Постанова № 59415709, 26.07.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.07.2016 року Справа № 904/294/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чус О.В. - (доповідача),

суддів: Березкіної О.В., Величко Н.Л.

Секретар судового засідання: Погорєлова Ю.А.

За участю представників сторін:

від відповідача: ОСОБА_1 представник, довіреність №б/н від 03.02.2015 р.;

від позивача: ОСОБА_2 представник, довіреність №112 від 01.07.2016 р.;

представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.

Розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Гален" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2015 року у справі №904/294/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь", м. Київ

до Приватного підприємства "Гален", м. Кривий Ріг

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Приватне акціонерне товариство "Альба Україна", м. Бориспіль

про стягнення 2 354 508,20 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2015 року у справі №904/294/15 (суддя Головуючий колегії: ОСОБА_3, судді: Петренко Н.Е., Євстигнеєва Н.М.) позов задоволено. Стягнуто з приватного підприємства "Гален" на користь публічного акціонерного товариства "Банк"Київська Русь" заборгованість в розмірі 1 929 645,45 грн., 217 603,26 грн. пені, 57 413,56 грн. 3% річних, 1097 968,26грн. інфляційних та 49637,16 грн. судового збору. Стягнуто з приватного підприємства "Гален" в доход Державного бюджету України 16 415,45 грн. - судового збору.

Не погодившись з зазначеним рішенням Приватне підприємство "Гален" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення повністю і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову Публічному акціонерному товариству "Банк "Київська Русь" відмовити; в порядку п.1 ч.1 ст.83 ГПК України визнати недійсним договір відступлення прав вимоги №70102-20/14-7 від 05.06.14р. та договір купівлі - продажу №156x/01-10 від 04.01.10р. в частині оформлення поставок товару накладними, вказаними в позові; стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати на оплату послуг адвоката та сплату судового збору за подання апеляційної скарги; витребувати у позивача або третьої особи документи первинного бухгалтерського обліку ПрАТ "Альба Україна", які б підтверджували зарахування продавцем грошових коштів, сплачених відповідачем у період з 28.02.14р. по 31.05.15р. в рахунок певних накладних за договором купівлі - продажу №156x/01-10 від 04.01.10р.

Скаржник вважає, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, з невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неповнотою зясування обставин справи, що мали значення для вирішення спору, з недоведеністю обставин, які суд визнав встановленими.

Також скаржник посилається на те, що місцевим судом було залишено без уваги заперечення відповідача щодо розбіжностей в нумерація договору купівлі-продажу, про які йдеться в позові та договорі про відступлення права вимоги, та на підставі якого задоволено позов. За твердженням скаржника, судом передчасно було визнано доведеним факт поставки на підставі спірних накладних, вказаних в позові, оскільки позивачем не надано, а судом не зібрано належних доказів на підставі даних бухгалтерського обліку на підтвердження проведення сторонами спірних господарських операцій, здійснення тих чи інших дій, виконання цивільних прав та обовязків, отже висновки суду ґрунтуються на припущеннях.

Скаржником зауважено, що, оскільки позивач повідомив відповідача стосовно звернення банком стягнення на майнові права за договором №156x/01-10 від 04.01.10р. згідно договору застави майнових прав № 101388-20/13-6 від 13.11.2013 р. шляхом укладення договору про уступку права вимоги № 101389-20/13-7 від 13.11.2013 р., а отже відбулася заміна кредитору у спірному зобовязанні з моменту укладення договору уступки права вимоги, яка не могла бути повторно відступлена позивачу за договором відступлення права вимоги №70102-20/14-7 від 05.06.14р., оскарженим відповідачем.

Як вважає скаржник, укладення договору відступлення права вимоги №70102-20/14-7 від 05.06.14р. суперечить приписам ст..514 ЦК України та позиції Верховного Суду України, викладеними в постанові від 02.10.12р. №23/236, і відповідно до яких відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав, наслідком чого є необхідність визнання спірного договору недійсним.

Скаржником зауважено, що в матеріалах справи відсутні документи первинного бухгалтерського обліку ПрАТ "Альба Україна", які б могли підтвердити зарахування продавцем грошових коштів, сплачених відповідачем у період з 28.02.14р. по 31.05.2015р. в рахунок боргу за минулі періоди, ніж спірний у даній справі. Вказане має значення для визначення розміру суми боргу відповідач перед позивачем.

У запереченнях на апеляційну скаргу позивач просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду - без змін. Крім того, позивачем вказано, що відповідачем доказів оплати відповідних накладних до суду не надано, так само не надано видаткових накладних на підтвердження своїх тверджень щодо того, якими саме накладними оформлювалися поставки між підприємствами на отримання продукції. Отже, видаткові накладні та акт звірки розрахунків між первісним кредитором та боржником, а також те що боржником не надано ніяких доказів сплати відповідної заборгованості як первісному кредитору так і новому кредитору, підтверджують факт заборгованості в повному обсязі.

Відповідно до додаткових пояснень позивача від 29.10.2015р., повідомлено суд, що станом на 29.10.2015р. жодної оплати від відповідача на рахунки позивача за видатковими накладними, відповідно до яких подано позовну заяву щодо стягнення заборгованості за договором відступлення права вимоги №70102-20/14-7 від 05.06.14р., не надходило.

Відповідачем надано до справи акт звірки взаєморозрахунків підписаних в односторонньому порядку, із зазначенням в рахунок яких видаткових накладних за період з 22.03.14р. по 26.04. 14 р. за договором №156x/01-10 від 04.01.10р., відбулося зарахування продавцем коштів, сплачених відповідачем за період з 28.02.14р. по 31.05.2015р., з доказами направлення останнього позивачу (а.с.1-36, т.7).

18.12.2015 року відповідачем заявлено клопотання про призначення судової економічної експертизи.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.12.2015 року по даній справі було призначено судово-економічну експертизу, проведення якої доручено Дніпропетровському науково - дослідному інституту.

Поставлено перед судовою експертизою наступні питання:

1. Чи підтверджується документами бухгалтерського та складського обліку Приватного акціонерного товариства "Альба Україна" відпуск товарів за договором купівлі-продажу №156х/01-10 від 04.01.2010 року, поставленого Приватним акціонерним товариством "Альба Україна" на підставі видаткових накладних, виданих протягом періоду з 22.03.2014 року по 26.04.2014?

2. Чи підтверджується документально заборгованість Приватного підприємства "Гален" за товар, поставлений Приватним акціонерним товариством "Альба Україна" за договором купівлі-продажу №156х/01-10 від 04.01.2010 року на підставі видаткових накладних, виданих протягом періоду з 22.03.2014 року по 26.04.2014 року?

3. Якими документами відповідно до вимог стандартів бухгалтерського обліку повинен підтверджуватися факт зарахування конкретних платежів здійснених Приватним підприємством "Гален" з оплати товару, поставленого Приватним акціонерним товариством "Альба Україна" за договором купівлі-продажу №156х/01-10 від 04.01.2010 року на підставі видаткових накладних, виданих протягом періоду з 22.03.2014 року по 26.04.2014 року?

4. Яким чином відображено в бухгалтерському обліку Приватного акціонерного товариства "Альба Україна" оплата товару за договором купівлі-продажу №156х/01-10 від 04.01.2010 року, здійснена Приватним підприємством "Гален" у період з 28.02.2014 року по 31.05.2014 року?

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.12.2015 року провадження по справі зупинено.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.03.16р. ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.12.2015 про зупинення апеляційного провадження у справі №904/294/15 скасовано, справу направлено на розгляд до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

31.05.16р. відповідачем заявлено клопотання про призначення судової економічної експертизи з зазначення переліку питання, на вирішення якої необхідно поставити (а.с.89-92, т.8).

Позивачем надано до справи акт звірки розрахунків за період з 06.06.14р. по 04.07.16р. підписаний в односторонньому порядку і докази направлення останнього на адресу відповідача (а.с.115-135, т.8).

07.07.16 року на адресу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від уповноваженого представника Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" надійшло письмове клопотання про участь останнього у судовому засіданні в режимі відеоконференції із забезпеченням її проведення в Подільському районному суді м.Києва.

Зазначене клопотання мотивовано великою відстанню та неможливістю направити представника у судове засідання.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.07.16р. вказане клопотання задоволено. 26.07.2016 року судове засідання проведено в режимі відеоконференції з Подільським районним судом м.Києва.

З метою врегулювання існуючих розбіжностей між сторонами, ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.06.16р. зобовязано сторін провести звірку розрахунків, акт звірки розрахунків надати до суду.

На виконання вказаної ухвали суду, від позивача та відповідача надійшли відповідні акти, з яких вбачається, що сторони не дійшли згоди щодо розміру суми заборгованості.

Представник третьої особи в судове засідання не з»явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином. Відзив на апеляційну скаргу не надав.

Враховуючи те, що наявні у справі докази дозволяють розглянути скаргу по суті, колегія суддів вважає за можливе розглянути спір за відсутністю представника третьої особи.

Правова позиція ПрАТ "Альба Україна", яка викладена в поясненнях б/н від 25.05.15р., ґрунтується на тому, що ПАТ "Альба Україна" за період з 28.02.14р. по 26.04.14р. здійснило постачання продукції ПП Гален на загальну суму 1 929 791,52грн., що підтверджується видатковими накладними доданими до матеріалів справи; ПП Гален не надано заперечень щодо вимог Нового кредитора на момент підписання договору відступлення прав вимоги №70102-20/14-7 від 05.06.14р.; відповідач належним чином та у встановленому порядку повідомлений про відступлення прав вимог, що підтверджується списком №1736 від 10.06.14р. згрупованих поштових повідомлень та квитанцією поштового відділення про відправлення відповідного повідомлення на юридичну адресу відповідача. Також третя особа просила суд задовольнити позовні вимоги, розглядати справу без участі його представника.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи та перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, та встановлено судом першої інстанції, 04.01.10р. між приватним акціонерним товариством „Альба Україна (Продавець) та приватним підприємством Гален (далі-відповідач, Покупець) укладено договір купівлі-продажу №156x/01-10 (далі-договір).

Відповідно до п.1.1 договору, продавець зобовязується передавати (поставляти) лікарські засоби та вироби медичного призначення у власність покупця, а покупець зобовязується прийняти товар та сплатити за нього грошові кошти відповідно до умов цього договору.

Пунктом 1.2 договору, визначено, що товар передається по найменуваннях та в кількості, з зазначенням ціни митної і ціни відпускної, що будуть описані в кожному окремому випадку у видаткових накладних.

Згідно з п.2.1 договору, постачання товару здійснюється товарними партіями. Термін поставки кожної партії визначається сторонами шляхом узгодження заказу покупця.

Кожна товарна партія формується шляхом узгодження заказу. Узгодження заказу відбувається шляхом обміну інформації за телефоном, факсимільним зв'язком, електронним зв'язком чи за допомогою інших засобів. Підтвердження виконання заказу продавцем є підписання видаткової накладної покупцем при прийомі-передачі партії товару. (пункт 2.3 договору).

Відповідно до п.2.4 договору, ціни за одиницю товару, а також загальна сума товарної партії визначаються відповідно до відпускних цін продавця та згідно з узгодженим сторонами заказом і зазначаються у видаткових накладних.

Згідно з п. 2.5 договору купівлі-продажу, сума договору складає загальну суму товару, поставленого відповідно до умов даного договору, і визначається шляхом складення сум товарних партій визначених у видаткових накладних.

Пунктом 2.6 договору, визначено, що одержувачем товару за цим договором можуть бути, окрім покупця, належним чином уповноважені від його імені особи.

Покупець зобов'язаний прийняти товар і оплатити його в порядку, передбаченому розділом 5 зазначеного договору. (пункт 4.2 договору).

Відповідно до п. 5.1 договору, покупець проводить оплату товару у формі безготівкового розрахунку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця.

Оплата кожної товарної партії проводиться у повному обсязі на умовах, що вказуються у видатковій накладній на поставку товарної партії. (пункт 5.2 договору).

Згідно з п.5.4 договору, у розрахункових документах покупець повинен вказувати номер та дату видаткової накладної, згідно з якою здійснюється сплата за поставлений товар та номер і дату даного договору.

Пунктом 6.1 договору, визначено, що товар вважається переданим продавцем і прийнятим покупцем по кількості та асортименту в момент підписання сторонами видаткової накладної на товарну партію.

Право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту підписання видаткових накладних. (пункт 6.2 договору).

Згідно з п.10.2 договору, даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.10р.

01.03.11р. сторонами підписано додаткові угоди до договору купівлі продажу №156x/01-10 від 04.01.10р.

11.04.11р. сторонами підписано додаткову угоду до договору купівлі продажу №156x/01-10 від 04.01.10р. відповідно до умов якої пункт 1.1 договору викладено в наступній редакції: „Продавець зобовязується передавати (поставляти) лікарські засоби, вироби медичного призначення та інші супутні товари у власність покупця, а покупець зобовязується прийняти товар та сплатити за нього грошові кошти відповідно до умов цього договору.

03.01.12р. сторонами підписано додаткові угоди до договору купівлі продажу №156x/01-10 від 04.01.10р., відповідно до умов якої пункт 1.1 договору викладено в наступній редакції: „Продавець зобовязується передавати (поставляти) лікарські засоби, вироби медичного призначення та інші супутні товари у власність покупця, а покупець зобовязується прийняти товар та сплачувати за нього грошові кошти відповідно до умов цього договору та погоджено умови використання зворотної тари.

Також п.6 додаткової угоди, визначено, що продавець та покупець зобовязується щоквартально проводити звірку зворотної тари шляхом підписання акту звірки.

15.03.12р. сторонами підписано додаткову угоду до договору купівлі продажу №156x/01-10 від 04.01.10р., якою сторонами погоджено зобовязання здійснювати щоквартальне звіряння взаєморозрахунків.

На виконання умов договору купівлі-продажу ПАТ "АльбаУкраїна" відповідачу було поставлено товар на загальну суму 1914810,09 грн.

Як визначає ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень ч.ч. 1 і 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару; договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

05.06.14р. між приватним акціонерним товариством „Альба Україна (Первісний Кредитор) та публічним акціонерним товариством "Банк "Київська Русь" (Новий Кредитор, позивач) укладено договір відступлення прав вимоги №70102-20/14-7.

Відповідно до п.1.1 договору, первісний кредитор відступає (продає), а новий кредитор (купує) за 1 929 645,45грн. у порядку та на умовах, визначених цим договором, право вимоги за зобовязанням ПП Гален (далі Боржник) у сумі 1 929 645,45грн., що випливає з договору купівлі продажу №156/01-10 від 04.01.10р., укладеного між боржником та первісним кредитором (далі основне зобовязання).

Згідно з п.1.1.1 договору, право вимоги первісного кредитора за зобов'язаннями боржника на суму, зазначену в п. 1.1 договору, випливає з договору купівлі-продажу, підтверджується актом звірки взаєморозрахунків між первісним кредитором та боржником №31 від 30.05.14р.

Первісний кредитор засвідчує, що заперечення, які можуть бути висунуті Боржником проти вимог Нового кредитора на момент підписання Договору, не існує, вимоги є дійсними та немає підстав для їх невиконання боржником. (пункт 1.1.2 договору).

Пунктом 1.2 договору, первісний кредитор зобов'язаний повідомити відповідача як боржника про здійснення відступлення права вимоги за основним зобов'язанням протягом 3 днів з моменту набуття новим кредитором права вимоги, в порядку передбаченому п .3.1 договору.

Згідно з п. 3.1. договору, новий кредитор набуває права вимоги, що відступається за цим Договором після підписання сторонами зазначеного договору.

Відповідно до п.7.1. договору Новий кредитор набуває право вимагати від Боржника належного виконання зобов'язання по оплаті коштів Боржником у сумі, яка зазначена в п.1.1 цього Договору.

Пунктом 7.2. договору передбачено, що крім права вимоги Новий кредитор набуває право на стягнення з Боржника неустойки/штрафних санкцій і збитків, заподіяних невиконанням чи неналежним виконанням ним зобов'язань за Договором купівлі-продажу.

Як вбачається з додатку №1 до договору про відступлення прав вимоги від 05.06.2014 року, позивачем та третьою особою повідомлено відповідача про здійснення відступлення прав вимоги. Факт здійснення відступлення прав вимоги підтверджується актом приймання-передачі права вимоги, що є додатком №4 до договору від 05.06.2015 року (а.с.34,35).

Позивачем було направлено відповідачу вимогу №6062/20-25270 від 25.09.2014 року щодо сплати заборгованості на суму 1 929 645,45 грн.

Вказана вимога залишена відповідачем без уваги та задоволення, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовною заявою.

Сторонами не надано доказів повного розрахунку за поставлений товар.

Відповідно до приписів ст.ст. 525 та 526 Цивільного кодексу України та ч.ч. 1 і 7 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Частина 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт отримання відповідачем товару підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними. Згідно договору відступлення, право вимоги первісного кредитора за зобов'язаннями боржника на суму 1 929 645,45 грн. (зазначену в п. 1.1. цього договору), підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків між Первісним кредитором та Боржником №31 від 30.05.2014 р., який беззаперечно підписаний сторонами (т. 1, а.с.48-53), актом звірки розрахунків 31 від 21.07.2014 р.

Окрім цього, відповідачем підтверджено проведенням цієї господарської операції по податковому обліку при формуванні звітності з ПДВ за березень та квітень 2014 року.

Відповідно до пункту 8 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року № 99, довіреність на отримання цінностей видається на строк не більше 10 днів і є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначений перелік та кількість цінностей.

Тобто, навіть відсутність довіреності та наявність інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати таку господарську операцію.

Вказані висновки викладені в Постанові Верховного Суду України від 29.04.15р. по справі № 903/679/14 за результатами розгляду заяв про перегляд Верховним Судом України з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції положень Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року № 99.

Згідно ст. 666 Цивільного кодексу України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Відповідач з часу отримання товару не скористався передбаченим нормами ст. 666 Цивільного кодексу України правом встановити продавцю строк для передачі необхідних документів.

Доказів відмови від договору та повернення товару відповідачем не надано.

Враховуючи викладене, доводи суду про підтвердження матеріалами справи факту існування заборгованості апелянт не спростував.

Також колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо недоведеності відповідачем факту повного погашення заборгованості на загальну суму 3631729,77 грн. за період з 28.02.2014 року по 31.05.2014 року, відповідно платіжних доручень, на які він посилається, оскільки відповідачем не доведено, що на підставі даних платіжних доручень було оплачено саме спірні накладні, оскільки в призначенні платежу фактично зазначалась недостовірна інформація про документи на підставі яких здійснювалось перерахування коштів, що підтверджується відповідачем. Посилання відповідача на зміну призначення платежу в платіжних дорученнях, на які останній посилається, яка на доказ сплати заборгованості, судом першої інстанції правомірно та обґрунтовано відхилено у звязку з відсутністю згоди на це нового кредитора- позивача.

За відсутності доказів повної оплати отриманого товару висновок господарського суду про стягнення заборгованості у сумі 1 929 645,45 грн. є обґрунтованим.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник визнається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.2. договору купівлі - продажу від 04.01.2010року передбачено, що у випадку порушення покупцем п. 5.2. він виплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на день розрахунку за кожний день заборгованості.

Пунктом 7.2. договору відступлення прав вимоги від 05.06.2014 року передбачено, що крім права вимоги Новий кредитор набуває право на стягнення з Боржника неустойки/штрафних санкцій і збитків, заподіяних невиконанням чи неналежним виконанням ним зобов'язань за Договором купівлі-продажу.

Колегія суддів поділяє висновок господарського суду про обґрунтованість проведеного позивачем розрахунків суму пені в розмірі 217 603,26 грн., 3% річних в розмірі 57413,56 грн. та інфляційних в розмірі 1097968,26 грн., які визнано обґрунтованими та такими, що підлягають стягненню.

Вимоги відповідача щодо визнання недійсним договору відступлення права вимоги №70102-20/14-7 від 05.06.14р. є безпідставними, адже, як обґрунтовано зазначено місцевим судом, договір застави майнових прав № 101388-20/13-6 від 13.11.2013 р. та договір про уступку права вимоги № 101389-20/13-7 від 13.11.2013р. укладались на суму заборгованості, яка утворилась на підставі видаткових накладних, що були складені до 13.11.2013 р. Спірні видаткові накладні складені за період з 22.03.2014 р. по 26.04.2014 р., отже вони не могли бути доказом майнових вимог, що передавались за договором про уступку права вимоги № 101389-20/13-7.

Доводи скаржника щодо розбіжностей в нумерація договору купівлі-продажу, про які йдеться в позові та договорі про відступлення права вимоги, та на підставі якого задоволено позов, колегією суддів до уваги не приймається. Адже як вбачається з матеріалів справи, до позовної заяви додано копії договору купівлі-продажу №156x/01-10 від 04.01.10р. та договору відступлення прав вимоги №70102-20/14-7 від 05.06.14р. як підстави позовних вимог. Доказів існування між ПрАТ „Альба Україна та ПП Гален інших договорів до суду не надано.

Стосовно клопотання відповідача щодо призначення судової економічної експертизи, заявленого 31.05.16р., необхідно зазначити наступне

Під час розгляду справи апеляційним судом відповідач вже звертався з клопотанням про призначення судової економічної експертизи.

Ухвалами апеляційного суду від 18.12.2015 року вказане клопотання було задоволено, призначено судово-економічну експертизу, провадження по справі зупинено.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.03.16р. ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.12.2015 про зупинення апеляційного провадження у справі №904/294/15 скасовано, справу направлено на розгляд до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

В постанові касаційною інстанцією зауважено, що недопустимим є порушення перед експертом питань, вирішення яких не спрямовано на встановлення даних, що входять до предмета доказування у справі; нелогічним є призначення на вирішення експертизи питань, відповідь на які можна дати лише за наявності відповідної документації первинного бухгалтерського обліку, яку, в свою чергу, на вимогу суду не подано; обґрунтовуючи підставу зупинення провадження у справі, перед судовим експертом судом поставлені питання, які мають правовий характер і вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, при цьому, частина питань спрямовує експерта на збір та оцінку доказів, що до його компетенції діючим законодавством не віднесено.

Отже, дії відповідача свідчать про зловживання своїми процесуальними правами, затягування судового процесу, що порушує права інших учасників судового процесу, при цьому під затягуванням судового процесу розуміються дії або бездіяльність учасника судового процесу, спрямовані на: неможливість початку розгляду судом порушеної провадженням справи; неможливість прийняття судом рішення в даному судовому засіданні; створення інших перешкод у вирішенні спору по суті з метою недосягнення результатів такого вирішення протягом установлених законом процесуальних строків.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити клопотання відповідача про призначення судової економічної експертизи по справі без задоволення.

Колегія суддів також зауважує, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом упродовж розумного строку справи, в якій вона є стороною. Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

З огляду на викладене, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає необґрунтованими, оскільки вони спростовуються наявними у справі матеріалами і не відповідають вимогам діючого законодавства, що регулює дані правовідносини. Тому, суд вважає, що оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.

Крім того, відповідачем заявлено клопотання про стягнення з позивача витрат на оплати послуг адвоката. До справи надано договір про надання юридичних послуг №27/01-15 від 27.01.15р., платіжне доручення №2085 від 04.02.15р. на часткову оплату послуг адвоката, свідоцтво про право на зайняття адвокатської діяльністю (а.с.79-82, т.1).

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з пунктом 6.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Отже, враховуючи положення ч.5 ст. 49 ГПК та у звязку з прийняттям рішення про задоволення позову, витрати за послуги адвоката покладаються на відповідача.

Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки вказаних висновків не спростовують.

З огляду на викладене, колегія суддів не знаходить підстави застосування ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, у звязку з чим, вимоги, викладені в апеляційній скарзі не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Гален" Ріг залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2015 року у справі №904/294/15 залишити без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 01.08.2016 року.

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя О.В. Березкіна

Суддя Н.Л. Величко