Ухвала суду № 59450234, 02.08.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/26894/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М. Суддя-доповідач: Федотов І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

02 серпня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів - Ісаєнко Ю.А. та Оксененка О.М.,

при секретарі Полякової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Метро Кеш Енд Кері Україна» до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Метро Кеш Енд Кері Україна» (далі - позивач, ТОВ «Метро Кеш Енд Кері Україна») звернулось до суду з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач, ДФС України) про визнання протиправним та скасування рішення відповідача про застосування фінансових санкцій від 24.11.2015 р. №000466.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 квітня 2016 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову про відмову в задоволенні позовних вимог, вважаючи, що судом неповно з'ясовано обставини справи та неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанова суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ГУ ДФС у Харківській області було проведено фактичну перевірку ТОВ «Метро Кеш Енд Кері Україна» з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, за результатами якої складено акт від 04.06.2015 р. №27/20-40-21-02-10/32049199.

У вказаному акті перевірки контролюючим органом, зокрема було зафіксовано зберігання позивачем алкогольних напоїв текіла «Ель Хімадор Текіла Репосадо» (міцність 38%,місткість 0,7 л.), текіла «Ель Хімадор Текіла Репосадо» (міцність 38%, місткість 1 л.) та горілка «Фінляндія Платінум» (місткість 0,7 л., міцність 40%), маркованих марками акцизного податку, на яких зазначена сума сплаченого акцизного податку, що не відповідає ставці акцизного податку на дату розливу продукції з врахуванням міцності та місткості тари.

Згідно з висновками зазначеного акту перевірки відповідачем встановлено порушення ТОВ «Метро Кеш Енд Кері Україна» вимог ст.11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» та п.226.11 ст.226 Податкового кодексу України.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем було прийнято рішення про застосування до ТОВ «Метро Кеш Енд Кері Україна» фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 31912,00 грн.

Вважаючи зазначене рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що алкогольні напої марковані марками акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, що відповідає сумі, визначеній з урахуванням дати подання митної декларації, у зв'язку з чим висновок відповідача про порушення позивачем п.226.9 ст.226 Податкового України та ст.11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» є необґрунтованим, а оскаржуване рішення - протиправним і підлягає скасуванню.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та здійснивши системний аналіз чинного законодавства, погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України (далі - ПК України), Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 р. №481/95-ВР (далі - Закон №481/95-ВР), Положенням про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 р. №1251 (далі - Положення №1251).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пп.213.1.3 п.213.1 ст.213 ПК України, об'єктами оподаткування акцизним податком є операції з ввезення підакцизних товарів (продукції) на митну територію України.

Підпунктом 222.2.2 пункту 222.2 статті 222 ПК України передбачено, що в разі ввезення маркованої підакцизної продукції на митну територію України податок сплачується під час придбання марок акцизного податку з доплатою (у разі потреби) на день подання митної декларації.

У п.п.17, 20 Положення №1251 закріплено, що імпортерами є юридичні та фізичні особи, які уклали з іноземними виробниками контракт (договір) про постачання (ввезення) в Україну алкогольних напоїв і тютюнових виробів.

Контроль за наявністю марок на пляшках (упаковках) алкогольних напоїв і на пачках (упаковках) тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання та продажу здійснюють органи державної податкової служби, а під час ввезення таких товарів на митну територію України - митні органи. Маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюється виробниками зазначеної продукції.

Для алкогольних напоїв використовуються марки із зазначенням суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, з точністю до тисячного знака, яка відповідає сумі, визначеній з урахуванням діючих на дату розливу продукції ставок акцизного податку.

Відповідно до п.226.2, 226.9 ст.226 ПК України, наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати податку та легальності ввезення товарів.

Вважаються такими, що немарковані, алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.

У абз.15 ч.2 ст.17 Закону №481/95-ВР закріплено, що виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку - 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень.

Таким чином, для імпортованих алкогольних напоїв законодавством, зокрема пп.222.2.2 п.222.2 ст.222 ПК України, регламентовано спеціальний порядок визначення ставки акцизного податку, а саме: її розмір визначається станом на дату подання митної декларації до відповідного контролюючого митного органу.

Виходячи з цього, колегія суддів звертає увагу на те, що алкогольні напої, які, згідно з актом перевірки, є немаркованими акцизними податком через невідповідність сплаченої ставки даного податку на дату їх розливу, були імпортовані контрагентом позивача - ТОВ «Браун-Формен Україна» на територію України і марковані акцизним податком за ставкою, яка була визначена законодавством станом на день подання контролюючому митному органу відповідних митних декларацій від 22.08.2013 р. №125110000/2013/336403, від 23.08.2013 р. №125110000/2013/336472 та від 27.02.2015 р. №100250005/2015/108037 щодо таких товарів, та в наступному реалізовані позивачу на підставі договору від 29.10.2010 р. №29-10/10.

Отже, зазначені алкогольні напої марковані акцизним податком у відповідності з вимогами чинного законодавства, зокрема пп.222.2.2 п.222.2 ст.222 ПК України, і притягнення позивача до відповідальності у вигляді накладення штрафу за порушення вимог п.226.9 ст.226 та ст.11 Закону №481/95-ВР щодо вказаної продукції є неправомірним і суперечить вимогам вищенаведених норм чинного законодавства.

Більш того, судова колегія також зазначає, що у рішенні про застосування фінансових санкцій від 24.11.2015 р. №000466 відповідачем вказано абз.15 ч.2 ст.17 Закону №481/95-ВР як правову норму, на підставі якої на позивача накладено штраф, однак, дана норма регулює розмір штрафних санкцій за зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку, однак, в даному випадку жодного із перелічених складів правопорушення позивачем вчинено не було і апелянтом не надано доказів зворотного.

При цьому, колегія суддів приймає до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), викладену в п. 50 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України», в якому ЄСПЛ, зокрема зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності рішення від 24.11.2015 р. №000466 та необхідності його скасування.

Доводи апелянта про те, що в Україні діють єдині ставки акцизного податку, його розмір визначається платником самостійно, і посилання апелянта на положення абз.15 ч.2 ст.17 Закону №481/95-ВР апеляційний суд вважає не обґрунтованими з підстав, зазначених вище.

Таким чином, дослідивши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, всупереч вимогам ч.2 ст.71 КАС України, ані в суді першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження не довів правомірності прийняття ним оскаржуваного рішення та не надав жодних доказів.

Водночас, податковий орган відповідно до принципу офіційності повинен доводити перед судом правомірність прийняття свого рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 27.10.2015 р. у справі № 2а-10463/10/0870, висновки якої, у відповідності до ч. 1 ст. 244-2 КАС України, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, а також мають враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосування таких норм права.

З огляду на це, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає його без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 квітня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 03.08.2016 року.

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Оксененко О.М.