Ухвала суду № 59445357, 27.07.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/5995/16

Головуючий у першій інстанції: Нікітіна С. Й.

Доповідач: Ісаєва Н. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого-судді: Ісаєвої Н.В.,

суддів: Кононенко Н.А, Комлевої О.С.,

при секретарі: Ліснік Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 червня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_4 про стягнення боргу за розпискою,-

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики.

Свої вимоги мотивує тим, що протягом 2010 - 2011 років він надав в борг ОСОБА_6 суму коштів у розмірі 453 400 доларів США, які підлягали поверненню останнім до 2015 року.

Протягом тривалого часу відповідач не вживав жодної спроби, спрямованої на повернення боргу у зв'язку з чим 11 січня 2014 року на вимогу позивача відповідачем ОСОБА_6 особисто були написані розписки про отримання грошей.

Відповідач ухиляється від повернення суми боргу, ігнорує вимоги позивача щодо повернення боргу, чим порушує взяті на себе зобов'язання. На день подачі позову кошти відповідачем так і не повернуто.

Посилаючись на те, що позивач свої зобов'язання за розписками виконав належним чином, надавши кошти у відповідних сумах відповідачу, а відповідач ОСОБА_6 суму боргу за розписками у встановлений строк не повернув, просив стягнути з ОСОБА_6 та ОСОБА_4 солідарно заборгованість за розписками у сумі 453400 доларів США, що в гривневому еквіваленті станом на дату ухвалення рішення складає 11285126,00 грн. та судові витрати в розмірі 6090,00 грн.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_7 позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Представник відповідачів по довіреності ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечував проти задоволення вимог позивача, посилаючись на те, що недоведеним є використання коштів ОСОБА_6 на потреби сім'ї, а тому необгрунтованими вимоги про солідарне стягнення коштів.

Рішенням суду позов задоволено.

На рішення суду представник ОСОБА_4. приніс апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а також, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

У судове засідання апеляційного суду відповідачі та їх представник, яких було сповіщено про день та час розгляду справи, не з*явились, від отримання судових повісток відмовились, та на підставі п.8 ст. 76 ЦПК України вважаються повідомленими. Судова колегія розцінює це як зловживання своїми обов'язками і на підставі ч.2 ст.305 ЦПК України розглядає справу у відсутності відповідачів та їх представника.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.

Згідно п.3 ст.10 ЦПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст.11 ЦПК України, розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив матеріали справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

У судовому засіданні встановлено наступне.

Факт отримання відповідачем ОСОБА_6 коштів від позивача підтверджується наданими копіями розписок, оригинали яких оглянуті у судовому засіданні, а саме:

згідно з розпискою від 11.01.2014 року, ОСОБА_6 позичив 24800 доларів США;

згідно з розпискою від 11.01.2014 року, ОСОБА_6 позичив 428600 доларів США.

Факт укладення договорів - передачі грошей та кінцевий термін повернення боргу було посвідчено власноручними розписками відповідача. Оскільки відповідач добровільно розрахуватись не бажає, позивач просив стягнути з нього на його користь борг за договорами позики.

Відповідно до статей 525 та 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов позики та Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

З огляду на те, що кошти за розписками відповідач повинен був повернути в строк до 2015 року, то з 01.01.2015 року відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання, що є підставою для застосування відповідальності, передбаченої договором та законом.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Пунктом 1 статті 1049 діючого Цивільного кодексу України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. При цьому ч.2 п.1 ст.1049 Цивільного кодексу встановлює що якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це.

Відповідно до ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Стаття 524 ЦК України встановлює, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні.

Враховуючи зазначене, суд правильно прийшов до висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з ОСОБА_6 суми боргу по розписках підлягають задоволенню саме у розмірі 453400 доларів США, що складає в національній валюті України на день ухвалення рішення 11 285 126 грн. згідно розрахунку: 453400 доларів США х 24,89 (курс НБУ на 23.06.2016 року 24.89 грн. за 1 долар США).

При вирішенні питання щодо солідарної відповідальності відповідачів суд виходив з того, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності, при цьому загальними стають не тільки майно, майнові права та грошові кошти, а й зобов'язання. Відповідно до ч. З ст. 61 СК якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. За загальним правилом усі зобов'язання, прийняті обома подружжям або одним з них під час спільного життя, є загальними зобов'язаннями, з чого випливає, що боржником стає кожен з подружжя.

Відповідно до статті 65 СК при укладенні договору одним з подружжя вважається, що він діє за згодою з іншим. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Згідно ч. 2 ст. 73 СК України стягнення може бути накладено на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, якщо судом встановлено, що договір був укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї і одержане за договором використано на її потреби.

Виходячи з позиції ВСУ, викладеної у постанові від 19.06.2013 року по справі № 6-55 цс 13, договір, укладений одним із подружжя, створює обов'язки для другого подружжя, якщо його укладено в інтересах сім'ї, а одержане за цим договором майно фактично використано на задоволення потреб сім'ї.

Задовольняючи позов, суд виходив із того, що грошові кошти за договором позики отримано ОСОБА_6 в інтересах сім'ї та використано ним на потреби сім'ї, відтак кожен з відповідачів повинен нести солідарну відповідальність за невиконання за договором зобов'язань відповідно до ч. 4 ст. 65 та ч. 2 ст. 73 СК України.

Із пояснень представника позивача вбачається, що грошові кошти, отримані ОСОБА_6 згідно наданих розписок, були використані ним на потреби сім'ї, а саме - на сплату грошового зобов'язання (позичкової заборгованості) за кредитним договором № 3171-007/08Ф від 12 березня 2008 року, укладеним між відповідачем та АКБ «Правекс-Банк». Зазначене підтверджується копією договору про відкриття кредитної лінії № 3171-007/08Ф від 12 березня 2008 року та випискою по рахунку щодо погашення боргу за кредитним договором за період 2010 - 2012 років, наданою Одеською обласною дирекцією «Правекс-Банку» на виконання ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 06.11.2015 року про витребування доказів, згідно якої у період 2010 - 2012 років відповідач ОСОБА_6 сплачував обов'язкові платежі за кредитним договором № 3171-007/08Ф від 12 березня 2008 року у строки, які співпадають зі строками отримання ним позик від ОСОБА_5, що підтверджує доводи позивача в частині використання коштів на потреби сім'ї.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Враховуючи те, що позивачем подано до суду розписки від 11 січня 2014 року, які в силу ч. 2 ст. 1047 ЦК України підтверджують укладення договору позики, а також те, що параграфом 1 глави 71 ЦК України не встановлено недійсності договору позики у разі недодержання письмової форми та відповідачами не подано судових рішень, згідно яких вказані договори визнані судом недійсними, то суд прийшов до правильного переконання, що позивачем доведено належними та допустимими доказами факт укладення договорів позики між ОСОБА_5 ОСОБА_6, а тому вимога про стягнення із ОСОБА_6 та ОСОБА_4 основного боргу за договорами позики підлягала задоволенню.

Щодо отримання позичених коштів позивачем через дивіденди від господарської діяльності товариства, то таких доказів цього відповідачами не надано.

Так, розписками не встановлений порядок повернення боргу за рахунок дивідендів.

Крім того, засновники ТОВ „Вілла Ле Прем'єр", в тому числі ОСОБА_6 і ОСОБА_4, дивіденди не отримують, н6а підтвердження тому, суду була надана довідка ТОВ „Вілла Ле Прем'єр" за -N»07 від 19.04.2016 року.

Між тим, відповідачами не надано підтвердження тому, що їм нараховувалися і виплачувалися дивіденди, і для цього проведення бухгалтерської експертизи не потрібно.

Безпідставними є посилання апелянта на те, що підтвердити обставини про погашення боргових зобов'язань ОСОБА_9 можливо тільки шляхом проведення бухгалтерської експертизи ТОВ „Вілла Ля Прем'єр", т.я. будь-яким підтвердженням повернення боргу є власноруч підписаний ОСОБА_5 документ про повернення йому суми боргу.

Крім того, є безпідставним проведення бухгалтерської експертизи ТОВ „Вілла Ле Прем'єр", яке не є стороною по справі.

Також слід зазначити, що предметом даного спору є боргові зобов'язання між фізичними особами, які розглядаються в порядку цивільного судочинства.

Отримання, чи не отримання дивідендів сторонами по даній справи від діяльності ТОВ „Вілла Ле Прем'єр" не стосуються предмету спору.

Крім того, вимоги пов'язані з дивідендами учасників ТОВ „Вілла Ле Прем'єр" відносяться до господарських правовідносин, і повинні вирішуватися в рамках господарського судочинства. Між тим, таких вимог відповідачі

не висували.

Також, апелянт не надав доказів того, що саме гроші отримані у борг у ОСОБА_5, ОСОБА_6 передав ОСОБА_10

Між тим, якщо ОСОБА_6 дійсно передав гроші ОСОБА_10, у нього є правові підстави стягувати неповернутий борг у судовому порядку.

Однак, рішення суду, чи позовної заяви з цього приводу суду не надано.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи, а письмових доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги до апеляційного суду надано не було.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів розглянувши скаргу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги на увагу не заслуговують та задоволенню не підлягають, підстави для ухвалення нового рішення відсутні.

Судова колегія, розглянувши справу, прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв'язку з чим, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак її може бути оскаржено до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий- суддя Н.В.Ісаєва

Судді: Н.А. Кононенко

О.С.Комлева