Рішення № 59434769, 29.07.2016, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 500/306/15-ц

Провадження № 2/500/882/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2016 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючий - суддя Швець В.М.,

при секретарі Борчану О.М.,

представника позивачів ОСОБА_1,

представника відповідачів ОСОБА_2,

третьої особи ОСОБА_3, її представника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ізмаїл цивільну справу за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6 до виконавчого комітету Ізмаїльської міської Ради, відділу держземагентсва в м.Ізмаїлі Одеської області, Ізмаїльської міської Ради, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на боку відповідачів ОСОБА_3 про визнання частково недійсним рішення, недійсним державного акту та скасування запису, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_5 та ОСОБА_6 звернулися до суду із позовом до виконавчого комітету Ізмаїльської міської Ради (далі: виконком), відділу держземагентсва в м.Ізмаїлі Одеської області (агентство), Ізмаїльської міської Ради (далі: Рада), третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на боку відповідачів ОСОБА_3 про визнання частково недійсним рішення виконкому № 1170 від 27 жовтня 2000 року в частині видання ОСОБА_3 державного акту на право приватної власності на землю, недійсним державного акту акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,0726 гектарів, виданий 29 листопада 2000 року ОСОБА_3 та скасування запису № 1954 про реєстрацію вказаного акту в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю. В судовому засіданні позивачі та їх представник вимоги підтвердили, пояснивши, що позивачі мешкають за адресою: місто Ізмаїл, вулиця Фрунзе,97 (зараз ОСОБА_7), вважають, що третій особі по справі ОСОБА_3, що є їх сусідкою виданий державний акт на земельну ділянку за адресою: місто Ізмаїл вулиця Осипенка, 149 незаконно, бо з ними як з суміжними користувачами площа ділянки не погоджувалась, в акті про встановлення розташування меж земельної ділянки в натурі підпис від них підроблений. Крім того, під час видачі акту не враховано, що на ділянці ОСОБА_3 біля меж ділянки позивачів розташована зливна яма, що є порушенням будівельних та санітарних норм. Тому просять визнати недійсним державний акт про право власності на земельну ділянку, рішення виконкому на підставі якого виданий акт та скасувати запис про реєстрацію акту.

Представник відповідача ОСОБА_8 та виконкому у судовому засіданні позов не визнала, пояснивши, що вважає, що всі документи відповідають вимогам законодавства, погодження меж ділянок із сусідами не передбачено законом.

Представник відповідача агентства в судове засідання надав заперечення на позов, також вказавши, що погодження меж ділянок із сусідами не передбачено законом.

Третя особа на боку відповідача ОСОБА_3 та її представник у судовому засіданні позов не визнали, надавши аналогічні пояснення до заперечень відповідачів.

Враховуючи, що представник відповідача агентства надав письмові заперечення по справі (а.с.35-37), суд розглядає справу за відсутності осіб, що не зявилися, на підставі наданих доказів відповідно до ст.169 ЦПК України.

У відповідності зі ст.11 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі представлених доказів.

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає позов обґрунтованим та підлягаючим задоволенню.

Враховуючи, що правовідносини щодо прийняття рішення виконкомом, видачі державного акту та внесення запису склалися у 2000 році, до них приймаються норми, діючі та в редакції на той час (Земельний кодекс України 1990 року та Інструкція про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затверджена наказом Державного комітету України по земельних ресурсах N 43 від 4 травня 1999 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 4 червня 1999 року за N 354/3647).

В судовому засіданні встановлено та визнано сторонами, а тому відповідно до ч.1 ст.61 ЦПК України не підлягає доказуванню, що землекористувачами земельної ділянки за адресою: місто Ізмаїл, вулиця Фрунзе (зараз ОСОБА_7), 97, є позивачі по справі - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Сусідкою суміжним землекористувачем позивачів є третя особа ОСОБА_3 за адресою: місто Ізмаїл, вулиця Осипенка, 149. Рішенням виконкому № 1170 від 27 жовтня 2000 року встановлено видати ОСОБА_3 державний акт на право приватної власності на землю за адресою: місто Ізмаїл, вулиця Осипенка, 149 (а.с.6). На підставі цього рішення 29 листопада 2000 року ОСОБА_3 був виданий державний акт на право приватної власності на землю серії ІІІ-ОД № 076682 на земельну ділянку площею 0,0726 гектарів за вказаною адресою, який був зареєстрований за № 1954 в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю (а.с.4).

Відповідно до ст.22 ЗК України (1990р.) Право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними

організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Інструкція про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затверджена наказом Державного комітету України по земельних ресурсах N 43 від 4 травня 1999 року (далі: інструкція), встановлює:

-право власності на землю і право постійного користування землею посвідчується державним актом: на право приватної власності на землю; на право колективної власності на землю; на право власності на землю; на право постійного користування землею (п.1.1.);

-державний акт на право приватної власності на землю видається на підставі рішення Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських, міської, селищної, сільської ради (п.1.4);

-складання державного акта на право приватної власності на землю, проводиться після перенесення в натуру (на місцевість) меж земельної ділянки та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженим в установленому порядку проектом відведення цієї ділянки (п.1.12);

-технічна документація зі складання державного акта на право приватної власності на землю включає: виписку з рішення відповідної ради або державної адміністрації про передачу у власність земельної ділянки; заяву власника землі або землекористувача про складання державного акта; технічне завдання на розробку технічної документації зі складання державного акта; висновок державного органу земельних ресурсів Держкомзему

України про наявні обмеження на використання земельної ділянки; висновок органу у справах будівництва і архітектури про наявні обмеження на використання земельної ділянки; журнал польових вимірювань; кадастровий план земельної ділянки, складений за результатами зйомки; збірний кадастровий план суміжних землевласників і землекористувачів; відомість обчислення площі земельної ділянки; відомість обробки теодолітного ходу та вирахування координат поворотних точок меж земельної ділянки; експлікація земельних угідь згідно з формою 6-зем (п.1.16);

-кадастровий план земельної ділянки складається в масштабі, який забезпечує чітке зображення всіх елементів і написів. На план наносяться: межі земельної ділянки з описом суміжних землевласників і землекористувачів; поворотні точки меж земельної ділянки; лінійні проміри між точками по межах земельної ділянки; річки, озера, канали, шляхи, лісосмуги, інші елементи ситуації; межі будинків і споруд, розташованих на земельній ділянці; межі вкраплених земельних ділянок сторонніх землевласників і землекористувачів (додається їх список); межі угідь та зон обмежень щодо використання земельної ділянки (п.2.6);

-державні акти на право приватної власності на землю видаються міськими, селищними, сільськими радами (п.3.1);

-державна реєстрація державних актів, що посвідчують право приватної власності на землю здійснюється районною, міською, селищною, сільською радою (п.3.3);

-державні акти, що посвідчують право приватної власності на землю реєструються у Книзі записів (реєстрації) державних актів на право приватної власності на землю (п.3.5);

-книги реєстрації державних актів на право приватної власності на землю ведуться відповідними радами (п.3.8).

Виходячи з аналізу вказаних норм, суд доходить висновку, що позивачі правомірно висунули вимоги за позовом, бо саме виконком та Рада несуть відповідальність за прийняття рішення про передачу земельної ділянки у приватну власність та видачу державного акту на право приватної власності на землю, а також ведення книги реєстрації таких актів.

В судовому засіданні встановлено, що в акті про встановлення розташування меж земельної ділянки в натурі по вулиці Осипенка,149 від 5 липня 2000 року, складеному під час підготовки технічної документації зі складання державного акта на право приватної власності на землю в графі про погодження меж земельної ділянки відповідно до креслення, як суміжний землекористувач за адресою вулиця Фучика, 97 вказане прізвище «ОСОБА_9Д.», але як вказане вище користувачами за даною адресою є позивачі (а.с.5 зворотна сторона). Крім того, згідно висновку експерта № 73 від 3 лютого 2014 року текст та підпис в зазначеній графі виконаний не ОСОБА_10 (а.с.7-9). Оригінал акту арештований та залучений до матеріалів кримінального провадження (а.с.10).

Таким чином, в акті про встановлення розташування меж земельної ділянки в натурі по вулиці Осипенка,149 від 5 липня 2000 року вказані відомості, які не відповідають дійсності, що тягне за собою недійсність цього акту, а цей акт є невідємною частиною технічної документації зі складання державного акта на право приватної власності на землю, згідно вимог вищезазначеної інструкції. Це спростовує твердження відповідачів та третьої особи, що погодження з суміжними користувачами не потрібно, бо це суперечить як інструкції, так і самому акту, в якому, зокрема, вказано про відповідність меж вимогам ДБН 79-92 п.2.20 (відстань від межі суміжної ділянки до стін житлового будинку або господарської споруди слід прийматине менше 1 м. Конструкції будинків та споруд, що виступають, не повинні перетинати межі сусідніх ділянок), а для дотримання та підтвердження дотримання цих вимог має бути погодження суміжників - сусідів. Також невідповідність акту про встановлення розташування меж земельної ділянки в натурі по вулиці Осипенка,149 від 5 липня 2000 року дійсності підтверджує правомірність вимог позивачів до агентства, бо акт складений саме працівниками агентства і складання цього акту та погодження його із суміжними землекористувачами передбачено інструкцією. Окрім того, позивачі не оспорюють право власності третьої особи, а лише оспорюють правомірність рішення виконкому та правомірність видання державного акту на право приватної власності на землю, за що відповідальні виконком та Рада, а не третя особа.

За таких обставин, враховуючи, що акті про встановлення розташування меж земельної ділянки в натурі по вулиці Осипенка,149 від 5 липня 2000 року є невідємною частиною технічної документації зі складання державного акта на право приватної власності на землю і цей акт не відповідає дійсності, суд доходить висновку, що технічна документація була виготовлена не в повному обсязі. Тому відповідно до інструкції у виконкому не було підстав приймати рішення про видачу державного акту, а в Ради не було підстав для видання акту та внесення його до книги реєстрації державних актів на право приватної власності на землю.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про визнання частково недійсним рішення виконкому № 1170 від 27 жовтня 2000 року в частині видання ОСОБА_3 державного акту на право приватної власності на землю, недійсним державного акту акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,0726 гектарів, виданий 29 листопада 2000 року ОСОБА_3 та скасування запису № 1954 про реєстрацію вказаного акту в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю обґрунтовані, базуються на нормах закону, а тому підлягають задоволенню.

Щодо строку позовної давнини, то суд враховує, що відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Ст.257 ЦК України встановлює, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Про наявність акту з недійсними відомостями позивачі довідалися лише у 2014 році (коли була зроблена експертиза), а до суду звернулися в січні 2015 року, тобто не перепустивши строк позовної давності.

На підставі викладеного, керуючись ст.22 ЗК України (1990р.), Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затверджена наказом Державного комітету України по земельних ресурсах N 43 від 4 травня 1999 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 4 червня 1999 року за N 354/3647, ст.ст.10,11,57-61,209,212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_5, ОСОБА_6 до виконавчого комітету Ізмаїльської міської Ради, відділу Держземагентсва в м.Ізмаїлі Одеської області, Ізмаїльської міської Ради, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на боку відповідачів ОСОБА_3 про визнання частково недійсним рішення, недійсним державного акту та скасування запису задовольнити.

Визнати недійсним рішення виконавчого комітету Ізмаїльської міської Ради № 1170 від 27 жовтня 2000 року в частині видання ОСОБА_3 державного акту на право приватної власності на землю.

Визнати недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,0726 гектарів, виданий 29 листопада 2000 року ОСОБА_3 та скасувати запис № 1954 про реєстрацію вказаного акту в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: ОСОБА_11