Ухвала суду № 59393828, 01.08.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 463/1196/13 Головуючий у 1 інстанції: Головатий Р.Я.

Провадження № 22-ц/783/4424/16 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Л. Д.

Категорія: 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2016 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого: Зверхановської Л.Д.

суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.

секретаря: Цапа П.М.

з участю: представника ПрАТ «Комплекс водних видів спорту» - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 18 лютого 2016 року,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 18 лютого 2016 року задоволено позов Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, Приватне акціонерне товариство «Комплекс водних видів спорту», про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернуто стягнення на предмет іпотеки згідно з іпотечним договором від 16.05.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрованого в реєстрі за №1707 та додатковими договорами до іпотечного договору,- цегляний гараж №6 за адресою: м.Львів, вул. О.Олеся, 25-в, загальною площею 18,2 кв.м, реєстраційний номер 930231, що належить іпотекодавцю ОСОБА_3 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу гаражу, посвідченого 10.09.2003 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрованим в реєстрі за №7689, зареєстрованого 10.11.2003 року Львівським обласним державним комунальним бюро технічно інвентаризації та експертної оцінки, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №1951341, виданим 10.11.2003 року Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки, реєстраційний номер 930231, шляхом проведення прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження, встановивши початкову ціну для реалізації предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної субєктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, з метою погашення заборгованості Приватного акціонерного товариства «Комплекс водних видів спорту» перед Публічним акціонерним товариством «БАНК ФОРУМ» за кредитним договором №0028/07/10-KL від 18.09.2007 року в розмірі 26 251 652 грн. 15 коп. (двадцять шість мільйонів двісті пятдесят одна тисяча шістсот пятдесят дві гривні п'ятнадцять копійок).

Вирішено питання судових витрат.

Рішення суду оскаржив відповідач ОСОБА_3.

В апеляційній скарзі зазначає, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує на те, що суд першої інстанції не зазначив в оскарженому рішенні початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації, визначеної відповідно до ч.6 ст.38 Закону України «Про іпотеку», а покликання районного суду у резолютивній частині рішення на визначення початкової ціни предмета іпотеки під час здійснення виконавчого провадження суперечить вимогам ст.ст. 39, 43 Закону України «Про іпотеку». Крім того, всупереч вимогам ст.ст. 147, 212 ЦПК України районний суд не взяв до уваги наявний в матеріалах справи висновок №921 судової оціночно-будівельної експертизи, тобто не надав будь-якої правової оцінки висновку судового експерта та не обґрунтував, чому такий висновок не був взятий до уваги. Звертає увагу апеляційного суду на те, що суд першої інстанції звернув стягнення на підставі іпотечного договору від 16.05.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрованим в реєстрі за № 1707, однак такий в матеріалах даної цивільної справи відсутній. Апелянт також вважає, що ОСОБА_4 повинна була бути залучена до участі у справі у якості співвідповідача, а не третьої особи. Також зазначає, що районний суд не дослідив, чи позивач сплачував державне мито на суму 3441 грн., ототожнивши поняття «державне мито» та «судовий збір».

Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ «Банк Форум» відмовити повністю.

Колегія суддів вважає можливим розглядати справу у відсутності осіб, які беруть участь у справі, у тому числі і апелянта, котрі належним чином відповідно до вимог ст.ст.74-76 ЦПК України повідомлені про час та місце розгляду справи, але не зявилися в судове засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення у повній мірі відповідає даним вимогам.

Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

Згідно із ст.ст.3, 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає порушені права цих осіб у спосіб, визначений законами України.

Перелік можливих способів захисту міститься в ст.16 ЦК України.

Статтею 214 ЦПК України передбачено, що суд, встановивши фактичні обставини справи, для вирішення спору повинен застосувати правову норму, яка регулює виниклі правовідносини.

Скориставшись своїм правом, ПАТ «Банк Форум» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, Приватне акціонерне товариство «Комплекс водних видів спорту», про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Районним судом встановлено, що 18.09.2007 року між Акціонерним комерційним банком «Форум» в особі Львівської філії, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «БАНК ФОРУМ» та ТзОВ Виробничим підприємством «Галтрансрембуд» був укладений Кредитний договір №0028/07/10-KL, згідно з яким Банк надав Товариству кредитні кошти (відновлювальна кредитна лінія) з лімітом кредитування 1 400 000 доларів США, із кінцевим терміном повернення 17 вересня 2008 року. За користування кредитними коштами встановлено плата в розмірі 12,5 процентів річних (п.1.3. Кредитного договору).

25.06.2010 року між Публічним акціонерним товариством «БАНК ФОРУМ», Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничим підприємством «Галтрансрембуд» та Закритим акціонерним товариством «Комплекс водних видів спорту» укладено Договір про заміну боржника у зобовязанні та переведення боргу, відповідно до умов якого ТзОВ ВП «Галтрансрембуд» свої зобовязання за Кредитним договором №0028/07/10-KL від 18.09.2007 року (із змінами та доповненнями) переводить на ЗАТ «Комплекс водних видів спорту», а зазначене підприємство приймає на себе усі зобов'язання за кредитним договором. Внаслідок чого 25.06.2010 року укладено додатковий договір №1 до кредитного договору №0028/07/10- KL від 18.09.2007 року та останній викладено в новій редакції.

07.07.2010 року між Банком та ЗАТ «Комплекс водних видів спорту» укладено додатковий договір №2 до Кредитного договору №0028/07/10- KL від 18.09.2007 року, викладеного у новій редакції згідно з Додатковим договором №1 від 25.06.2010 року. Згідно з вказаним договором заборгованість переведено в національну валюту - гривню та встановлено ліміт кредитування в сумі 22 662 604,99 грн.

18.03.2011 року між Банком та ЗАТ «Комплекс водних видів спорту» укладено додатковий договір №4 до Кредитного договору №0028/07/10-KL від 18.09.2007 року, викладеного у новій редакції згідно з Додатковим договором №1 від 25.06.2010 року, згідно з яким термін дії кредитування продовжено до 31.03.2011 року.

Окрім цього, в забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним кредитним договором із ОСОБА_3 16.05.2008 року укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5, згідно з яким відповідач надав в забезпечення Банку цегляний гараж №6 за адресою: м Львів, вул. О.Олеся, 25-в, загальною площею 18,2 кв.м. (реєстраційний номер 930231), що належить іпотекодавцю ОСОБА_3 на праві приватної власності на підставі Договору купівлі-продажу гаражу, посвідченого 10.09.2003 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрованого в реєстрі за №7689, зареєстрованого 10.11.2003 року Львівським обласним державним комунальним бюро технічно інвентаризації та експертної оцінки, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №1951341, виданим 10.11.2003 року Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки, реєстраційний номер 930231.

У звязку із заміною боржника в зобовязанні та переведенням боргу, 29.06.2010 року було укладено додатковий договір №1 до Іпотечного договору, а у звязку із пролонгацією кредитного договору та ряду інших умов кредитування, 25.03.2011 року було укладено додатковий договір №3 до Іпотечного договору.

У звязку із неналежним виконанням позичальником зобов'язань за кредитним договором станом на 25.12.2012 року заборгованість становить 26251652,15 грн., з яких: прострочена заборгованість по поверненню кредитних коштів- 21 758974,69 грн.; прострочена заборгованість за нарахованими процентами- 4 243326,85 грн.; пеня за несвоєчасну сплату тіла кредиту та відсотків- 249350,61 грн.

Згідно ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти (ст.1054 ч.1 ЦК України).

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 572 ЦК України передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником(заставодавцем) зобовязання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом(право застави).

Частиною першою ст.575 ЦК України визначено, що одним із видів застави є іпотека, тобто застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Більш детально відносини по іпотеці регулюються Законом України «Про іпотеку».

Згідно ст.1 даного Закону іпотека вид забезпечення виконання зобовязання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобовязання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи захисту цивільних прав та інтересів судом визначені ст.16 ЦК України. Крім перелічених у ч.2 цієї статті способів захисту, також зазначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів по договору іпотеки в судовому порядку визначений Законом України «Про іпотеку».

Відповідно до ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобовязання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобовязанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Статтею 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду.

Відповідно до розяснень, наданих у п. 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин №5 від 30.03.2012 року, резолютивна частини рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України "Про іпотеку", так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

Оскільки ПрАТ «Комплекс водних видів спорту» не виконувало своїх зобовязань за кредитним договором, то у позивача виникло право на захист своїх порушених прав і способом захисту таких він обрав звернення стягнення на предмет іпотеки.

Колегія суддів вважає обгрунтованим висновок районного суду про наявність передбачених законом підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України сторона, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відтак, колегія суддів вважає безпідставними твердження апелянта про те, що районний суд не дослідив, чи позивач сплачував державне мито на суму 3441 грн., ототожнивши поняття «державне мито» та «судовий збір», оскільки сплата судового збору позивачем підтверджена платіжним дорученням №681445 від 20.02.2013 року, а стягнення даної суми з відповідача здійснено районним судом відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України.

Неспроможними, на думку судової колегії, є і доводи апеляційної скарги у тій частині, що ОСОБА_4 повинна була бути залучена до участі у справі у якості співвідповідача, а не третьої особи, оскільки відповідно до закріпленого в ст.11 ЦПК України принципу диспозитивності цивільного судочинства та за змістом ч.1 ст.33 ЦПК України залучення судом до участі у справі особи як співвідповідача можливе лише як результат вирішення судом клопотання позивача про заміну первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов предявлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом.

Колегія суддів вважає необґрунтованими твердження апелянта про те, що суд першої інстанції не зазначив в оскарженому рішенні початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації, визначеної відповідно до ч.6 ст.38 Закону України «Про іпотеку», оскільки судом ціна предмета іпотеки визначена відповідно до положень даної норми права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення немає.

Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримана процедура розгляду, передбачена ЦПК України, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 18 лютого 2016 рокузалишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: