Ухвала суду № 59432296, 22.07.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 311/1466/15-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №311/1466/15-к Головуючий в 1 інст. Носик М.А.

Провадження №11-кп/778/785/16 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_1

Категорія ч.2 ст.286 КК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2016 року місто Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області в складі:

головуючого Дадашевої С.В., суддів Булейко О.Л., Старовойт І.П.,

при секретарі Михайловській Т.І.,

розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12015080190000063 від 12 січня 2015 року щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянки України, яка зареєстрована та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимої, обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

за участю:

прокурора Мотренко М.В.,

потерпілого ОСОБА_3 та його представника адвоката ОСОБА_4,

потерпілого ОСОБА_5 та його представника - адвоката ОСОБА_6,

обвинуваченої ОСОБА_2,

захисника адвоката ОСОБА_7,

ВСТАНОВИЛА:

обвинувачена ОСОБА_2, потерпілі - цивільні позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_5, звернулися до суду апеляційної інстанції з апеляційними скаргами на вирок Василівського районного суду Запорізької області від 29лютого 2016 року, яким ОСОБА_2 засуджено за ч.2 ст.286 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік; на підставі ст.75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного судом основного покарання, з іспитовим строком на 1 рік, та з покладенням на неї обовязків, передбачених ст.76 КК України.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2: на користь потерпілого ОСОБА_3, в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої злочином, 35000 грн, та процесуальні витрати у розмірі 4000 грн; на користь потерпілого ОСОБА_5, в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої злочином, 25000 грн та процесуальні витрати у розмірі 3408 грн 51 коп.; на користь держави процесуальні витрати, повязані з проведенням судових експертиз, на загальну суму 2942 грн 64 коп.

Постановлено стягнути з ПАТ «СК «Провідна» на користь потерпілих: ОСОБА_3 - страхове відшкодування витрат на лікування у розмірі 11019 грн 55 коп., страхове відшкодування моральної шкоди у розмірі 550 грн 98 коп.; ОСОБА_5 - страхове відшкодування витрат за заподіяну майнову шкоду у розмірі 50000 грн.

Вирішена доля речових доказів у кримінальному провадженні.

В апеляційній скарзі обвинувачена ОСОБА_2 просить вищевказаний вирок суду скасувати, постановити новий вирок, яким визнати її невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та її виправдати за недоведеністю вини. Свої вимоги обґрунтовує тим, що у повідомленні про підозру, обвинувальному акті та у вироку суду чітко не зазначено місце вчинення кримінального правопорушення, форму вини, достовірно не визначено причину ДТП, а лише вказані припущення слідчого, та не встановлено обєктивної сторони кримінального правопорушення, важливою складовою якого є причинний звязок між діянням та наслідками. Крім того зазначає, що органом досудового розслідування не конкретно сформульоване обвинувачення, унаслідок чого порушено її право на захист. Також, на думку апелянта, докази, покладені в основу вироку, є недопустимими. Окрім цього зазначає, що суд призначив їй додаткове покарання без зясування всіх обставин, та не вмотивував належним чином своє рішення. Окрім того, суд фактично вийшов за межі предявленого їй обвинувачення у частині, що стосується правової кваліфікації.

В апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_3 просить вирок суду щодо ОСОБА_2 змінити, заявлений ним позов задовольнити в повному обсязі. Свої вимоги обґрунтовує тим, що оскільки ОСОБА_2 в момент скоєння ДТП перебувала в трудових відносинах з ПАТ «САН ІнБев Україна» і була його працівником, та керувала транспортним засобом «Skoda Fabia» в силу своїх трудових обовязків, тому цивільно-правову відповідальність за шкоду, яка була заподіяна потерпілому з вини ОСОБА_2, несе виключно юридична особа, яка є володільцем джерела підвищеної небезпеки, тобто -ПАТ «САН ІнБев Україна». Крім того, зазначає, що долученими до цивільного позову документами повністю підтверджується заявлена ним сума завданої шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача на його користь, а тому суд безпідставно частково задовольнив його позовні вимоги.

В апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_5, не оспорюючи обставини справи, доведеність вини та кваліфікацію дій обвинуваченої ОСОБА_2, просить вищевказаний вирок суду щодо останньої скасувати, у звязку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та мякістю призначеного судом покарання, ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_2 покарання у межах санкції ч.2 ст.286 КК України, без застосування положень ст.75 КК України. Крім того просить його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог вказує на те, що перелічені у вироку суду дані про особу обвинуваченої не є підставами для застосування ст.75 КК України і звільнення її від відбування покарання з випробуванням, а лише можуть бути підставою для помякшення покарання. Крім того зазначає, що судом в достатній мірі не вмотивовано необхідність звільнення обвинуваченої від відбування основного покарання та призначення їй додаткового покарання на мінімальний строк. Також, на думку апелянта, матеріалами кримінального провадження та долученими до цивільного позову доказами повністю підтверджується заявлена ним сума завданої шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача на його користь, а тому суд безпідставно частково задовольнив його позовні вимоги.

В запереченнях на апеляційну скаргу обвинуваченої прокурор посилається на безпідставність доводів, викладених в ній, та просить вирок суду щодо ОСОБА_2 залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченої - без задоволення.

В запереченнях на апеляційні скарги потерпілих представник ПАТ «САН ІнБев Україна» ОСОБА_8, посилаючись на необґрунтованість доводів, в них викладених, просить вирок суду першої інстанції у частині, що стосується вирішення цивільного позову, залишити без змін, а вказані апеляційні скарги - без задоволення.

В запереченнях на апеляційні скарги потерпілих представник ПрАТ «СК «Провідна» ОСОБА_9, посилаючись на необґрунтованість доводів, в них викладених, просить вирок суду у частині вирішення цивільного позову змінити та відмовити у задоволенні цивільних позовів ОСОБА_3 та ОСОБА_5 до ПрАТ «СК «Провідна» в повному обсязі.

За вироком суду, ОСОБА_2 визнано винною і засуджено за кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.286 КК України, вчинене за наступних обставин.

12 січня 2015 року, приблизно о 07-00 годині, поблизу смт.Степногірськ Василівського району Запорізької області, водій ОСОБА_2О, керуючи автомобілем НОМЕР_1, здійснювала рух по автошляху «Харків-Сімферополь» в межах своєї правої смуги руху, у напрямку м.Сімферополь. У той час у зустрічному напрямку в межах своєї правої смуги руху рухався автомобіль «ЗАЗ DAEWOO», р/н АР5479AM, під керуванням водія ОСОБА_5, який перевозив пасажирів ОСОБА_3, ОСОБА_10 та ОСОБА_11

Під час керування транспортним засобом в умовах мокрої проїзної частини ОСОБА_2 не вжила заходів обережності, не врахувала дорожню обстановку, не впоралась з керуванням автомобіля та допустила його виїзд на зустрічну смугу руху, що призвело до зіткнення вказаних транспортних засобів.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілому ОСОБА_5 спричинені тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості по критерію тривалості розладу здоров'я більш, ніж 21 добу, а також легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я менш ніж на 21 добу. Потерпілому ОСОБА_3 спричинені тяжкі тілесні ушкодження, які є загрозливими для життя на момент заподіяння, а також легкі тілесні ушкодження. Пасажиру ОСОБА_10 спричинені легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я менш ніж на 21 добу, та пасажиру ОСОБА_11 спричинені легкі тілесні ушкодження.

Своїми діями ОСОБА_2 порушила вимоги Правил дорожнього руху України, а саме:

п.12.1; «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен урахувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним».

Вказане порушення знаходиться в причинному звязку з дорожньо-транспортною пригодою, отримання потерпілим ОСОБА_5 середньої тяжкості тілесних ушкоджень та ОСОБА_3 тяжких тілесних ушкоджень.

Заслухавши:

доповідь судді; обвинувачену та її захисника - адвоката ОСОБА_7, які підтримали апеляційну скаргу обвинуваченої та заперечували проти задоволення апеляційних скарг потерпілих. Вказали на те, що під час досудового розслідування було порушено право обвинуваченої на захист, оскільки перебуваючи у статусі свідка протягом майже усього досудового розслідування, вона була позбавлена можливості реалізувати свої процесуальні права та здійснювати свій захист. Докази по справі, надані стороною обвинувачення, на думку сторони захисту, є недопустимими, оскільки отримані з порушенням вимог кримінального процесуального закону, на що суд першої інстанції уваги не звернув;

потерпілого ОСОБА_3 та його представника - адвоката ОСОБА_4, які підтримали свою апеляційну скаргу та заперечували проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченої, посилаючись на її необґрунтованість;

потерпілого ОСОБА_5 та його представника адвоката ОСОБА_6, які підтримали свою апеляційну скаргу, у частині, що стосується вирішення цивільного позову, від вимог про призначення обвинуваченій більш суворого покарання відмовились та заперечували проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченої;

прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченої, частково підтримала апеляційні скарги потерпілих та вважала, що вирок суд у частині вирішення цивільних позовів підлягає скасуванню з направленням матеріалів за позовами на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства,

перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційних скаргах, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги обвинуваченої ОСОБА_2, потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_5 підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно з вимогами ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

На думку колегії суддів, оскаржуваний вирок суду першої інстанції цим вимогам закону не відповідає.

Як вбачається з матеріалів провадження, обвинувачена ОСОБА_2 в ході судового розгляду винною себе не визнала та зазначила, що працює в ПАТ «СанІнБев Україна» на посаді хорека координатора. 12 січня 2015 року зранку вона виїхала на автомобілі «SKODA FABIA», яким має право користуватися, з м.Запоріжжя до м.Мелітополь. Пасажирів та вантажу в автомобілі не було. Рухалась по правій смузі з невеликою швидкістю. На рух зустрічного транспорту особливої уваги не звертала. У звязку з поганими погодними умовами проїзна частина не була розчищена від снігу, була слизькою, рухалась зі швидкістю не більше 50-60 км/год. Транспортні засоби вона не обганяла. Поблизу с.м.т. Степногірськ несподівано автомобіль почало заносити уліво. Після чого автомобіль зупинився та заглух. Ніяких дій щоб уникнути ДТП вона не встигла виконати, так як зіткнення із зустрічним автомобілем відбулось миттєво. Вважає причиною ДТП несприятливі погодні умови та поганий стан дорожнього покриття. В ході ДТП вона також отримала тілесні ушкодження.

Сторона захисту оспорювала докази обвинувачення, вказуючи на їх суперечливість, неналежність та недостатність. Зокрема, зазначала про те, що висновки судової автотехнічної експертизи від 13 лютого 2015 року є необєктивними, оскільки зроблені на підставі недостовірних вихідних даних та на суперечливих показаннях свідків, окрім того, висновки цієї експертизи спростовуються висновками експертизи, проведеною за заявою захисника. Також сторона захисту вказувала про неповноту досудового розслідування, оскільки лишились не зясованими обставини, які мають значення для правильного вирішення провадження, т.я. не встановлено причину заносу автомобілю, розташування автомобілю, яким керувала ОСОБА_2, на проїзній частині автодороги, коли стався занос транспортного засобу; про те що не зафіксована належним чином у процесуальних документах слідова інформація з місця дорожньо-транспортної пригоди, тощо.

Проте, всі доводи сторони захисту належним чином судом першої інстанції не перевірені, не спростовані та на більшість з них у вироку відповіді немає.

Окрім того, як вбачається з матеріалів провадження, протягом досудового розслідування, яке розпочато 12 січня 2015 року, ОСОБА_2 майже увесь час не мала будь-якого процесуального статусу у даному провадженні, проте, за її участю проводились слідчі дії. Лише 15 квітня 2015 року їй повідомлено про підозру, в той же день їй повідомлено про завершення досудового розслідування та відкрито матеріали провадження. 22 квітня 2015 року складено обвинувальний акт у даному провадженні та скеровано його до суду.

Отже, доводи сторони захисту про те, що на стадії досудового розслідування було порушено право ОСОБА_2 на захист, є слушними, оскільки остання не мала можливості ефективно здійснювати свій захист та в повній мірі реалізувати свої процесуальні права підозрюваної, передбачені ст.42 КПК України, в т.ч. збирати і подавати докази, заявляти клопотання про проведення процесуальних дій, тощо.

На викладене суд першої інстанції уваги не звернув, вказані недоліки не усунув, оскільки не створив умови для поновлення процесуальних прав обвинуваченої, тобто не дотримався приписів ст.22 КПК України.

Як зазначено вище, стороною захисту оспорювалися докази обвинувачення, в т.ч. і висновок експерта №69/15 від 13 лютого 2015 року та з метою усунення неповноти досудового розслідування заявлено клопотання про проведення автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи з врахуванням нових даних, отриманих в ході судового розгляду.

У задоволенні вказаного клопотання судом відмовлено, після чого за заявою захисника ОСОБА_12 відділенням Дніпропетровського науково-дослідницького інституту судових експертиз така експертиза проведена та за клопотанням сторони захисту висновок цієї експертизи (№374/375-15 від 16 грудня 2015 року) судом досліджено та долучено до матеріалів провадження.

Висновки зазначеної експертизи не співпадають з висновками експертиз, проведених в ході досудового розслідування за постановами слідчого, та не містять відповідей на всі поставлені питання, в тому числі і на питання, чи є в діях водія автомобілю «SKODA FABIA» невідповідності вимогам п.12.1 Правил дорожнього руху. Як вбачається з висновку, та зазначено при судовому розгляді експертом ОСОБА_13, який проводив дослідження, такі висновки обумовлені відсутністю в наданих експерту матеріалах необхідних вихідних даних.

Проте, згідно з матеріалами провадження, суд першої інстанції без вжиття заходів для усунення неповноти вказаних висновків експерта, надав перевагу висновкам експертиз, наданих стороною обвинувачення.

При цьому суд не проаналізував належним чином ці висновки та не дав оцінку кожному з них з точки зору всебічності, повноти й обєктивності експертного дослідження, що не відповідає приписам, яку містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України №8 від 30 травня 1997 року «Про судову експертизу в кримінальних та цивільних справах».

У вироку суд перелічив дослідженні докази, але не оцінив кожен доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозвязку для прийняття відповідного процесуального рішення. Окрім того, у вироку не наведено переконливих мотивів, чому суд прийняв одні докази та відкинув інші, в т.ч. і при вирішенні цивільних позовів, що є порушенням вимог ст.ст.94, 374 КПК України.

Зазначені порушення кримінального процесуального закону є істотними, оскільки потягли порушення права обвинуваченої на захист та могли перешкодити суду прийняти законне та обґрунтоване рішення.

З врахуванням викладеного, судовий розгляд даного провадження в цілому не може бути визнаний справедливим, а вирок суду першої інтонації не може бути визнаний законним та обґрунтованим, тому на підставі положень ст.ст.409, 412 КПК України цей вирок підлягає скасуванню.

Діючи у межах апеляційного розгляду, передбачених ст.404 КПК України, колегія суддів позбавлена можливості виправити вищевказані недоліки. Тому, виходячи із загальних засад кримінального провадження, закріплених у ст.ст.7-9 КПК України, скасовуючи оскаржуваний вирок, колегія суддів вважає за необхідне призначити новий розгляд провадження в суді першої інстанції.

При новому розгляді необхідно врахувати викладене в даній ухвалі, усунути вищевказані порушення, ретельно перевірити всі доводи обвинуваченої, заявлені на свій захист, в т.ч. викладені у апеляційній скарзі, а також доводи потерпілих - цивільних позивачів, викладені в позовних заявах і у апеляційних скаргах, та в залежності від встановленого прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.

На підставі ст.415 КПК України, призначаючи новий розгляд, колегія суддів не вирішує наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

апеляційні скарги обвинуваченої ОСОБА_2 потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_5 задовольнити частково.

Вирок Василівського районного суду Запорізької області від 29 лютого 2016 року, яким ОСОБА_2 засуджено за ч.2 ст.286 КК України, скасувати, призначити новий розгляд провадження в суді першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_14 ОСОБА_15