Рішення № 59391958, 02.08.2016, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №289/1136/15-ц Головуючий у 1-й інст. Василенко Р. О.

Категорія 50 Доповідач Якухно О. М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді: Якухно О.М.

суддів: Жигановської О.С., Коломієць О.С.

з участю секретаря

судового засідання: ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права не сплачувати аліменти за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 04 лютого 2016 року,

в с т а н о в и л а :

У липні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом, в якому просила стягнути з відповідача аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у звязку із навчанням, в розмірі 1/4 всіх видів його доходів, але не менша ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до 31.01.2016 року. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що у 1993 році, внаслідок спільного подружнього життя та укладеного шлюбу із відповідачем у них народився син ОСОБА_5 Рішенням Радомишльського районного суду з відповідача стягувалися аліменти на період навчання сина до 30.06.2015 року. Син продовжив навчання до 31.01.2016 року і потребує допомоги, яку батько може надавати, а тому просить стягнути аліменти.

ОСОБА_3 подав зустрічний позов і просить визнати за ним право не сплачувати аліменти на утримання сина, який продовжує навчання. Посилається на те, що син навчається заочно, а тому має можливість заробляти кошти самостійно і допомоги не потребує. Крім того, він має іншу сімю.

Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 04 лютого 2016 року позов ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 кошти в розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу) одноразово на утримання повнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, за період з 02.07.2015 року по 31.01.2016 року. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 551,2 грн. В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права не сплачувати аліменти відмовлено за безпідставністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ОСОБА_3 подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове - про відмову у задоволенні первісних позовних вимог та задоволенні зустрічного позову. Зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, таким, що не відповідає нормам чинного законодавства та ухваленим з порушенням норм матеріального права. Судом безпідставно не прийнято до уваги його доводи щодо відсутності у сина потреби у матеріальному забезпеченні, оскільки останній навчається заочно і має можливість заробляти самостійно, а також наявність на його (відповідача) утриманні іншої повнолітньої дитини, що навчається, матеріальний стан сімї відповідача. Суд стягнув аліменти з дати подачі позову, а не з 01.09.2015 року та вийшов за межі позовних вимог, стягнувши платіж одноразово.

Відповідач та його представник підтримали доводи апеляційної скарги і пояснили, що син є вже дорослим і може працювати, однак не бажає цього робити, відмовившись від роботи з оплатою у розмірі мінімальної заробітної плати.

Позивач заперечує у задоволенні скарги і пояснила, що у неї дохід в розмірі 3000 грн. і інших дітей вона не має, утримує сина сама.

Розглянувши справу в межах визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів дійшла до висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи первісний позов, суд першої інстанції виходив з того, що повнолітня дитина потребує матеріальної допомоги у звязку із навчанням, а відповідач може її надавати. Визначаючи частку аліментів в розмірі 1/4 частини, суд виходив із наявності у відповідача стабільного доходу та врахував наявність іншої сімї, неможливість працевлаштування сина.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не повністю відповідає вказаним вимогам.

Згідно із ч.1 ст.199 СК, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані їх утримувати до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Судом встановлено, що батьками ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який змінив прізвище на «Зіневич», є ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 01.11.2013 року, яке набрало законної сили, з ОСОБА_3 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 07.10.2013 року і до 30.06.2015 року, за виключенням періоду канікул та спеціалізованої практики.

Під час розгляду вищевказаної справи суд встановив, що повнолітня дитина навчається на денній формі навчання на контрактній основі і дійшов висновку про потребу сина у матеріальній допомозі та можливість її надання батьком.

Згідно довідки № 3963/30 від 26.03.2015 року ОСОБА_4 є студентом пятого курсу заочної форми навчання факультету економіки, менеджменту і права Київського національного торговельно-економічного університету на платній основі та закінчує навчання у січні 2016 року.

Суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 СК України.

Відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоровя та матеріальне становище дитини; стан здоровя та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно із п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року «Про практику застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язковою сукупністю таких юридичних фактів: продовження навчання після досягнення повноліття; недосягнення дочкою, сином 23 років; потреби в матеріальній допомозі у зв'язку з навчанням; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Матеріальне становище повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, визначається з врахуванням вартості навчання, навчального обладнання, навчальних матеріалів, проїзду, проживання за місцем розташування навчального закладу тощо.

Відповідно до ст.60 ЦПК України доведення обставин у справі покладається на сторони. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, при розгляді справ даної категорії позивач повинна довести продовження навчання сина, потреби в матеріальній допомозі та її розмір, а відповідач неможливість надання такої допомоги або можливість надання у меншому розмірі, ніж вимагає позивач.

З договору про навчання (підготовку) № 354 від 27.08.2014 року вбачається, що ОСОБА_4 навчається на контрактній основі на заочній формі навчання у Київському національному торговельно-економічному університеті (КНТЕУ) з 01.09.2014 року по 31.01.2016 року. Загальна вартість послуги становить 16010 грн., з них : з 01.09.2014 року по 31.08.2015 року 10980 грн., з 01.09.2015 року по 31.01.2016 року 5030 грн.

На час розгляду справи ОСОБА_4 не працює, доходів не має.

Відповідач ОСОБА_3 працює начальником АС-Радомишль і його середній заробіток за період з січня по червень 2015 року становив 5238,7 грн. (з урахуванням податків) або 4161,62 грн. (без урахування податків). Розмір відрахованих аліментів на сина ОСОБА_4 суд не приймає до уваги, оскільки стягнення останніх припинилося 30.06.2015 року. Дружина відповідача ОСОБА_6, шлюб з якою зареєстровано 20.12.2014 року, має дочку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка також навчається, та отримує середній заробіток в сумі 1356,85 грн.

Добровільне утримання відповідачем дитини дружини в іншому шлюбі не звільняє його від обовязку утримання власного сина.

Таким чином, висновок суду про можливість надання відповідачем допомоги відповідає наявним у справі доказам. Правильним є також висновок суду про потребу у такій допомозі, оскільки плата за навчання становить надмірну суму для дитини, яка навчається.

Відповідно до ч.2 ст.200 СК України при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків.

Так, за спірний період з липня 2015 року по січень 2016 року оплата за навчання становить 6860 грн. (по 915 грн. за липень-серпень 2015 року та 5030 грн. з вересня 2015 року по січень 2016 року, включно). При цьому, доводи відповідача щодо виключення літніх місяців до уваги не приймаються, оскільки договором передбачена оплата по серпень 2015 року включно з урахуванням літніх місяців.

Суд першої інстанції не врахував зазначену норму законодавства та не зясував дохід матері, можливість надання нею допомоги сину і стягнув аліменти в розмірі, що повністю покривають розмір оплати за навчання за спірний період (4161,62х25%х7=7282,84 грн.).

Як зясовано під час апеляційного розгляду справи та визнається позивачем ОСОБА_2, її дохід становить 3000 грн. і інших дітей на утриманні вона не має.

Отже, мати також може надавати утримання своєму сину.

Враховуючи наведене та середній дохід сімї ОСОБА_2 (двоє осіб) і ОСОБА_3 (троє осіб), який значно не відрізняється у перерахунку на одну особу , колегія суддів приходить до висновку про можливість надання утримання обома батьками в рівних частках від вартості навчання, тобто по 3430 грн., або 490 грн. в місяць.

При цьому, заслуговують на увагу доводи ОСОБА_3 про те, що син є дорослим (22 роки), навчається заочно, а тому має можливість працювати та отримувати заробіток, який покриє його інші потреби.

Позивачем не надано суду доказів про неможливість працевлаштування сина, його інших витрат повязаних із навчанням, а тому висновок суду про неможливість працевлаштування сина сторін нічим не підтверджений та ґрунтується на припущеннях.

Порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права та неповне зясування обставин справи потягло за собою ухвалення помилкового рішення про покладення всіх витрат на відповідача.

Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції в частині вирішення вимог про стягнення аліментів підлягає скасуванню, з ухваленням нового про часткове задоволення позову.

Оскільки на час розгляду справи у суді першої інстанції завершився період сплати аліментів, а оплата за навчання передбачена за курс або повністю (одноразово), з відповідача підлягає стягненню загальна сума за період з 02.07.2015 року по 31.01.2016 року в розмірі 3430 грн.

З огляду на наведене, підстави для скасування рішення суду в частині вирішення зустрічного позову про визнання права не сплачувати аліменти відсутні.

Керуючись ст. ст.209, 218, 303, 304, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 04 лютого 2016 року скасувати в частині вирішення вимог про стягнення аліментів та ухвалити в цій частині нове рішення про часткове задоволення позову.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на повнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який продовжує навчання, за період з 02 липня 2015 року по 31 січня 2016 року в сумі 3430 грн.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Судді: