Постанова № 59380230, 25.07.2016, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" липня 2016 р.Справа № 916/1583/16Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Богатиря К.В., Жекова В.І.

при секретарі судового засідання Герасименко Ю.С.

За участю представників сторін:

від ОСОБА_1 - ОСОБА_2 за довіреністю.

Представник відповідача у судове засідання не зявився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу господарського суду Одеської області від 16 червня 2016 року

у справі №916/1583/16

за позовом ОСОБА_1

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

про стягнення збитків завданих за неналежне виконання договірних правовідносин у розмірі 184 060,40 грн.

ВСТАНОВИВ

У червні 2016 ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Одеської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 в якому просила стягнути з відповідача збитки у сумі 184 060,40 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16 червня 2016 року (суддя Зайцев Ю.О.) відмовлено ОСОБА_1 у прийнятті позовної заяви до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення збитків завданих за неналежне виконання договірних правовідносин у розмірі 184 060,40 грн.

В мотивах оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції посилаючись на приписи ст.ст. 1, 2 та ст.62 ГПК України зазначив, що позовна заява підписана фізичною особою ОСОБА_1, яка не є фізичною особою підприємцем та не підпадає під виключення передбачені ст. 1 ГПК України, а тому, така позовна заява суперечить приписам ст. 1 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись з даною ухвалою до одеського апеляційного господарського суду звернулась ОСОБА_1 з апеляційною скаргою в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Одеської області від 16.06.2016 у справі №916/1583/16 та ухвалити постанову, якою направити до господарського суду Одеської області для розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 у справі №916/1583/16 про стягнення збитків завданих за неналежне виконання договірних правовідносин у розмірі 184060,40 грн. та стягнути з відповідача судові витрати.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що висновок місцевого суду щодо того, що позовна заява підписана фізичною особою ОСОБА_1, що суперечить приписам ст.1 Господарського процесуального кодексу України, оскільки, позивачем у справі є фізична особа - громадянин, то даний спір за суб'єктним складом не підвідомчий господарському суду, є хибним і ухваленим з порушенням норм процесуального права та спростовується наступним.

Так, посилаючись на приписи ч. 2 ст.1 ГПК України апелянт зазначає, що у випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися, зокрема, фізичні особи, що не є субєктами підприємницької діяльності, тобто, на думку скаржника, чинним законодавством України передбачено, що у встановлених законодавчими актами України випадках справу може бути порушено за заявою громадянина, який не є субєктом підприємницької діяльності (п.3.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року №18 (з наступними змінами та доповненнями)).

Також, посилаючись на приписи ст.43,32 ГПК України та ч.2 ст.224, ст.25 ГК України та п.п. 1, 2, 3, 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011. № 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" скаржник зазначає, що підвідомчість це визначена законом сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції (ст. 12 ГПК України), а з огляду на приписи ч. 3 ст. 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та на вимоги статей 1, 41, 12 ГПК України господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам ст. 1 ГПК України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер. У вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 ГПК України. Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умови участі у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Апелянт вважає, оскільки. в даному випадку склад учасників даного спору відповідає приписам ч.2 ст.1 ГПК України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер, у місцевого суду не було підстав для відмови у прийнятті позовної заяви з посиланням на п.1 ч. 1 ст. 62 ГПК України, відповідно до якого суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України.

Так, за твердженням апелянта, зазначаючи в позові, що дані вимоги обґрунтовані в порушення умов договору, позивач вказав про даний спір виник з правовідносин, які носять господарський характер, оскільки відповідач, як фізична особа субєкт підприємницької діяльності, використовував нежитлові підвальні приміщення для магазину-ресторану «Вилки-Палки» - спеціалізованого на виготовленні піци, сушів (рол, сети) та інших споживчих страв з цілодобовою їх доставкою і саме в наслідок неналежного користування (догляду) нежитлові підвальні приміщення стали непридатними для подальшого їх використання, що вказує на порушення умов договору.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 08.07.2016 апеляціну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Одеської області від 16 червня 2016 року прийнято до провадження та призначено до розгляду колегією суддів у складу головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Богатиря К.В., Жекова В.І.

Даною ухвалою, також, витребувано у ОСОБА_1 оригінал позовної заяви з відповідним штампом канцелярії суду першої інстанції про отримання вказаної заяви та усі додатки до неї.

У судовому засіданні Одеського апеляційного господарського суду від 25.07.2016 представником апелянта було надано витребуваний судом оригінал позовної заяви.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги за апеляційною скаргою та наполягав на її задоволенні.

Представник відповідача у судове засідання не зявився.

Враховуючи строки розгляду ухвали господарського суду Одеської області від 16.06.2016 в апеляційній інстанції, передбачені ст. 102 ГПК України, судова колегія вважає, що неявка представника відповідача, який був повідомлений належним чином про час, дату та місце розгляду справи, та явка якого не визнавалась обовязковою, не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області, заслухавши представника позивача, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Зокрема, пунктом 4 частини 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу визначено, що господарським судам підсудні справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів. В такому випадку позивачем може виступати фізична особа.

Натомість, як вбачається з позовної заяви спір у даній справі виник у звязку з неналежним виконанням договірних правовідносин.

Статтею 2 ГПК України визначено, що господарський суд порушує справи за позовними заявами: підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів; державних та інших органів, які звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України; прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Згідно з статтею 21 ГПК України Сторонами в судовому процесі є позивач і відповідач.

Позивачами є підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Відповідачами є юридичні особи та у випадках, передбачених цим Кодексом, - фізичні особи, яким пред'явлено позовну вимогу.

Разом з тим, у даній справі ОСОБА_1 звернулась до господарського суду з позовом саме як фізична особа, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності.

До того ж, судом апеляційної інстанції було отримано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з якого вбачається, що станом на 25.07.2016 ОСОБА_1 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань записів не знайдено.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позов ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення збитки у сумі 184 060,40 грн. не підлягає розгляду в господарських судах України.

Судова колегія не приймає до уваги посилання апелянта на те, що правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер, а тому даний спір підлягає вирішенню саме господарським судом, у звязку з наступним.

Пунктами 1, 2, 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24 жовтня 2011 року №10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» визначено, що підвідомчість - це визначена законом сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції (стаття 12 Господарського процесуального кодексу України, далі - ГПК). Підсудність визначається колом справ у спорах, вирішення яких віднесено до підвідомчості певного господарського суду (статті 13, 15 і 16 ГПК).

З огляду на приписи частини третьої статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та на вимоги статей 1, 4-1, 12 ГПК господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов:- участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Проте, у даному спорі позивач не відповідає приписам статті 1 ГПК, а тому й поданий ним позов не підлягає вирішенню господарським судом.

Разом з тим, колегія суддів відзначає, що відповідно до приписів ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а тому, позивач не позбавлений права звернутись з позовом до відповідача в порядку цивільного судочинства відповідно до положень Цивільно-процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 62 ГПК України суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, зміни чи скасування оскаржуваної ухвали, оскільки відмовляючи у прийнятті позовної заяви ОСОБА_1 суд першої інстанції, за встановлених обставин, правильно застосував пункт 1 частини 1 статті 62 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Ухвалу господарського суду Одеської області від 16.06.2016 р. у справі №916/1583/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Богатир К.В.

Суддя Жеков В.І.