Постанова № 59414490, 19.07.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19 липня 2016 року 15 год. 30 хв. № 826/24467/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Авіс Фінанс" до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_2 та ОСОБА_3, про визнання незаконними дій, скасування рішення та визнання недійсним свідоцтва.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Авіс Фінанс" (далі - позивач, ТОВ "Авіс Фінанс") до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 (далі - відповідач, приватний нотаріус ОСОБА_4) про:

- визнання незаконними дій відповідача щодо здійснення державної реєстрації права власності на об'єкт: приміщення під магазин продовольчих товарів, площею 155,3 кв.м., на першому поверсі житлового будинку, літ. А-4, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (далі - приміщення), за ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2) на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 22597839, 20:04:48, та відповідно видачі свідоцтва, серія та номер 1550, за відсутності згоди іпотекодержателя на відчуження такого майна, а також за наявності родинного зв'язку між нотаріусом та колишньою власницею об'єкту;

- скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04 липня 2015 року приватного нотаріуса ОСОБА_4, як державного реєстратора ((з відкриттям розділу), індексний номер: 22597839, від 04 липня 2015 року, 20:04:48) (далі - оскаржуване рішення);

- визнання недійсним свідоцтва, серія та номер 1550, виданого відповідачем 04 липня 2015 року, яким визначено право власності на приміщення за ОСОБА_2 (далі - оскаржуване свідоцтво).

В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем протиправно прийнято оскаржуване рішення та видано оскаржуване свідоцтво, чим порушено законні права та інтереси позивача, як іпотекодержателя приміщення.

Відповідною ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні. Разом з тим, під час підготовки справи до розгляду судом з'ясовано, що судове рішення у справі може вплинути та права та інтереси ОСОБА_2 (також далі - третя особа-1), у зв'язку з чим його залучено до участі у справі, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Під час переходу до розгляду справи по суті представник позивача підтримала позов та просила задовольнити його повністю з підстав, зазначених у ньому та наданих на його обґрунтування доказах, а відповідач та її представник не визнали позов та просили відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду разом із доказами на їх обґрунтування.

Третя особа-1 (його представник) у відповідне судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи третя особа-1 повідомлений належним чином, заява про розгляд справи за відсутності його представника до суду не надійшла.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, відповідно до ч.ч. 4, 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

У подальшому, до суду через канцелярію від сторін надійшли письмові пояснення по суті позову, а також від відповідача - письмові клопотання про витребування у позивача доказів та про залучення до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3), у ході розгляду якого судом з'ясовано, що судове рішення у справі дійсно може вплинути на права та інтереси вказаної особи, у зв'язку з чим судом прийнято ухвалу про вихід із письмового провадження та призначення справи до розгляду у судовому засіданні, а також вирішено допустити ОСОБА_3 (також далі - третя особа-2) до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Третя особа-2 (її представник) у відповідне судове засідання не прибула, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи третя особа-2 повідомлена належним чином, заява про розгляд справи за відсутності її представника до суду не надійшла.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, відповідно до ч.ч. 4, 6 ст. 128 КАС України, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

22 грудня 2009 року між публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі - ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"), як банком, та товариством з обмеженою відповідальністю "Восход" (далі - ТОВ "Восход"), як позичальником, укладено кредитний договір №20-1327/2-1 (далі - кредитний договір), за умовами якого банк зобов'язувався надати позичальнику кредит в сумі 446300000,00 грн., а позичальник зобов'язувався повернути кредит та сплатити проценти.

Крім того, між ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", як іпотекодержателем, та ОСОБА_3, як іпотекодавцем, яка виступає майновим поручителем за зобов'язаннями ТОВ "Восход" за кредитним договором, 22 грудня 2009 року укладено іпотечний договір №20-1328/3-1 (далі - іпотечний договір), за умовами якого даний договір забезпечує вимоги іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору, предметом іпотеки за договором є приміщення.

У подальшому, 03 квітня 2014 року між ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", як первісним кредитором (первісним іпотекодержателем), та позивачем, як новим кредитором (новим іпотекодержателем), укладено:

- договір відступлення права вимоги №39/248, за умовами якого первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги за кредитним договором разом із договорами про внесення змін та доповнень до нього;

- договір відступлення права вимоги №39/248-1, за умовами якого первісний іпотекодержатель відступає новому іпотекодержателю своє право вимоги за іпотечним договором.

Поряд з цим, згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 10 серпня 2015 року №42034996 (далі - інформаційна довідка), 04 липня 2015 року відповідачем прийнято оскаржуване рішення, згідно якого проведено державну реєстрацію права приватної власності на приміщення за ОСОБА_2, при цьому підстава виникнення права власності - оскаржуване свідоцтво.

У контексті викладеного суд зазначає наступне.

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації, та їх обтяжень з метою забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна визначено Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" №1952-IV від 01 липня 2004 року (далі - Закон №1952-IV), відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 2 якого, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону №1952-IV, обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: 1) право власності на нерухоме майно; 2) право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном; 3) інші речові права відповідно до закону; 4) податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Відповідно до ч. 7 ст. 3 Закону №1952-IV, державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться за місцем розташування об'єкта нерухомого майна в межах, території, на якій діє відповідний орган державної реєстрації права власності та інших речових прав, крім випадків, установлених абзацами другим і третім частини п'ятої цієї статті.

Положеннями ст. 6 Закону №1952-IV визначено, що систему органів державної реєстрації прав становлять: Міністерство юстиції України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав, органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону №1952-IV, у випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Процедура проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедура взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, станом на час існування спірних правовідносин, визначалась Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року №868 (далі - Порядок №868).

Так, відповідно до п. 1, 40 Порядку №868, державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру прав проводять орган державної реєстрації прав та нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно (далі - нотаріус).

Нотаріус, яким вчинено нотаріальну дію з нерухомим майном, проводить державну реєстрацію прав, набутих виключно у результаті вчинення такої дії, крім випадків, визначених Законом №1952-IV.

Для проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, яке перебуває в іпотеці або податковій заставі, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає документ, що підтверджує факт надання іпотекодержателем або контролюючим органом згоди на відчуження або передачу на іншому речовому праві такого майна.

Суд звертає увагу, що сторонами та третіми особами 1, 2 не заперечувався факт укладання кредитного договору, іпотечного договору та вказаних вище договорів відступлення права вимоги.

При цьому, відповідач стверджував, що оскаржуване рішення прийняте помилково, у зв'язку з чим 01 вересня 2015 року нею прийнято рішення про скасування №24053541 (далі - рішення про скасування), яким скасовано запис про нерухоме майно ,право власності та суб'єкта (суб'єктів) цього права, форма власності - приватна, за номером 10284639, розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 672812714101.

Із вказаного вище рішення про скасування вбачається, що при його прийнятті відповідач керувався п. 42 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 р. №1141 (далі - Порядок №1141), згідно якого державний реєстратор скасовує записи Державного реєстру прав у разі скасування на підставі рішення суду рішення державного реєстратора про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна або про внесення змін до запису Державного реєстру прав.

Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідачем не надано суду жодних доказів існування судового рішення, на підставі якого прийнято рішення про скасування.

Враховуючи вищезазначене, зокрема звертаючи увагу на те, що, як стверджував відповідач, оскаржуване рішення прийняте нею помилково, а чинним законодавством не передбачено можливості прийняття державним реєстратором рішення про скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень, проведеної помилково, за відсутності відповідного судового рішення, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення прийнято протиправно та підлягає скасування, у зв'язку з чим вчинені на підставі такого рішення дії відповідача щодо здійснення державної реєстрації права власності на приміщення за ОСОБА_2 також є протиправними.

Разом з тим, позовні вимоги ТОВ "Авіс Фінанс" в частині визнання незаконними дій відповідача щодо видачі оскаржуваного свідоцтва та визнання його недійсним не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

В обґрунтування існування оскаржуваного свідоцтва представник позивача посилався на те, що згідно інформаційної довідки, в частині що стосується оскаржуваного рішення, підставою виникнення права власності визначено оскаржуване свідоцтво.

При цьому, як зазначила відповідач, що не спростовано позивачем, оскаржуване свідоцтво приватним нотаріусом ОСОБА_4 ніколи не видавалось, а визначення оскаржуваного свідоцтва як підставу виникнення права власності є помилковим.

Таким чином, враховуючи те, що позивачем не надано суду належних доказів існування оскаржуваного свідоцтва, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог ТОВ "Авіс Фінанс" в частині визнання незаконними дій відповідача щодо видачі оскаржуваного свідоцтва та визнання його недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Авіс Фінанс" до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_2 та ОСОБА_3, про визнання незаконними дій, скасування рішення та визнання недійсним свідоцтва є таким, що підлягає частковому задоволенню.

Згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 щодо здійснення державної реєстрації права власності на об'єкт: приміщення під магазин продовольчих товарів, площею 155,3 кв.м., на першому поверсі житлового будинку, літ. А-4, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, за ОСОБА_2 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04 липня 2015 року №22597839.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04 липня 2015 року №22597839.

4. Позов в іншій частині залишити без задоволення.

5. Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Авіс Фінанс" (код ЄДРПОУ 38002308) здійснений ним судовий збір у розмірі 1827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань державного реєстратора прав на нерухоме майно - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4.

Копії постанови направити сторонам та третім особам (вручити їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Відповідно до ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Згідно зі ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин