Постанова № 594369, 06.04.2007, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"06" квітня 2007 р.

Справа № 34-23/232-05-7126А

06.04.2007р. об 12год.33хв. господарський суд Одеської області

у складі судді Фаєр Ю.Г.

при секретарі судового засідання Кулаковській С.А.,

за участю представників від позивача: Інде В.Ю. –представника, діючого на підставі доручення від 01.01.2007р.; Подорожнього А.С. –завідувача сектором супроводження актуальних та резонансних справ у судах юридичного відділу ДПІ у Київському районі м.Одеси, діючого на підставі довіреності від 06.02.07р. №2636/9/10-0;

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань господарського суду Одеської області №6 адміністративну справу №34-23/232-05-7126А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „Полімер-Центр”

до відповідача Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси

про скасування податкових повідомлень-рішень

СУТЬ СПОРУ: Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Полімер-центр" звернувся до господарського суду Одеської області з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Київському районі м.Одеси від 05.03.2005р. №0001342301/0 та №0001332301/0, стверджуючи про неправомірність зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ за січень 2004р. на суму 1127грн., за березень 2004р. на суму 1164грн., за червень 2004р. на суму 4610грн. за липень 2004р. на суму 15293грн., а також неправомірність визначення податкових зобов’язань по ПДВ на суму 55519грн. та по застосованим штрафним санкціям по цьому податку на суму 27760грн. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач послався на порушення відповідачем норм матеріального права, якими встановлені правила ведення податкового обліку ПДВ, та які призводять до визнання недійсними оскаржуваних податкових повідомлень, оскільки зазначений відповідачем п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України про ПДВ, не містить обмежень щодо включення до складу податкового кредиту сплачених сум ПДВ у залежності від статусу країни надходження товару.

Постановою господарського суду Одеської області від 16.09.05р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 06.12.05р., позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Полімер-Центр" задоволені повністю, скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси від 05.03.2005р. №0001342301/0 та №0001332301/0, стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати на суму 203грн.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.12.07р. постанову господарського суду Одеської області від 16.09.05р. та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 06.12.05р. по даній справі скасовано з направленням справи на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги, відповідно до яких просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м.Одеси від 05.03.2005р. №0001342301/0 та №0001332301/0.

Відповідач проти задоволення позовних вимог позивача заперечує з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та поясненні стверджуючи про правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень ДПІ у Київському районі м.Одеси від 05.03.2005р. №0001342301/0 та №0001332301/0, внаслідок порушення позивачем вимог п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.97р. (із змінами та доп.), що зумовило правомірне зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ на загальну суму 22194грн., а також правомірне визначення податкових зобов’язань по ПДВ на суму 55519грн. та по застосованим штрафним санкціям по цьому податку на суму 27760грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, суд встановив:

ДПІ у Київському районі м.Одеси здійснена комплексна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 29.05.03р. по 01.10.04р., за результатами якої складено акт перевірки від 04.03.05р. №516/2310/32431849/54.

В акті перевірки зазначено про порушення позивачем вимог п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.97р. (із змінами та доп.), що зумовило зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ на загальну суму 22194грн., у т.ч. за січень 2004р. на суму 1127грн., за березень 2004р. на суму 1164грн., за червень 2004р. на суму 4610грн. за липень 2004р. на суму 15293грн. та визначення податкових зобов’язань по ПДВ на загальну суму 55519грн., у т.ч. за січень 2004р. на суму 593грн., за березень 2004р. на суму 1796грн., за квітень 2004р. на суму 5441грн., за серпень 2004р. на суму 23984грн., за вересень2004р. на суму 23984грн. В обґрунтування зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ та визначення податкових зобов’язань по ПДВ, відповідач зазначив в акті перевірки про порушення позивачем вимог п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.97р. (із змінами та доп.), внаслідок неправомірного включення до складу податкового кредиту 100% сум ПДВ, сплачених при імпорті товару від нерезидента, який має офшорний статус, тоді як сума ПДВ сплачена підприємством при імпортуванні (ввезенні) такого товару на митну територію України, відноситься до складу податкового кредиту лише в частині вартості, яка відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу), тобто у розмірі 85%.

На підставі цього акту перевірки, ДПІ у Київському районі м.Одеси прийняла податкові повідомлення-рішення від 05.03.2005р. №0001342301/0 про зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ за січень 2004р. на суму 1127грн., за березень 2004р. на суму 1164грн., за червень 2004р. на суму 4610грн., за липень 2004р. на суму 15293грн. та №0001332301/0 про визначення податкових зобов’язань по ПДВ на суму 55519грн. та по застосованим штрафним санкціям по цьому податку на суму 27760грн.

Не погодившись з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до господарського суду Одеської області з позовом та уточненням до нього про їх скасування.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та давши їм оцінку в сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з контрактом №Н-02-04 від 01.12.03р. з додатковими угодами до нього, укладеним між компанією “High Tech Industry Inc”, Republic of Panama (продавець) та позивачем (покупець), продавець продає, а покупець купує товари згідно специфікації або інвойсів, які складаються на кожну партію товару, та є невід’ємною частиною даного контракту. Товари, по цьому контракту поставляються на умовах CIF-Одеса згідно з правилами Інкотермс. Платежі за поставляємий товар по цьому контракту здійснюються покупцем шляхом здійснення передплати в доларах США згідно виставленим інвойсам.

У перевіряємому періоді на виконання вказаного контракту, позивач здійснив імпорт товару (будівельні матеріали) від компанії “High Tech Industry Inc” на підставі ВМД, перелічених в акті перевірки на стор.8-9, фактурна вартість яких 2405238,97грн. та наданих позивачем на розгляд суду.

Оплата за отриманий товар здійснювалася позивачем у безготівковій формі з валютного рахунку на рахунок компанії “High Tech Industry Inc” на загальну суму 313360,36дол.США (що відповідно становить 1666257,55грн.).

При ввезенні товару на митну територію України по вказаним в акті перевірки ВМД, позивачем сплачено ПДВ в повному обсязі, про що свідчить відмітка митниці на ВМД, наданих позивачем на розгляд суду.

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.97р. (із змінами та доп.) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до вимог ч.ч.1, 2 п.18.3 ст.18 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994р. (із змінами та доп.) у разі укладення договорів, які передбачають здійснення оплати товарів (робіт, послуг) на користь нерезидентів, що мають офшорний статус, чи при здійсненні розрахунків через таких нерезидентів або через їх банківські рахунки, незалежно від того, чи здійснюється така оплата (в грошовій або іншій формі) безпосередньо або через інших резидентів або нерезидентів, витрати платників податку на оплату вартості таких товарів (робіт, послуг) включаються до складу їх валових витрат у сумі, що становить 85 відсотків вартості цих товарів (робіт, послуг). Правило, визначене цим пунктом, починає застосовуватися з календарного кварталу, наступного за кварталом, на який припадає офіційне опублікування переліку офшорних зон, встановленого Кабінетом Міністрів України.

„Переліком офшорних зон”, який є додатком до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 24.02.2003р. №77-р, в редакції чинній на момент здійснення розрахунків резидента з Компанією „High Tech Industry”, встановлено, що країна Панама мала статус офшорної зони.

З аналізу вищезазначених приписів законодавства вбачається, що норми цих Законів взаємопов’язані та у разі якщо підприємство імпортує товар із країни, яка відповідно до рішення Уряду включена до переліку офшорних зон, сума ПДВ сплачена підприємством при ввезенні такого товару на митну територію України, відноситься до складу податкового кредиту лише в частині вартості, яка відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу), тобто, у даному випадку 85 відсотків.

Враховуючи вищевикладене, включення позивачем до складу податкового кредиту 100 відсотків сум ПДВ, сплачених при імпорті товару від нерезидента, який має офшорний статус, а також перевіривши правильність визначення відповідачем розміру податкових зобов’язань, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно зменшена сума бюджетного відшкодування по ПДВ у розмірі 22194грн., у т.ч. за січень 2004р. на суму 1127грн., за березень 2004р. на суму 1164грн., за червень 2004р. на суму 4610грн. за липень 2004р. на суму 15293грн., визначена сума податкових зобов’язань по ПДВ у розмірі 55519грн., у т.ч. за січень 2004р. на суму 593грн., за березень 2004р. на суму 1796грн., за квітень 2004р. на суму 5441грн., за серпень 2004р. на суму 23984грн., за вересень2004р. на суму 23984грн. та застосовані штрафні санкції по цьому податку на суму 27760грн.

За таких обставин слід відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.

Керуючись ст.94, ст.158, п.3 ст.160, ст.ст.161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Полімер-Центр" відмовити повністю.

Постанова господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого КАС України, якщо таку заяву не було подано; якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Про апеляційне оскарження рішення суду (постанови) першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Фаєр Ю.Г.