Постанова № 59401286, 29.07.2016, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2-а/754/476/16

Справа №754/9208/16-а

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 липня 2016 року Деснянський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Клочко І.В.

розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії. Свої вимоги обґрунтовує тим, що з 02 липня 2001 року перебував на обліку в УПФУ Дніпровського району м. Києва та отримує пенсію за вислугу років в розмірі 90 відсотків від розміру місячної заробітної плати на підставі ст. 50-1 ЗУ «Про прокуратуру». Постановою КМУ від 11 лютого 2016 року №77 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 і від 09 грудня 2015 року №1013» з 01 січня 2016 року підвищено на 25 відсотків посадові оклади працівникам органів прокуратури. 26 травня 2016 року позивач звернувся до відповідача з заявою про проведення перерахунку пенсії за вислугу років в розмірі, визначеною у довідці Генеральної прокуратури України №18-746зп від 23 травня 2016 року, однак отримав відмову. На підставі цього, позивач був змушений звернутися до суду.

В своєму позові ОСОБА_1 просить суд визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови позивачу у проведенні перерахунку пенсії на підставі довідки №18-746зп Генеральної прокуратури України від 23 травня 2016 року та зобов'язати Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок та виплату пенсії позивачу починаючи з 01.02.2016 року відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції на момент призначення пенсії) в розмірі 90 відсотків від розміру місячної заробітної плати на підставі довідки №18-746зп Генеральної прокуратури України від 23 травня 2016 року.

Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві до суду надано письмові заперечення з проханням відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що позивач знаходиться на пенсійному обліку в Лівобережному об'єднаному УПФУ в м. Києві, та отримує пенсію з 02 липня 2001 року, призначену згідно статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру», в розмірі 90% від заробітку.

Відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку із підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників або у зв'язку із звільненням з роботи.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати,особливості індексації та внесення змін до деяких нормативно - правових актів» працівникам прокуратури збільшено посадові оклади, що згідно зі ст.50-1 Закону є підставою для перерахунку пенсії за вислугою років.

У зв'язку з підвищенням окладів, 26 травня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про перерахунок раніше призначеної йому пенсії на підставі виданої Генеральною прокуратурою України №18-746зп від 23 травня 2016 року про заробітну плату позивача.

26 травня 2016 Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві відмовило позивачу у здійсненні перерахунку пенсії.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до вимог ст. 50-1 ЗУ «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року № 1789-ХІІ, (в редакції чинній на момент призначення пенсії позивачу) прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 90 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку. Обчислення пенсій проводиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Перерахунок пенсій проводиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Відповідно до ч.17 ст.50-1 Закону призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більше як за 12 місяців.

Відповідно до положень ст.22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно статей 22, 64 Конституції України право на пенсійне забезпечення відповідних категорій громадян, встановлене законами України, є таким, що не підлягає звуженню та обмеженню. Тому, звуження та обмеження змісту й обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів відповідно до ст. 22 Конституції України не допускається.

Пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213 передбачено, що у разі неприйняття до 01.06.2015 закону щодо призначення пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 скасовує норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «;Про прокуратуру», «;Про судоустрій і статус суддів», «;Про статус народного депутата України», «;Про Кабінет Міністрів України», «;Про судову експертизу», «;Про національний банк України», «;Про службу в органах місцевого самоврядування», «;Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника - консультанта народного депутата України.

Аналізуючи вказані норми закону та виходячи з принципу незворотності дії законів у часі, зазначені положення п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», на думку суду стосуються порядку призначення пенсії прокурорам у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії, оскільки процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення. Тому, скасування порядку нарахування пенсій за спеціальними законами з 1 червня 2015 року та подальше призначення таких пенсій на загальних підставах, не впливає на можливість проведення перерахунку пенсії, призначеної раніше, у відповідності до діючих на час її призначення норм Закону України "Про прокуратуру".

Враховуючи, що позивач звернувся 26 травня 2016 року до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про перерахунок пенсії, а не із заявою про призначення пенсії, Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва, на думку суду, повинно було керуватися ст.50-1 ЗУ «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року № 1789-ХІІ, в редакції чинній на момент призначення пенсії, а тому відмова відповідача у проведенні перерахунку пенсії є неправомірною.

Відповідно до ч. 3 ст. 162 КАС України, суд може прийняти постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, у сфері публічно-правових відносин з боку суб'єктів владних повноважень.

При виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд враховує висновки Верховного Суду України, зокрема висловлені у постановах Верховного Суду України від 17 грудня 2013 року (справа №21-445а13) та від 10 грудня 2013 року (справа №21-348а13).

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 10 грудня 2013 року у справі про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, вказано, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.

Внесені Законом України від 8 липня 2011 року № 3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" зміни до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ «Про прокуратуру» щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом та механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм проведення перерахунку пенсії за вислугу років прокурорам є частини тринадцята та вісімнадцята статті 50-1 Закону № 1789-ХІ. Крім того, згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Також, згідно з викладеного у рішеннях Конституційного Суду України (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій) розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини щодо їхнього пенсійного забезпечення виникають на момент звернення за призначенням пенсії.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно зі ст. 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Відповідач не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування правомірності своїх дій щодо відмови позивачу у перерахунку пенсії в контексті практики Верховного Суду України щодо недопущення звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Посилання відповідача на положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року за №-213 є неспроможними, оскільки вони врегульовують питання призначення пенсій, а не їх перерахунку.

Відповідно до п.5 Постанови Пенсійного фонду України №22-1 «Про затвердження порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування» передбачено, що перерахунок здійснюється на підставі заяви пенсіонера.

Оскільки позивачем не обґрунтовані обставини, з яких саме підстав останній просить здійснити перерахунок пенсії за вислугу років з 01 лютого 2016 року, при цьому останній звернувся з заявою про перерахунок пенсії до відповідача лише 26 травня 2016 року, додавши до заяви довідку видану довідки Генеральною прокуратурою України №18-746зп від 23 травня 2016 року, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, а саме про здійснення перерахунку пенсії починаючи з 26 травня 2016 року.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем порушено право позивача на пенсійне забезпечення, тому позовні вимоги останнього підлягають частковому задоволенню, оскільки лише 26 травня 2016 року позивач звернувся за перерахунком пенсії, що підтверджені матеріалами справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та не спростовані належними та допустимими доказами відповідачем.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 19, 22, 58, 64 Конституції України, ст.ст. 69, 71, 76, 86, 159, 161, 163 КАС України, ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії на підставі довідки Генеральної прокуратури України №18-746зп від 23 травня 2016 року.

Зобов'язати Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року №1789-ХІІ (у редакції Закону №2663-ІІІ від 12.07.2001р.) починаючи з 26 травня 2016 року на підставі довідки Генеральної прокуратури України №18-746зп від 23 травня 2016 року, виходячи з розрахунку 90% від суми місячної зарплати з урахуванням фактично отриманих виплат і умов праці, що існували на день звільнення.

Судовий збір компенсується за рахунок Державного бюджету України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Деснянський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: