Ухвала суду № 59450911, 28.07.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2016 року м. Київ К/800/51871/14

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),суддівМаслія В. І., Черпіцької Л. Т.,розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 липня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Софіт-люкс» до Київської міської митниці ДФС та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання дій незаконними та протиправними, скасування рішення, стягнення суми,

в с т а н о в и в :

У квітні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Софіт-люкс» (надалі - позивач, ТОВ «Софіт-Люкс») звернулося до суду з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів (надалі - Митний орган), Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просило:

- визнати дії Київської міжрегіональної митниці Міндоходів при винесенні рішення про коригування митної вартості товарів від 10 січня 2014 року № 100250001/2014/000002/2 незаконними та протиправними;

- скасувати рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів від 10 січня 2014 року № 100250001/2014/000002/2;

- стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Софіт-Люкс» надміру сплачених коштів у розмірі: 29535,67 грн., із яких 5679,96 грн. - ввізне мито; 23855,80 грн. - ПДВ.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 липня 2014 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2014 року, позов задоволено частково: визнано дії Київської міжрегіональної митниці Міндоходів при винесені рішення про коригування митної вартості товарів від 20 січня 2014 року № 100250001/2014/000002/2 незаконними та протиправними; скасовано рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про коригування митної вартості товару від 20 січня 2014 року № 100250001/2014/000002/2. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та ухвалою апеляційного суду про залишення його без змін, Митний орган звернувся з касаційною скаргою, в якій ставить питання про скасування таких рішень та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач надав заперечення проти касаційної скарги, в яких просив відмовити в її задоволенні та залишити оскаржувані судові рішення без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 липня 2016 року допущено заміну відповідача у справі - Київську міжрегіональну митницю Міндоходів на Київську міську митницю ДФС (надалі - відповідач-1) в порядку процесуального правонаступництва.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи в установлених статтею 220 КАС України межах, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як установлено судами, між ТОВ «Софіт-Люкс» (Україна, Покупець) та компанією «ZHEJIANG FIRSD GROUP CO., LTD» (Китайська Народна Республіка, Продавець) укладено зовнішньоекономічний Контракт від 02 квітня 2012 року № SMA16 (надалі - Контракт № SMA16), відповідно до умов якого Продавець продавав, а Покупець купував товар (світлотехнічні прилади) за кількістю, асортиментом та вартістю відповідно до інвойсу щодо кожної поставки відповідно до правил «Інкотермс - 2000». Оплата товару здійснюється згідно інвойсу в доларах США.

Також між сторонами укладено Додаткову угоду від 02 квітня 2014 року № 1 до Контракту № SMA16, згідно з пунктом 1 якої Продавець зобов'язується поставляти з кожною партією товару належним чином оформлені документи, а саме: інвойс; пакувальний лист; коносамент; експортну декларацію; сертифікат походження. Відповідно до пункту 2 цієї ж додаткової угоди умови поставки вказуються в Інвойсах відповідно до «Інкотермс-2010».

Відповідно до Інвойсу від 20 листопада 2013 року № 2013F03A97 позивачем замовлено товару в кількості 9512 одиниць на загальну суму 41029,26 доларів США.

До митного посту «Західний» Митного органу з метою здійснення митного контролю та митного оформлення товару позивач подав електронну митну декларацію від 10 січня 2014 року № 100250001/2014/005764 (надалі - ЕМД № 100250001/2014/005764), згідно з якою обрахована митна вартість товару за основним методом, за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

Разом із зазначеною декларацією позивач подав наступні документи: картка обліку особи, яка здійснює операції з товаром від 16 травня 2013 року № 100/2012/0002564; контракт № SMA16; додаткова угода № 1 від 18 лютого 2013 року до контракту № SMA16; додаткова угода № 2 від 19 липня 2013 року до контракту № SMA16; інвойс від 20 листопада 2013 року № 2013F03A97; пакувальний лист від 20 листопада 2013 року; розрахунок ціни (калькуляція) від 20 листопада 2013 року; інвойс від 08 січня 2014 року № НВ0243 (на перевезення); міжнародна автомобільна накладна (СMR) від 09 січня 2014 року № 0001; коносамент від 26 листопада 2013 року № ZENNLAQB347353; виписка з бухгалтерської документації від 08 січня 2014 року; каталог виробника від 10 січня 2014 року; прайс-лист виробника товару від 19 листопада 2013 року; прайс-лист виробника товару від 20 листопада 2013 року; експертний висновок Житомирської торгово-промислової палати від 30 грудня 2013 року № В-6537; декларація про відповідність від 14 січня 2013 року № UA.011.D00032-13; декларація про відповідність від 14 січня 2013 року № UA.011.D00033-13; декларація про відповідність від 29 січня 2013 року № UA.011.D00097-13; інформація про позитивні результати здійснення фіто-санітарного контролю товару від 09 січня 2013 року № 2730; інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару від 26 листопада 2013 року № 2761; сертифікат походження товару від 27 листопада 2013 року № ССРІТ124819071.

За наслідками опрацювання наданих позивачем документів Митним органом витребувані наступні додаткові документи: договір (угода, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам; копія МД країни відправлення; перевізні транспортні документи; документи, що містять відомості по вартість перевезення оцінених товарів; інші документи, за бажанням декларанта, для підтвердження заявленої митної вартості.

У зв'язку із ненаданням позивачем витребуваних додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів 10 січня 2014 року карткою відмови Митного органу № 100250001/2014/00003 відмовлено у прийнятті від ТОВ «Софіт-Люкс» вказаної вище митної декларації.

Цього ж для Митним органом прийнято оскаржуване рішення від 10 січня 2014 року № 100250001/2014/000002/2, яким скориговано визначену ТОВ «Софіт-Люкс» митну вартість імпортованих товарів за резервним методом.

Позивач подав нову МД від 10 січня 2014 року № 100250001/2014/005777, у якій митну вартість імпортованого товару визначено з урахуванням відкоригованих Митним органом показників, товар випущено у вільний обіг під гарантію.

Відповідно до графи 33 Рішення від 10 січня 2014 року № 100250001/2014/000002/2, підставами для корегування митної вартості є неподання позивачем додаткових документів на письмову вимогу Митного органу та розбіжності в поданих позивачем документах, а саме: у Контракті № SMA16, який надано до митного оформлення, а також згідно документів, поданих до митного оформлення виробником товару, є фірма «NINGBO JIANGBEI ELEX IMP.&EXP.CO.,LTD», а Контракт № SMA16 укладено з підприємством «ZHEJIANG FIRSD GROUP CO., LTD». У той же час, у графі 44 ЕМД № 100250001/2014/005764 зазначено, що поставка товарів здійснюється згідно із контрактом від виробника товарів; у наданому прайс-листі виробника не зазначено одиницю виміру товару, термін дії, також зазначено асортимент та ціну товару, що стосується конкретної поставки; у висновку Житомирської торгівельної палати експертом зазначено, що ним зроблений маркетинг ринку аналогічного обладнання на підставі інформації прайс-листів фірм, що займаються продажем аналогічних товарів, інформації з мережі Інтернет, інформації фірм-виробників аналогічного обладнання, цін на світовому ринку. Однак, експертом не зазначені конкретні виробники продукції, що не дає змогу упевнитись в достовірності або точності вказаної у висновку інформації.

Щодо вказаних зауважень Митного органу суди встановили, що в пункті 4.14 Контракту № SMA16 прямо зазначено, що товари, які поставляються продавцем, виготовляються підприємством «NINGBO JIANGBEI ELEX IMP.&EXP.CO.,LTD». Також суди зазначили, що прайс-лист виробника товару не впливає на числове визначення митної вартості за першим методом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із того, що, витребовуючи у позивача додаткові документи, Митний орган не конкретизував, яку саме документацію слід надати позивачу та на підтвердження яких саме обставин необхідно надати цю документацію.

Колегія суддів погоджується з таким висновками судів.

Статтями 49, 51, 52, 53, 57, 58 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року N 4495-VI (у редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних відносини, надалі - Митний кодекс України) встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Згідно із частиною другою статті 53 Митного кодексу України до переліку документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення, належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою цієї ж норми передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз наведених статей свідчить, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Частиною четвертою статті 54 Митного кодексу України передбачено обов'язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.

Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору», зареєстрованого Міністерством юстиції України 01 червня 2012 року за № 883/21195, митним органом при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Як зазначено вище, за змістом Графи 33 оскаржуваного рішення підставами для корегування митної вартості є неподання позивачем додаткових документів на письмову вимогу Митного органу та розбіжності в поданих позивачем документах, а саме: у Контракті № SMA16, який надано до митного оформлення, а також згідно документів, поданих до митного оформлення виробником товару, є фірма «NINGBO JIANGBEI ELEX IMP.&EXP.CO.,LTD», а Контракт № SMA16 укладено з підприємством «ZHEJIANG FIRSD GROUP CO., LTD». У той же час, у графі 44 ЕМД № 100250001/2014/005764 зазначено, що поставка товарів здійснюється згідно із контрактом від виробника товарів; у наданому прайс-листі виробника не зазначено одиницю виміру товару, термін дії, також зазначено асортимент та ціну товару, що стосується конкретної поставки; у висновку Житомирської торгівельної палати експертом зазначено, що ним зроблений маркетинг ринку аналогічного обладнання на підставі інформації прайс-листів фірм, що займаються продажем аналогічних товарів, інформації з мережі Інтернет, інформації фірм-виробників аналогічного обладнання, цін на світовому ринку. Однак, експертом не зазначені конкретні виробники продукції, що не дає змогу упевнитись в достовірності або точності вказаної у висновку інформації.

Отже, Митний орган не вказав конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, що суперечить вимогам статті 53 Митного кодексу України.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів про те, що у митного органу не було підстав витребовувати у декларанта додаткові документи, оскільки сумніви з підстав, викладених у оскаржуваних рішеннях, не обґрунтовані в розумінні статті 53 Митного кодексу України, а отже митниця не спростувала числові значення складових митної вартості товарів такими сумнівами.

Водночас, митний орган може витребувати, а декларант зобов'язаний надати лише ті документи, які здатні такі сумніви усунути. При цьому законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Будь-які заперечення працівників митного органу без зазначення їх у Графах 33 рішень про коригування митної вартості не заслуговують на увагу та не можуть бути належними доказами в цій справі.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що визначення відповідачем митної вартості товару та коригування її за другорядним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для визнання спірного рішення протиправним та його скасування, оскільки митницею витребувано додаткові документи за відсутності будь-яких обґрунтованих сумнівів у правильності визначення митної вартості товару.

Оскільки висновки судів ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, касаційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд

у х в а л и в :

Касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 липня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: