Ухвала суду № 59424918, 01.08.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/5032/16 Справа № 207/2001/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Савченко В. О. Доповідач - Черненкова Л.А.

Категорія 43

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2016 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Черненкової Л.А.

суддів - Пономарь З.М., Петешенкової М.Ю.

при секретарі - Черкас Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 09 березня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ домоволодіння в натурі і визначення порядку користування земельною ділянкою, -

В С Т А Н О В И Л А:

24 квітня 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаною позовною заявою, за якою просив суд виділити йому в натурі житлові кімнати 1-1 та 1-2, житловою площею 23,0 кв. м., літню кухню Б-1, гараж Д-1, вбиральню В-1 у домоволодінні АДРЕСА_1 та визначити порядок користування земельною ділянкою у відповідності до часток співвласників у власності на житловий будинок АДРЕСА_2 згідно до висновку судової технічно-будівельної експертизи. В обґрунтування позовних вимог позивач ОСОБА_2 вказував, що йому на праві власності належить 1/2 частка житлового будинку по АДРЕСА_1. Це право власності на нерухомість підтверджується свідоцтвом про право власності на спадщину від 05.06.2004 pоку, виданого державним нотаріусом Другої дніпродзержинської державної нотаріальної контори Ісаковою Л.В., після смерті його та відповідача матері - ОСОБА_5. Друга частина будинку у розмірі 1/2 частки належить також на підставі свідоцтва про право власності на спадщину його брату - ОСОБА_3. Житловий будинок розташований на земельній ділянці площею 500 квадратних метрів. До складу домоволодіння входять: житловий будинок А-1, загальною площею 53,3 кв. м та житловою площею 42,1 кв. м; житлова прибудова А-1-1; тамбур (коридор) а-1-1; навіс а-2-1; літня кухня Б-1; вбиральня В-1; гараж Д-1; п/д підвал Е-1; огорожа № 1; ворота № 2; хвіртка № 3; огорожа № 4 зливна яма № 5; тротуари І. Остаточна загальна вартість домоволодіння, згідно до технічного паспорту на житловий будинок, складає 21 165 гривень. Ніякої письмової угоди між ним та братом щодо порядку користування житловими приміщеннями, нежитловими приміщеннями та господарськими спорудами не укладалося. На цей час вони користуються житловими приміщеннями таким чином: у його користуванні знаходяться приміщення 1-4 та 1-3, у користуванні брата приміщення 1-1 та 1-2. У загальному користуванні знаходяться тамбур І та кухня 1-5 і господарські побудови. Однак, гаражем за його цільовим призначенням фактично користується він один тому, що має автомобіль. Позивач просив виділити йому житлові приміщення 1-1 та 1-2 тому, що при позитивному висновку експерта про можливість поділу житлового будинку і господарських побудов в натурі виникне питання про необхідність добудови до цієї частини будинку кухні, облаштування її окремим входом-виходом. Звертаючи увагу на образ життя брата, відсутність у нього коштів для виконання таких робіт, він просив про такий варіант поділу будинку. З часу побудови житлового будинку їх батьки, без належного оформлення, здійснили деякі перепланування та добудови. Так, комору 1-1 було переобладнано у житлову кімнату; добудовано тамбур І, гараж Д-1 та навіс а-2-1. Згідно п. 3.1. "Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків І та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж», затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 19.03.2013 N 95, площі нежитлової прибудови А1-1, переобладнаної під житлову прибудову, яка увійшла до житлової та загальної площі житлового будинку А-1, і тамбуру а-1-1, а також гараж Д-1, не підлягають прийняттю в експлуатацію тому, що збудовані (переобладнані) до 05 серпня 1992 року. У зв'язку з цим у листопаді 2013 року ОКП «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації» виключило ці об'єкти зі складу самовільно зведених. Ця обставина підтверджується змінами, які внесені у технічний паспорт на житловий будинок, довідкою від 27.11.2013 року. Земельна ділянка під будівництво житлового будинку та його обслуговування була надана матері за рішенням Баглійської районної ради депутатів трудящих від 06.04.1953 р. № 5.

Рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 09 березня 2016 року ухвалено: в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, та ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити у повному обсягу, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах та межах позовних вимог, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що з копії витягу про право власності на нерухоме майно видно, що 1/2 частка будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, дійсно належить на праві приватної спільної часткової власності позивачу. З копії технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 виходить, що 1/2 частина будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, належить на праві приватної спільної часткової власності позивачу ОСОБА_2 і 1/2 частина вказаного будинку належить відповідачу ОСОБА_3 З висновку судової будівельно-технічної експертизи № 549/02-15, складеного 10.07.2015 року видно, що відповідно вимогам ДБН В.2.2-15-2005, для устаткування окремо ізольованої квартири необхідна мінімальна корисна площа 22 кв. м (15 кв. м для житлової кімнати і 7 кв. м для кухні) та мінімальна загальна площа 30 кв. м., при цьому приміщення та входи до них повинні бути ізольованими. Таким чином, поділ житлового будинку АДРЕСА_1 і господарських побудов в натурі у відповідності до розміру часток кожного із співвласників - неможливий. На розгляд суду експертом надано можливий варіант поділу житлового будинку АДРЕСА_1 і господарських побудов в натурі, з відступом від існуючих на теперішній час будівельних норм та правил, а також з відступом від рівного розміру належних кожній стороні частин спірного будинку. При цьому експертом вказані ряд переобладнань, які необхідно здійснити для влаштування двох ізольованих квартир у спірному будинку АДРЕСА_2. Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом, виданих у 2004 році Другою дніпродзержинською державною нотаріальною конторою, сторони у справі є власниками кожен по 1/2 частини жилого АДРЕСА_1. Позивач та його представник практично відмовилися від звернення до виконкому місцевої ради за отриманням дозволу на переобладнання і перепланування будинку, а також отримання інших висновків і погоджень. Таким чином, оскільки поділ житлового будинку АДРЕСА_1 і господарських побудов в натурі у відповідності до розміру часток кожного із співвласників неможливий, поділ цього ж будинку з відступом від існуючих на теперішній час будівельних норм та правил, а також з відступом від рівного розміру належних кожній стороні частин спірного будинку також не можливий, а відповідач заперечує проти будь-якого поділу будинку, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог про поділ домоволодіння в натурі і визначення порядку користування земельною ділянкою, необхідно відмовити. При цьому суд враховує, що позовні вимоги в частині поділу домоволодіння в натурі і в частині визначення порядку користування земельною ділянкою, між собою тісно пов'язані для позивача, для відповідача і у висновку експерта. Тому в даному випадку відмова в задоволенні позовних вимог в частині поділу домоволодіння в натурі тягне за собою відмову в задоволенні позовних вимог в частині визначення порядку користування земельною ділянкою.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.

Спірні правовідносини виникли між сторонами у справі щодо поділу домоволодіння в натурі та визначення порядку користування земельною ділянкою.

Відповідно до частини першої статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно до вимог статті 364 ЦК України, яка регулює виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності, ч.1 - співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності; ч.3 - договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно роз'яснень, викладених в підп. "а" п. 12, п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року N 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" та пп. 6, 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 жовтня 1991 року N 7 "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок", про те, що при поділі будинку в натурі, що є спільною частковою власністю, суди повинні мати на увазі, що це можливо, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом або за технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири, які відповідають розміру їх часток у приватній власності.

Колегія суддів встановила і це підтверджується матеріалами справи, що позивачу належить на праві власності 1\2 частина житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 05 червня 2004 року, посвідченого державним нотаріусом Другої дніпродзержинської державної нотаріальної контори і зареєстрованого в реєстрі за № 2460 та зареєстрованого в комунальному підприємстві «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації» 28.09.2004 року за реєстраційним номером 4091334 (а.с.6-7). На іншу 1\2 частину вказаного нерухомого майна видано свідоцтво про право на спадщину за законом відповідачу.

З висновку судової будівельно-технічної експертизи № 2561/2562-14 від 10.11.2014 року випливає, що поділ житлового будинку АДРЕСА_1 і господарських побудов в натурі у відповідності до розміру часток кожного із співвласників - неможливий (а.с.26-36).

Відповідно до висновку додаткової судової будівельно-технічної експертизи № 549/02-15 від 10.07.2015 року (а.с.58-81) наданий один варіант поділу житлового будинку і господарських побудов в натурі з відступом від існуючих на теперішній час будівельних нормам та правил, згідно якого 1-ому співвласнику виділяється житловий будинок літ. А-1, квартира № 1, яка складається з житлового будинку, загальною площею 25,7 кв.м, житловою площею 23 кв.м, частини житлової прибудови літ. А-1-1 ( приміщення 1-1), частина тамбуру літ. (прим.1), навісу літ.а-2-1, літньої кухні літ. Б-1, гаражу літ. Д-1, п/д підвалу під Е-1, частини огорожі № 1 (4 метра), хвіртки № 3, огорожі № 4, тротуару № 1;

другому співвласнику виділяється житловий будинок літ. А-1, квартира № 2, яка складається з житлового будинку, загальною площею 27,6 кв.м, житловою площею 19,1 кв.м, кімната (прим.1-3) площею 9,6 кв.м, кімната (прим. 1-4) площею 9,5 кв.м, кухня (прим.1-5) площею 6,4 кв.м, коридор (прим.1) площею 2,1 кв.м, частини житлової прибудови літ. А-1-1, частина тамбуру літ.а-1-1, вбиральня літ. В-1, зливна яма № 5 частини огорожі № 1 (5,4 метра);

Вартість 1-го співвласника приміщень по житловому будинку А-1, разом з дворовими побудовами та спорудами складає: 36 218 грн. + 87 541 грн. = 123 759 грн., що на 28 174 грн. більше ідеальної 1/2 частки (95 585 грн.)

Вартість, ІІ-го співвласника, приміщень по житловому будинку А-1, разом з дворовими будовами та спорудами складає: 41 423 грн. + 25 988 грн. = 67 411 грн., що на 28 174 грн. менше ідеальної 1/2 частки (95 585 грн.).

Сума - 28 174 грн. може бути покладена судом, як грошова компенсація на користь ІІ-го співвласника.

По варіанту №1 частки прийняли наступний вигляд: 1-й співвласник: 123 759 грн. / 191 170 грн. = 65 /100; 2-ий співвласник: 67 411 грн. / 191 170 грн. = 35 /100.

Згідно запропонованого варіанту необхідно виконати наступні переобладнання по житловому будинку літ. А-1: закласти дверний отвір між прим. 1-2 та прим. 1-4; закласти дверний отвір між прим. 1-1 та прим. 1-5; переобладнати віконний отвір в дверний отвір між прим. 1-1 та прим. 1-2 (дане переобладнання виконане на час проведення дослідження); влаштувати арочний прохід між прим. 1-4 та прим. 1-3; влаштувати перегородку в тамбурі літ-а'-І; переобладнати віконний отвір в тамбурі літ.а'-І в дверний отвір; влаштувати дверний отвір між прим. 1-1 та прим. №1; переобладнати житлову кімнату прим. 1-1, площею 6,3кв.м в кухню; переобладнати житлову кімнату прим. 1-5 площею 6,4 кв.м в кухню.

Таким чином у висновку експертизи передбачені переобладнання, перепланування житлового будинку, у зв'язку з чим висновок експертизи повинен бути узгоджений сторонами з виконкомом та іншими органами і службами, які правомочні приймати рішення щодо дозволу на переобладнання, перепланування будинку.

Відповідно до вимог статті 152 ЖК у редакції Закону України від 12.02.2015 року, - виконання власниками робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення приватного житлового фонду, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребує отримання документів, що дають право на їх виконання. Після звершення зазначених робіт введення об'єкта в експлуатацію не потребується.

Порядок отримання дозволів на переобладнання та перепланування житлових будинків регулюється ЖК, законами України "Про місцеве самоврядування в Україні"та "Про житлово-комунальні послуги", Правилами користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.92 N 572, Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 N 76, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за N 927/11207.

З результату аналізу зазначених норм вбачається, що переобладнання і перепланування житлового будинку проводяться з дозволу виконавчого комітету місцевої ради народних депутатів, який може бути лише у вигляді відповідного рішення виконавчого комітету. Оскільки поділ будинку передбачає переобладнання житлових кімнат в кухні, то узгодження з відповідними службами такого переобладнання є обов'язковим.

Оскільки вказаних доказів щодо узгодження висновку експертизи позивач не надав суду, то апеляційний суд дійшов висновку, що задоволення позову щодо поділу житлового будинку та господарських споруд без отримання такого дозволу, є передчасним.

За висновком вказаної експертизи першому співвласнику пропонується виділити земельну ділянку, яка має форму правильного прямокутника АБЖЕА, площиною 250м2; другому співвласнику пропонується виділити земельну ділянку, яка має форму неправильного прямокутника БВГДЕЖБ, площиною 250м2.

Згідно запропонованого варіанту порядку користування земельною ділянкою необхідно виконати наступне: в огорожі №1 влаштувати вхід до домоволодіння зі сторони домоволодіння №9; надати тимчасовий, безперешкодні доступи до всіх комунікацій для влаштування самостійних, окремих мереж водопостачання, газопостачання, опалення, каналізації.

Згідно запропонованого варіанту порядку користування земельною ділянкою площею 500м2, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, по варіанту №1 співвласники мають окремі входи до своїх часток і можуть використовуватися, як самостійні об'єкти нерухомого майна.

Згідно ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього власника (землекористувача).

Відповідно до ч. 4 ст. 120 Земельного кодексу України (надалі ЗК), у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами, право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

З матеріалів справи вбачається, що за висновком судової будівельно-технічної експертизи № 549/02-15 від 10.07.2015 року поділ житлового будинку АДРЕСА_1 і господарських побудов в натурі у відповідності до розміру часток кожного із співвласників - неможливий. На розгляд суду експерт надає можливий варіант поділу житлового будинку №11 вул. Таганрозькій у м. Дніпродзержинськ і господарських побудов в натурі, з відступом існуючих на теперішній час будівельних нормам та правил.

Судом першої інстанції встановлено та ці обставини підтверджені сторонами в суді апеляційної інстанції, що відповідач фактично займає ті приміщення, які просить позивач виділити йому в натурі; відповідач взагалі не погоджується на поділ домоволодіння в натурі та земельної ділянки та не згоден на грошову компенсацію за свою частку в праві власності; є інвалідом та зазначає, що розділ в натурі домоволодіння призведе до порушення його прав, свобод та інтересів; відповідач в спірному будинку не проживає.

Інших належних та допустимих доказів щодо можливості поділу будинку та земельної ділянки суду не надано.

Відповідно до ст. 358 ЦК Україниправо спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

На відміну від виділу, за якого право власності припиняється лише для того співвласника, частка якого виділяється із спільної власності, у разі поділу (ст. 367 ЦК України) спільна часткова власність припиняється для всіх її учасників.

Виходячи з аналізу змісту норм ст. ст. 183, 358, 364, 379, 380, 382 ЦК України, слід дійти висновку, що виділ часток (поділ) жилого будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або у разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності.

Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.

Таким чином, визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.

Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права стосовно спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен передати співвласнику частки жилого будинку та нежилих будівель, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі. Під неспівмірною шкодою господарського призначення слід розуміти суттєве погіршення технічного стану жилого будинку, перетворення в результаті переобладнання жилих приміщень у нежитлові, надання в рахунок частки приміщень, які не можуть бути використані як житлові через невеликий розмір площі або через неможливість їх використання (відсутність денного світла тощо).

У тих випадках, коли в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина жилого будинку, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на будинок, що відповідає висновку Верховного Суду України у справі від 03 квітня 2013 року N 6-12цс13. Аналогічним чином вирішується питання і про поділ земельної ділянки.

При вирішенні питання про задоволення позову у частині стягнення грошової компенсації суд апеляційної інстанції звертає увагу, що грошові кошти мали бути внесені на депозитний рахунок, чого позивачем зроблено не було.

Таким чином, з огляду на вищевказані норми закону, з урахуванням обставин справи, суд першої інстанції правильно вирішив спір, відмовивши у задоволенні позову за недоведеністю вимог.

Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі і не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 212 ЦПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед установленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду постановлено у відповідності з вимогами закону та не має підстав для його скасування, і доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст.303,304, п.1 ч.1 ст.307, ст. 308, ч.1 п.1 ст.314, 317,319, ч.1 ст.218 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 09 березня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя Л.А. Черненкова

Судді З.М. Пономарь

М.Ю. Петешенкова