Рішення № 59420481, 25.07.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.07.2016Справа №910/11455/16

За позовом Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк"

до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державне підприємство "Донецька залізниця"

про стягнення грошових коштів

Суддя Цюкало Ю.В.

Представники сторін:

від позивача: Архіпов О.Ю., Рєзніков В.І., Узій Н.Є. (за довіреністю);

від відповідача: Короєд С.О.;

від третьої особи: не з'явились.

В судовому засіданні 25 липня 2016 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У червні 2016 року до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (позивач) до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (відповідач), третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державне підприємство «Донецька залізниця», про стягнення грошових коштів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2016р. суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №910/11455/16. Розгляд справи призначено на 06.07.2016р. Залучено до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державне підприємство «Донецька залізниця».

У судове засідання, призначене на 06.07.2016р., представник третьої особи не з'явився.

Представники позивача та відповідача в судове засідання з'явились, надали усні пояснення, витребувані судом документи та відповіли на запитання суду.

Представник позивача подав письмові пояснення для долучення до матеріалів справи та заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути з відповідача 18 766 420,62 дол. США заборгованості по сплаті тіла кредитів, що за офіційним курсом НБУ станом на 16.06.2016 становить 467 051 958,01 грн., 3 285 116,99 дол. США заборгованості по сплаті процентів за користування кредитними коштами, що за офіційним курсом НБУ станом на 16.06.2016 становить 81 758 815,58 грн, яка обґрунтована тим, що при складенні позовної заяви в прохальній частині було допущено технічну помилку при формуванні позовних вимог до відповідача, які частково не відповідають сумі заборгованості, що відображена в описовій частині та підтверджується раніше долученими до позовної заяви доказами.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Суд, розглянувши дану заяву, встановивши дотримання позивачем правил вчинення відповідної процесуальної дії, прийняв її до розгляду.

Представник відповідача подав письмовий відзив на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2016р. розгляд справи відкладено на 25.07.2016р.

У судовому засіданні, призначеному на 25.07.2016р., представники позивача підтримали вимоги, викладені у позовній заяві та додаткових письмових поясненнях, надали додаткові пояснення до позовної заяви, та наполягали на їх задоволенні в повному обсязі з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

Представник Відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову в повному обсязі та просив відмовити у його задоволенні.

Третя особа у призначене на 25.07.2016р. судове засідання явку свого повноважного представника не забезпечила, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи із зазначенням підстав щодо своєї неявки не направила, хоча про час та місце розгляду даної судової справи була повідомлена належним чином.

Суд зазначає, що повідомлення третьої особи здійснено судом із врахуванням вказівок Вищого господарського суду України, викладених в Інформаційному листі від 5 червня 2014 року № 01-06/745/2014.

Так, пунктом 5 вказаного листа визначено, що учасник судового процесу, який знаходиться на тимчасово окупованій території України, вважатиметься належним чином повідомленим про час і місце засідання господарського суду за умов, зазначених у підпунктах 1 - 4 пункту 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12 вересня 2014 року № 01-06/1290/14 «Про Закон України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції» (у редакції Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 1 грудня 2014 року № 01-06/2052/14).

За приписами підпунктів 1-4 пункту 6 інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/1290/14 від 12 вересня 2014 «Про Закон України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції», учасник судового процесу, який знаходиться на території проведення АТО, вважатиметься належним чином повідомленим про час і місце засідання господарського суду за таких умов.

1) Якщо відповідну ухвалу господарським судом надіслано поштою за місцезнаходженням учасника судового процесу, зазначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. При цьому слід мати на увазі, що згідно із статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, вони вважаються достовірними, доки до них не внесено відповідних змін.

2) У разі коли учасник судового процесу не значиться у згаданому реєстрі, - якщо названу ухвалу господарським судом надіслано поштою за адресою, яку зазначено в заяві (скарзі), або за місцем проживання фізичної особи, або за місцезнаходженням відокремленого підрозділу юридичної особи (коли заяву пов'язано з його діяльністю).

3) Якщо у господарського суду наявні достовірні (тобто документально підтверджені підприємством зв'язку) відомості про неможливість здійснення поштових відправлень до певних населених пунктів чи місцевостей, то суд не вчиняє дій, зазначених у підпунктах 1 і 2 цього пункту. У такому разі, а також у випадках, коли поштові відправлення учасникам судового процесу все ж було надіслано, але їх повернуто підприємством зв'язку через неможливість вручення, суд здійснює відповідне повідомлення шляхом надсилання телеграми, телефонограми, з використанням факсимільного зв'язку чи електронною поштою або з використанням інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення. У такому разі на примірнику переданого тексту, що залишається у матеріалах справи, зазначаються дата і година його передачі і прізвища та ініціали осіб, які передали і прийняли текст. У матеріалах справи мають міститися документи, що підтверджують отримання учасником судового процесу повідомлення (завірений судом витяг з журналу реєстрації телефонограм, журналу реєстрації електронних поштових відправлень тощо).

4) За неможливості здійснити повідомлення учасника судового процесу і в такий спосіб - інформація про час і місце судового засідання розміщується на сторінці відповідного суду (у розділі «Новини та події суду») офіційного веб-порталу «Судова влада в Україні» в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/). У такому разі на роздрукованій сторінці з мережі Інтернет, на якій розміщено інформацію про час та місце засідання господарського суду, зазначаються дата розміщення інформації, прізвище та ініціали судді, у провадженні якого знаходиться відповідна справа, а також вчиняється його підпис.

Так, судом здійснено запити на отримання Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, у відповідності до Положення про порядок доступу судів загальної юрисдикції до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Із спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо державного підприємства «Донецька залізниця» вбачається, що місцезнаходженням юридичної особи є місто Донецьк, який розпорядженням Кабінету міністрів України №1053-р від 30 жовтня 2014 включений до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

З огляду на вище викладене, Господарський суд міста Києва здійснював повідомлення Третьої особи шляхом розміщення інформації про час і місце судового засідання на сторінці відповідного суду (у розділі «Новини та події суду») офіційного веб-порталу «Судова влада в Україні» в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/), про що до матеріалів справи додано відповідні роздруковані повідомлення.

Таким чином, державне підприємство «Донецька залізниця» про час та місце проведення судового засідання повідомлено належним чином.

За таких обставин суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі представника третьої особи.

Позивачем було заявлено клопотання щодо фіксації судового процесу, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2013 року між позивачем - Публічним акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк» (кредитодавець) та Державним підприємством «Донецька залізниця» (позичальник), було укладено наступні кредитні договори.

Кредитний договір № 13.11-555 від 07.11.2013р. (із змінами, внесеними до нього в подальшому додатковими угодами за №1 від 11.08.2014р., №2 від 10.09.2014р., №3 від 29.12.2014р., №4 від 30.01.2015р. та №5 від 29.04.2015р.).

Кредитний договір № 13.11-556 від 07.11.2013р. (із змінами, внесеними до нього в подальшому додатковими угодами за №1 від 11.08.2014р., №2 від 10.09.2014р., №3 від 29.12.2014р., №4 від 30.01.2015р. та №5 від 29.04.2015р.).

Кредитний договір № 13.11-557 від 07.11.2013р. (із змінами, внесеними до нього в подальшому додатковими угодами за №1 від 11.08.2014р., №2 від 10.09.2014р., №3 від 29.12.2014р., №4 від 30.01.2015р. та №5 від 29.04.2015р.).

Згідно з пунктами 1.1. зазначених кредитних договорів, позивач зобов'язався надати ДП «Донецька залізниця» кредит у вигляді поновлювальної кредитної лінії з щоденним лімітом кредитування, що дорівнює 6 255 473,54 дол. США (шість мільйонів двісті п'ятдесят п'ять тисяч чотириста сімдесят три долари США 54 центи), а ДП «Донецька залізниця» зобов'язалось прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути позивачу кредит в повному обсязі в порядку та строки, обумовлені кредитними договорами.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням умов кредитних договорів №13.11-555 від 07.11.2013р., № 13.11-556 від 07.11.2013р. та №13.11-557 від 07.11.2013р. укладених між позивачем та ДП «Донецька залізниця», у зв'язку з чим позивач звернувся з вимогою про дострокове повернення кредиту з відповідача - ПАТ «Українська залізниця», як правонаступника за правами та обов'язками ДП «Донецька залізниця» у відповідності до положень Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», постанови Кабінету міністрів від 25.06.2014р. №200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», Статуту ПАТ «Українська залізниця» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 02.09.2015р. та відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи це тим, що відповідач не став правонаступником ДП «Донецька залізниця», у зв'язку із відсутністю державної реєстрації припинення ДП «Донецька залізниця», відсутністю укладеного між позивачем та ДП «Донецька залізниця» передавального акту, який би підтверджував перехід прав та зобов'язань, та положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 12.11.2014р. №604 «Деякі питання інвентаризації майна підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, яке розміщено на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції».

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, подані сторонами усні та письмові пояснення, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

За своїм змістом та правовою природою укладені між позивачем та ДП «Донецька залізниця» правочини є кредитними договорами, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 71 ЦК України.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов кредитних договорів №13.11-555 від 07.11.2013р., № 13.11-556 від 07.11.2013р. та №13.11-557 від 07.11.2013р. позивач надав ДП «Донецька залізниця» кредитні кошти в загальному розмірі 18 766 420,60 доларів США, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями меморіальних валютних ордерів № TR.6476173.1038.5420 від 29.11.2013, №TR.6476207.843.5420 від 29.11.2013 та №TR.6476093.840.5420 від 29.11.2013 про перерахування кредитних коштів на користь ДП «Донецька залізниця» та банківськими виписками про рух коштів на рахунках ДП «Донецька залізниця» за період з 07.11.2013 по 14.06.2016.

У відповідності до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до пунктів 7.1. ст. 7 зазначених кредитних договорів встановлено, що за користування кредитом ДП «Донецька залізниця» зобов'язане сплатити позивачу відповідну плату (проценти).

Згідно з пунктами 7.2.1. кредитних договорів проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою у розмірі 11% річних (із розрахунку 360 днів на рік).

Пунктами 7.2.2. кредитних договорів передбачено, що період нарахування процентів складає календарне число днів. Датою закінчення періоду нарахування процентів є перший банківський день після 10 числа (без його урахування) або день, що передує даті повернення кредиту, а початком - дата надання кредиту та/або перший банківський день після 10 числа (з його урахуванням).

Відповідно до пунктів 7.2.3. кредитних договорів проценти нараховуються щоденно на фактичну суму і за весь час користування кредитом, а пунктом 7.2.4. кредитних договорів визначено, що нараховані проценти повинні сплачуватися позичальником щомісячно не пізніше 1 банківського дня, наступного за 10 числом кожного місяця.

Відповідно до положень пунктів 1.1. додаткової угоди №5 від 29.04.2015 до кредитного договору № 13.11-555 від 07.11.2013р., додаткової угоди №5 від 29.04.2015 до кредитного договору № 13.11-556 від 07.11.2013р. та додаткової угоди №5 від 29.04.2015 до кредитного договору № 13.11-557 від 07.11.2013р., незважаючи на положення пунктів 7.2. ст. 7 кредитних договорів, сторони внесли зміни до кредитних договорів та домовились, що проценти за період з 13.10.2014р. по 10.08.2015р. повинні бути сплачені ДП «Донецька залізниця» не пізніше 01.09.2015р.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме банківських виписок з рахунків ДП «Донецька залізниця», проценти за користування кредитними коштами за період з 13.10.2014р. по 10.08.2015р. у строк до 01.09.2015р. ДП «Донецька залізниця» сплачені не були, як в подальшому не сплачувалися і проценти, нараховані відповідно до зазначених вище умов п. 7.2. ст. 7 кредитних договорів.

Доказів належного виконання обов'язків за кредитними договорами ані відповідачем, ані третьою особою суду не надано.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).

На підставі банківських виписок за кредитними договорами, судом перевірено надані позивачем розрахунки та встановлено, що станом на 14.06.2016р. року включно, прострочена заборгованість за процентами складає: 1 095 039,00 дол. США (один мільйон дев'яносто п'ять тисяч тридцять дев'ять доларів США 00 центів) за кредитним договором № 13.11-555 від 07.11.2013р.; 1 095 039,00 дол. США (один мільйон дев'яносто п'ять тисяч тридцять дев'ять доларів США 00 центів) за кредитним договором № 13.11-556 від 07.11.2013р.; та 1 095 038,99 дол. США (один мільйон дев'яносто п'ять тисяч тридцять вісім доларів США 99 центів) за кредитним договором № 13.11-557 від 07.11.2013р.

Статтею 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.

Згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

У відповідності до пунктів 5.4. ст. 5 кредитних договорів, у випадку виникнення будь-якої несприятливої події, зазначеної у пунктах 5.1 ст.5 кредитних договорів (окрім п.п. (7) п.5.1. ст.5 кредитних договорів щодо погіршення фінансового стану), банк набуває право вимагати достроково повернення виданих кредитних коштів, а позичальник зобов'язаний, незважаючи на положення пунктів 6.1. кредитних договорів, виконати таку вимогу банку і повернути отримані кредитні кошти в повному обсязі разом із платою за кредит і штрафними санкціями в строк не пізніше 3 банківських днів з моменту отримання відповідної вимоги.

До несприятливих події згідно з пунктів 5.1. ст. 5 кредитних договорів віднесено, зокрема, несплата позичальником будь-якої суми, що належить до сплати на користь банку згідно кредитних договорів, у передбачений ним строк, та/або невиконання або неналежне виконання позичальником будь-яких інших обов'язків за кредитними договорами та/або обов'язків за угодами про забезпечення та/або за іншими угодами, укладеними між сторонами.

Судом встановлено, що 27.05.2016р., на виконання вимог пунктів 5.4. ст. 5 кредитних договорів, у зв'язку із неналежним виконанням позичальником своїх зобов'язань за кредитними договорами, позивачем було направлено вимоги про дострокове повернення кредиту за кредитними договорами за вихідними номерами: КНО-61.1/721 від 27.05.2016р.; КНО-61.1/721_1 від 27.05.2016р.; та КНО-61.1/721_2 від 27.05.2016р. на адресу відповідача - ПАТ «Українська залізниця», як правонаступника за правами та обов'язками ДП «Донецька залізниця», що підтверджується наданим позивачем чеком та описом вкладення до поштового відправлення №0102108178946. Зазначені вимоги були отримані відповідачем 31.05.2016р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0102108178946.

Вирішуючи питання про те чи є відповідач - ПАТ «Українська залізниця» правонаступником ДП «Донецька залізниця» за спірними кредитними договорами, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 2 Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», Товариство утворюється як публічне акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття (далі - підприємства залізничного транспорту).

Частиною 6 ст. 2 Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» передбачено, що Товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту.

Згідно ч. 7 ст. 2 Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» оприлюднення затвердженого Кабінетом Міністрів України переліку підприємств залізничного транспорту, на базі яких утворюється Товариство, є офіційним повідомленням для кредиторів про припинення таких суб'єктів господарювання.

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014р. №200 «Про утворення публічного акціонерного товариства Українська залізниця» постановлено утворити публічне акціонерне товариство «Українська залізниця», 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з додатком 1.

Додатком 1 до вказаної Постанови визначено перелік підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, на базі яких утворюється публічне акціонерне товариство «Українська залізниця», до якого ввійшло й Державне підприємство «Донецька залізниця».

Статтею 1 Статуту Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015р. №735, визначено, що Публічне акціонерне товариство «Укрзалізниця» є юридичною особою, що утворена відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», Постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014р. №200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».

У відповідності до статті 2 Статуту Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», Товариство утворено як публічне акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Укрзалізниці, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовано шляхом злиття, згідно з додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014р. № 200.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

Частиною 1 ст. 56 ГК України передбачено, що суб'єкт господарювання (господарська організація) може бути утворена за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і фізичних осіб шляхом заснування нової господарської організації, злиття, приєднання, виділу, поділу, перетворення діючої (діючих) господарської організації (господарських організацій) з додержанням вимог законодавства.

Як випливає із зазначених норм, правовий інститут реорганізації регулює відносини, одночасно пов'язані із припиненням тих юридичних осіб, що існують, та створенням нових господарських організацій - учасників господарського обороту (правонаступників).

Реорганізація шляхом злиття є сукупністю юридично значущих дій та прийняття юридичних актів, які спрямовані на припинення декількох суб'єктів господарювання та створення на їх базі нового, і характеризується переходом усіх прав та обов'язків суб'єктів, що реорганізуються, в порядку універсального правонаступництва до нового суб'єкта господарювання. Тобто обов'язковою умовою реорганізації юридичної особи шляхом злиття є універсальне правонаступництво за її зобов'язаннями.

Правонаступництво відображає зміну суб'єктного складу у господарських правовідносинах, змістом яких є відповідні права та обов'язки, на підставі певного юридичного факту або юридичного складу (прийняття рішення про реорганізацію, затвердження передавального акту). Саме зміна суб'єктного складу зумовлює перехід до нового суб'єкта прав та обов'язків юридичної особи, що реорганізується.

Таким чином, універсальне правонаступництво при злитті є змінуою суб'єктного складу правовідношення в силу закону, внаслідок чого усі права та обов'язки правопопередників переходять до правонаступника.

Відповідно до ст. 106 ЦК України злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

Нормами ст. 107 ЦК України визначено порядок припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу та перетворення. Частиною 1 ст. 107 ЦК України передбачено, що кредитор може вимагати від юридичної особи, що припиняється, виконання зобов'язань якої не забезпечено, припинення або дострокового виконання зобов'язання, або забезпечення виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом.

Разом з тим, положеннями ч. 8 ст. 2 Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» встановлено, що під час утворення Товариства, формування його статутного капіталу та припинення Державної адміністрації залізничного транспорту України і підприємств залізничного транспорту, у тому числі під час відступлення права вимоги, переведення боргу, проведення реорганізації, не застосовуються положення законодавства щодо: необхідності одержання згоди кредиторів стосовно заміни боржника у зобов'язанні (переведення боргу), якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; права кредиторів вимагати у зв'язку з проведенням реорганізації забезпечення виконання зобов'язань, їх дострокового припинення або виконання та відшкодування збитків; неможливості завершення реорганізації до задоволення вимог, заявлених кредиторами; проведення аудиторської перевірки фінансової звітності підприємств залізничного транспорту; проведення екологічного аудиту підприємств залізничного транспорту.

Частиною 2 ст. 107 ЦК України визначено, що після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), які мають містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами.

Таким чином, перехід прав та обов'язків при універсальному правонаступництві підлягає обов'язковій документальній фіксації.

За буквальним тлумаченням норми ч. 2 ст. 107 ЦК України тільки при поділі як виді реорганізації усі права та обов'язки суб'єкта господарювання, який припиняється, переходять за розподільчим балансом у відповідних частках до кожного з нових суб'єктів господарювання, що утворені внаслідок цього поділу.

Таким чином, розуміння норми ч. 2 ст. 107 ЦК України та її системне тлумачення у сукупності із поняттям універсального правонаступництва свідчить, що зазначення положення щодо правонаступництва у передавальному акті при злитті, приєднанні або перетворенні не є необхідним, оскільки внаслідок злиття, приєднання або перетворення правонаступником завжди буде одна особа, будь-який розподіл прав та обов'язків при таких видах реорганізації неможливий. Передавальний акт, що складається при злитті, приєднанні або перетворенні, слугує документальним закріпленням універсального правонаступництва.

В частині 3 ст. 107 ЦК України міститься однакові вимоги щодо форми передавального акту та розподільчого балансу: вони повинні бути затверджені учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом.

Абзацом 2 ч. 3 ст. 107 ЦК України в редакції, яка діяла до внесення змін до ЦК Законом «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 26.11.2015р., було встановлено, що підписані головою і членами комісії з припинення юридичної особи та затверджені учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про припинення юридичної особи, примірники передавального акту та розподільчого балансу передаються в орган, який здійснює державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, за місцем її державної реєстрації, а також в орган, який здійснює державну реєстрацію юридичної особи - правонаступника, за місцем її державної реєстрації.

Згідно ч. 4 ст. 107 ЦК України порушення положень частин другої та третьої цієї статті є підставою для відмови у внесенні до єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи та державній реєстрації створюваних юридичних осіб - правонаступників.

В пункті 12 ч. 1 ст. 15 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» міститься відсильна норма про те, що передавальний акт (у разі злиття, приєднання, перетворення) юридичної особи повинні відповідати вимогам, встановленим законом.

Отже, на цей час вимоги щодо передавального акту встановлені ст. 107 ЦК України і стосуються лише його форми (затвердження акту учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом).

Аналіз норм статей 106, 107 ЦК України, статей 56-58 ГК України, Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» свідчить, що передавальний акт призначений для забезпечення обліку прав та обов'язків, які передаються при реорганізації.

В матеріалах справи міститься належним чином засвідчена копія Зведеного передавального акту від 06.08.2015р., затверджено Міністром інфраструктури України 18.08.2015р., з якого вбачається, що головами та членами комісії з утворення ПАТ «Українська залізниця» та головами комісій з реорганізації підприємств залізничного транспорту, в т.ч. голови комісії з реорганізації ДП «Донецька залізниця» - Брюховецьким В.А., керуючись ст.107 ЦК України склали цей акт та підтверджують вартість і склад активів та зобов'язань.

Згідно ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань», якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Державна реєстрація юридичних осіб - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (ст.1 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань»).

У відповідності до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, який міститься в матеріалах справи, ПАТ «Українська залізниця» зареєстровано в державному реєстрі 21.10.2015, та є правонаступником, в тому числі, ДП «Донецька залізниця». Доказів скасування або оспорювання даного запису суду не представлено, з матеріалів справи не вбачається.

Відтак, при наявності рішення засновників ДП «Донецька залізниця» про припинення цієї юридичної особи, рішення уповноваженого органу про створення ПАТ «Українська залізниця» на базі реорганізованих підприємств та за рахунок їх активів і зобов'язань, підписаного та затвердженого передавального акту від 06.08.2015, факту реєстрації ПАТ «Українська залізниця», положення статей 1, 2 Статуту якого визначають положення щодо правонаступництва, суд прийшов до висновку, що всі права та обов'язки ДП «Донецька залізниця» за спірними кредитними договорами перейшли до його правонаступника - ПАТ «Українська залізниця», що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Судом, взято до уваги наявність запису у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про знаходження ДП «Донецька залізниця» з 25.11.2014 у стані припинення за рішенням власників.

Однак твердження відповідача про те, що за відсутності запису про припинення ДП «Донецька залізниця» та у зв'язку з цим неможливістю настання правонаступництва ПАТ «Українська залізниця» за правами та обов'язками ДП «Донецька залізниця» не можуть бути прийняті до уваги з огляду на наступне.

Як вбачається із положень Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» та постанови Кабінету Міністрів України № 200 від 25.06.2014р. «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» реорганізаційні відносини при утворенні ПАТ «Українська залізниця» проходять такі етапи розвитку, кожен з яких ґрунтується на певних юридичних фактах:

1) прийняття рішення засновника (учасників) юридичних осіб або уповноваженим органом державної влади про злиття;

2) етап діяльності спеціально створеного органу - Комісії з утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця». Результатом діяльності цієї Комісії є складання зведених актів оцінки майна, що вноситься до статутного капіталу товариства; зведених передавальних актів майна, земельних ділянок; проект статуту товариства. На виконання вимог ст. 107 ЦК України мають бути складені передавальні акти щодо підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, що припиняються шляхом злиття, - для державної реєстрації припинення юридичних осіб. Як убачається із Додатку 5 до постанови Кабінету Міністрів України № 200, до Зведеного акту оцінки майна, що вноситься до статутного капіталу публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» додаються передавальні акти та зведені передавальні акти;

3) державна реєстрація новоутвореної юридичної особи та державна реєстрація припинення в Єдиному державному реєстрі юридичної особи - правопопередника (правопопередників). При цьому державна реєстрація новоутвореної особи та державна реєстрація особи, що припиняється, можуть не збігатися в часі.

За визначенням п. 4 ст. 1 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» державною реєстрацією юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців є офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи. Таким чином, Закон «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» не регулює майнові відносини між учасниками господарського обороту, в тому числі пов'язані із правонаступництвом у зобов'язаннях.

У відповідності до ч. 2 ст. 104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» у разі злиття юридичних осіб здійснюється державна реєстрація новоутвореної юридичної особи та державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття. Припинення вважається завершеним з дати державної реєстрації припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття.

Отже, цією нормою визначається винятково момент припинення реорганізаційних відносин при злитті.

Норма ч. 3 ст. 4 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» не регулює відносини універсального правонаступництва.

Цивільний кодекс України не містить загальної норми щодо моменту виникнення універсального правонаступництва юридичної особи, утвореної внаслідок злиття.

Як було зазначено, ч. 6 ст. 2 Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» встановлено, що ПАТ «Українська залізниця» є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту. Універсальне правонаступництво зафіксовано також в ч. 2 п. 2 Статуту ПАТ «Українська залізниця»: товариство є правонаступником всіх прав та обов'язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту, враховуючи додаток № 1 до постанови Кабінету Міністрів України № 200 від 25.06.2014р. «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».

У відповідності до ч. 4 ст. 87 ЦК України юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону «Про акціонерні товариства» акціонерне товариство може бути створене шляхом заснування або злиття, поділу, виділу чи перетворення підприємницького (підприємницьких) товариства, державного (державних), комунального (комунальних) та інших підприємств у акціонерне товариство. Товариство вважається створеним і набуває прав юридичної особи з дати його державної реєстрації в установленому законодавством порядку.

Таким чином, шляхом системно-логічного тлумачення законодавства, судом встановлено, що моментом виникнення універсального правонаступництва ПАТ «Українська залізниця» є дата державної реєстрації товариства.

Після створення ПАТ «Українська залізниця» реорганізаційні відносини щодо припинення підприємств транспорту, на базі яких утворилося товариство шляхом злиття, залишаються внутрішньогосподарськими відносинами цього товариства, і їх подальша динаміка не може впливати на права та інтереси кредиторів.

Як вбачається із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ПА «Українська залізниця», датою відповідного запису в Єдиному державному реєстрі є 21.10.2015р.

У витягу містяться дані щодо відокремлених підрозділів юридичної особи, одним з яких є регіональна філія «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця», а також про юридичних осіб, правонаступником яких є зареєстрована юридична особа, зокрема, про ДП «Донецька залізниця».

Отже, з огляду на юридичний факт створення ПАТ «Українська залізниця», як правонаступника усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту, підтверджений записом в Єдиному державному реєстрі, відсутність в цьому реєстрі запису про припинення державного підприємства «Донецька залізниця» не має юридичного значення для визначення моменту універсального правонаступництва.

Окрім того, виходячи із загальних засад державної реєстрації, закріплених в ст. 4 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (зокрема, публічності, об'єктивності, достовірності та повноти відомостей у Єдиному державному реєстрі, внесення відомостей до Єдиного державного реєстру виключно на підставі та відповідно до цього Закону, відкритості та доступності відомостей Єдиного державного реєстру), зазначені вище відомості свідчать про те, що ПАТ «Українська залізниця» є правонаступником ДП «Донецька залізниця» з дати державної реєстрації ПАТ.

Приймаючи до уваги правову суть реорганізації шляхом злиття та за наявності діючого нового суб'єкта господарювання створеного за рахунок підприємств, що реорганізуються, не можна віднести відсутність запису про припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття, до суттєвого значення при визначенні факту правонаступництва та обсягу переданих прав та обов'язків діючій новоутвореній особі, як і не може мати місце правомочність реорганізованого підприємства у такій спосіб.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на положення постанов Кабінету Міністрів України від 25.06.2014р. № 200 та від 12.11.2014р. № 604, які на його переконання встановлюють, що активи, власний капітал та зобов'язання ДП «Донецька залізниця» не увійшли до статутного капіталу ПАТ «Українська залізниця» у зв'язку з неможливістю провести інвентаризацію такого майна, яке перебуває в зоні проведення антитерористичної операції з огляду на наступне.

Постанова Кабінету Міністрів України від 12.11.2014р. № 604 «Деякі питання інвентаризації майна підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції», встановлює особливості проведення інвентаризації майна (активів, власного капіталу та зобов'язань) відповідних суб'єктів, в тому числі державного підприємства «Донецька залізниця».

Положенням про інвентаризацію активів та зобов'язань, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014р. № 879 визначено, що інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства. Під час інвентаризації активів і зобов'язань перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан, відповідність критеріям визнання і оцінка. При цьому забезпечуються: виявлення фактичної наявності активів та перевірка повноти відображення зобов'язань, коштів цільового фінансування, витрат майбутніх періодів; установлення лишку або нестачі активів шляхом зіставлення фактичної їх наявності з даними бухгалтерського обліку; виявлення активів, які частково втратили свою первісну якість та споживчу властивість, застарілих, а також матеріальних та нематеріальних активів, що не використовуються, невикористаних сум забезпечення; виявлення активів і зобов'язань, які не відповідають критеріям визнання.

До нормативно-правових актів, якими регулюється ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, було внесено зміни у зв'язку із набранням чинності Указу Президенту України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014р. «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та проведенням антитерористичної операції.

Так, пунктом 12 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2000р. № 419 «Про затвердження Порядку подання фінансової звітності» (в редакції, від 29.12.2014 р.) підприємства, які розміщені на тимчасово окупованій території та/або на території проведення антитерористичної операції або структурні підрозділи (відокремлене майно) яких перебувають на такій території, проводять інвентаризацію у разі можливості безпечного та безперешкодного доступу уповноважених осіб до активів, первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку, в яких відображені зобов'язання та власний капітал підприємств. У річній фінансовій звітності інформація про активи, до яких неможливо забезпечити безпечний та безперешкодний доступ, та зобов'язання і власний капітал, які не можуть бути документально підтверджені у зв'язку з відсутністю доступу до відповідних первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку, відображається за даними бухгалтерського обліку.

Аналогічною нормою було доповнено Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014р. № 879, якою визначено, що підприємства, що знаходяться на тимчасово окупованій території та/або на території проведення антитерористичної операції (або їх структурні підрозділи (відокремлене майно) перебувають на зазначених територіях), проводять інвентаризацію у випадках, обов'язкових для її проведення, тоді, коли стане можливим забезпечити безпечний та безперешкодний доступ уповноважених осіб до активів, первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку, в яких відображені зобов'язання та власний капітал цих підприємств.

У відповідності до п. 8 Положення № 879 в редакції від 19.12.2014 р. зазначені підприємства зобов'язані провести інвентаризацію станом на 01 число місяця, що настає за місяцем, у якому зникли перешкоди доступу до активів, первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку, та відобразити результати інвентаризації в бухгалтерському обліку відповідного звітного періоду.

Отже, законодавець визнав, що на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції проведення обов'язкової інвентаризації у нормативно встановленому порядку є неможливим до того часу, до якого будуть існувати відповідні обставини (окупація та проведення АТО).

Пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 р. № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (в первісній редакцій) Міністерство інфраструктури України повинно було, зокрема, у двомісячний строк разом з Укрзалізницею забезпечити проведення інвентаризації майна Укрзалізниці, підприємств, зазначених у додатку 1, затвердити переліки та зведені акти інвентаризації майна Укрзалізниці та підприємств, зазначених у додатку 1, що вноситься до статутного капіталу товариства. Отже, зазначеною постановою було передбачено проведення інвентаризації майна ДП «Донецька залізниця» в загальному порядку відповідно до Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014р. № 879, яке застосовується юридичними особами, створеними відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності.

Постанову КМУ № 604 «Деякі питання інвентаризації майна підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції» було прийнято на часткову зміну пункту 5 постанови КМУ від 25.06.2014р. № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», яким визначено завдання Міністерства інфраструктури України щодо проведення інвентаризації майна підприємств залізничного транспорту і затвердження переліків та зведених актів інвентаризації.

Із змісту цієї постанови випливає, що майно (активи, власний капітал та зобов'язання), яке знаходяться на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції за існуючою методологією інвентаризації не може бути піддане фактичному обрахунку і не може бути документально підтверджено їх наявність, стан і оцінка, у зв'язку з чим:

1) майно, а саме активи та власний капітал, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції, в тому числі державного підприємства «Донецька залізниця»:

не включається до переліків і зведених актів інвентаризації майна, що затверджуються Міністерством інфраструктури відповідно до п. 5 постанови № 200,

відображається в балансі і закріплюється в частині активів за публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» на праві господарського відання до проведення його інвентаризації та оцінки відповідно до пункту 2 цієї постанови;

2) зобов'язання зазначених підприємств фіксуються в окремих актах обліку, які складаються не на підставі встановлення їх фактичної наявності, а на підставі фінансової звітності станом на останню дату її подання;

3) окремі акти обліку активів, власного капіталу і зобов'язань державних підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, які розташовані на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції, формуються за даними фінансової звітності за видами активів, власного капіталу та зобов'язань у розрізі статей балансу на останню дату, на яку надавалася фінансова звітність,

4) інвентаризація та оцінка майна проводяться після завершення тимчасової окупації території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя та завершення проведення антитерористичної операції, за результатами яких мають бути подані пропозиції щодо зміни статутного капіталу публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» згідно із законодавством.

Таким чином, майно державних підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, які розташовані на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції, де факто не може бути інвентаризоване до завершення окупації та проведення антитерористичної операції. Де юре воно вважається переданим новоствореному суб'єкту - ПАТ «Українська залізниця» в порядку універсального правонаступництва.

Суд також зазначає, що Постанова КМУ від 12.11.2014 р. № 604 «Деякі питання інвентаризації майна підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції» за предметом регулювання не є нормативно-правовим актом, який врегульовано правонаступництво ПАТ «Українська залізниця». Дія норми цієї постанови обмежена за колом осіб: вона адресована Міністерству інфраструктури України та Комісії з утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», склад якої визначений у Додатку 4 до постанови КМУ № 200.

Норми постанови КМУ № 604 «Деякі питання інвентаризації майна підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції» не можуть розширено тлумачитися як такі, що припиняють господарські зобов'язання державних підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які знаходяться на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції. Цими нормами не визначається юридична доля майна (активів, власного капіталу та зобов'язань) цих суб'єктів.

Як зазначалося вище, при злитті в порядку універсального правонаступництва переходять усі майнові права та обов'язки юридичної особи, яка припиняється. Тому будь-яким нормативно-правовим актом, в тому числі законом, не може бути передбачено передачу при злитті лише майна та прав особи (за виключенням зобов'язань), що ліквідується.

Відтак, Постанова КМУ від 12.11.2014 р. № 604 не регулює питання передачі майна державних підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які знаходяться на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції.

Таким чином, судом встановлено, що у відповідності до умов п. 5.4. ст. 5 кредитних договорів, з 06.06.2016 у відповідача, як правонаступника ДП «Донецька залізниця», виникло зобов'язання достроково повернути позивачу отримані за кредитними договорами кошти у повному обсязі, а саме: заборгованість по тілу кредиту в розмірі 18 766 420,60 доларів США, за офіційним курсом НБУ станом на 16.06.2016 становить 467 051 958,01 грн., а також заборгованість по сплаті відсотків у розмірі 3 285 116,99 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 16.06.2016 становить 81 758 815,58 грн.

Посилання відповідача на обставини непереборної сили, які на його думку виключають відповідальність за неналежне виконання кредитних договорів, не є підтвердженими належними доказами. Окрім того, ані кредитними договорами договорами, ані чинним законодавством, не передбачено заборону на вимогу щодо дострокового виконання грошових зобов'язань, якщо таким правом наділений кредитор.

Також не приймаються до уваги заперечення відповідача стосовно стягнення пені та штрафних санкцій у зв'язку із дією мораторію на їх нарахування у відповідності до положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», оскільки позивач не заявляв до стягнення пеню або інші штрафні санкції за порушення умов кредитних договорів.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Приписами частини 2 статті 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, факт порушення відповідачем умов кредитних договорів належним чином доведений, документально підтверджений, отже, виходячи з вищенаведених норм закону, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно із ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (03680, м. Київ, вулиця Тверська, будинок 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Публічного акціонерного товариства "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" (04070, м. Київ, вулиця Андріївська, будинок 4, ідентифікаційний код 14282829), грошові кошти: 18 766 420,62 дол. США (вісімнадцять мільйонів сімсот шістдесят шість тисяч чотириста двадцять доларів США 62 центи) кредиту, що за офіційним курсом НБУ станом на 16.06.2016 року становить 467 051 958,01 грн. (чотириста шістдесят сім мільйонів п'ятдесят одна тисяча дев'ятсот п'ятдесят вісім гривень 01 копійка), 3 285 116,99 дол. США (три мільйони двісті вісімдесят п'ять тисяч сто шістнадцять доларів США 99 центи) процентів, що за офіційним курсом НБУ станом на 16.06.2016 року становить 81 758 815,58 грн. (вісімдесят один мільйон сімсот п'ятдесят вісім тисяч вісімсот п'ятнадцять гривень 58 копійок) та 206 700,00 грн. (двісті шість тисяч сімсот гривень) судового збору. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 01.08.2016 року.

Суддя Цюкало Ю.В.