Рішення № 59415062, 29.07.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" липня 2016 р. Справа № 911/2203/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВБА СНАБ»

до Приватного акціонерного товариства «АГРОФІРМА БЕРЕЗАНСЬКА ПТАХОФАБРИКА»

про стягнення 35 133,92 грн Суддя Горбасенко П.В.

За участю представників:

від позивача не зявилися;

від відповідача ОСОБА_1 (дов. б/н від 01.01.2016).

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВБА СНАБ» (далі позивач) звернулося з позовом до Приватного акціонерного товариства «АГРОФІРМА БЕРЕЗАНСЬКА ПТАХОФАБРИКА» (далі відповідач) про стягнення 35 133,92 грн заборгованості, з яких: 32 552 грн боргу за поставлений згідно договору поставки № 22 від 26.11.2015 товар, 2 384,47 грн пені та 197,45 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань з оплати отриманого згідно договору поставки № 22 від 26.11.2015 товару.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.07.2016 порушено провадження у справі № 911/2203/16, розгляд справи призначено на 29.07.2016.

18.07.2016 до канцелярії господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про врегулювання спору № 07/13-1 від 13.07.2016 (вх. № 14833/16 від 18.07.2016), згідно якої останній просив суд повернути позовну заяву та додані до неї документи без розгляду та повернути судовий збір у розмірі 1 450 грн. Судом відхилена вказана заява, оскільки Господарським процесуальним кодексом України не передбачено повноважень суду на повернення позовної заяви після порушення провадження у справі.

25.07.2016 до канцелярії господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 315 від 21.07.2016 (вх. № 15351/16 від 25.07.2016), згідно якого останній просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, який прийнято судом.

У судовому засіданні 29.07.2016 представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.

Заяв чи клопотань про застосування позовної давності до вимог позивача відповідачем не заявлено.

Позивач у судове засідання 29.07.2016 не зявився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Абзацом першим пункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції № 18 від 26.12.2011 передбачено, що у випадку незявлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що неявка позивача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами за відсутності представника позивача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

26.11.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВБА СНАБ» (Постачальник) та Приватним акціонерним товариством «АГРОФІРМА БЕРЕЗАНСЬКА ПТАХОФАБРИКА» (Покупець) укладено договір поставки № 22, згідно якого постачальник зобовязався протягом дії договору передавати у власність покупцю сировину для виробництва комбікормів, а покупець - прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах договору.

Згідно п. 2.7. договору датою постачання товару вважається дата зазначена у відповідній видатковій (товарно-транспортній накладній).

Відповідно до п. 4.1. договору розрахунки здійснюються покупцем за кожну партію товару, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на протязі 7 (семи) календарних днів з моменту постачання, якщо інше не визначено у підписаних сторонами специфікаціях.

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2016, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами, своїх зобовязань за договором. У випадку, якщо жодна із сторін не повідомить іншу про своє бажання припинити чинний договір за місяць до закінчення строку його дії, чинний договір вважається пролонгованим на один рік (п. 9.1. договору)

Судом встановлено, що на виконання п. 1.1. договору поставки № 22 від 26.11.2015 позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 228 523,23 грн, що підтверджується видатковими накладними, товарно-транспортними накладними (а.с. 16-45), підписаними та скріпленими печатками обох сторін договору, а також довіреністю № 17 від 14.01.2016.

Відповідач, в порушення п. 4.1. договору за отриманий товар розрахувався з простроченням, сплативши позивачу 205 971,23 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 2848 від 01.07.2016 на суму 5 000 грн та № 2934 від 06.07.2016 на суму 5 000 грн (а.с. 87-88) та актом звірки взаєморозрахунків від 26.11.2015 (а.с. 86), підписаним та скріпленим печатками обох сторін договору, внаслідок чого станом на момент порушення провадження у справі (12.07.2016), борг відповідача перед позивачем за поставлений згідно договору поставки № 22 від 26.11.2015 товар склав 22 552 грн (228 523,23 грн - 205 971,23 грн), що підтверджується платіжними дорученнями № 2848 від 01.07.2016 на суму 5 000 грн та № 2934 від 06.07.2016 на суму 5 000 грн (а.с. 87-88) та актом звірки взаєморозрахунків від 26.11.2015 (а.с. 86), підписаним та скріпленим печатками обох сторін договору.

Крім того, після порушення провадження у справі (12.07.2016) відповідач сплатив позивачу 27 552 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 3079 від 13.07.2016 (а.с. 89), внаслідок чого станом на момент прийняття судового рішення у справі борг відповідача перед позивачем відсутній.

Предметом позову є вимоги про стягнення 32 552 грн боргу за поставлений згідно договору поставки № 22 від 26.11.2015 товар, 2 384,47 грн пені та 197,45 грн 3 % річних.

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини поставки.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобовязання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обовязку.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд встановив, що на виконання п. 1.1. договору поставки № 22 від 26.11.2015 позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 228 523,23 грн, що підтверджується видатковими накладними, товарно-транспортними накладними (а.с. 16-45), підписаними та скріпленими печатками обох сторін договору, а також довіреністю № 17 від 14.01.2016; відповідач, в порушення п. 4.1. договору за отриманий товар розрахувався з простроченням, сплативши позивачу 205 971,23 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 2848 від 01.07.2016 на суму 5 000 грн та № 2934 від 06.07.2016 на суму 5 000 грн (а.с. 87-88) та актом звірки взаєморозрахунків від 26.11.2015 (а.с. 86), підписаним та скріпленим печатками обох сторін договору, внаслідок чого станом на момент порушення провадження у справі (12.07.2016), борг відповідача перед позивачем за поставлений згідно договору поставки № 22 від 26.11.2015 товар склав 22 552 грн (228 523,23 грн - 205 971,23 грн), що підтверджується платіжними дорученнями № 2848 від 01.07.2016 на суму 5 000 грн та № 2934 від 06.07.2016 на суму 5 000 грн (а.с. 87-88) та актом звірки взаєморозрахунків від 26.11.2015 (а.с. 86), підписаним та скріпленим печатками обох сторін договору; після порушення провадження у справі (12.07.2016) відповідач сплатив позивачу 27 552 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 3079 від 13.07.2016 (а.с. 89), внаслідок чого станом на момент прийняття судового рішення у справі борг відповідача перед позивачем відсутній.

Пунктом 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до п. 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції № 18 від 26.12.2011 господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Визнання боржником претензії кредитора не є способом припинення зобов'язання і не свідчить про відсутність спору; особа, претензія якої визнана боржником, вправі звернутися до господарського суду з позовом про стягнення визнаної суми коштів. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

З огляду на те, що після порушення провадження у справі (12.07.2016) відповідач сплатив на рахунок позивача 27 552 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 3079 від 13.07.2016 (а.с. 89), суд вважає, що провадження у справі в частині позовної вимоги про стягнення 22 552 грн боргу за поставлений згідно договору поставки № 22 від 26.11.2015 товар підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.

В частині вимоги про стягнення 10 000 грн боргу за поставлений згідно договору поставки № 22 від 26.11.2015 товар, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вказаної позовної вимоги з огляду на безпідставність.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем зобовязання за договором поставки № 22 від 26.11.2015, позивачем за період з 26.04.2016 по 08.07.2016 нараховано загалом 2 384,47 грн пені, зокрема: 1 047,71 грн за період з 26.04.2016 по 26.05.2016 на суму боргу 32 552 грн, 896,51 грн за період з 27.05.2016 по 23.06.2016 на суму боргу 32 552 грн, 440,25 грн за період з 24.06.2016 по 08.07.2016 на суму боргу 32 552 грн.

Крім того, у звязку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобовязання за договором поставки № 22 від 26.11.2015, позивачем за період з 26.04.2016 по 13.07.2016 нараховано 197,45 грн 3 % річних.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частинами першою і третьою ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

День фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені (п. 1.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013).

У випадку несвоєчасної оплати прийнятого товару, покупець сплачує покупцю неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від суми поставки за кожен день прострочення (п. 5.3. договору).

Враховуючи положення вищезазначених норм, а також періоди нарахування пені та 3 % річних, що вказані позивачем в поданому ним розрахунку пені та 3 % річних (а.с. 10), сплату відповідачем 01.07.2016 5 000 грн та 06.07.2016 5 000 грн, суд обмежив періоди нарахування - без урахування в період прострочення днів фактичної оплати. Відтак, арифметично вірний розмір пені, нарахованої за період з 26.04.2016 по 08.07.2016 загалом складає 2 334,89 грн, з яких: 2 149,68 грн за період з 26.04.2016 по 30.06.2016 на суму боргу 32 552 грн, 124,21 грн за період з 01.07.2016 по 05.07.2016 на суму боргу 27 552 грн, 61 грн за період з 06.07.2016 по 08.07.2016 на суму боргу 22 552 грн, а арифметично вірний розрахунок 3 % річних, нарахованих за період з 26.04.2015 по 13.07.2016 складає загалом 200,88 грн, з яких: 176,58 грн за період з 26.04.2016 по 30.06.2016 на суму боргу 32 552 грн, 11,32 грн за період з 01.07.2016 по 05.07.2016 на суму боргу 27 552 грн, 12,98 грн за період з 06.07.2016 по 13.07.2016 на суму боргу 22 552 грн. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення 2 334,89 грн пені та 197,45 грн 3 % річних, оскільки суд, при прийнятті рішення, не може вийти за межі позовних вимог.

Судом встановлено, що відповідачем 13.07.2016, після порушення провадження у справі (12.07.2016), сплачено позивачу 27 552 грн з призначенням платежу «оплата за вапняк», що підтверджується платіжним дорученням № 3079 від 13.07.2016 на суму 27 552 грн (а.с. 89), з яких: 22 552 грн зараховано судом в якості погашення боргу за поставлений згідно договору поставки № 22 від 26.11.2015 товар, у звязку з чим суд вважає, що решта сплаченої відповідачем 13.07.2016 суми підлягає зарахуванню в якості погашення заборгованості зі сплати пені та 3 % річних, а провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 2 334,89 грн пені та 197,45 грн 3 % річних підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.

В частині вимоги про стягнення 49,58 грн пені, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вказаної позовної вимоги з огляду на безпідставність.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, суд звертає увагу сторін, що здійснена 13.07.2016 відповідачем переплата у розмірі 2 862,56 грн не може бути зарахована судом в якості сплати витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви, оскільки означені у платіжному дорученні № 3079 від 13.07.2016 27 552 грн були сплачені відповідачем в якості погашення боргу за поставлений згідно договору поставки № 22 від 26.11.2015 товар, 2 334,89 грн пені та 197,45 грн 3 % річних, які були первісно заявлені позивачем при поданні позову.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 80, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Провадження у справі в частині вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ВБА СНАБ» до Приватного акціонерного товариства «АГРОФІРМА БЕРЕЗАНСЬКА ПТАХОФАБРИКА» про стягнення 22 552 (двадцять дві тисячі пятсот пятдесят дві гривні) 00 коп. боргу за поставлений згідно договору поставки № 22 від 26.11.2015 товар, 2 334 (дві тисячі триста тридцять чотири гривні) 89 коп. пені, 197 (сто девяносто сім гривень) 45 коп. 3 % річних припинити.

2. У задоволенні вимог про стягнення 10 000 (десять тисяч гривень) 00 коп. боргу за поставлений згідно договору поставки № 22 від 26.11.2015 товар та 49 (сорок девять гривень) 58 коп. пені відмовити.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «АГРОФІРМА БЕРЕЗАНСЬКА ПТАХОФАБРИКА» (07534, Київська обл., Баришівський район, с. Садове; ідентифікаційний код 30698067) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВБА СНАБ» (49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Глобинська, буд. 2; ідентифікаційний код 40112893) 983 (девятсот вісімдесят три гривні) 84 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено: 03.08.2016

Суддя П.В.Горбасенко