Постанова № 59413561, 27.07.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2016 р. Справа №805/1593/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 11 година 45 хвилин

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабіча С.І., за участю секретаря судового засідання Мангуш З.В. та представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2;

відповідача - ОСОБА_3, ОСОБА_4;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово виробниче підприємство Гермес до Державної податкової інспекції у м. Дружківка Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення та про зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Торгово виробниче підприємство Гермес звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Дружківка Головного управління ДФС у Донецькій області, відповідно до якого просить визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у м. Дружківка Головного управління ДФС у Донецькій області № 51 від 17.05.2016 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариству з обмеженою відповідальністю Торгово виробниче підприємство Гермес (код ЄДРПОУ 39541290) та просить зобовязати Державну податкову інспекцію у м. Дружківка Головного управління ДФС у Донецькій області поновити реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово виробниче підприємство Гермес (код ЄДРПОУ 39541290), як платника податку на додану вартість, з дати анулювання з 17.05.2016 року.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем не дотримано процедури встановлення місцезнаходження позивачата тим, що позивач вчасно подавав податкову звітність.

Відповідач проти позову заперечував, надавши через канцелярію суду заперечення на позовну заяву, а також у судовому засіданні пояснив суду, що підставою для нулювання свідоцтва платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово виробниче підприємство Гермес став п.п. «г» п. 184.1 ст. 184 ПКУ в частині того, що позивачем подано таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

Дослідивши обставини даної справи, надані сторонами докази суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Відносини, які виникають у сфері обліку платників, зокрема платників податку на додану вартість, регулюються Конституцією України, Податковим Кодексом України (далі ПК України), Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» із змінами та доповненнями (далі - Закон №755), Порядком обліку платників податків, який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588 (далі - Порядок №1588), Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, яке затверджено наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 №1130 (далі Положення №1130) та іншими правовими актами.

Відповідно до ст. 200 Податкового кодексу України відповідачем було проведено камеральну перевірку звітності з ПДВ за січень 2016 року позивача, в якій підприємством задекларовано від'ємне значення в сумі 18 934,00 грн. (наростаючим підсумком 451 198,00 грн.).

Відповідачем прийнято рішення від 17.05.2016 року № 51 про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово виробниче підприємство Гермес (код ЄДРПОУ 39541290), яке було отримано особисто директором підприємства 31.05.2016 року.

Запис про анулювання реєстрації свідоцтва платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово виробниче підприємство Гермес ( код ЄДРПОУ 39541290) внесено до державного реєстру платників податку на додану вартість.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Реєстрація особи як платника податку на додану вартість та анулювання такої реєстрації регулюється положеннями статей 180-184 розділу V ПК України та Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 № 1130, (далі - Положення № 1130).

Суд застосовує вказані норми матеріального права в редакції, чинній на момент винесення спірного рішення.

Так, реєстрація особи як платника податку на додану вартість та анулювання такої реєстрації регулюється положеннями статей 180-184розділу V Податкового кодексу України та Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011 №1394.

Відповідно до пп. «г» п. 184.1 ст.184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо, зокрема, особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

Згідно з п.п. 5.5.2 п. 5.5 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011 р. № 1394, рішення про анулювання реєстрації за ініціативою податкового органу приймаються за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей).

Згідно пп. 11 п. 5.5 Положення № 1130, анулювання реєстрації за ініціативою відповідного контролюючого органу може бути здійснене на підставах, визначених у підпунктах «б» - «з» пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу (підпункти «б» - «з» пункту 5.1 цього розділу).

Контролюючі органи здійснюють постійний моніторинг платників ПДВ, включених до Реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації платників ПДВ у разі існування відповідних підстав.

Рішення про анулювання реєстрації за ініціативою контролюючого органу приймаються за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей). Такими документами, зокрема, є повідомлення державного реєстратора, відомості з Єдиного державного реєстру щодо наявності запису про відсутність юридичної особи або фізичної особи підприємця за місцезнаходженням (місцем проживання) або запису про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу (підстава підпункт ж пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу).

Згідно п.п. 3.1.1, п.п.3.1.2 Положення про організацію взаємодії підрозділів податкової міліції з іншими структурними підрозділами органів ДПС, затвердженого Наказом ДПА України від 17.05.10 р. за № 336 (далі Положення № 336), щодо кожного платника податків, який відсутній за місцезнаходженням (місцем проживання) та місцезнаходження (місце проживання) якого не з'ясовано, структурні підрозділ органу ДПС проводить такі заходи: шляхом спілкування (телефон, пошта, факс, виїзд за місцезнаходженням тощо) із платником податків з'ясовує його фактичне місцезнаходження (місце проживання); за допомогою Єдиного банку даних платників податків встановлює місце проживання засновників і керівників платника податків та отримує інформацію стосовно інших платників податків, де зазначені особи є засновниками чи керівниками.

Відповідно до приписів п. 4.2 Положення № 336 підрозділ податкової міліції при прийнятті рішення про організацію заходів із встановлення місцезнаходження платника податків обов'язково здійснює вихід за його адресою.

Суд зазначає, що позивачем протягом останнього року у встановлений законом термін до податкового органу подавались належним чином оформлені податкові декларації з податку на додану вартість з необхідними додатками, а саме:

-податкова декларація з податку на додану вартість за лютий 2015 року, доказом її прийняття є квитанція № 1 та № 2 від 20 березня 2015 року;

-податкова декларація з податку на додану вартість за березень 2015 року, доказом її прийняття є квитанція № 1 та № 2 від 20 квітня 2015 року;

-податкова декларація з податку на додану вартість за квітень 2015 року, доказом її прийняття є квитанція № 1 та № 2 від 20 травня 2015 року;

-податкова декларація з податку на додану вартість за травень 2015 року, доказом її прийняття є квитанція № 1 та № 2 від 22 червня 2015 року;

-податкова декларація з податку на додану вартість за червень 2015 року, доказом її прийняття є квитанція № 1 та № 2 від 20 липня 2015 року;

-податкова декларація з податку на додану вартість за липень 2015 року, доказом її прийняття є квитанція № 1 та № 2 від 20 серпня 2015 року;

-податкова декларація з податку на додану вартість за серпень 2015 року, доказом її прийняття є квитанція № 1 та № 2 від 21 вересня 2015 року;

-податкова декларація з податку на додану вартість за вересень 2015 року, доказом її прийняття є квитанція № 1 та № 2 від 20 жовтня 2015 року;

-податкова декларація з податку на додану вартість за жовтень 2015 року, доказом її прийняття є квитанція № 1 та № 2 від 20 листопада 2015 року;

-податкова декларація з податку на додану вартість за листопад 2015 року, доказом її прийняття є квитанція № 1 та № 2 від 21 грудня 2015 року;

-податкова декларація з податку на додану вартість за грудень 2015 року, доказом її прийняття є квитанція № 1 та № 2 від 20 січня 2016 року;

-податкова декларація з податку на додану вартість за січень 2016 року, доказом її прийняття є квитанція № 1 та № 2 від 22 лютого 2016 року;

-податкова декларація з податку на додану вартість за лютий 2016 року, доказом її прийняття є квитанція № 1 та № 2 від 21 березня 2016 року;

-податкова декларація з податку на додану вартість за березень 2016 року, доказом її прийняття є квитанція № 1 та № 2 від 20 квітня 2016 року;

-податкова декларація з податку на додану вартість за квітень 2016 року, доказом її прийняття є квитанція № 1 та № 2 від 20 травня 2016 року;

Також позивачем до податкового органу подавались уточнюючи розрахунки податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок, які були прийняті податковим органом без зауважень. (а.с. 35 - 131).

Надані позивачем податкові декларації є належними, допустимими і прямими доказами по справі, які залишилися не спростованими відповідачем, та беруться судом до уваги.

Водночас, відповідач, на якого Кодексом адміністративного судочинства України покладено обов'язок доказування правомірності прийнятого ним рішення, не надав суду належних і допустимих доказів, підтверджуючих правдивість зазначених в рішенні обставин, а саме доказів того, що подані позивачем декларації з ПДВ містять нульові показники податкових зобов'язань і податкового кредиту або свідчать про відсутність операцій з постачання/ придбання товарів (робіт, послуг).

В судовому засіданні представником позивача зазначено та не спростовано представником відповідача, що будь-яких письмових відмов у прийнятті податкових декларацій за спірний період, своєчасно надісланих позивачем до податкового органу засобами електронного зв'язку, відповідачем надано не було.

Суд зазначає, що податковим органом невірно витлумачено положення підпунктом «г» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України - "та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту" та застосовано його до декларацій позивача щодо яких у відповідача є сумніви щодо реальності господарських операцій, на підставі яких сформована відповідна звітність.

Суд зазначає, що вказані обставини, у межах відповідних повноважень, встановлюється податковим органом шляхом проведення відповідних перевірок та винесення за їх результатами відповідних податкових повідомлень - рішень (за наявності порушень та донарахувань), але аж ніяк не є підставою для анулювання реєстрації платника податків.

Під фразою "та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту" слід розуміти подання платника звітності з нульовими показниками зобов'язань/кредиту, а не звітності, викликає у податкового органу сумніви.

Таким чином, враховуючи те, що позивачем протягом 12 послідовних податкових місяців за період з лютого 2015 року по квітень 2016 року подавалися податкові декларації з податку на додану вартість не з нульовими показниками об'єкта оподаткування, декларувалися податкові зобов'язання з податку на додану вартість, обсяги поставок та обсяги оподатковуваних операцій, а також те, що відповідачем не прийнято жодного рішення за вказаний період щодо невизнання будь-якої із податкових декларацій, суд приходить до висновку, що у відповідача були відсутні підстави для прийняття рішення щодо анулювання реєстрації позивача як платника податку на додану вартість з підстав, визначених у підпункті «г» пункту 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України, отже, спірне рішення прийнято відповідачем безпідставно, є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України, судові витрати в сумі 2 756,00 грн. підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ч.2 ст. 19 Конституції України, ст. 184 Податкового кодексу України, Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, Положенням про організацію взаємодії підрозділів податкової міліції з іншими структурними підрозділами органів ДПС, Кодексом адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово виробниче підприємство Гермес до Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення та про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області № 51 від 17.05.2016 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово виробниче підприємство Гермес.

Зобовязати Державну податкову інспекцію у м. Дружківка Головного управління ДФС у Донецькій області поновити реєстрацію платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово виробниче підприємство Гермес з дати анулювання - 17.05.2016 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово виробниче підприємство Гермес (код за ЄДРПОУ 39541290) 2 756 (дві тисячі сімсот п'ятдесят шість) гривень судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області (код за ЄДРПОУ 39901249).

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частини проголошені у судовому засіданні 27 липня 2016 року.

Постанову складено у повному обсязі 29 липня 2016 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України (проголошення вступної та резолютивної частин постанови), а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Бабіч С.І.