його арифметично вірним та обґрунтованим, а тому, як вірно вказав суд першої інстанції, відповідач за порушення зобов'язань за договором має сплатити 741 962,96 грн. пені та 50 588,38 грн. 3 % річних.

Посилання скаржника на постанову Верховного Суду України від 16.09.2014 року по справі № 921/266/13-г/7, як на судову практику в якій суд касаційної інстанції вказав, що на аванс не можуть бути нараховані штрафні санкції так як це не є грошовим зобов'язанням, судова колегія апеляційного господарського суду вважає необґрунтованим у зв'язку з тим, що вказана постанова Верховного Суду України стосується інших правовідносин ніж ті які склалися у даній справі. Так, у наданій постанові по справі № 921/266/13-г/7 мова йде про штрафні санкції, що були нараховані на неповернутий аванс по договору поставки по якому поставка не відбулася, тоді як у даній справі № 910/8551/16 мова йде про передоплату 25% (часткову оплату) по договору надання послуг. Колегія суддів звертає увагу на те, що в даному випадку договором не передбачено внесення авансу або попередньої оплати, а лише визначений порядок часткової оплати послуг поточного місяця, які через технологічні особливості надаються безперервно і споживаються в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності.

Що стосується доводів скаржника про необхідність зменшення пені на 50% грн., судова колегія апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Як зазначалося вище у відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Так само згідно з ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Як зазначено у п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Згідно зі ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що порушення відповідачем зобов'язання з боку відповідача у даній справі не є виключенням чи випадком, і даний випадок не є винятковим. З матеріалів справи вбачається, що такий випадок не є поодиноким, а носить систематичний характер, про що свідчать численні судові рішення.

Крім того, як вірно вказав суд першої інстанції, збільшення ставки рентної оплати за природний газ та фінансове становище відповідача не спростовує факту допущеного ним прострочення по оплаті послуг з поставки газу, за яке договором передбачена відповідальність у вигляді штрафних санкцій, при цьому несвоєчасне виконання умов договору відповідачем призвело також до несприятливих наслідків для позивача.

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання відповідача про зменшення пені на 50%. Скаржник, ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не надав суду докази та не довів, що порушення його зобов'язання сталося випадково з незалежних від нього причин та цей випадок є винятковим. При цьому, вирішуючи питання щодо зменшення пені, як судом першої інстанції так і судом апеляційної інстанції враховано інтереси обох сторін.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов та стягнув з відповідача на користь позивача 741 962,96 грн. пені та 50 588,38 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції відповідачем не було подано належних та переконливих доказів в заперечення заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі відповідача на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 01.06.2016 року, прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 01.06.2016 року залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» на рішення господарського суду міста Києва від 01.06.2016 року у справі № 910/8551/16 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 01.06.2016 року у справі № 910/8551/16 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/8551/16 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді Ю.Б. Михальська

С.А. Гончаров