Постанова № 59382660, 01.08.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 серпня 2016 року № 813/1616/16

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

секретар судового засідання Булавко О.З.

з участю представників

від позивача ОСОБА_1,

від відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції України у Львівській області про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за чаc вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції України у Львівській області про визнання незаконними та скасування наказів за №583 від 18.03.2016 року та за №114 від 18.04.2016 року, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за чаc вимушеного прогулу.

Позивач в позовній заяві стверджує, що оскільки він не був притягнутий до адміністративної відповідальності його не могли притягувати до дисциплінарної. Також зазначає про те, що службове розслідування було проведено неповно, не обєктивно та незаконно. Звертає увагу суду і на те, що він не вчасно був ознайомлений з наказом по особовому складу, а з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності взагалі не був ознайомлений. Крім того, вважає, що під час звільнення неправильно було оформлено трудову книжку не вказано причину звільнення із посиланням на відповідну норму закону. Вважає, що під час спору між ним та ОСОБА_4 не перебував на службі, а тому не вчиняв порушень службової дисципліни. Додатково зазначає і про те, що порушено порядок звільнення, а саме не було подання на звільнення уповноваженої на те посадової особи.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з викладених міркувань, просить позов задовольнити.

Відповідач в письмових запереченнях проти позову стверджує, що за результатами інциденту між позивачем та ОСОБА_4 було призначено службове розслідування, за результатами якого ОСОБА_3 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у звязку із вчиненням адміністративного проступку та звільнено зі служби в поліції. Також, відповідач зазначає і про те, що позивача було ознайомлено з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності, підтвердженням чого є розписки на звороті цього наказу. Звертає увагу суду і на те, що ним вживались всі необхідні заходи для того щоб ознайомити позивача з наказом про звільнення, однак такі результату не дали. Крім того, на думку відповідача обставини не оскарження позивачем наказу про звільнення в адміністративному порядку вказує на безпідставність його позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила, просить в його задоволенні відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.

За результатами службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни слідчим СВ Самбірського відділення поліції Самбірського ВП ГУНП у Львівській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_3 складено висновок від 04.03.2016 року, яким рекомендовано накласти на позивача дисциплінарне стягнення звільнення зі служби в поліції за грубі порушення службової дисципліни, що виразилось у вчиненні адміністративного правопорушення, передбачено ст.173 КУпАП.

Наказом Головного управління Національної поліції у Львівській області за №583 від 18.03.2016 року на позивача накладено дисциплінарне стягнення у формі звільнення зі служби в поліції.

Наказом від 18.04.2016 року за №114 о/с старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3, слідчого Старосамбірського відділення поліції Самбірського відділу поліції ГУНП звільнено за п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про національну поліцію» з 18.04.2016 року.

Позивач не погодившись зі зазначеними наказами оскаржив їх до суду.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

30.01.2016 року в м.Старий Самбір Львівської області позивач, перебуваючи поза службою, вчинив конфлікт з громадянином ОСОБА_4, під час якого виражався в сторону останнього нецензурними словами та розбив вікно в його автомобілі, у наслідок чого було порушено громадський порядок і спокій громадян чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.173 КУпАП.

Дані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи службовим розслідуванням від 04.03.2016 року, поясненнями ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, та ОСОБА_9 від 30.01.2016 року, протоколом про адміністративне правопорушення.

При цьому, судом не беруться до уваги посилання позивача не те, що пояснення ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_9 є необєктивними оскільки вони є зацікавленими особами, з урахуванням наявності інших наведених доказів, які у своїй сукупності підтверджують факт вчинення позивачем адміністративного проступку передбаченого ст.173 КУпАП.

Більше того, судом не встановлено заінтересованості ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_9 при наданні пояснень щодо згаданого вище конфлікту.

Слід зазначити, що у відповідності до положень ч.1 ст.15 КУпАП, військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти під час проходження зборів, а також особи рядового і начальницького складів Державної кримінально-виконавчої служби України, служби цивільного захисту і Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, поліцейські несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. За порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, санітарних норм, правил полювання, рибальства та охорони рибних запасів, митних правил, вчинення правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушення тиші в громадських місцях, неправомірне використання державного майна, незаконне зберігання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, невжиття заходів щодо окремої ухвали суду, ухилення від виконання законних вимог прокурора, порушення законодавства про державну таємницю, порушення порядку обліку, зберігання і використання документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, ці особи несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах. До зазначених осіб не може бути застосовано громадські роботи, виправні роботи і адміністративний арешт.

Зміст наведеної норми вказує на те, що позивач за вчинення адміністративного проступку передбаченого ст.173 КУпАП повинен нести дисциплінарну відповідальність передбачену Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, оскільки згадане адміністративне правопорушення не відноситься до переліку тих порушень за які поліцейськими несеться адміністративна відповідальність на загальних підставах.

З урахуванням викладеного, судом не беруться до уваги посилання позивача на неможливість притягнення його до дисциплінарної відповідальності без попереднього притягнення до адміністративної.

У відповідності до положень ч.1 ст.6 Закону України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року №580-VIII, з наступними змінами та доповненнями, поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

ОСОБА_6 передбачено ч.1 ст.1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року №3460-IV, з наступними змінами та доповненнями, службовою дисципліною вважається дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Дисциплінарним проступком, як зазначено у ст.2 згаданого нормативно-правового акта, вважається невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Частиною 1 статті 7 цього ж Дисциплінарного статуту передбачено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу, зокрема, дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.

Наведені обставини вказують на те, що у діях позивача наявний склад дисциплінарного проступку, а службове розслідування проведено з дотриманням норм чинного законодавства.

Крім того, слід зазначити, що у суду не вникає сумніву в проведенні такого розслідування обєктивно та повно.

Однак, судом не може бути залишено поза увагою обставини дотримання порядку звільнення позивача.

Зі змісту Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 року №9, з наступними змінами та доповненнями (п.16, абзац 3 п.18) можна прийти до висновку, що суд повинен перевіряти не лише законність підстав звільнення, а й дотримання встановленого законом порядку звільнення.

Більше того, судом взято до уваги позицію Європейського суду у справіYvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобовязання, взяті державою, навіть якщо такі зобовязання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу повязана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобовязань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи будь-який її орган схвалили певну концепцію, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обгрунтованих сподівань у осіб (юридичних чи фізичних) стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Отже, якщо держава задекларувала певний порядок звільнення службовця, то вона зобов'язана вжити всіх заходів для забезпечення реалізації цих правил.

Так, у відповідності до п.4.4 Положення про органи досудового розслідування Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 09.08.2012 року №686, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 жовтня 2012 року за №1769/22081, заступники начальників слідчих управлінь (відділів), начальники відділів (відділень) у складі слідчих управлінь (відділів), їх заступники, старші слідчі в особливо важливих справах, слідчі в особливо важливих справах, старші слідчі, слідчі та інші працівники слідчих управлінь (відділів) ГУМВС, УМВС, перші заступники начальників територіальних органів внутрішніх справ - начальники слідчих відділів, відділень, їх заступники, старші слідчі, слідчі та інші працівники слідчих підрозділів територіальних органів внутрішніх справ приймаються на службу в органи внутрішніх справ, призначаються на посади та звільняються з посад та/або зі служби в органах внутрішніх справ (за винятком звільнення зі служби осіб старшого начальницького складу зі спеціальним званням "полковник міліції", які звільняються зі служби в органах внутрішніх справ Міністром внутрішніх справ України відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року N 114) начальниками головних управлінь, управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на транспорті за поданням перших заступників начальників ГУМВС, УМВС - начальників слідчих управлінь (відділів).

Дана норма кореспондується з повноваженнями першого заступника начальника ГУМВС, УМВС - начальника слідчого управління (відділу), передбаченими підп.4.1.28 п.4.1 розділу ІV Типового положення про слідче управління (відділ) головного управління, управління МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на транспорті, затвердженого згаданим наказом.

Зазначений порядок звільнення слідчих на переконання суду обґрунтовуються спеціальним статусом слідчого, що також підтверджується Розділом V Положення про органи досудового розслідування Міністерства внутрішніх справ України.

В матеріалах справи наявне подання за №4006/56/01-2016 від 18.04.2016 року підписане начальником Самбірського ВП ГУНП у Львівській області не уповноваженою на те посадовою особою згідно наведених вище норм, після притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у формі звільнення.

При цьому, Посилання представника відповідача на те, що зазначені підзаконні нормативно-правові акти не поширюються на правовідносини з приводу притягнення до дисциплінарної відповідальності, судом не беруться до уваги, оскільки жодних виключень щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності такі акти не містять.

Наведене дозволяє суду констатувати факт про те, що позивача було звільнено без дотримання порядку, як наслідок таке звільнення є протиправним.

Відтак, спірні накази не відповідають критерію законності передбаченого п.1 ч.3 ст.2 КАС України.

В контексті викладеного, судом не можуть братись до уваги посилання відповідача на п.11 ст.22 Закону України «Про Національну поліцію» та п.11 ч.14 Положення про Головне управління Національної поліції у Львівській області за №30 від 06.11.2015 року, оскільки наведені норми стосуються посадових осіб до повноважень яких належить, зокрема, звільняти працівників поліції, та не стосуються процедури, яка передує звільненню.

Судом також не надається оцінка з приводу застосування Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, оскільки позивач не заперечує факту його застосування після набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».

При цьому, судом не беруться до уваги посилання позивача на те, що він не вчасно був ознайомлений з наказом по особовому складу, а з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності взагалі не був ознайомлений, оскільки такі спростовуються наявними в матеріалах справи наказами з відмітками позивача про ознайомлення.

Не можуть бути покладені в основу судового рішення і посилання позивача на неправильне заповнення трудової книжки, оскільки такі не входять до предмету судового дослідження і окремо позивачем не оскаржуються.

Щодо вимог про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

У відповідності до положень ч.1 ст.235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Також, враховуючи положення абзацу другого п.2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за №110, позивача належить поновити з 19.04.2016 року.

Крім того, у відповідності до положень ч.2 ст.235 КЗпП України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

При цьому, у відповідності до підп. «з» п.1, п.5 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100, основою для визначення середнього заробітку є середньоденна (годинна) заробітна плата.

ОСОБА_6 передбачено абзацом третім п.2 цього ж Порядку, у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

В матеріалах справи наявна довідка про доходи від 13.06.2016 року за №2259 зі змісту якої вбачається, що виплати позивача у лютому 2016 року становили 4080 грн. 00 коп., а у березні 2016 року - 4800 грн. 00 коп.

Визначаючи середньоденний розмір заробітної плати судом враховано кількість робочих днів визначених у листі Міністерства соціальної політики України від 20.07.2015 року за №10846/0/14-15/13 та заробітну плату отриману у лютому та березні 2016 року становить 206 грн. 51 коп.

Визначаючи кількість днів, за які належить стягнути середній заробіток за вимушений прогул, судом враховано період з 19.04.2016 року по 01.08.2016 року та лист Міністерства соціальної політики України від 20.07.2015 року за №10846/0/14-15/13. Така кількість днів становить 70.

З врахуванням викладеного, сума, які підлягає стягненню, дорівнює 14455 грн. 70 коп., за виключенням податків та обовязкових платежів, а середньомісячна заробітна плата, становить 4440 грн. 00 коп., теж за виключенням податків та обовязкових платежів.

Окрім того, при визначенні середнього заробітку за час вимушеного прогулу судом враховано те, що позивач не знаходиться на обліку як безробітній (довідка №930 від 05.07.2016 року) та те, що позивач не отримував доходів (довідка №32/10/13-31/11-01 від 05.07.2016 року).

Враховуючи викладене, суд вважає, що позов є обґрунтованим, а тому підлягає до задоволення.

При цьому, у резолютивній частині постанови, у відповідності до положень ст.162 КАС України, суд вважає за необхідне зазначити про протиправність спірних наказів, а не про незаконність таких як просить позивач.

Крім того, постанова в частині поновлення та стягнення середнього заробітку в межах суми стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню в силу положень ст.256 КАС України.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі належить присудити на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати, прийняті Головним управлінням Національної поліції у Львівській області, накази за №583 від 18.03.2016 року та за №114 о/с від 18.04.2016 року.

3. Поновити ОСОБА_3 на посаді слідчого Старосамбірського відділення Самбірського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області з 19.04.2016 року.

4. Стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області, що знаходиться за адресою м.Львів, пл. Генерала Григоренка, 3, на користь ОСОБА_3, що мешкає за адресою Львівська область, Старосамбірський район, с.Стара Сіль, вул.Січових Стрільців, 26А, (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 14455 (чотирнадцять тисяч чотириста пятдесят пять) грн. 70 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за виключенням податків та інших обовязкових платежів.

5. Постанова в частині поновлення ОСОБА_3 та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 4440 (чотири тисячі чотириста сорок) грн. 00 коп., за виключенням податків та інших обовязкових платежів, підлягає негайному виконанню.

6. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Львівській області, що знаходиться за адресою м.Львів, пл. Генерала Григоренка, 3, на користь ОСОБА_3, що мешкає за адресою Львівська область, Старосамбірський район, с.Стара Сіль, вул.Січових Стрільців, 26А, (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), 551 (пятсот пятдесят одну) грн. 20 коп. сплаченого судового збору.

7. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. ОСОБА_6 строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

8. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 02 серпня 2016 року.

Суддя В.Я.Мартинюк