Рішення № 59400182, 26.07.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22-ц/790/3443/16 Головуючий 1-інст. - Савченко Д.М.

Справа 635/9009/15-ц Доповідач - Зазулинська Т.П.

Категорія - договірні

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого ЗАЗУЛИНСЬКОЇ Т.П.,

суддів КРУГОВОЇ С.С.,

МІНЕНКОВОЇ Н.О.,

секретаря Прологаєвої А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Київ РЕ" на заочне рішення Харківського районного суду Харківської області від 13 січня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Київ РЕ» про стягнення страхового відшкодування та пені, -

в с т а н о в и л а :

У грудні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до Харківського районного суду Харківської області з позовом, в якому просивстягнути з ТДВ «СК «Київ Ре» на його користь несплачену частку страхового відшкодування в сумі 17 764,19 грн;пеню за затримку страхового відшкодування в розмірі 4 126,94 грн; суму сплаченого судового збору у розмірі 487,20 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 14.02.2015 року водій ОСОБА_4, керуючи автомобілем Volkswagen Caddy, не врахував дорожню обстановку, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем Daewoo Lanos під керуванням ОСОБА_5 Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні ушкодження.

Цивільна відповідальність водія ОСОБА_4 на момент ДТП була застрахована у ТДВ «СК «Київ Ре». Строк виплати страхового відшкодування сплинув 30.08.2015 року, але страхового відшкодування позивач не отримав.За період 03.10.2015 - 13.10.2015 року позивачу було частково перераховано страхове відшкодування в розмірі 33 585,81 грн. Залишається недоплаченим страхове відшкодування в розмірі 17 764,19 грн.

Заочним рішенням Харківського районного суду Харківської області від 13 січня 2016 року ( з урахуванням ухвали від 26.05.є2016 року про виправлення описки) позов задоволено. Стягнуто з ТДВ «СК «Київ Ре», на користь ОСОБА_3 несплачену частку страхового відшкодування в сумі 17764,19 грн.; пеню за затримку страхового відшкодування в розмірі 4126,94 грн.; суму сплаченого судового збору 487,20 грн.

Ухвалою цього ж суду від 29 березня 2016 року заяву ТДВ «СК «Київ РЕ» про перегляд заочного рішення Харківського районного суду Харківської області від 13 січня 2016 року залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати заочне рішення суду від 13 січня 2016 року та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування скарги посилається на те, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом неповно з'ясовані всі обставини справи, не досліджені всі доводи та не надано їм належної оцінки.

Зазначає, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача 4 126,94 грн. пені за затримку платежу з 31.08.2015 року не має законних підстав з огляду на те, що ним не було порушено строків виплати страхового відшкодування, встановлених законом. ОСОБА_3 звернувся з заявою про страхове відшкодування з порушенням терміну подання на 76 днів.

Звертає увагу, що ОСОБА_3 просив Страховика перерахувати грошові кошти на його рахунок, тому сума виплати страхового відшкодування була зменшена на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість, що передбачено п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Вказує, що сплата позивачу страхового відшкодування у розмірі 33 754, 58 грн., а не в сумі 33 585,81 грн., як стверджував позивач у позові, підтверджується платіжними дорученнями.

Вважає, що підстав для стягнення витрат на евакуатор немає, оскільки документів, підтверджуючих евакуацію: рахунок, акт виконаних робіт, маршрут евакуатора, документи особи, яка здійснювала евакуацію та інше ОСОБА_3 не надав.

Наголошує, що складений Звіт № 0994 від 20.02.2015 року не може бути належним та допустимим доказом у справі, враховуючи наявність грубих та систематичних порушень під час огляду пошкодженого транспортного засобу, а саме не застосовано коефіцієнт фізичного зносу транспортного засобу, звіт не містить посилань на офіційні джерела інформації щодо вартості запчастин, відсутність представника ТДВ «Київ Ре» під час огляду пошкодженого транспортного засобу експертом, залученим позивачем.

У запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_6 просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на безпідставність доводів скарги.

Сторони до апеляційного суду не з»явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. У запереченнях на скаргу ОСОБА_3 просить про відкладення справи розглядом на інший час без зазначення причин неможливості з"явитися в судове засідання.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК Украпїни: в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів доходить висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судовим розглядом встановлено і не заперечується відповідачем, що 14.02.2015 року сталася ДТП за участю автомобілів Volkswagen Caddy, реєстр. № НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4 і Daewoo Lanos, реєстр. № НОМЕР_2, під керуванням власника транспортного засобу ОСОБА_5 Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні ушкодження.

Вина водія ОСОБА_4 у скоєнні даного ДТП підтверджується постановою Харківського районного суду Харківській області від 13.05.2015 року. Цивільна відповідальність водія ОСОБА_4 на момент ДТП застрахована у ТДВ «СК «Київ Ре» (Далі «Страховик») полісом АІ/3399191, з лімітом ваідповідальності за шкоду заподіяну життю і здоров»ю - 100000,00 грн., шкоду, заподіяну майну - 50 000,00 грн., розмір франшизи 1 000,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що він написав повідомлення про настання події, надав всю необхідну інформацію та автомобіль для огляду; для визначення вартості матеріального збитку та страхового відшкодування самостійно звернувся до сертифікованого фахівця. На огляді пошкодженого авто був присутній представник «Страховика», про що свідчить його підпис в акті огляду авто від 19.02.2015 р. Вартість матеріального збитку, завданого майну позивача, згідно висновку Звіту №0994 від 20.02.2015 року, складає 103 901,82 грн. Вартість проведення робіт по складанню Звіту №0994 складає 700 грн. і була сплачена позивачем в повному обсязі (копія товарного чеку №0994). Згідно копії поштового повідомлення 02.06.2015р. «Страховик» отримав всі необхідні документи для отримання страхового відшкодування, в тому числі постанову суду та заяву на виплату страхового відшкодування від 28.05.2015 року. Строк виплати страхового відшкодування сплинув 30.08.2015 року, але страхового відшкодування позивач не отримав. Через деякий час ОСОБА_3 отримав відповідь від «Страховика» про наміри сплатити йому страхового відшкодування в сумі 33 754,58 грн. Така сума страхового відшкодування з ним не узгоджувалася

Суд дійшов висновку, що з урахуванням часткової виплати (перерахування) страхового відшкодування в розмірі 33585,81 грн., з відповідача підлягає стягненню недоплачене страхове відшкодування в розмірі 17764,19 грн. , з яких 1650,00 грн. евакуатор, 700,00 - витрати на складання звіту), а також 4126,94 грн. пені за затримку страхового відшкодування. Спір вирішено судом на підставі ст.ст.1167, 1187, 1194, 988, 992, 999 ЦК України, ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів».

Колегія не може у повній мірі погодитись з вказаними висновками , вважає, що суд дійшов їх при неповному з»ясуванні обставин, що мають значення для справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон) страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона зобов'язується у разі настання певної події виплатити другій стороні або іншій особі, визначеній у договорі, страхову суму, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з ч. 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором.

Звертаючись з позовом до суду ОСОБА_3 стерджував, що страхове відшкодування відповідачем йому виплачено несвоєчасно та не в повному обсязі. Зокрема, вартість майнового збитку, завданого його автомобілю, становить 103 901,82 грн.

Між тим, до заяви про перегляд заочного рішення відповідачем надані : повідомлення ОСОБА_3 про ДТП, зареєстроване 17.02.2015 року, акт огляду колісного транспортного засобу (дефектна відомость) від 23.02.2015 року, складений представником відповідача за участю позивача, звіт № 21/88.02.15 від 23.02.2015 року, за яким ринкова вартість КТЗ Daewoo Lanos, реєстр. № НОМЕР_2 - 118630,95 грн., вартість відновлювального ремонту - 66561,18 грн., вартість відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу- 41705,50 грн.; розрахунок розміру страховорго відшкодування по пошкодженому транспортному засобу щодо страхового акту № 150973 в розмірі 34 754.58 грн. ( без ПДВ), 41705,50 грн. ( з ПДВ), копії платіжних доручень від 02,05,06,07,08,09,12 жовтня 2015 року на загальну суду 33754,58 грн. та повідомлення, спрямоване відповідачем на адресу позивача за вихідним №1203 від 22.09.2015 року про визначення страхового відшкодування у вказаному розмірі та про його перерахування на зазначені у заяві реквізити.

Зменшення розміру відшкодування на суму, визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість, узгоджується з положеннями п.36.2 ст.36 Закону.

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про страхування» страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Відповідно до ст. 22 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно зі ст. 29 Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Крім того, у п. 16 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам роз'яснено, що при відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У порушення наведених вище норм матеріального права суд не звернув уваги на те, що страховик виплатив позивачу страхове відшкодування, розмір якого хоча і не перевищує ліміт відповідальності, проте визначено відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та умов договору страхування.

У відповідності зі ст. 37.1 Закону страховик зобов"язаний виплатити страхове відшкодування не пізніше як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування, а згідно ст. 36.5 Закону за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ, особі яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, який діє у період, за який нараховується пеня».

Проте, дотримання страховиком визначеного ст.37.1 Закону 90-денного строку , а відтак і наявність підстав для відповідальності за прострочення має визначатися у залежності до вимог п.35.1 ст.35 Закону, відповідно до яких для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протяґом 30 днів з дня повідомлення про ДТП, подає страховику заяву про страхове відшкодування.

У разі, якщо заява про здййснення страхового відшкодування чи інші документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування ( регламентної виплати), подані з порушенням строку, встановленого цим Законом, строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламетної виплати ) та його виплати збільшується на кількість днів такого прострочення. ( п.36.2 ст.36 Закону).

Заява про виплату страхового відшкодування була надіслана позивачем до відповідача лише 28 травня 2015 року та отримана ним 02.06.2015 року, у той час як повідомлення про ДТП подано 17.02.2015 року.

Вказані обставини не були враховані судом першої інстанції, що призвело до помилкового висновку про прострочення відповічем виплати страхового відшкодування та прийняття рішення про стягнення пені .

Неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права у відповідності до п.п.1,4 ч.1 ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції про задоволення позову ОСОБА_3 про стягнення несплаченої суми страхового відшкодування та пені за затримку виплати страхового відшкодування з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні цих вимог та відповідної зміни рішення в частині розподілу судових витрат.

Відповідно до положень ст. 29 Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються також витрати, пов'язані з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Рішення суду першої інстанції в частині стягнення на користь позивача витрат, пов»язаних з евакуацією транспортного засобу в розмірі 1650,00 грн.оспорюється відповідачем з підстав недоведеності цих вимог, з посиланням на ненадання документів, підтверджуючих евакуацію: рахунок, акт виконаних робіт, маршрут евакуатора, документи особи, яка здійснювала евакуацію.

З вказаними доводами скарги колегія не погоджується. Позиаачем надано до суду скріплену печаткою ФОП квитанцію до прибуткового касового ордеру(копію), з якої убачається, що 14.02.2015 року, тобто у день ДТП, фізічною особою-підриємцем ОСОБА_7 прийнято від нього 1650,00 грн. за маніпулятор-евакуатор . Посилання відповідача на ненадання рахунку, маршруту евакуатора, акту виконаних робіт не є обставинами, які викликають сумніви у наданні позивачу у зв"язку з ДТП послуг евакуатора та понесення ним витрат у вказаному розмірі за ці послуги , тому рішення в цій частині сксасуванню або зміні не підлягає.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.п. 2, 3 ч.1 ст.307, п.п.1,4 ч.1 ст.309, ст.ст.313,314,316,317,319,324 ЦПК України колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Київ РЕ" задовольнити частково

Заочне рішення Харківського районного суду Харківської області від 13 січня 2016 року скасувати в частині задоволення позову ОСОБА_3 про стягнення несплаченої частки страхового відшкодування в розмірі 16114,19 грн, пені за затримку страхового відшкодування в розмірі 4126,94 грн. і відмовити у задоволенні цих позовних вимог.

В частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення витрат за послуги евакуатора в розмірі 1650,00 грн. рішення залишити без змін.

В частині розподілу судових витрат рішення змінити. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Київ РЕ» на користь ОСОБА_3 36,53 грн. витрат зі сплати судового збору.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на рішення апеляційного суду може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий (підпис) Т.П.Зазулинська

Судді (підпис) С.С. Кругова

(підпис) Н.О.Міненкова