Рішення № 59399589, 01.08.2016, Корецький районний суд Рівненської області

Cправа № 563/786/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

( з а о ч н е)

01.08.2016

Корецький районний суд Рівненської області

у складі:

головуючого судді Кулика Є.В.

при секретарі Федичканич В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Корець цивільну справу ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів в розмірі трьох відсотків річних та інфляційних збитків, -

в с т а н о в и в::

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, вказуючи, що 05 липня 2010 року між нею та відповідачем було укладено договір позики, згідно якого відповідач отримала від неї позику у сумі 8 (вісім) тисяч Долар США, що еквівалетно 64000 (шістдесят чотири тисячі) грн., з кінцевим терміном повернення до 31 грудня 2010 року. В строк дане зобов'язання не було виконано, проте 22 липня 2011 року дана позика була нотаріально посвідчена та був встановлений новий строк повернення суми позики до 31 грудня 2011 року.

Оскільки у встановлений строк відповідач коштів не повернула, спір став предметом судового розгляду. Рішенням Гощанського районного суду Рівненської області від 16 жовтня 2013 року з відповідача було стягнуто заборгованість за даним договором позики у сумі 66 720 грн. та моральну шкоду в розмірі 2 000 грн. Однак, боржником у встановлені терміни рішення суду виконане не було.

А відтак, в силу вимог ст.ст.610, 612, 625 ЦК України, позивач ставив питання про стягнення з відповідача ОСОБА_2 на її користь три проценти річних від простроченої суми грошового зобовязання в розмірі 5170 (п'ять тисяч сто сімдесят) грн. 80 коп. Також просить стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з 16.10.2013 року по 16.05.2016 року в сумі 60 094 (шістдесят тисяч дев'яносто чотири) грн. 70 коп.

Позивач в судове засідання не зявилася, проте подала суду заяву, в якій проить суд вказану справу розглянути без її участі, позовні вимоги підтримує повністю та просить їх задоволити в повному об'ємі.

Відповідач на неодноразові виклики в судове засідання не зявилася, хоча про день та час розгляду справи була повідомлена належним чином у передбаченому законом порядку. Про причини неявки суд не повідомила. Відповідачем надіслана на адресу суду заява від 01 серпня 2016 року про перенесення засідання на вересень місяць 2016 року, у зв'язку із хворобою та перебуванням на лікуванні, проте підтверджуючих документів поважності не явки в судове засідання не надано. За таких обставин суд вважає, що причини для перенесення розгляду справи 01 серпня 2016 року є неповажними та вищевикладене свідчить про умисне затягування відповідачем розгляду справи.

За таких обставин суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

05 липня 2010 року між сторонами був укладений договір позики, за яким позивач надала відповідачу позику в розмірі 8 (вісім) тисяч Долар США, що еквівалетно 64000 (шістдесят чотири тисячі) грн., а відповідач зобовязувалась повернути позику в строк до 31 грудня 2010 року. В строк дане зобов'язання не було виконано, проте 22 липня 2011 року дана позика була нотаріально посвідчена та був встановлений новий строк повернення суми позики до 31 грудня 2011 року.

Разом з тим, відповідач не виконала вчасно свого зобовязання з повернення позики.

Рішенням Гощанського районного суду Рівненської області від 16 жовтня 2013 року з відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість за договором позики в розмірі 64 000 грн., три процента річних за користування коштами у розмірі 2720 грн. та 2 000 грн. моральної шкоди. Зазначені обставини в силу ч.3 ст.61 ЦПК України не підлягають доказуванню.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Однак, після ухвалення зазначеного рішення ОСОБА_2 знову порушила умови договору позики, вчасно не сплатила борг.

У відповідності до ст.1046 ЦК України,за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України,строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обовязки відповідно до договору.

Згідно із ч.1, ч.3 ст.1049 ЦК України, позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Ухвалення рішення суду про стягнення грошової суми за договором позики за змістом частини третьої статті 1049 ЦК України не припиняє обовязку позичальника сплати проценти за користування грошима, передбачені статтею 1048, та суму передбачену статтею 625 цього Кодексу.

В частині другій статті 625 ЦК України зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Аналогічне положення містить ч.1 ст.1050 ЦК України.

Даними правовими нормами регулюються зобовязальні правовідносини, тобто її діяпоширюється на порушення грошового зобовязання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду.

Отже, у разі неповернення позичальником суми позики своєчасно його борг складатиме: суму позики з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення грошового зобовязання; проценти за позикою, якщо інше не встановлено договором або законом, нараховані відповідно до договору позики або облікової ставки НБУ за весь строк користування позиченими коштами; три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлено договором або законом.

При цьому індекс інфляції, 3% річних від простроченої суми (стаття 625 ЦК України) та проценти за позикою (стаття 1048 ЦК України) підлягають сплаті до моменту фактичного повернення боргу.

Такий правовий висновок викладений у Постанові Верховного Суду України від 02 вересня 2015 року у справі № 6-369цс15, який відповідно до ст.360-7 ЦПК Україниє обов'язковим для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, та має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що з відповідача необхідно стягнути на користь позивача три проценти річних від простроченої суми, що становить 5 170 (п'ять тисяч сто сімдесят) грн. 80 коп., з розрахунку 66 720 грн. (прострочена сума) : 12 місяців = 5 560 грн.; 5 560 грн. х 3 % річних = 166,8 грн.; 166,8 грн. х 36 місяців = 5 170 грн. 80 коп. та суму інфляційних втрат за період з 16 жовтня 2013 року по 16 травня 2016 року в сумі 60 094 (шістдесят тисяч дев'яносто чотири) грн. 70 коп., з розрахунку 66 720 грн. х 190, 07% (загальний відсоток інфляції за весь період) = 126 814 грн. 70 коп.; 126 814 грн. 70 коп. - 66 720 грн. = 60 094 (шістдесят тисяч дев'яносто чотири) грн. 70 коп.

Згідно із положень ч.1 ст.88 ЦПК Українистороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

На підставі ст.88 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути на користь держави судовий збір в розмірі 652 грн. 80 коп., оскільки позивач ухвалою від 06 липня 2016 року була звільнена від сплати судового збору.

За таких обставин позов підлягає до задоволення повністю.

Керуючись ст.ст.10, 60, 62, 88, 212-215, 224-227 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов задоволити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2, ІПН:НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 5170 (п'ять тисяч сто сімдесят) грн. 80 коп. в рахунок трьох процентів річних за користування коштами.

Стягнути з ОСОБА_2, ІПН:НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати за період з 16.10.2013 року по 16.05.2016 року в сумі 60 094 (шістдесят тисяч дев'яносто чотири) грн. 70 коп.

Стягнути ОСОБА_2, ІПН:НОМЕР_1, судовий збір у розмірі 652(шістсот п'ятдесят дві) грн. 65 копійок на розрахунковий рахунок 31211206700194, МФО 833017, Код ЗКПО 26406219 ГУДКУ в Рівненській області.

Відповідачем може бути подана до Корецького районного суду Рівненської області заява про перегляд заочного рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Апеляційного суду Рівненської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається через Корецький районний суд протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Суддя : Кулик Є.В.