Постанова № 59380299, 25.07.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" липня 2016 р. Справа № 922/1200/16

Харківський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В.

при секретарі Курченко В.А.

за участю :

від позивача - ОСОБА_1 (представник за довіреністю № 29 від 13.01.2016);

від відповідача - ОСОБА_2 (представник за довіреністю № 2310 від 28.04.2016),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача КЕВ м. Харкова (вх. №1683 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 05.05.16 у справі № 922/1200/16

за позовом Комунального підприємства "Чугуївтепло"

до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова

про стягнення 225140,50 грн,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Чугуївтепло" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача - Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова заборгованість, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором №31/15 про закупівлю послуг з постачання пари та гарячої води; постачання пари та гарячої води (надання послуг з теплопостачання) за державні кошти від 02.03.2015 в сумі 225140,50 грн, з яких: 194776,59 грн - основна заборгованість, 19203,34 грн - пені, 1309,32 грн - 3% річних та 9851,25 грн - інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання передбачені договором №31/15 про закупівлю послуг з постачання пари та гарячої води; постачання пари та гарячої води (надання послуг з теплопостачання) за державні кошти від 02.03.2015 щодо своєчасної оплати за послуги з постачання теплової енергії, внаслідок чого з листопада 2015 року по грудень 2015 року включно виникла заборгованість за о/р 3021 в сумі 165342,58 грн та о/р 1779 в сумі 29434,01 грн та за прострочення виконання відповідачем грошових зобов'язань позивачем заявлено до стягнення пеню та 3% річних, розрахованих станом на 04.04.2016, а також інфляційні втрати станом на березень 2016 року включно.

Рішенням господарського суду Харківської області від 05.05.2016 у справі № 922/1200/16 (суддя Чистякова І.О.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 61, код ЄДРПОУ 07923280) на користь Комунального підприємства "Чугуївтепло" (63503, Харківська область, м. Чугуїв, вул. Гагаріна, буд.15, код ЄДРПОУ 35944142) 194776,59 грн основного боргу, 19203,34 грн пені, 1309,32 грн 3% річних, 9851,25 грн інфляційних втрат та витрат по сплаті судового збору в сумі 3377,11 грн.

Відповідач не погодився з прийнятим у справі рішенням та звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить визнати незадовільним майновий стан КЕВ м. Харків та зменшити розмір пені на 90%. Скасувати рішення господарського суду Харківської області від 05.05.2016 по справі № 922/1200/16 в частині стягнення з КЕВ м. Харків інфляційних витрат у розмірі 9851,25 грн та пені у розмірі 19203,34 грн.

Постановити в цій частині нове рішення, яким стягнути з КЕВ м. Харків на користь КП "Чугуївтепло" інфляційних втрат у сумі 1160,87 грн. та пеню в сумі 1920,33 грн.

Позивач надав заперечення (вх. 7342 від 22.07.2016) на апеляційну скаргу, в яких він виклав доводи в обґрунтування своєї позиції у справі та просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції.

В судовому засіданні 25.07.2016 представник заявника апеляційної скарги підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі та наполягав на її задоволенні.

В судовому засіданні 25.07.2016 представник позивача заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, пояснив, що вважає її вимоги безпідставними, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та запереченнях на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представників сторін, повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

02 березня 2015 року між Комунальним підприємством "Чугуївтепло" (надалі - Постачальник) та Квартирно - експлуатаційним відділом м. Харкова (надалі - Споживач), укладено договір №30/15 про закупівлю послуг з пари та гарячої води; постачання пари та гарячої води (надання послуг з теплопостачання) за державні кошти (надалі - Договір), за умовами якого позивач зобов'язався надавати відповідачу послуги з пари та гарячої води; постачання пари та гарячої води (надання послуг з теплопостачання) далі по тексту - теплова енергія в потрібних йому обсягах, а відповідач зобов'язався приймати та оплачувати одержану теплову енергію (код ДК 016-2010-35.30.1) за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором (Розділ 1 Договору).

Ціна цього Договору становить 1666666,67 грн з урахуванням ПДВ. Тариф складає 1446,32 грн за 1 Гкал з ПДВ. (пункти 3.1, 3.4 Договору).

У п.3.3. Договору сторони також визначили, що у разі зміни тарифів розрахунки за споживання теплової енергії здійснюються за новими тарифами.

Відповідно до п. 4.1. Договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів.

Відповідно до пунктів 4.2-4.5 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач за 15 днів до початку розрахункового періоду своїм дорученням самостійно сплачує постачальнику вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця. Якщо споживач розраховується за показанням приладів обліку: при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявлену та сплачену до початку розрахункового періоду, це перевищення додатково сплачується споживачем не пізніше 28-го числа поточного місяця; у випадку, коли фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, залишок (сальдо) розрахунків зараховується на наступний місяць. Для споживачів, що не мають приладів обліку, кількість фактично спожитої теплової енергії проводиться розрахунковим методом згідно з договірними навантаженнями з урахуванням середньомісячних фактичних температур навколишнього повітря і теплоносія від теплових джерел постачальника, та втрат тепла в мережах споживача. Різниця між заявленою та фактично спожитою тепловою енергією сплачується, або зараховується (у разі переплати) на наступний розрахунковий період не пізніше 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно з п. 4.6. Договору Споживач проводить розрахунки за теплову енергію, спожиту в опалювальний період шляхом перерахування грошових коштів на рахунок із спеціальним режимом використання 260323043842 в Філію Харківського обласного управління ПАТ "Ощадбанк" м. Харків МФО 351823, отримувач Комунальне підприємство "Чугуївтепло", ОКПО 35944142 з вказівкою призначення платежу "за теплову енергію, з ПДВ".

Пунктом 5.9 Договору сторонами встановлено строк поставки теплової енергії з 01.01.2015 по 31.12.2015.

Відповідно до п. 5.10. Договору місце поставки теплової енергії: Постачальник передає теплову енергію по мережам будівлі Споживача згідно додатку №1а.

Згідно з п. 7.2.2. Договору несвоєчасне виконання розрахунків за спожиту теплову енергію - нараховується пеня на користь Постачальника в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожній день прострочення. Пеня нараховується, починаючи з 16 числа місяця, наступного за звітним.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє в частині поставки теплової енергії до 31.12.2015 року, а в частині проведення розрахунків за теплову енергію - до їх повного здійснення, однак сторони домовились, що умови цього договору застосовуються до відносин, які виникли між ними до його укладання з моменту поставки визначеної в п. 5.9 договору, згідно з п.3 ст.631 ЦКУ (п. 10.1. Договору).

Додатком №1а до Договору визначено перелік об'єктів постачання теплової енергії: дитячий садочок В/ч за адресою: м. Чугуїв, вул. Горішного, 121, пожежна рота за адресою: м. Чугуїв, вул. Горішного, 121, акумуляторна за адресою: м. Чугуїв, вул. Горішного, казарма за адресою: м. Чугуїв, м-н. Авіатор, штаб за адресою: м. Чугуїв, м-н. Авіатор, їдальня за адресою: м. Чугуїв, м-н. Авіатор, тренажерний корпус за адресою: м. Чугуїв, м-н. Авіатор, КПП за адресою: м. Чугуїв, м-н. Авіатор та комендатура за адресою: м. Чугуїв, вул. Каляєва, 1-3.

За умовами Договору позивач у листопаді - грудні 2015 року поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 1064072,48 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами включення споживача №41 від 16.10.2015 та №160 від 01.11.2015, підписаними обома сторонами актами здачі-прийому наданих послуг з теплопостачання від 31.12.2015 та 30.11.2015, рахунками за грудень- листопад 2015 року, а також актами звірки станом на 01.01.2016.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено господарським судом першої інстанції та під час апеляційного провадження відповідач належним чином свої зобов'язання за Договором щодо оплати спожитої теплової енергії не виконав, розрахувавшись з позивачем лише частково, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 194776,59 грн (за о/р 3021 -165342,58 грн, за о/р 1779 - 29434,01 грн.), що визнається позивачем та підтверджується наявними в матеріалах справи актами звірки, які підписані обома сторонами.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості в сумі 194776,59 грн., господарський суд першої інстанції вважав їх доведеними та підтвердженими належними доказами. Судова колегія Харківського апеляційного господарського суду вважає рішення у цій частині законним та обґрунтованим, зважаючи на таке.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обовязків.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і підігріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору не допускається.

В силу статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідач не заперечує щодо наявності в нього суми основного боргу перед позивачем за договором постачання теплової енергії в розмірі 194776,59 грн.

Зважаючи на відсутність в матеріалах справи доказів, що підтверджують сплату відповідачем суми боргу за договором постачання теплової енергії, судова колегія вважає правомірним висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення основної суми заборгованості в розмірі 194776,59 грн.

Положеннями ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема і відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено вище, відповідачем не було виконано належним чином умов укладеного між сторонами договору про постачання теплової енергії.

Відповідно до частини 1 та частини 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.2.2. Договору №31/15 сторони узгодили, що за несвоєчасне виконання розрахунків за спожиту теплову енергію - нараховується пеня на користь постачальника в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період , за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Пеня нараховується починаючи з 16 числа місяця, наступного за звітним.

Оскаржуваним рішенням господарського суду Харківської області задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені за неналежне виконання зобов'язань за договором в сумі 19203,34 грн.

Перевіривши розрахунок стягнутої суми пені, судова колегія Харківського апеляційного господарського суду вважає його таким, що відповідає умовам договору та закону, виконаний арифметично вірно та є співрозмірним з сумою основного боргу.

Зважаючи на викладене, рішення господарського суду першої інстанції в цій частині підлягає залишенню без змін.

Щодо стягнення 3% річних та інфляційних колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та річних з огляду на наступне.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Оскільки індекс інфляції є змінною величиною, позивач, який бажає стягнути заборгованість з урахуванням цього індексу, повинен у кожному конкретному випадку подати господарському суду обґрунтований розрахунок відповідної суми.

Перевіривши розмір заявлених до стягнення та стягнутих за рішенням господарського суду Харківської області інфляційних та 3% річних, судова колегія вважає, що він є арифметично вірним та відповідає вимогам закону.

Стосовно посилання відповідача на те, що його підприємство є неприбутковою установою, що утримується за рахунок відповідного державного бюджету, тому, на думку відповідача, ним вжито всіх заходів для недопущення господарського правопорушення, отже, вина відсутня, що виключає його цивільно (господарську) відповідальність).

Однак, судова колегія вважає безпідставними такі посилання відповідача, оскільки відсутність бюджетних коштів не звільняє відповідача від обов'язку виконувати умови договору щодо своєчасної оплати, а у разі її відсутності обов'язку нести відповідальність за порушення виконання умов договору.

Статтею 111-28 ГПК України закріплено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Так, Верховний Суд України у своєї Постанові від 15.05.2012р № 11/446 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Тітал» до Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи про стягнення 2 992 500 грн. основного боргу, 50 421, 57 грн. 3 % річних, 218 452, 50 грн. інфляційних втрат, 1680, 69 грн. пені та 117 650, 34 грн. штрафу, зазначив: "Частиною першою статті 530 ЦК передбачено, що якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Касаційний суд обґрунтовано відхилив заперечення МНС щодо неоплата продукції за відсутності бюджетних коштів на реєстраційному рахунку відповідача, оскільки на підставі частини другої статті 617 ЦК, частини другої статті 218 ГК та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18 жовтня 2005 року відсутність бюджетних коштів передбачених у видатках Державного бюджету України на 2009 рік не виправдовує бездіяльність МНС і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання."

З аналізу норми ст. 530 Цивільного кодексу України вбачається, що у випадках, коли строк (термін) виконання зобов'язання визначається вказівкою на подію, то це може бути лише подія, крім того, це повинна бути подія, яка має неминуче настати. Умови (позиція) Відповідача ж про залежність проведення розрахунків за Договором в залежності від бюджетного фінансування чи поступлення бюджетних коштів не є ні подією взагалі (оскільки залежить від волевиявлення осіб, а тому така є дією), та не є подією, яка має неминуче настати (оскільки її настання залежить від ряду суб'єктивних обставин, в тому числі волевиявлення інших осіб, в тому числі від замовлення бюджетних коштів, від перерахунку таких тощо. Більше того, встановленням такої умови, за якої позивач не може впливати на стан виконання Договору в частині обов'язків Відповідача щодо проведення розрахунку, ставить в нерівність сторін за укладеним Договором, а відтак, порушує рівність сторін при укладенні договору.

В контексті забезпечення дотримання принципів Конституції та Конвенції було прийнято Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини". В статті 17 зазначеного закону вказано, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Так в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 зазначено, що "відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання."

Відповідно до ст. 1 Бюджетного кодексу України, бюджетним кодексом України регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу. Між тим, спір у даній справі виник внаслідок невиконання договірних зобов'язань і відносини сторін у даній справі врегульовані, зокрема, нормами ГК України, ЦК України, які застосовуються судом до відносин сторін (дана правова позиція узгоджується з висновками ВГСУ викладених у Постанові від 28.09.2010р. у справі № 18/269/08).

Таким чином, апеляційна скарга є необґрунтованою і не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення по даній справі. При прийнятті рішення місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та обєктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, тому рішення господарського суду Харківської області від 05.05.2016 по справі №922/1200/16 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Пунктом 1 ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 16.06.2016 задоволено клопотання заявника апеляційної скарги Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова про відстрочення сплати судового збору. Відстрочено Квартирно-експлуатаційному відділу м. Харкова сплату судового збору за звернення з апеляційною скаргою до 25.07.2016. Зобов'язано Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова надати докази сплати судового збору за звернення з апеляційною скаргою в строк до 25.07.2016.

Як вбачається з матеріалів справи в строк до 25.07.2016 апелянтом не виконано вимоги ухвали Харківського апеляційного господарського суду, доказів сплати судового збору за звернення з апеляційною скаргою не надано.

В судовому засіданні 25.07.2016 на запитання головуючого щодо виконання вимог ухвали про сплату судового збору представником заявника апеляційної скарги надано відповідь, що у Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова відсутні грошові кошти, тому вимоги ухвали не виконано, судовий збір не сплачено.

Зважаючи на те, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на апелянта.

У п. 3.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" надано судам наступні роз'яснення якщо строк (строки), на який (які) судом було відстрочено або розстрочено сплату судового збору, закінчився, а таку сплату не здійснено, господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи може своєю ухвалою продовжити цей строк (але не довше, ніж до прийняття судового рішення по суті справи), або звільнити сторону від сплати судового збору, або стягнути несплачену суму судового збору у прийнятті судового рішення.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про стягнення з апелянта судового збору за звернення з апеляційною скаргою в розмірі 3714,82 грн.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 91, 99, 101, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 05.05.16 у справі № 922/1200/16 залишити без змін.

Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова (код ЄДРПОУ 07923280) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів УДКСУ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області, код отримувача 37999654, банк отримувача ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, рахунок отримувача 31216206782003, код класифікації доходів бюджету 22030001 "Судовий збір") судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 3714,82 грн. (три тисячі сімсот чотирнадцять гривень вісімдесят дві копійки).

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Повний текст постанови складено 01.08.2016

Головуючий суддя Шутенко І.А.

Суддя Здоровко Л.М.

Суддя Плахов О.В.