Постанова № 59413602, 07.06.2016, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2016 року Справа № П/811/948/15

Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Притули К.М.

за участю секретаря: Потєхіної І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді справу за позовом ОСОБА_1 до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 09.10.2014 року № 0022081704, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 09.10.2014 року № 0022081704.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи позивача з питання отримання доходу (додаткового блага) у вигляді суми боргу анульованого кредитором за період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р. За наслідками перевірки складено акт та винесено податкове повідомлення - рішення про збільшення суми грошового зобов'язання за основним платежем 36959,34 грн., штрафні санкції - 9239,84 грн.

Вказане податкове повідомлення - рішення позивач вважає протиправним та просить скасувати у зв'язку з тим, що анулювання (прощення) позивачу банком борг в розмірі 218757,30 грн. не відбулось, оскільки погашення кредитної заборгованості відбувалось не шляхом списання відповідачем безнадійної кредитної заборгованості, а шляхом припинення кредитного зобов'язання , передачею відступного в сумі 18000 доларів США (еквівалент - 143 874,00 грн.)

Також позивач вказав, що анульована (прощена) позивачу кредитна заборгованість нарахованих процентів та пені, нарахованих протягом певного часу дії договору як проценти за користування коштами та неустойка - не є доходом, отриманим як додаткове благо. Крім того зазначив, списання боргу не є підставою для припинення вимог банку до позичальника.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, надав письмові заперечення та зазначив, що позовні вимоги необґрунтовані, а оскаржуване рішення, прийняте у відповідності до норм діючого законодавства України.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що між АКІБ "Укрсиббанк" та ОСОБА_1 07 квітня 2008 року укладено договір про надання споживчого кредиту №11328791000. Згідно зазначеного договору позивач отримала 31370 дол. США (на день отримання кредиту сума еквівалента 158418,50 грн.).

Згідно Додаткового договору №2 до договору споживчого кредиту №11328791000 від 07.04.2008, укладеного між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1 12.11.2013 року, позивач повернула 18000 дол. США та 5195,87 дол. США, що в еквіваленті на день повернення кредиту становить 177 440,92 грн. (а.с.19-20).

Відповідачем проведено позапланову невиїзну документальну перевірку фізичної особи ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства при оподаткуванні доходів, отриманих у вигляді списання заборгованості за період з 01.01.2013 п. по 31.12.2013 р., яка оформлена актом від 25.09.2014р. № 199/1740/2576815145.

Як вбачається з вищевказаного акту перевірки, у ході перевірки встановлено порушення пп.49.18.4 п.4918 ст.49, пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано грошове зобов'язання по податку на доходи з доходів фізичних осіб за період, що перевіряється на загальну суму 36959,34 грн.

До таких висновків перевіряючі дійшли в результаті дослідження даних податкового рахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (податковий розрахунок форми № 1 ДФ), наданого до податкового органу суб'єктом підприємницької діяльності АТ "Дельта Банк" в періоді з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р. платник податків - фізична особа ОСОБА_1 отримала доходи у вигляді додаткового блага (ознака доходу 126) у сумі 218757,30 грн. з яких не нараховано та не перераховано до бюджету податку на доходи фізичних осіб.

За наслідками перевірки контролюючим органом винесено податкове повідомлення - рішення форми "Р" від 09.10.2014 р. № 0022081704, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 46199,18 грн., у т.ч. за основним платежем на суму 36959,34 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 9239,84грн.

Відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно до п.164.1 ст.164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Абзацом д) пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку-боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

З акта перевірки та пояснень представників відповідача вбачається, що саме вказаною нормою (абз.д) пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України) фактично було обґрунтоване спірне податкове повідомлення-рішення про донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб.

Разом з тим, вказаний абз. д) є складовою пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України, яким передбачено включення до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку доходу, отриманого як додаткове благо, і фактично визначає один з видів такого додаткового блага.

Згідно п.п.5.1, 5.2 ст.5 ПК України поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 цього Кодексу. У разі якщо поняття, терміні, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

Статтею 14 ПК України визначено значення понять, в якому ці поняття вживаються в цьому Кодексі.

Так, відповідно до п.п.14.1.56 п.14.1 ст.14 ПК України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно з п.п.14.1.47. п.14.1. ст.14 ПК України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Відповідно до п.163.1 ст.163 ПК України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Згідно п.164.1 ст.164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

З аналізу наведених положень ПК України можна зробити висновок, що до доходів взагалі та додаткових благ, зокрема, відносяться матеріальні та нематеріальні цінності, кошти та інші активи, які безпосередньо отримані платником податку та які збільшують загальний майновий стан цього платника і забезпечують приріст його активів у тій чи іншій формі.

Підпунктом 1.1 статті 1 Податкового Кодексу передбачено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Між тим, відносини, що виникають між банком та його клієнтами з питань надання банківських послуг, в тому числі надання кредитів, є питаннями цивільно-правових відносин, а саме питаннями зобов'язального права, які регулюються актами цивільного законодавства України в тому числі нормами Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 605 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Таким чином, питання припинення зобов'язань, що виникають із кредитних договорів, у тому числі шляхом прощення боргу, повинні бути врегульовані між сторонами зобов'язанням в межах договірних правовідносин.

Судом встановлено, що згідно Додаткового договору №2 до договору споживчого кредиту №11328791000 від 07.04.2008, укладеного між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1 12.11.2013 року, позивач повернула 18000 дол. США та 5195,87 дол. США, що в еквіваленті на день повернення кредиту становить 218757,30 грн. (а.с.19), а отже позивачу анульовано частину боргу у сумі 218757,30 грн.

Вказане підтверджується також листом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", наданого на виконання ухвали суду. Зі змісту зазначеного листа, судом встановлено, що складовою анульованої суми боргу за кредитним договором №11328791000 від 07.04.2008 року в сумі 218757,30 грн. є заборгованість за тілом кредиту в розмірі 17874,68 дол. США, що в гривневому еквіваленті становить 142 872,32 грн. та заборгованість за відсотками в розмірі 9493,93 дол. США, що в гривневому еквіваленті становить 75884,98 грн. (а.с.131-134).

ПАТ "Дельта Банк" було прийнято рішення щодо припинення зобов'язань за кредитним договором від 07.04.2008 року №113287910001 шляхом прощення боргу.

З огляду на вищенаведене, суд вважає, що є підстави вважати, що позивач отримав додаткові блага, внаслідок списання тіла кредиту в розмірі 17874,68 дол. США.

Крім того, аналізуючи вище зазначені положення, суд приходить до висновку, що основною ознакою доходу платника податку як об'єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, у тому числі у вигляді додаткового блага є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формі.

З огляду на зазначене, суд зазначає, що відсотки за користування кредитом, нараховані банком, відповідно до умов договору та анульовані за його рішенням, не є доходом платника в розумінні ПК України, який підлягає оподаткуванню. Скасована ОСОБА_1 банком заборгованість за відсотками у розмірі 75884,98 грн. не є доходом, отриманим позивачем як додаткове благо, оскільки на відміну від суми кредиту, що надається безпосередньо позичальнику, заборгованість за відсотками ним не отримується, та вказана сума стягується на розсуд самого банку.

Аналогічні правові висновки наведені в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 23.02.2016 № К/800/46868/15 і К/800/53784/15, від 01.03.2016 № К/800/5293/15, від 08.12.2015 № К/800/36455/15.

Таким чином, дії відповідача щодо нарахування податковим органом штрафних санкцій на суму нарахованих відсотків за користування кредитом в розмірі 9493,93 дол. США, що в гривневому еквіваленті становить 75884,98 грн. є неправомірними, оскільки вони не можуть вважатись доходом позивача.

На підставі викладеного, суд вважає, що податковим органом правомірно встановлено порушення, а саме - неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік та несплата податку на доходи з фізичних осіб, однак, оскільки суд не може робити перерахунок податкового повідомлення рішення самостійно, оскільки це дискреційні повноваження відповідача то позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення рішення від 09.10.2014 року №0022081704 в частині збільшення грошового зобов'язання за основним платежем - 12895,35 грн. та за штрафними санкціями - 3223,84 грн., а саме на суми відсотків та комісій, підлягають задоволенню, так як до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи як сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог п. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінюючи надані у справу докази, виходить із принципів адміністративного судочинства - змагальність, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин справи, згідно із яким розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог, у зв'язку з чим заявлений адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ( в редакції, що діяла на час звернення до суду) під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Позовні вимоги - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 09.10.2014 року №0022081704 в частині збільшення грошового зобов'язання за основним платежем - 12895,35 грн. та за штрафними санкціями - 3223,84 грн.

В задоволені решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України (на розрахунковий рахунок: 31210206784002, отримувач коштів: УК у м.Кіровогр./м.Кіровоград/ 22030001; Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Кіровоградській області, МФО: 823016; Код ЄДРПОУ: 38037409; Код класифікації доходів бюджету: 22030001; Призначення платежу: судовий збір за позовом ОСОБА_1, Кіровоградський окружний адміністративний суд) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1006,55 грн.

Постанова суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10- денний строк з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду К.М. Притула