Ухвала суду № 59450879, 28.07.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2016 року м. Київ К/800/13387/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Леонтович К.Г., Васильченко Н.В., Чалого С.Я.,

розглянувши у попередньому розгляді касаційну скаргу управління Пенсійного Фонду України в Заліщицькому районі Тернопільської області на постанову Заліщинського районного суду Тернопільської області від 19 лютого 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2016 року по справі №597/1179/15-а за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду України в Заліщицькому районі Тернопільської області про зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до управління Пенсійного Фонду України в Заліщицькому районі Тернопільської області, в якому просила: визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в Заліщицькому районі про призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 - протокол від 12.10.2005 року за №2683; зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Заліщицькому районі здійснити перерахунок та виплату призначеної ОСОБА_1 пенсії за віком застосувавши показник заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески за календарний рік, що передує року звернення за розрахунком пенсії, тобто за 2014 рік.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем протиправно відмовлено їй у застосуванні показника заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески за календарний рік, що передує року звернення за розрахунком пенсії, тобто за 2014 рік у зв'язку із неправомірно прийнятим управлінням Пенсійного фонду України в Заліщицькому районі рішенням про призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1, у формі протоколу, від 12.10.2005 року за №2683.

Постановою Заліщинського районного суду Тернопільської області від 19 лютого 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2016 року, позовні вимоги задоволені.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями управління Пенсійного Фонду України в Заліщицькому районі Тернопільської області звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В запереченнях на касаційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно наказу відділу з питань освіти Заліщицької РДА №69-к від 26.08.2005 року ОСОБА_1 звільнена з посади директора Устечківської ЗОШ І-ІІІ ступенів 26.08.2005 року за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію за вислугу років.

Позивач 26.08.2005 року зверталася в УПФУ в Заліщицькому районі для оформлення пенсії за вислугу років, так як була звільнена з роботи.

Однак, згідно наказу відділу з питань освіти Заліщицької РДА №72-к від 29.08.2005 року ОСОБА_1 була прийнята на посаду директора Устечківської ЗОШ І-ІІІ ступенів з 29.08.2005 року.

При цьому ОСОБА_1 29.08.2005 року особисто повідомила УПФУ в Заліщицькому районі про відмову від пенсії за вислугу років та представила копію наказу про прийняття на роботу.

Відповідно до протоколу №2683 від 12.10.2005 року позивачці ОСОБА_1 26.08.2005 року призначена пенсія за вислугу років. В даному протоколі також зазначено, що ОСОБА_1 являється не працюючою, що не відповідає дійсності.

Згідно довідки виданої 18.08.2015 року за №1399 УПФУ в Заліщицькому районі ОСОБА_1, остання знаходиться на обліку у пенсійному фонді і отримує пенсію за вислугу років працівникам освіти. За серпень місяць 2005 року їй нарахована 22,33 грн. пенсія, інших нарахувань немає.

Відповідачем доказів отримання позивачкою вищевказаних нарахованих пенсійним фондом коштів суду не надано.

Також судами встановлено, що згідно акту складеного 26.09.2005 року провідним спеціалістом Заліщицького РУПФУ Романко М.С. в присутності інспектора по кадрах Заліщицького відділу освіти Сопилюк Н.І. вбачається, що 26.09.2005 року, тобто після звернення позивачки для оформлення пенсії - 26.08.2005 року та після повторного прийняття її на роботу - 29.08.2005 року спеціалістом УПФУ проводилася перевірка по книгах наказів за 1981, 1984, 1996, 2005 роки трудового стажу позивачки ОСОБА_1 і нею повинен був бути виявлений факт прийняття позивачки на роботу 29.08.2005 року, що і мало послужити підставою для відмови у призначенні пенсії за вислугу років.

Позивач дізналася про факт призначення їй пенсії за вислугу років 04.08.2015 року, коли принесла в управління Пенсійного Фонду України в Заліщицькому районі Тернопільської області районі пакет документів для оформлення пенсії за віком.

Згідно розпорядження управління Пенсійного Фонду України в Заліщицькому районі Тернопільської області від 10 серпня 2015 року №131312 ОСОБА_1 проведений перерахунок пенсії через перехід з одного виду пенсії(за вислугу років) на інший(за віком).

Суди першої і апеляційної інстанцій, задовольняючи позовні вимоги виходили з того, що рішення відповідача у формі протоколу №2683 від 12.10.2005 року прийняте з порушенням норм чинного законодавства, у зв'язку із чим відповідачем внаслідок звернення позивача про призначення пенсії за віком протиправно не застосований показник заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески за календарний рік, що передує року звернення за розрахунком пенсії, тобто за 2014 рік.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 7 Закону України „Про пенсійне забезпечення" звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

Відповідно п.„е" ст.55 Закону України „Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

У відповідності до ч.1 ст.44 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Згідно ч.3 ст.45 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.

При переведенні з одного виду пенсії на інший, за бажанням особи, може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Як вірно зазначено судами з наведених норм вбачається, що ч. 3 ст. 45 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" регламентований порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом (пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника), на інший. У даному випадку мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, оскільки пенсія за вислугу років не передбачена Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та не віднесена до видів пенсії, які призначаються згідно цього Закону.

Судами встановлено, що позивач перед призначенням пенсії за віком не отримувала жодного виду пенсії, оскільки після призначення пенсії за вислугу років була прийнята та посаду директора.

З огляду на встановлені у справі обставини колегія погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що позивач звернулася до відповідача за призначення пенсії за віком вперше, отже Управлінням при обчисленні її пенсії повинен був застосований показник середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачені страхові внески, що передують року звернення за призначенням пенсії, як це передбачено ч.2 ст.40 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Враховуючи викладене, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли до вірного висновку про наявність підстав задоволення позовних вимог.

Згідно ч.3 ст.220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу управління Пенсійного Фонду України в Заліщицькому районі Тернопільської області відхилити.

Постанову Заліщинського районного суду Тернопільської області від 19 лютого 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: