Постанова № 59380281, 28.07.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.07.2016 Справа № 912/4165/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Паруснікова Ю.Б. (доповідач)

суддів: Верхогляд Т.А., Білецької Л.М.

при секретарі судового засідання: Саланжій Т.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник, довіреність ЮР-14 від 27.07.2016;

від відповідача: ОСОБА_2, представник, довіреність 21-Д-10 від 04.09.2015

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_3 «Система ССБ» (виробниче обєднання) та Товариства з додатковою відповідальністю «Обєднання Дніпроенергобудпром» на рішення господарського суду Кіровоградської області від 15.04.2016 по справі № 912/4165/15 (головуючий суддя Вавренюк Л.С., судді: Болгар Н.В., Шевчук О.Б.)

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Обєднання Дніпроенергобудпром», смт. Власівка, м. Світловодськ, Кіровоградської області

до відповідача ОСОБА_3 «Система ССБ» (виробниче обєднання), м. Кіровоград

про стягнення 2835439,59 грн., -

ВСТАНОВИВ:

15 квітня 2016 року рішенням господарського суду Кіровоградської області позов по даній справі задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 1974671,64 грн. заборгованості, з яких: 1281520,44 грн. основного боргу, 52921,99 грн. 3 % річних, 640229,21 грн. інфляційних втрат, 38302,00 грн. витрат на послуги адвоката та 29620,07 грн. судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване неналежним виконанням взятих на себе зобовязань відповідачем щодо оплати вартості виконаних позивачем робіт (частково сплачено 34494912,91 грн.), у звязку з чим у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість у розмірі 1281520,44 грн., яка й стягнута за даним рішенням.

Також, рішенням визнано безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача:

- збитків у сумі 513636,43 грн. (суми стягнутої за рішенням господарського суду Кіровоградської області по справі № 912/2458/15), з огляду на їх недоведеність належними та допустимими доказами у розумінні ст. ст. 33, 34 ГПК України, ч. 1 ст. 224, ст. ст. 218, 225 ГК України, ст. 22 ЦК України за відсутності всіх необхідних елементів для відповідальності у вигляді збитків;

- пені, яка безпідставно предявлена позивачем з перевищенням періоду нарахування передбаченого ч. 6 ст. 232 ГК України.

Після перевірки місцевим господарським судом здійсненого позивачем розрахунку 3% річних та збитків від інфляції, встановлено дещо завищеними окремі суми зазначених нарахувань по решті додаткових угод, за якими у відповідача існує заборгованість, а тому в цій частині позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача загальну суму інфляційних втрат у сумі 640229,21 грн. та 3% річних у сумі 52921,99 грн.

Крім того рішенням суду пропорційно сумі задоволених позовних вимог стягнуто з відповідача понесені позивачем витрати з оплати послуг адвоката у сумі 38302,00 грн. та судового збору у сумі 29620,07 грн.

Непогоджуючись з рішенням, позивач та відповідач звернулися до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги відповідач посилається на часткову незаконність рішення, яке на його думку прийняте судом з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Часткова незаконність прийнятого місцевим господарським судом рішення, на думку апелянта, полягає в тому, що судом відмовлено в задоволенні клопотання про призначення судової економічної експертизи документів бухгалтерського, податкового обліку та звітності, без якої не маючи спеціальних знань не можливо визначити реальну суму всіх боргових зобовязань.

Крім того, відповідач звертає увагу на відсутність належного підтвердження позивачем факту оплати ним послуг на правову допомогу (в розумінні ч. 3 ст. 36 ГПК України).

Апеляційна скарга позивача мотивована неправильним застосуванням судом нормам матеріального та процесуального права в частині відмови у стягненні суми пені у розмірі 293559,00 грн. та суми збитків у розмірі 513636,43 грн.

Порушенням та неправильним застосуванням господарським судом норм процесуального права, на думку позивача, є безпідставне прийняття рішення по справі про відмову у стягненні повної суми неустойки, що суперечить приписам ч. 3 ст. 83 ГПК України.

Порушенням норм матеріального права позивач вважає винесенням рішення з порушенням ч. 1 ст. 230, ч. 6 ст. 231 ГК України та ст. 611 ЦК України в частині відмови у стягненні суми пені у розмірі 293559,00 грн. та ст.ст. 16, 22, ч.ч. 1, 3 ст. 509, ч.ч. 1, 3 ст. 623, 1166 ЦК України, ч. 2 ст. 224, п. 3 ч. 1 ст. 225 ГК України в частині безпідставної відмови у заявлених до стягнення збитків.

Ухвалами Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.05.2016 та від 16.05.2016 апеляційні скарги призначено до розгляду в судовому засіданні на 07.06.2016.

07.06.2016 у звязку з відпусткою судді Білецької Л.М., на підставі розпорядження керівника апарату суду № 554/16 та протоколів автоматичної заміни складу колегії суддів, справа призначалася до розгляду у складі: головуючого судді Паруснікова Ю.Б. (доповідача), суддів: Коваль Л.А., Верхогляд Т.А.

У судовому засіданні 07.06.2016 розгляд справи відкладався до 05.07.2016.

04.07.2016 у звязку з перебуванням у відрядженні судді Коваль Л.А., на підставі розпорядження керівника апарату суду № 716/16 та протоколів автоматичної заміни складу колегії суддів, справа призначалася до розгляду у складі: головуючого судді Паруснікова Ю.Б. (доповідача), суддів: Верхогляд Т.А., Білецької Л.М.

У судовому засіданні 05.07.2016 розгляд справи відкладався на 19.07.2016.

18.07.2016 відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого він вважає апеляційну скаргу ТДВ «ОДЕБ» необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

У свою чергу позивач 19.07.2016 та 20.07.2016 надав до суду відзиви на апеляційну скаргу відповідача, в яких він просив колегію суддів відмовити відповідачу в задоволенні його апеляційної скарги та скасувати частково рішення місцевого господарського суду в частині відмови у стягненні суми пені та збитків.

19.07.2016 у судовому засіданні оголошувалася перерва до 28.07.2016.

Ухвалою від 19.07.2016 задоволено клопотання ОСОБА_3 «Система ССБ» (виробниче обєднання) про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

28.07.2016 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Судова колегія в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставинам справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права вважає, що апеляційні скарги ОСОБА_3 «Система ССБ (виробниче обєднання) та ТзДВ «Обєднання Дніпроенергобудпром» слід залишити без задоволення, а рішення слід змінити, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 17.04.2013 між відповідачем - ОСОБА_3 «Система ССБ» (виробниче обєднання) (замовник) та позивачем - Товариством з додатковою відповідальністю «Обєднання Дніпроенергобудпром» (підрядник) укладено договір на будівництво обєкта «Ферма на 600 свиноматок» на території Компаніївського району Кіровоградської області № 0413 (далі - договір, а. с. 15- 18 том 1).

Відповідно до умов п. 1.1. договору підрядник зобовязується на свій ризик своїми та/або залученими силами та засобами виконати згідно завдання замовника будівельні роботи по будівництву свинокомплексу та передати замовнику результати робіт відповідно до договірної ціни, кошторису, проектної документації, умов дійсного договору. Адреса будівництва свинокомплексу: Компаніївський район Кіровоградської області, а замовник зобовязується оплатити та прийняти результати виконаних робіт, в межах договірної ціни, кошторису і умов дійсного договору.

Згідно пунктів 1.3. - 1.5. сторони погодили, що договір являється генеральним, тому будівництво кожного обєкта в складі свинокомплексу буде здійснюватись на основі окремих додаткових угод; договірна ціна і кошторис будуть визначатися сторонами після погодження і затвердження проектно-кошторисної документації по кожному обєкту в складі свинокомплексу і зафіксована в додаткових угодах до дійсного договору; терміни виконання робіт будуть визначатися в додаткових угодах по кожному обєкту будівництва в складі свинокомплексу, що є невідємними частинами договору.

Згідно розділу 5 договору сторони визначили порядок здійснення платежів та розрахунків за договором.

Так, згідно пунктів 5.1., 5.3. - 5.7. договору, розрахунки за виконані роботи здійснюються замовником згідно з умовами даного договору та додаткових угод на будівництво кожного обєкту в складі свинокомплексу.

Вартість робіт визначається замовником та підрядником для кожного окремого обєкту і фіксується в додаткових угодах на виконання будівельно-монтажних робіт.

Замовник щомісячно, але не пізніше 5 (пяти) робочих днів з дня отримання, підписує довідку (акт) форму КБ-2в та КБ-3 або направляє підряднику вмотивовану відмову.

Підрядник надає замовнику форму КБ-2в та КБ-3 до 25 числа звітного місяця.

Вартість виконання робіт визначається на підставі актів виконаних робіт, підписаних замовником і підрядником - виходячи з фактичних обсягів виконаних робіт, згідно кошторису та поточних цін і тарифів на матеріально-технічні ресурси.

Замовник здійснює щомісячні розрахунки з підрядником за виконані роботи в термін 3-х днів після підписання актів виконаних робіт.

При виконанні підрядником робіт, що не визначені договором та проектною документацією, перелік і вартість цих робіт та обладнання підлягають узгодженню письмово з замовником до початку їх придбання і виконання та сплачуються додатково згідно додаткових угод сторін.

Замовник перераховує підряднику попередньо оплату, обумовлену додатковими угодами на будівництво обєктів в складі свинокомплексу.

Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання ними своїх зобовязань (п. 9.4. договору).

У відповідності до п. 1.3. договору, сторонами укладено 43 додаткові угоди, які разом з договором підписані та скріплені круглими печатками повноважних представників сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він належним чином виконав та передав замовнику, а замовник без зауважень прийняв та в повному обсязі сплатив вартість підрядних робіт за додатковими угодами №№ 1, 4, 5, 6, 8, 10,11, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 39, 40, 41, 42, 43, тоді як за додатковими угодами №№ 2, 3, 7, 9, 12, 13, 14, 30, 37, 41 за відповідачем рахується заборгованість у сумі 1281520,44 грн.

У звязку із заборгованістю замовника, що виникала в ході виконання договору, позивач звертався до народного депутата України ОСОБА_4 з листом № 01-733 від 14.10.2014 про виконання ОСОБА_3 «Система ССБ» своїх зобовязань (а. с. 181 том 1), у відповідь на який листом № 2854-121ССБ від 17.10.2014 відповідач підтвердив виконання підрядником робіт по будівництву свинокомплексу на території Компаніївського району Кіровоградської області на замовлення ОСОБА_3 «Система ССБ» та, посилаючись на тяжке економічне становище, що склалося в країні, зазначив про припинення фінансування своїх обєктів будівництва, а також гарантував першочергове погашення заборгованості перед позивачем при надходження грошових коштів (а. с. 181, 182 том 1).

Даний спір виник між сторонами з приводу настання обовязку сплатити відповідачем позивачу залишку вартості виконаних робіт.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами для виникнення прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Приписами ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положенням ч. 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором будівельного підряду, правовідносини за яким регулюються, зокрема, параграфом 3 глави 61 «Підряд» Цивільного кодексу України.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобовязується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобовязується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобовязаний одержати спеціальний дозвіл.

До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів (частини 1, 2, 4 статті 837 ЦК України).

Так за договором будівельного підряду підрядник зобовязується збудувати і здати у встановлений строк обєкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобовязується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обовязок не покладається на підрядника, прийняти обєкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно повязаних з місцезнаходженням обєкта.

До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом (ст. 875 ЦК України).

Згідно з ч. 4 ст. 879 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого обєкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

У відповідності до п. п. 89, 91, 96 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 № 668, після одержання повідомлення підрядника про готовність до передачі закінчених робіт (обєкта будівництва) замовник зобовязаний негайно розпочати їх приймання. Передача закінчених робіт (обєкта будівництва) підрядником і приймання їх замовником оформлюється актом приймання-передачі. Підписання акта приймання-передачі є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами.

Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи у відповідності до п. 1.3. договору, сторонами укладено, зокрема, наступні додаткові угоди до договору:

- додаткову угоду від 29.04.2013 р. № 2 (далі - додаткова угода № 2), за якою погоджено зобовязання підрядника щодо виготовлення, доставки на будівельний майданчик, будівництва огорожі зі збірного залізобетону загальною довжиною 2000 погонних метрів; загальна вартість додаткової угоди № 2 складає 1277568,00 грн.; до початку виконання робіт замовник перераховує підряднику попередню оплату, а саме: протягом 3-х банківських днів після підписання додаткової угоди у сумі 772568,00 грн. на придбання залізобетонних конструкцій огорожі; протягом 3-х банківських днів після підписання додаткової угоди у розмірі 30% від вартості будівельних робіт, що складає 100500,00 грн.; подальше фінансування робіт проводиться по факту їх виконання згідно умов договору;

- додаткову угоду від 01.08.2013 № 3 (далі - додаткова угода № 3), за якою погоджено зобовязання підрядника щодо влаштування підїзних шляхів (тип 1 - з покриттям залізобетонними плитами 140 мм по щебеневій основі 150 мм та щебеневим узбіччям 140 мм шириною 1 м загальною площею 13 000 кв.м.; тип 2 - з покриттям щебеневим відсівом 50 мм по щебеневій основі 300 мм, загальною площею 7 500 кв.м.); загальна вартість додаткової угоди складає 6727700,00 грн. з ПДВ; до початку виконання робіт замовник перераховує підряднику попередню оплату протягом 3-х банківських днів після підписання угоди у розмірі 30% від вартості додаткової угоди, що складає 2018310,00 грн. з ПДВ; подальше фінансування робіт проводиться по факту їх виконання згідно умов угоди;

- додаткову угоду від 09.09.2013 № 7 (далі - додаткова угода № 7), за якою погоджено зобовязання підрядника щодо будівництва нульового циклу блоку репродуктора на 600 свиноматок; загальна вартість додаткової угоди складає 16564288,00 грн. з ПДВ; фінансування робіт проводиться згідно графіка фінансування робіт (додаток № 2), який є невідємною частиною цієї додаткової угоди: І етап - 3862882,00 грн. протягом 3-х днів з моменту підписання між сторонами додаткової угоди; ІІ етап - 6378910,00 грн. протягом 5-ти банківських днів та при підтвердженні освоєння коштів першого етапу на 90%; ІІІ етап - 3493210,00 грн. протягом 5-ти банківських днів та при підтвердженні освоєння коштів першого та другого етапів на 90%; ІV етап - 2329286,00 грн. протягом 5-ти банківських днів та при підтвердженні освоєння коштів першого, другого та третього етапів на 90%; V етап - 500000,00 грн. протягом 5-ти банківських днів та після підтвердження всіх виконаних будівельно-монтажних робіт;

- додаткову угоду від 25.12.2013 № 9 (далі - додаткова угода № 9), за якою погоджено зобовязання підрядника щодо будівництва надземної частини блока репродуктора на 600 свиноматок (№ 4 по генплану); загальна вартість додаткової угоди складає 4871376,00 грн. з ПДВ і визначена локальним кошторисом (додаток № 1); до початку виконання робіт замовник перераховує підряднику попередню оплату протягом 3-х банківських днів після підписання угоди в розмірі 50 % від вартості додаткової угоди, що складає 2435688,00 грн. з ПДВ; подальше фінансування робіт проводиться по факту їх виконання відповідно до умов угоди;

- додаткову угоду від 25.12.2013 № 12 (далі - додаткова угода № 12), за якою погоджено зобовязання підрядника щодо будівництва утилізаційного майданчика (№ 7 по генплану); загальна вартість додаткової угоди складає 365332,80 грн. з ПДВ; до початку виконання робіт замовник перераховує підряднику попередню оплату протягом 3-х банківських днів після підписання угоди в розмірі 50 % від вартості додаткової угоди, що складає 182666,40 грн. з ПДВ; подальше фінансування робіт проводиться по факту їх виконання відповідно до умов угоди;

- додаткову угоду від 25.12.2013 № 13 (далі - додаткова угода № 13), за якою погоджено зобовязання підрядника щодо будівництва прийомного резервуару гнойових стоків на 400 куб. м.; загальна вартість додаткової угоди складає 970390,80 грн. з ПДВ; до початку виконання робіт замовник перераховує підряднику попередню оплату протягом 3-х банківських днів після підписання угоди в розмірі 50 % від вартості додаткової угоди, що складає 485195,40 грн. з ПДВ; подальше фінансування робіт проводиться по факту їх виконання відповідно до умов угоди;

- додаткову угоду від 25.12.2013 № 14 (далі - додаткова угода № 14), за якою погоджено зобовязання підрядника щодо будівництва карантинного резервуару гнойових стоків ємн. 200 куб. м. (№ 9 по генплану); загальна вартість додаткової угоди складає 494844,00 грн. з ПДВ; до початку виконання робіт замовник перераховує підряднику попередню оплату протягом 3-х банківських днів після підписання угоди в розмірі 50 % від вартості додаткової угоди, що складає 247422,00 грн. з ПДВ;

- додаткову угоду від 08.05.2014 № 30 (далі - додаткова угода № 30), за якою погоджено зобовязання підрядника щодо внутрішнього опорядження блока репродуктора на 600 свиноматок з рампою відвантаження тварин з оглядовим майданчиком (№ 4, 4.1. по генплану); загальна вартість додаткової угоди складає 572 511,60 грн. з ПДВ; до початку виконання робіт замовник перераховує підряднику попередню оплату протягом 3-х банківських днів після підписання угоди в розмірі 50 % від вартості додаткової угоди, що складає 286255,80 грн. з ПДВ;

- додаткову угоду від 30.05.2014 № 37 (далі - додаткова угода № 37), за якою погоджено зобовязання підрядника щодо улаштування фундаментів під дизель-генератор (№ 19.1 по генплану); загальна вартість додаткової угоди складає 31653,60 грн. з ПДВ; до початку виконання робіт замовник перераховує підряднику попередню оплату протягом 3-х банківських днів після підписання угоди в розмірі 50 % від вартості додаткової угоди, що складає 15826,80 грн. з ПДВ;

- додаткову угоду від 07.06.2014 № 41 (далі - додаткова угода № 41), за якою погоджено зобовязання підрядника щодо додаткових робіт на обєкті: блоку репродуктору на 600 свиноматок з рампою відвантаження тварин з оглядовим майданчиком (№ 4, 4.1. по генплану); загальна вартість додаткової угоди складає 262879,00 грн. з ПДВ; до початку виконання робіт замовник перераховує підряднику попередню оплату протягом 3-х банківських днів після підписання угоди в розмірі 50 % від вартості додаткової угоди, що складає 131439,50 грн. з ПДВ.

Також сторони визначили, що за всіма переліченими вище додатковими угодами (за виключенням додаткової угоди № 7, якою визначено окремий графік оплати виконаних підрядних робіт) замовник проводить розрахунки з підрядником протягом 5-ти робочих днів після підписання актів КБ-2 та довідок КБ-3 за кожен місяць з урахуванням частки попередньої оплати пропорційно кількості виконаних робіт за відповідний період; остаточні розрахунки проводяться протягом 5-ти робочих днів після підписання акту прийому-передачі закінчених робіт з урахуванням попередніх платежів.

Наявними в справі матеріалами підтверджується виконання підрядних робіт, а саме:

- за додатковою угодою № 2 підрядником виконано роботи на загальну суму 1277568,00 грн., що підтверджується актами виконаних будівельних робіт: від 29.06.2013 на суму 317471,22 грн., від 25.10.2013 на суму 284013,72 грн., від 31.01.2014 на суму 297924,78 грн., від 16.06.2014 на суму 131884,08 грн., від 25.08.2014 на суму 144390,12 грн. та відповідними довідками КБ-3, а відповідачем частково оплачено виконані позивачем роботи на загальну суму 1163177,88 грн.: 22.05.2013 у сумі 300000,00 грн., 13.09.2013 у сумі 300000,00 грн., 19.11.2013 у сумі 300000,00 грн., 28.05.2014 у сумі 104175,50 грн., 17.06.2014 у сумі 27118,30 грн., 27.06.2014 у сумі 131884,08 грн.

Таким чином, за додатковою угодою № 2 за відповідачем рахується заборгованість у сумі 114390,12 грн.;

- за додатковою угодою № 3 підрядником виконано роботи загальною вартістю 5534707,20 грн., що підтверджується актами виконаних будівельних робіт від 21.11.2013 на суму 1604102,40 грн., від 24.03.2014 на суму 1581621,60 грн., від 16.06.2014 на суму 1111912,80 грн., від 16.06.2014 на суму 506942,40 грн. від 25.08.2014 на суму 730128,00 грн. та відповідними довідками КБ-3, а відповідачем частково оплачено виконані позивачем роботи на загальну суму 5216588,28 грн.: 06.09.2013 у сумі 1603440,00 грн., 21.11.2013 у сумі 414870,00 грн. 17.12.2013 у сумі 535130,00 грн., 28.03.2014 у сумі 790810,80 грн., 16.04.2014 у сумі 1000000,00 грн., 17.06.2014 у сумі 517477,80 грн., 18.06.2014 у сумі 354859,68 грн.

Таким чином, за додатковою угодою № 3 за відповідачем рахується заборгованість у сумі 318118,92 грн.;

- за додатковою угодою № 7 підрядником виконано роботи загальною вартістю 16560714,00 грн., що підтверджується актами виконаних робіт від 31.10.2013 на суму 23613,60 грн., 21.11 2013 на суму 3515863,20 грн., від 21.01.2014 на суму 1532338,80 грн., від 21.01.2014 на суму 5264641, 20 грн., від 28.02.2014 на суму 2794980,40 грн. від 24.03.2014 на суму 1248656,40 грн., від 25.08.2014 на суму 2250620,40 грн. та відповідними довідками КБ-3, а відповідачем частково оплачено виконані позивачем роботи на загальну суму 16064288,00 грн.: 07.10.2013 у сумі 3862882,00 грн., 19.11.2013 у сумі 6378910,00 грн., 29.01.2014 у сумі 3493210,00 грн., 06.03.2014 у сумі 2329286,00 грн.

Таким чином, за додатковою угодою № 7 за відповідачем рахується заборгованість у сумі 496426,00 грн.;

- за додатковою угодою № 9 підрядником виконано роботи загальною вартістю 4750513,20 грн., що підтверджується актами виконаних робіт від 24.03.2014 на суму 3314077,20 грн., від 12.05.2014, на суму 531627,60 грн., від 28.05.2014 на суму 350526,00 грн., від 24.07.2014 на суму 331204,80 грн., від 25.08.2014 на суму 223077,60 грн. та відповідними довідками КБ-3, а відповідачем частково оплачено виконані позивачем роботи на загальну суму 4655345,40 грн.: 26.12.2013 у сумі 2435688,00 грн., 31.03.2014 у сумі 1657038,60 грн., 13.05.2014 у сумі 265813,80 грн., 03.06.2014 у сумі 175263,00 грн., 20.02.2015 у сумі 121542,00 грн.

Таким чином, за додатковою угодою № 9 за відповідачем рахується заборгованість у сумі 95167,80 грн.;

- за додатковою угодою № 12 підрядником виконано роботи загальною вартістю 365330,01 грн., що підтверджується актами виконаних робіт від 18.03.2014 на суму 167828,75 грн., від 24.03.2015 на суму 17794,69 грн., від 12.05.2014 на суму 18032,80 грн., від 28.05.2014 на суму 160942,51 грн., від 24.07.2014 на суму 731,26 грн. та відповідними довідками КБ-3, а відповідачем частково оплачено виконані позивачем роботи на загальну суму 347535,32 грн.: 26.12.2013 у сумі 182666, 40 грн., 13.05.20914 у сумі 9016,40 грн., 03.06.2014 у сумі 80471,26 грн., від 20.02.2015 у сумі 75381,26 грн.

Таким чином, за додатковою угодою № 12 за відповідачем рахується заборгованість у сумі 17794,69 грн.;

- за додатковою угодою № 13 підрядником виконано роботи загальною вартістю 864142,66 грн., що підтверджується актами виконаних робіт від 31.01.2014 на суму 145112,78 грн., від 28.02.2014 на суму 284557,70 грн., від 24.03.2014 на суму 185521,61 грн., від 12.05.2014 на суму 79518,30 грн., від 16.06.2014 на суму 101598,48 грн., від 24.03.2015 на суму 67833,79 грн. та відповідними довідками КБ-3, а відповідачем частково оплачено виконані позивачем роботи на загальну суму 810793,44 грн.: 26.12.2013 у сумі 485195,40 грн., 06.03.2014 у сумі 142278,85 грн., 31.03.2014 у сумі 92760,80 грн., 13.05.2014 у сумі 39759,15 грн., 17.06.2014 у сумі 50799,24 грн.

Таким чином, за додатковою угодою № 13 за відповідачем рахується заборгованість у сумі 53349,22 грн.;

- за додатковою угодою № 14 підрядником виконано роботи загальною вартістю 494646,36 грн., що підтверджується актами виконаних робіт від 31.01.2014 у сумі 69690,37 грн., від 28.02.2014 у сумі 200980,20 грн., від 18.03.2014 у сумі 101341,30 грн., від 15.05.2014 у сумі 52674,66 грн., від 16.06.2014 у сумі 45500,88 грн., від 24.03.2015 у сумі 24458,95 грн. та відповідними довідками КБ-3, а відповідачем частково оплачено виконані позивачем роботи на загальну суму 447670,52: 26.12.2013 у сумі 247422,00 грн., 06.03.2014 у сумі 100490,10 грн., 20.03.2014 у сумі 50670,65 грн., 13.05.2014 у сумі 26337,33 грн., 17.06.2014 у сумі 22750,44 грн.

Крім того, позивачем в рахунок погашення заборгованості за додатковою угодою № 14 зараховано кредиторську заборгованість за додатковими угодами №№ 11, 15, 16, 27 в загальній сумі 22516,89 грн. (бухгалтерська довідка № 03-33 від 22.01.2016, а. с. 188-190 том 9). Отже, за додатковою угодою № 14 замовником сплачено загалом 470187,41 грн.

Таким чином, за додатковою угодою № 14 за відповідачем рахується заборгованість у сумі 24458,95 грн.;

- за додатковою угодою № 30 підрядником виконано роботи загальною вартістю 569385,20 грн., що підтверджується актом виконаних робіт від 24.11.2014 на суму 569385,20 грн. та відповідною довідкою КБ-3, а відповідачем частково оплачено виконані позивачем роботи в загальній сумі 546214,17 грн.: 28.05.2014 у сумі 286255,80 грн., 24.07.2015 у сумі 259958,37 грн.

Таким чином, за додатковою угодою № 30 за відповідачем рахується заборгованість у сумі 23171,03 грн.;

- за додатковою угодою № 37 підрядником виконано роботи загальною вартістю 25796,32 грн., що підтверджується актом виконаних робіт від 24.07.2014 на суму 25796,32 грн. та відповідною довідкою КБ-3, а відповідачем частково оплачено виконані позивачем роботи у сумі 15826,80 грн.: 06.06.2014 у сумі 15826,80 грн.

Крім того, позивачем в рахунок погашення заборгованості за додатковою угодою № 37 зараховано кредиторську заборгованість за додатковими угодами №№ 27, 28 в загальній сумі 2765,31 грн. (бухгалтерська довідка № 03-33 від 22.01.2016, а. с. 188-190 том 9). Отже, за додатковою угодою № 37 замовником сплачено загалом 18592,11 грн.

Таким чином, за додатковою угодою № 37 за відповідачем рахується заборгованість у сумі 7204,21 грн.;

- за додатковою угодою № 41 підрядником виконано роботи загальною вартістю 262879,00 грн., що підтверджується актом виконаних робіт від 24.11.2014 на суму 262879,00 грн. та відповідною довідкою КБ-3, а відповідачем 22.08.2014 частково оплачено виконані позивачем роботи у сумі 131439,50 грн..

Таким чином, за додатковою угодою № 41 за відповідачем рахується заборгованість у сумі 131439,50 грн.

Враховуючи вищезазначені докази, позивач належним чином виконав взяті на себе за договором зобовязання (додаткові угоди №№ 2, 3, 7, 9, 12, 13, 14, 30, 37, 41), виконавши підрядні роботи на загальну суму 35776433,35 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами виконаних будівельних робіт форми КБ-2в та довідками про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3, підписаними замовником без будь-яких зауважень щодо наявності відступів підрядника від умов договору або інших недоліків виконаних робіт (а. с. 77-87, 102-119, 143-160, 180-199, 214-226 том 3, 8-23, 51-76, 104-118, 160-186, 219-231 том 4, 15-32, 54-69, 93-110, 130-147, 169-183, 204-239 том 5, 8-17, 31-43, 74-91, 120-144, 164-174, 189-194 том 6, 17-41, 75-87, 105-114, 124-130, 144-147 том 7, 24-47, 66-72, 81-88, 106-110, 120-123, 130-132, 144-147, 159-166 том 8, 9-20, 37-40, 50-53, 64-66, 76-80, 90-93, 106-108 том 9).

На оплату виконаних позивачем підрядних робіт, відповідачу виставлялися відповідні рахунки (а. с. 88-93, 120-129, 161-173, 200-203, 227-230 том 3, 24-34, 77-89, 119-129, 187-207, 232241- том 4, 33-41, 70-82, 111-119, 148-158, 184-189, 240- 253 том 5, 18-23, 44-53, 92-99, 145-153, 175-181, 195-200 том 6, 42-52, 88-90, 115-117, 131-136, 148-149 том 7, 48-54, 73, 89-96, 111-112, 124, 133-136, 148-149, 167-172 том 8, 21-29, 41-44, 54-57, 67-68, 81-83, 94-96, 109-110 том 9), які оплачені відповідачем частково у сумі 34494912,91 грн (а.с. 6-183 том 2, а.с. 111-153 том 9).

Залишок основної заборгованості відповідача за договором складає:

-за додатковою угодою № 2 від 29.04.2013 в сумі 114390,12 грн.;

-за додатковою угодою № 3 від 01.08.2013 в сумі 318118,92 грн.;

-за додатковою угодою № 7 від 09.09.2013 в сумі 496426,00 грн.;

-за додатковою угодою № 9 від 25.12.2013 в сумі 95167,80 грн.;

-за додатковою угодою № 12 від 25.12.2013 в сумі 17794,69 грн.;

-за додатковою угодою № 13 від 25.12.2013 в сумі 53349,22 грн.;

-за додатковою угодою № 14 від 25.12.2013 в сумі 24458,95 грн.;

-за додатковою угодою № 30 від 08.05.2014 в сумі 23171,03 грн.;

-за додатковою угодою № 37 від 30.05.2014 в сумі 7204,21 грн.;

-за додатковою угодою № 41 від 07.06.2014 в сумі 131439,50 грн., а всього 1281520,44 грн.

Отже, заборгованість відповідача за договором складає 1281520,44 грн., підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, на момент розгляду справи відповідачем не спростована та не погашена, а тому вимоги позивача в цій частині судом першої інстанції задоволені обґрунтовано.

Окрім зазначеного, позивач також просив місцевий господарський суд стягнути з відповідача на свою користь 293559,00 грн. пені, 59006,22 грн. 3% річних та 687717,50 грн. інфляційних збитків.

У відповідності до приписів ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.3. договору визначено, що за несвоєчасне проведення розрахунків з підрядником, замовник сплачує підряднику пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від несвоєчасно проведеної оплати.

Як вбачається з розрахунку позивача, наведеному в заяві про уточнення суми позовних вимог № 248/4 від 01.04.2016, пеню нараховано за додатковими угодами №№ 2, 3, 7, 9, 12, 13, 14, 30, 37, 41 за період з 01.11.2015 по 31.03.2016 (а. с. 31-33 том 10).

Господарський суд визнав розрахунок позивача таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи.

Так, з урахуванням умов додаткових угод до договору, за додатковою угодою № 2 пеня мала бути нарахована за період з 01.09.2014 по 02.03.2015, за додатковою угодою № 3 за період з 01.09.2014 по 02.03.2015, за додатковою угодою № 7 за період з 01.09.2014 по 02.03.2015, за додатковою угодою № 9 за період з 01.09.2014 по 02.03.2015, за додатковою угодою № 12 за період з 01.04.2015 по 01.10.2015, за додатковою угодою № 13 за період з 01.04.2015 по 01.10.2015, за додатковою угодою № 14 за період з 01.04.2015 по 01.10.2015, за додатковою угодою № 30 за період з 02.12.2014 по 02.06.2015, за додатковою угодою № 37 за період з 01.08.2014 по 01.02.2015 та за додатковою угодою № 41 за період з 02.12.2014 по 02.06.2015, однак позивачем нараховано пеню за період інший, ніж наведено вище.

При цьому, господарським судом вірно враховано, що до пені за порушення грошових зобовязань застосовується припис ч. 6 ст. 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобовязання мало бути виконане.

Законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобовязання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно відмовлено у повному обсязі в задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у сумі 293559,00 грн.

Разом з цим, колегія суддів вважає правильною відмову місцевого господарського суду у задоволенні вимоги відповідача про застосування строків позовної давності в частині стягнення пені, оскільки така вимога предявлена позивачем необґрунтовано і в її задоволенні відмовлено по суті.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлено договором або законом.

Відповідно до розрахунку позивача нараховано інфляційні втрати та 3% річних у відповідності до фактичних обставин справи, за виключенням нарахувань за додатковими угодами № 30 та № 41, де період нарахування має бути з 02.12.2014 по 31.03.2016, тоді як позивачем зазначено з 01.12.2014 по 31.03.2016.

Разом з цим, здійснивши власний розрахунок збитків від інфляції та 3% річних за допомогою інформаційно-правової системи «ЛІГА:ЗАКОН», господарський суд встановив, що позивачем дещо завищено окремі суми зазначених нарахувань по решті додаткових угод, за якими у відповідача існує заборгованість.

Колегія суддів перевірила долучений позивачем до матеріалів справи розрахунок інфляційних та відсотків річних, а також розрахунок здійснений господарським судом та виявила невідповідність періодів початку нарахування судом вказаних фінансових санкцій по додаткових угодах № 2, 3, 7, 9, а саме в період з 01.11.2014 замість заявленого позивачем періоду з 01.09.2014, оскільки відповідно до змісту зазначених додаткових угод та матеріалів справи, початком порушення відповідачем зобовязань щодо оплати виконаних робіт за даними додатковими угодами слід вважати саме 01.09.2014, що відповідає розрахунку позивача в цій частині.

Колегією суддів відкореговано розрахунки інфляційних та 3% у відповідності до періодів заявлених позивачем за додатковими угодами № 2, 3, 7, 9.

Так, згідно відкорегованого колегією суддів розрахунку, здійсненого в межах періодів та сум нарахувань, зазначених позивачем, стягненню з відповідача підлягають:

-за додатковою угодою № 2 за період з 01.09.2014 по 31.03.2016 на суму 114390,12 грн. в розмірі 64972,50 грн. інфляційні та 5434,31 грн. 3% річних;

-за додатковою угодою № 3 за період з 01.11.2014 по 31.03.2016 на суму 318118,92 грн. в розмірі 180691,50 грн. інфляційні та 15112,83 грн. 3% річних;

-за додатковою угодою № 7 за період з 01.11.2014 по 31.03.2016 на суму 496426,00 грн. в розмірі 281968,90 грн. інфляційні та 23583,64 грн. 3% річних;

-за додатковою угодою № 9 за період з 01.11.2014 по 31.03.2016 на суму 95167,80 грн. в розмірі 54115,15 грн. інфляційні та 4521,12 грн. 3% річних;

-за додатковою угодою № 12 за період з 01.04.2015 по 31.03.2016 на суму 17794,69 грн. в розмірі 3724,26 грн. інфляційні та 533,84 грн. 3% річних;

-за додатковою угодою № 13 за період з 01.04.2015 по 31.03.2016 на суму 53349,22 грн. в розмірі 11165,48 грн. інфляційні та 1600,47 грн. 3% річних;

-за додатковою угодою № 14 за період з 01.04.2015 по 31.03.2016 на суму 24458,95 грн. в розмірі 5119,03 грн. інфляційні та 733,76 грн. 3% річних;

-за додатковою угодою № 30 за період з 02.12.2014 по 31.03.2016 на суму 23171,03 грн. в розмірі 11492,70 грн. інфляційні та 925,57 грн. 3% річних;

-за додатковою угодою № 37 за період з 01.08.2014 по 31.03.2016 на суму 7204,21 грн. в розмірі 4084,80 грн. інфляційні та 360,61 грн. 3% річних;

-за додатковою угодою № 41 за період з 02.12.2014 по 31.03.2016 на суму 131439,50 грн. в розмірі 65193,50 грн. інфляційні та 5250,38 грн. 3% річних.

Таким чином, загальна сума інфляційних втрат, що підлягають стягненню з відповідача складає 682527,82 грн., 3% річних 58056,53 грн., а тому позов в цій частині слід задовольнити частково, а рішення в цій частині підлягає зміні. В іншій частині в задоволенні позову слід відмовити, що й зроблено судом першої інстанції.

Окрім суми основного боргу за договором та фінансових санкцій позивач також просив господарський суд задовольнити його позов про стягнення з відповідача 513636,43 грн. збитків.

Вимогу про стягнення з відповідача збитків позивач обґрунтовував наявністю підстав передбачених ст.ст. 16, 22, 611, 623, 1166 ЦК України, ст. ст. 224, 225 ГК України та зазначав, що відповідачем не виконано свої зобовязання за договором, в результаті чого позивач не зміг своєчасно розрахуватись з субпідрядною організацією, яка залучалася до виконання робіт за договором. Як наслідок, субпідрядник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кіровограджилстрой» (далі - ТОВ «Кіровограджилстрой») звернувся з позовом до господарського суду Кіровоградської області, який своїм рішенням від 10.09.2015 по справі № 912/2458/15 стягнув з позивача на користь ТОВ «Кіровограджилсторой» штрафні санкції за неналежне виконання грошових зобовязань у сумі 513636,43 грн., з яких: заборгованість по оплаті підрядних робіт у сумі 1077,54 грн., пеня у сумі 85555,97 грн., 3% річних у сумі 22038,32 грн., інфляційні втрати у сумі 394893,30 грн. та судовий збір у сумі 10071,30 грн.

На виконання рішення господарського суду Кіровоградської області від 10.09.2015 по справі № 912/2458/15 постановою Державної виконавчої служби Світловодського МУЮ Кіровоградської області від 19.01.2016 відкрито виконавче провадження про стягнення з ТзДВ «Обєднання Дніпроенергобудпром» 513636,43 грн., які на думку позивача, підлягають відшкодуванню у даній справі, як збитки завдані йому з вини відповідача.

Місцевий господарський суд, з висновком якого погоджується й колегія суддів, відмовив у задоволенні позову в цій частині, з огляду на його безпідставність, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобовязання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки субєкту, права або законні інтереси якого порушено.

У відповідності до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) порушення боржником зобовязання, що випливає з договору; 2) збитків та їх розміру; 3) причинного звязку між порушенням стороною зобовязання, що випливає з договору, та збитками; 4) вини порушника зобовязання За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного звязку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником договірного зобовязання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення.

Обовязковим елементом складу цивільного правопорушення для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, є протиправна поведінка сторони зобовязання, а саме порушення боржником зобовязання, що випливає з договору.

Відповідно до ст. 218 ГК України, підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, у т. ч. у вигляді відшкодування збитків, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим субєктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобовязання другою стороною.

Таким чином, як вбачається з вимог чинного законодавства, підставою для настання господарсько-правової відповідальності є правопорушення, що включає в себе певні елементи: збитки, протиправність поведінки особи, яка заподіяла збитки; причинний звязок між ними; вина. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного звязку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони.

Однак, позивачем не доведено належними та допустимими доказами, в розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України, що кошти, стягнуті з позивача за рішенням господарського суду Кіровоградської області від 10.09.2015 по справі № 912/2458/15 є збитками позивача в розумінні вищезазначених правових норм. Так, в матеріалах справи відсутні докази того, що саме протиправна поведінка відповідача, а не наслідки власної господарської діяльності позивача, призвела до стягнення з останнього коштів за рішенням суду.

Не довів позивач також й причинний звязок між невиконанням відповідачем у даній справі грошового зобовязання за договором та сумою стягнутих за рішенням у справі № 912/2458/15 з ТзДВ «Дніпроенергобудпром» пені, інфляційних та 3% річних. Обовязок останнього щодо своєчасної сплати ТОВ «Кіровограджилстрой» вартості прийнятих підрядних робіт за умовами договору підряду № 305 від 27.12.2013 не ставився у залежність від отримання ТзДВ «Дніпроенергобудпром» грошових коштів за договором, укладеним з ОСОБА_3 «Система ССБ» (виробниче обєднання) - відповідачем у даній справі. Отже наступний та необхідний елемент для відповідальності у вигляді збитків також відсутній.

Більш того, позивач зазначає, що до складу суми збитків, яку останній просить стягнути з відповідача у даній справі, входять суми пені, 3% річних, інфляційних, які за рішенням суду присуджено до стягнення з ТзДВ «Дніпроенергобудпром», однак, господарським судом встановлено, що присуджені до стягнення суми позивачем фактично не сплачені, оскільки за доводами самого позивача між боржником та стягувачем по справі № 912/2458/15 досягнуто домовленості про відстрочку оплати.

Отже пеня, 3% річних та інфляційні, що стягнуті з позивача за рішенням суду № 912/2458/15 не можуть вважатися збитками у даній справі, оскільки позивач, укладаючи договір підряду № 305 від 27.12.2013 р. з ТОВ «Кіровограджилстрой» за власною ініціативою та волею зобовязався сплати штрафні санкції у вигляді пені у разі порушення ним обумовлених договором строків оплати підрядних робіт не залежно від дій будь-яких третіх осіб.

Що ж стосується сум інфляційних та 3 % річних, стягнутих з позивача за рішенням суду по справі № 912/2458/15, дана позовна вимога задоволена судом на підставі ст. 625 ЦК України, у звязку з простроченням позивачем грошового зобовязання, взятого на себе останнім згідно договору № 305 від 27.12.2013. При цьому, неможливість виконання грошового зобовязання боржником, зокрема, у звязку з наявністю у боржника кредиторської заборгованості, значення не має.

Господарським судом наголошено на тому, що жодна з необхідних умов для покладення на відповідача відповідальності, як-то збитки, позивачем не доведено.

Отже господарським судом правомірно відмовлено у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків в сумі 513636,43 грн., з підстав зазначених в позові та у заяві про уточнення позовних вимог № 01-616 від 11.11.2015.

Доводи відповідача, щодо неправомірності відхилення місцевим господарським судом клопотання відповідача про призначення судової економічної експертизи документів бухгалтерського, податкового обліку та звітності, без якої не маючи спеціальних знань не можливо визначити реальну суму всіх боргових зобовязань, яке також заявлено й в суді апеляційної інстанції, колегія суддів вважає необґрунтованими, та відхиляє їх як безпідставні, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 79 ГПК України господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою, зокрема, у випадку призначення господарським судом судової експертизи.

При цьому ГПК України передбачає два види зупинення провадження у справі: обовязковий, зазначений в законі, за наявності якого господарський суд зобовязаний зупинити провадження у справі (ч. 1 ст. 79 ГПК України), і факультативний, необовязковий для господарського суду, але який застосовується на його розсуд, зокрема, у випадках призначення господарським судом судової експертизи (п. 1 ч. 2 ст. 79 ГПК України).

Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 79 ГПК України, необхідною передумовою для застосування такого необовязкового виду зупинення провадження у справі мають бути обставини, що перешкоджають її розгляду по суті заявлених позовних вимог.

Призначення і проведення судової експертизи врегульовано ст. 41 ГПК України, згідно з ч. 1 якої для розяснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних обєктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Пунктами 2, 5 Постанови пленуму ВГСУ № 4 від 23.03.2012 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» розяснено, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Відповідно до п. 12 вказаної Постанови пленуму зазначено, що господарським судам необхідно також враховувати, що недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

При оцінці правомірності зупинення провадження у справі дослідженню підлягає і факт обґрунтованості підстав такого зупинення.

Згідно з приписами статті 86 ГПК України ухвала господарського суду має містити, зокрема, мотиви винесення ухвали з посиланням на законодавство.

Таким чином, враховуючи вимоги закону, для вирішення питання про зупинення провадження у справі у звязку з призначенням експертизи, господарський суд зобовязаний навести мотиви необхідності вчинення такої процесуальної дії з викладенням обставин, які входять до предмету доказування у справі та не можуть бути встановлені судом, оскільки потребують спеціальних знань, а тому можуть бути встановлені виключно судовими експертами.

В обґрунтування рішення про відмову відповідачу в задоволенні його клопотання про призначення експертизи, місцевий господарський суд виходив з того, що можливість вирішення даного спору обумовлена необхідністю визначення фактичної вартості виконаних позивачем робіт за договором підряду № 0413 від 17.04.2013 та за додатковими угодами до нього, а також фактичної суми, що була сплачена відповідачем та зарахована позивачем за виконані підрядною організацією роботи за договором.

Крім того, місцевий господарський суд зазначив про достатність в матеріалах справи доказів для вирішення спору по суті, що на його думку виключає потребу в спеціальних знаннях.

Відсутність у відповідача первинної документації, а також неможливість повноважного представника відповідача провести звірку взаєморозрахунків за договором, із відображенням всіх проведених сторонами відповідних господарських операцій не є тими обставинами, наявністю яких зумовлена необхідність призначення у справі судової експертизи.

Господарським судом встановлено основну заборгованість відповідача за договором, що дало можливість вирішити спір і в частині решти позовних вимог стосовно стягнення з відповідача на користь позивача пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Таким чином, колегія суддів погоджується з рішенням місцевого господарського суду про відсутність визначених процесуальним законом підстав для призначення у даній справі судової експертизи.

Посилання апелянта на те, що судом не враховано здійснені ним оплати на виконання умов додаткової угоди № 11 від 25.12.2013, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки заборгованість за даною додатковою угодою не є предметом розгляду у даній справі.

Посилання апелянта на неврахування судом першої інстанції заліку заборгованості позивача на суму 31057,36 грн., колегія суддів також не приймає до уваги, оскільки вказана обставина врахована судом першої інстанції при прийнятті рішення (а. с. 9 рішення суду).

Правомірним на думку колегії суддів є й відхилення місцевим господарським судом клопотання відповідача про залучення до участі у справі іноземного підприємства «Ліга» (яке також заявлено в суді апеляційної інстанції), яке є фактичним замовником (кінцевим беніфіціаром) робіт, які були виконані позивачем на замовлення відповідача по договору підряду № 0413 від 17.04.2013, оскільки відповідачем не зазначено яким саме чином рішення суду у даній справі може вплинути на права та обовязки іноземного підприємства «Ліга» та ТОВ «Кіровограджилстрой».

Посилання апелянта на відсутність належного підтвердження позивачем факту оплати ним послуг на правову допомогу, колегією суддів відхиляється, з огляду на наявність в матеріалах справи достатньої кількості доказів в підтвердження оплати наданих правових послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 44, ст. 48 ГПК України, сума сплачена за послуги адвоката, є складовою судових витрат у справі; витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

Згідно п. 6.3. Постанови пленуму ВГСУ від 21.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI ГПК України» витрати позивачів повязані з оплатою ними послуг адвокатів, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ч. 5 ст. 49 ГПК України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи в суді, платіжного доручення, що підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про адвокатуру», оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським обєднанням чи адвокатом.

Матеріалами справи підтверджується, що 21 лютого 2016 року між адвокатом ОСОБА_5, який діє на підставі свідоцтва Кіровоградської кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 30.12.1993 № 200/49 (а. с. 58 том 10) та клієнтом Товариством з додатковою відповідальністю «Обєднання Дніпроенергобудпром» укладено договір про надання правової допомоги у господарській справі № 3\1 (а. с. 52-53 том 10).

Відповідно до п.п. 1.1., 2.1. адвокат зобовязався надати правову допомогу в господарському суді Кіровоградської області у справі № 912/4165/15 за позовом клієнта до ОСОБА_3 «Система ССБ» про стягнення боргу; адвокат взяв на себе зобовязання надавати правову допомогу в обсязі та умовах, передбачених цим договором, а клієнт зобовязався оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені сторонами.

Перелік прав адвоката визначений пунктом 2.2. договору.

Про виконання доручення за даним договором адвокат надає клієнту акт прийому-передачі наданих послуг (п. 3.1. договору).

Гонорар адвоката та порядок розрахунків сторони визначили в п. 4.1. договору, згідно якого за правову допомогу, передбачену в п. 1.1. даного договору клієнт сплачує адвокату винагороду (гонорар) в розмірі 55000,00 тисяч гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Колегією суддів встановлено, що отримання послуг адвоката у сфері права підтверджується підписаним між адвокатом ОСОБА_5 та ТзДВ «Обєднання Дніпроенергобудпром» актом приймання-передачі виконаної роботи до договору №3\1 від 21/02/2016 про надання правової допомоги (а. с. 54-55 том 10), а також встановлено, що вартість наданих послуг стосуються правової допомоги щодо спору наданої саме по справі № 912/4165/15. Оплата правової допомоги підтверджується платіжними дорученнями № 217 від 15.03.2016 у сумі 30000,00 грн. та № 231 від 30.03.2016 у сумі 25000,00 грн., всього 55000,00 грн. (а. с. 56-57, 154-155 том 10), а також довідками АТ «Райффайзен банк ОСОБА_2» (а. с. 152-153 том 10).

Оцінивши у відповідності до вимог ч. 1 ст. 43 ГПК України наявні в матеріалах справи докази сплати позивачем коштів за послуги адвоката, господарський суд, з висновками якого погоджується колегія суддів, правомірно визнав їх належними та допустимими в розумінні процесуального закону.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення клопотання адвоката позивача в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на послуги адвоката у розмірі пропорційному сумі задоволених позовних вимог, у відповідності до вимог ст. 49 ГПК України.

В силу зазначеного, витрати позивача з оплати послуг адвоката підлягають задоволенню в сумі, що пропорційна сумі задоволених позовних вимог - 39223,46 грн. Рішення місцевого господарського суду в цій частині слід змінити.

Доводи апеляційної скарги позивача, колегія суддів визнає безпідставними, необґрунтованими та такими, що не спростовують тих обставин, дослідження яких здійснено місцевим господарським судом.

Отже доводи апеляційних скарг про порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права не знайшли свого підтвердження.

Згідно зі ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 101, 103, 105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Товариства з додатковою відповідальністю «Обєднання Дніпроенергобудпром» та ОСОБА_3 «Система ССБ (виробниче обєднання) залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 15.04.2016 по справі № 912/4165/15 змінити.

Викласти абзац другий резолютивної частини рішення в наступній редакції:

Стягнути з ОСОБА_3 «Система ССБ (виробниче обєднання) (25014, м. Кіровоград, проспект Промисловий, 1, ідентифікаційний код 23235177) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Обєднання Дніпроенергобудпром» (27552, Кіровоградська область, м. Світловодськ, смт. Власівка, вул. Молодіжна, 63, ідентифікаційний код 14276579) заборгованість в сумі 2022104,79 грн., з яких: 1281520,44 грн. сума основного боргу, 58056,53 грн. - 3% річних, 682527,82 грн. - інфляційних втрати, а також витрати на послуги адвоката в сумі 39223,46 грн. та витрати зі сплаті судового збору в сумі 30331,58 грн., про що видати відповідний наказ.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанову апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскарженою у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 02.08.2016

Головуючий Ю.Б. Парусніков

Судді: Л.М. Білецька

ОСОБА_6