Постанова № 59413399, 20.07.2016, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2016 року Житомир справа № 806/752/16

категорія 12.3

Колегія Житомирського окружного адміністративногой суду у складі:

головуючого судді Черняхович І.Е., суддів: Романченка Є.Ю., Нагірняка М.Ф.,

секретар судового засідання Духновської В.О.,

за участю: представника відповідача Москаленка А.О.,

представника третьої особи Іваненка М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України, третя особа - Житомирський обласний військовий комісаріат про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу,

встановив:

ОСОБА_3 звернувся з позовом про визнання протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням 1-групи інвалідності, внаслідок травми, поранення контузії, захворювання пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби в країнах де велись бойові дії. В обґрунтування позову зазначає, що у зв'язку з отриманою інвалідністю внаслідок проходження служби в країнах, де велись бойові дії, у встановленому законом порядку, звернувся через Житомирський обласний військовий комісаріат до Міністерства оборони України із відповідною заявою, до якої були долучені всі необхідні документи.

Житомирським обласним військовим комісаріатом ОСОБА_3 було надано витяг з протоколу від 01.04.2016 за № 20 про повернення документів на доопрацювання (а.с. 24), у зв'язку з чим позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

15 липня 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з заявою про уточнення позовних вимог, а саме: просив змінити абзац 2 позовної заяви: зобов'язати Міністерство оборони України розглянути питання щодо призначення та виплати, як інваліду 1 групи з 08.12.2015 внаслідок травми, поранення, контузії, захворювання пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 та статтей 16 - 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у розмірі з кратного прожиткового мінімуму встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності (а.с. 34).

Позивач у судове засідання не прибув, розгляд справи просив провести у його відсутність.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив. Пояснив, що позивач, отримав відповідну одноразову грошову допомогу відповідно до встановленої йому 29.11.2013 року 3-ї групи інвалідності. На думку представника відповідача, позивачу правомірно було відмовлено в нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги при встановленні 1 групи інвалідності, оскільки підвищення групи інвалідності не може вважатися днем встановлення інвалідності.

Представник Житомирського обласного військового комісаріату в судовому засіданні проти позову заперечив і підтримав доводи представника відповідача.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника відповідача та представника третьої особи, об'єктивно та не упереджено з'ясувавши всі обставини, які мають юридичне значення у справі, колегія суддів дійшла висновку про задоволення позову з огляду на наступне.

Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку та підстав призначення та нарахування одноразової грошової допомоги у разі інвалідності військовослужбовців, як складової їх соціального захисту, регулюються правовими нормами Закону України від 20 грудня 1991 року N 2011-XII "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон N 2011-XII), що були чинні на день виникнення таких відносин.

Соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом (стаття 1 Закону N 2011-XII).

За змістом статті 16 зазначеного Закону N 2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві - це гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Правові норми вказаної статті 16 зазначеного Закону N 2011-XII визначають повний перелік категорій осіб, що мають право на отримання одноразової грошової допомоги у відповідному розмірі та за наявності передбачених законодавством підстав, до яких в статусі окремої категорії віднесено "осіб, звільнених з військової служби".

За змістом пункту 5 частини другої цієї ж статті 16 зазначеного Закону N 2011-XII законодавець вказану категорію "осіб, звільнених з військової служби" також розмежовує на: осіб, звільнених з військової служби, інвалідність яким встановлена не пізніше ніж через три місяці після звільнення такої особи з військової служби і пов'язана з проходженням військової служби; осіб, звільнених з військової служби, інвалідність яким встановлена після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.

Судом встановлено, що відповідно до військового квитка серії НК № 5416041 ОСОБА_3 проходив військову службу у період з 23.04.1987 по 16.04.1989 - на території Республіки Афганістан, де в той час велись бойові дії та приймав участь у бойових діях (а.с.14-16). В квітні 1988 року отримав осколкові поранення в ділянці правої ключиці.

Протоколом засідання Центральної військової - лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень контузії, травм каліцтв № 4587 від 31.12.2015 встановлено, мінно - вибухова травма, вогнепальне осколкове поранення в ділянці правої ключиці (контузія 1988) наслідками яких став рубець в зазначеній ділянці розміром 5,5х1,5 см підтверджено актом судово - медичного дослідження (обстеження) № 4695 від 16.12.2010 Житомирського обласного бюро судово - медичної експертизи, які в подальшому призвели до розвитку "Дисциркуляторної енцефалопотії ІІ ст. змішаного генезу. Післятравматичного церебрального арахноїдиту. Об'ємного утворення лівої тім'яно - потиличної ділянки голови мозку - анапластичної епендімоми, кл. гр. ІІ. Стану після оперативного лікування", що підтверджується записами у медичних документах, - травма, поранення, контузія, захворювання пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. Наведене підтверджено витягом з протоколу засідання Центральної військової - лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень контузії, травм каліцтв № 4587 від 31.12.2015 (а.с. 17).

Внаслідок чого, 29.11.2013 Житомирською обласною медико-соціальною комісією №2 позивачу з 27.11.2013 була встановлена третя група інвалідності, пов'язана з проходженням військової служби (а.с. 20). 11.01.2016 Житомирською обласною медико-соціальною комісією №2 позивачу встановлено першу групу інвалідності з 08.12.2015 (а.с. 21).

21.01.2016 ОСОБА_3 звернувся до Житомирського ОМВК з заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням першої групи інвалідності внаслідок поранення контузії та захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії (а.с. 23). Житомирським ОМВК заява разом з приєднаними документами була скерована до Міністерства оборони України.

Як вбачається, з Протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 01.04.2016 № 20, затвердженого Міністерством оборони України, комісія прийняла рішення про повернення поданих документів до Житомирського обласного військового комісаріату на доопрацювання. Висновок Комісії про направлення на доопрацювання документів обґрунтовано тим, що позивачем документально не підтверджено настання інвалідності під час проходження військової служби або не пізніше, ніж через три місяці після звільнення з такої служби, як це передбачено підпунктом 4 пункту 2 Порядку та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 499. Суд не погоджується з такою правовою позицією відповідача з огляду на наступне.

Приписами частини п'ятої статті 17 Конституції України обумовлено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

В розумінні статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі частиною першою статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Пунктом 4 частини другої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Відповідно до частини першої статті 16-2 наведеного Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі:

а) 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 1 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону;

б) 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (далі - Постанова № 975), яка набрала чинності 24.01.2014.

Відповідно до пункту 3 Постанови № 975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Підпунктом 1 пункту 6 Постанови № 975 передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу встановлена третя група інвалідності з 27.11.2013, одноразову грошову допомогу при встановленні третьої групи інвалідності позивач не отримував.

Правові норми статті 16-3 Закону N 2011-XII містять окремі особливості щодо призначення і виплата одноразової грошової допомоги, в тому числі щодо джерел виплати такої допомоги, державних органів, на які покладено обов'язок її нарахування та виплати, тощо.

За змістом частини четвертої статті 16-3 Закону N 2011-XII, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі в результаті встановлення вищої групу інвалідності протягом двох років після первинного встановлення інвалідності законодавцем віднесена виключно до окремих категорій таких осіб, а саме для "військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів".

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_3, у зв'язку із встановленням йому вперше з 27.11.2013 інвалідності 3 групи, одноразову грошову допомогу не отримував. Перша група інвалідності встановлена позивачу з 08.12.2015.

За наведених обставин, суд вважає, що днем виникнення права позивача на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого Законом для працездатних осіб, є 08.12.2015, оскільки ця дата зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії як час, з якого ОСОБА_3 при повторному огляді встановлена 1 група інвалідності.

За приписами частини шостої статті 16-3 Закону N 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, тобто проходження Позивачем військової служби.

В розумінні вимог цієї ж статті Позивач може реалізувати своє право на отримання одноразової грошової допомоги протягом трьох років з дня виникнення у нього такого права.

На день подання Позивачем зазначеної заяви механізм розгляду таких звернень та механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі інвалідності визначається правовими нормами Постанови КМ України від 25 грудня 2013 р. N 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" (надалі - Порядок N 975).

В ході судового розгляду було встановлено, що позивачем подано заяву на отримання одноразової грошової допомоги з доданими документами до Житомирського ОВК у відповідності до пункту 11 Порядку № 975.

За приписами абзацу 2 п.13 Порядку N 975 Відповідач, Міністерство оборони України, як Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Судом встановлено, що за результатами розгляду заяви ОСОБА_3 відповідачем в особі комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби (протокол засідання від 01.04.2016), було повернуто документи до обласного військового комісаріату у зв"язку з відсутністю підтвердження настання інвалідності під час проходження військової службт або не пізніше, ніж через три місяці після звільнення з такої служби.

Згідно з підпунктом 2 пункту 6 Порядку N 975 одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцю, інвалідність якого настала в період проходження військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.

Суд зазначає, що дія постанови № 975 безумовно поширюється на позивача, оскільки вона набрала чинності з 24.01.2014, а інвалідність 1 групи була встановлена 08.12.2015 під час повторного огляду. Крім того, суд зазначає, що Постанова № 975 не містить жодних обмежень щодо неможливості застосування Порядку до осіб, які отримали первину інвалідність до 01.01.2014.

Суд ураховує правову позицію Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 10.03.2015 (справа № 21-563-а-14), про те, що у разі встановлення військовослужбовцю більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у нього виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується йому з урахуванням виплаченої раніше суми обов'язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги.

Висновки цієї постанови Верховного Суду України, згідно із приписами статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов'язковими для застосування до спірних правовідносин, що є предметом цього позову.

Виходячи з вищевикладеного, суд прийшов до висновку про неправомірність відмови Міністерства оборони України у виплаті ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги у зв'язку із зміною групи інвалідності, викладену в протоколі засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, від 01.04.2016 року №20.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 158 - 163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України, оформлене Витягом з Протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби № 20 від 01 квітня 2016 року.

Зобов'язати Міністерство оборони України розглянути питання щодо призначення та виплати ОСОБА_3 як інваліду першої групи з 08.12.2015 внаслідок травми, поранення, контузії, захворювання, пов'язаних із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велися бойові дії, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) , інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 та ст.ст. 16 - 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя І.Е.Черняхович

Судді: Є.Ю. Романченко

М.Ф. Нагірняк

Повний текст постанови виготовлено: 26 липня 2016 р.